Справа № 569/3992/25
1-кп/569/1228/25
30 травня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12024186010001489 від 08.12.2024 року та клопотання представника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_5 в межах даного кримінального провадження про скасування арешту майна
за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, несудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч. 1 ст. 199 КК України, -
27 лютого 2025 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 199 КК України.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2025 року по вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання на 21 березня 2025 року на 11 год. 00 хв. В подальшому підготовчі судові засідання відкладалися та востаннє було призначено на 11 год. 00 хв. 30 травня 2025 року.
Під час підготовчого судового засідання прокурор просила призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження, зазначивши при цьому, що кримінальне провадження підсудне Рівненському міському суду Рівненської області, під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається.
Потерпіла ОСОБА_6 та її захисник адвокат ОСОБА_7 не заперечували проти призначення судового розгляду даного кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти призначення судового розгляду кримінального провадження не заперечували.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду з наступних підстав.
Так, дане кримінальне провадження підсудне Рівненському міському суду Рівненської області відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, немає.
Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України.
Підстав для повернення обвинувального акту прокурору, відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України - немає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення даного кримінального провадження до судового розгляду по суті.
До початку підготовчого судового засідання представник власника майна, на який накладено арешт в межах даного кримінального провадження, ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_5 подав до суду клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчої судді Рівненського міського суду Рівненської області в справі № 569/23922/24 у кримінальному провадженні №12024186010001489 від 08.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, серед іншого, на транспортний засіб марки «Toyota Camry», vin: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та ключі від транспортного засобу «Toyota Camry», vin: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та щодо безоплатної передачі їх власнику.
В підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 подане клопотання підтримав в повному обсязі, в обґрунтування зазначив, що власником вказаного майна є ОСОБА_8 . Досудове розслідування в зазначеному кримінальному провадженні завершене та обвинувальний акт за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 199 КК України відносно ОСОБА_4 , скеровано до суду. Під час досудового розслідування ОСОБА_8 про підозру в даному кримінальному провадженні не повідомлялось. Автомобіль було обшукано та не виявлено жодних ознак чи доказів по даному кримінальному провадженню. Арештований автомобіль не набув жодних ознак доказу в розумінні ст. 98 КК України. Матеріали кримінального провадження не містять такого доказу, як автомобіль «Toyota Camry», vin: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та ключі від транспортного засобу «Toyota Camry», vin: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 або будь-які інші докази, які було віднайдено чи мають будь-яке доказове значення по цій справі дотичні до такого транспортного засобу. Відтак, в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт автомобіля і ключів до нього, відпала потреба оскільки завдання арