справа № 488/5465/24
провадження № 1-кп/488/173/25
02.06.2025 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого по справі - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого- ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
потерпілого - ОСОБА_6
представника потерпілого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження №12024153050000167, відомості про яке внесено до ЄРДР 24.10.2024 року відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із неповною середньою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працюючого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
23.10.2024 приблизно о 10:00 год., ОСОБА_4 , знаходячись на відкритій ділянці місцевості біля буд. 4 по вул. Таврійській в м. Миколаєві, на грунті раніше виниклих неприязних відносин та раптово виниклого словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_6 , маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень останньому, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, умисно наніс один удар правою рукою в область лівої сторони голови потерпілого, спричинивши останньому тим самим тілесні ушкодження у виді забоїв м'яких тканин обличчя та синця скронево-виличної ділянки зліва. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень кожне.
Дані дії передбачають кримінальну відповідальність за ч.1 ст.125 КК України, тобто за умисне легке тілесне ушкодження.
В ході розгляду справи ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що по сусідству з ним проживає донька потерпілого ОСОБА_8 , з якою у нього тривалий час мали місце конфліктні ситуації, а в подальшому і з самим потерпілим з приводу утримання дороги їх загального користування та вивезення сміття. 22.10.2024 року його дружина поскаржилась на образливі висловлювання ОСОБА_8 в бік їх сина, через що 23.10.2024 року він кинув у двір домоволодіння за її місцем мешкання повітряний фільтр, на що ОСОБА_8 викликала працівників поліції. Пізніше на місце прибув і сам потерпілий, та у присутності його доньки і поліцейських, між ним та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, в ході якого він наніс один удар правою рукою в ліву частину голови потерпілого, ближче до щелепи, після чого з місця поїхав. Потерпілий не падав, на біль не скаржився, крові на його обличчі не бачив. Після цих подій телефонував потерпілому аби вибачитись, але останній на дзвінок не відповів. Особисто вибачення не просив, так як потерпілого не бачив.
Стосовно заявленого цивільного позову, то вважає, що такі вимоги заявлені безпідставно, а щодо зниження слуху, то вказував, що останнє мало місце до вищевказаних подій, приблизно за місяць чи півтора, коли вони спільно з потерпілим проводили час, стріляли з рушниці, після чого потерпілий і поскаржився на зниження слуху.
Потерпілий ОСОБА_6 дав показання про те, що обвинувачений ОСОБА_4 є сусідом його доньки ОСОБА_9 . Підтвердив, що раніше між ними виникали неодноразово конфліктні ситуації з приводу утримання дороги загального користування та вивезення сміття, а також з інших обставин.
23 жовтня 2024 року, вранці донька повідомила про конфлікт із сусідом ОСОБА_4 та він прибув за місцем проживання доньки приблизно о 10 годині, де на місці були його донька, обвинувачений та працівники поліції. Під час з'ясування причин поведінки ОСОБА_4 по відношенню до його доньки, між ними виникла суперечка та в ході словесного конфлікту, ОСОБА_4 наніс йому удар рукою в область лівої сторони голови, в тому числі у ліве вухо, від чого він ледь не упав, від падіння утримався спершись на руку. Від нанесеного удару відчув сильний біль, також виник біль у лівому вусі, знизився слух, через що він був змушений звернутись до лікаря. За направленням лікарів пройшов відповідні обстеження та лікування, але слух до цього часу не відновився. Також вказував, що після суперечки з обвинуваченим та спричиненого останнім тілесного ушкодження, погіршилось його загальне самопочуття, через що на місце йому була викликана швидка медична допомога.
Вказав, що після вищевказаних подій обвинувачений бачив його неодноразово, але вибачення не просив, примиритись не намагався.
Потерпілий також підтвердив заявлений ним цивільний позов, пославшись на те, що в результаті неправомірних дій обвинуваченого, йому було завдано тілесні ушкодження, що потребувало лікування та відповідно матеріальних витрат, а також просив стягнути на його користь моральну шкоду, яка полягає у перенесеному фізичному болі, стресі та переживаннях через протиправні дії обвинуваченого, необхідності звернення до правоохоронних органів та медичної установи, проходження лікування, значне зниження слуху та необхідність продовження тривалого лікування. Також вказав, що через наявні на його обличчі сліди побиття, він соромився виходити на вулицю, аби не бути предметом обговорень сторонніх осіб, що вплинуло на його звичайний уклад життя.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 також просила цивільний позов задовольнити повністю із наведених у ньому підстав.
На доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України, окрім його визнавальних показів, а також показів потерпілого, сторона обвинувачення також посилається на письмові докази.
Зокрема, на підтвердження часу, місця та способу вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, свідчить протокол прийняття заяви органом досудового розслідування 23.10.2024 року від потерпілого ОСОБА_6 , в якій останній повідомив, що 23.10.2024 року сусід ОСОБА_4 , 1980 р.н., знаходячись біля будинку №1 по вул. Таврійській в м. Миколаєві, спричинив йому тілесні ушкодження.
Цього ж дня відомості про вищевказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування, за номером кримінального провадження №122024153050000167 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 125 КК України.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_6 , співпадають з об'єктивними даними, встановленими при дослідженні відозапису, наданого УПП в Миколаївській області з нагрудних відеореєстраторів учасників екіпажу “Корвет-0251», які прибули за викликом 23.10.2024 року за адресою: м. Миколаїв, вул. Таврійська, буд. 1.
Так, досліджений відеозапис підтверджує, що дійсно 23.10.2024 року вранці, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт з приводу поведінки ОСОБА_4 по відношенню до доньки потерпілого. О 10-23 год., в ході продовження даного конфлікту, ОСОБА_4 наніс потерпілому ОСОБА_6 правою рукою удар з боку в область лівої ділянки голови.
На підтвердження виду та тяжкості спричинених діями ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, свідчать дані висновку експерта № 910 від 12.11.2024 року, проведеного за участю та безпосереднього обстеження потерпілого, згідно якого у ОСОБА_6 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді забоїв м'яких тканин обличчя та синця скронево-виличної ділянки зліва. Дані тілесні пошкодження могли утворитися від однієї ударної дії тупими твердими предметами, з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути руки, з давністю утворення біля доби до часу огляду. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (кожне).
Аналогічних висновків дійшов експерт (висновок експерта №999 завершений 27.11.2024 р.) при повторному проведенні судового-медичного експертного дослідження стосовно виду та тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_6 , в тому числі з урахуванням медичної документації щодо зниження слуху.
Аналізуючи покази обвинуваченого та потерпілого, оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у заподіянні умисного легкого тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_6 , що вірно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 1 ст.125 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети покарання, якою є не лише кара, а й виправлення особи і запобігання вчиненню нових злочинів, що заснована на вимогах виваженості та справедливості. При цьому, суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Так, згідно ст.12 КК України, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке є кримінальним проступком.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання не встановлено.
Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку лікаря нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, одружений, має неповнолітнього сина.
Стосовно посилання представника потерпілого на те, що ОСОБА_4 у 2017 році притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, на підтвердження її доводів щодо зловживання останнім спиртними напоями як даних, що характеризують останнього, то в силу ст. 39 КУпАП за тим правопорушенням, на яке посилалась представник потерпілого, ОСОБА_4 не є таким, який піддавався адміністративному стягненню, та останнє, в будь-якому разі не є доказом систематичності. Самі лише посилання потерпілого щодо зловживання обвинуваченим алкогольними напоями, не можуть бути взяті судом до уваги, як зацікавленої сторони, та тим більш, які спростовуються даними характеристики ОСОБА_4 за місцем мешкання.
Вирішуючи питання про вид покарання, яке слід застосувати до обвинуваченого, суд також приймає до уваги рекомендації, наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до п.2 якого - суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини....
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що є проступком, враховуючи обставини його вчинення, зокрема нанесення одного удару під час обопільного конфлікту, та його наслідки у виді легкого тілесного ушкодження, враховуючи особу винного, який є раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, на обліку лікаря нарколога не перебуває, за даними характеристики за місцем мешкання - наркотичні речовини не вживає, спиртними напоями не зловживає, відсутність обставин, що пом'якшують проте й тих, що обтяжують покарання, повне визнання обвинуваченим своєї вини, стан його здоров'я, та з урахуванням санкції ч.1 ст. 125 КК України, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в максимальних межах санкції даної статті, адже вважає, що таке покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Стосовно позиції потерпілого та його представника щодо необхідності призначення обвинуваченому такого покарання як виправні роботи, то враховуючи, що останній не працює, то таке покарання не може бути до нього застосоване.
Окрім того, потерпілим в даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просить стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальні збитки в розмірі 5 523,06 грн та моральну шкоду в розмірі 100000 гривень.
Дослідивши документи, якими потерпілий обгрунтовує вимоги цивільного позову, заслухавши доводи сторін, суд прийшов до наступного висновку.
Розмір матеріальної шкоди ОСОБА_6 обґрунтовує витратами, понесеними на медичні обстеження та придбання ліків. Загальна сума витрат становить 5523,06 грн.
Розмір завданої моральної шкоди оцінює в 100000 гривень. Обставини завдання моральної шкоди ОСОБА_6 пов'язує з травмою голови, нанесеною йому ОСОБА_4 , після якого потерпілий погано себе почував, артеріальний тиск більше двох тижнів не приходив у норму, ймовірними наслідками травми голови вважає можливість настання інсульту або інфаркту, що могло прикувати його до ліжка, повністю змінивши стан життя його та його близьких, або навіть викликати смерть.
В той же час дані обставини є лише припущеннями потерпілого можливих наслідків і не можуть бути прийняті судом до уваги.
Крім того, позивач обґрунтовує моральні страждання соромом потерпілого виходити з дому через травму на голові та обговорення сусідами вказаної ситуації, через що він був пригнічений та його уклад життя було повністю зруйновано.
В той же час, слід зауважити, що підстави відшкодування шкоди випливають із поведінки винного та не пов'язані з діями інших осіб, зокрема, обговоренням певної ситуації. Тому вказані потерпілим обставини явно перебільшують вплив дії самого ОСОБА_4 з нанесення удару та повне руйнування укладу життя потерпілого на декілька тижнів, проте явно викликали емоційний дискомфорт, пов'язаний з наявністю забою та садна в області голови.
Окрім того, на підстави відшкодування моральної шкоди потерпілий вказує на значну втрату слуху у зв'язку із нанесеним йому ОСОБА_4 ударом в область лівого вуха та необхідність у подальшому тривалому лікуванні.
Стосовно посилання позивача про встановлення 24.10.24 року лікарем лором зниження слуху ОСОБА_6 після травми голови 23.10.2024 року, то як слідує з запису медичної карти ОСОБА_6 , лікарем здійснено запис щодо хвороби після травми лівого вуха, зокрема після нанесеного удару відомим 23.10.2024 року біля 10 години зі слів самого потерпілого ОСОБА_6 .
Будь-які дані висновків експертів, які б вказували на причинно-наслідковий зв'язок зниження слуху у потерпілого з нанесенням обвинуваченим ОСОБА_4 23.10.2024 року тілесного ушкодження, відсутні, а тому посилання ОСОБА_6 на значну втрату слуху та необхідність подальшої тривалої реабілітації саме через дії обвинуваченого, як одну з підстав обґрунтування розміру морального відшкодування, є недоведеним.
При цьому, в ході судового провадження судом було створено необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав, в тому числі на ініціювання клопотань. Перекладення обов'язку щодо призначення відповідної експертизи для підтвердження вимог цивільного позову на суд без відповідних клопотань учасників судового провадження недопустиме.
Окрім того суд зауважує, що шкода, яка підлягає стягненню в кримінальному проваджені, нерозривно пов'язана із правопорушенням і має випливати з пред'явленого обвинувачення. На зазначене вказав і Касаційний кримінальний суд у своїй постанові від 14.09.2023 року (справа №148/1376/22).
Розглянувши вказане кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, як того вимагають приписи ст.337 КПК України, за наслідками наданих сторонами письмових доказів, судом було встановлено, що потерпілому був нанесений один удар в область лівої сторони голови, чим спричинено тілесні ушкодження у виді забоїв м'яких тканин обличчя та синця скронево-виличної ділянки зліва. При цьому, потерпілим та його представником не ставилась під сумнів вірність висновків судово-медичного експерта.
За відсутності доказів причинно-наслідкового зв'язку між зниженням слуху у потерпілого та діями обвинуваченого, дане захворювання не може враховуватись як підстава заявленого відшкодування, а встановлення таких наслідків судом із записів лікаря-лора у медичній картці потерпілого та даних результатів аудіометрії, виходить за межі компетенції суду, який не є експертом в області медицини.
В той же час, є безспірним перенесений потерпілим фізичний біль від завданого обвинуваченим удару в область голови, понесені моральні страждання від цього, прояви змін у звичайному укладі життя, пов'язані зі зверненням до правоохоронних органів через протиправні дії обвинуваченого, а також за медичною допомогою.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З урахуванням наведеного, перенесеного потерпілим фізичного болю від завданого обвинуваченим удару рукою із спричиненням тілесного ушкодження, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, перенесені моральні страждання від таких протиправних дій ОСОБА_4 , прояви змін у звичайному укладі життя потерпілого у певний період часу, пов'язаний з травмою в області обличчя, а також пов'язані зі зверненням до правоохоронних органів та за медичною допомогою, з урахуванням принципів справедливості та співмірності морального відшкодування глибині та тривалості моральних страждань, про які зазначено вище, а також приймаючи до уваги, що притягнення винного до відповідальності є певною мірою відшкодування моральної шкоди, суд вважає достатнім стягнення на користь потерпілого морального відшкодування у розмірі 20 тисяч гривень. Визначаючи такий розмір морального відшкодування суд також враховує, що таке відшкодування має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Стосовно відшкодування матеріальних витрат на лікування, то з наданих потерпілим медичних документів понесені ним витрати були пов'язані з діагнозами, поставленими лікарем лором та неврологом, і не стосуються призначень щодо лікування таких тілесних ушкоджень як забій м'яких тканин обличчя та синця скронево-виличної ділянки, саме у спричиненні яких доведено вину обвинуваченого в ході розгляду даної справи.
Як вже наголошено вище, підставами відшкодування є причинно-наслідковий зв'язок між діянням та шкодою.
За вказаного, вимоги позивача щодо стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди не доведені та не можуть бути задоволені.
Судові витрати відсутні.
Долю речових доказів вирішити відповідно до приписів ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 366, 367, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 ( вісімсот п'ятдесят ) гривень.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 не обиралася.
Речові докази:
- фото та відеозаписи на флеш-накопичувачі, марки HI-RALI 2GЬ, упаковані в паперовий конверт коричневого кольору «НПУ»; відеозаписи на 2-х DVD-дисках, марки «hр», 4,7 GЬ, упаковані в паперовий конверт білого кольору з написом 19133 еп - залишити в матеріалах кримінального провадження.
В задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_6 в частині стягнення матеріальних витрат - відмовити.
Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Корабельним РВ ММУ МВС України в Миколаївській області 20.03.2001 року, РОНКПП 2931324537 на користь потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Корабельним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 07.09.1998 року, 20 000 (двадцяти тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його оголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1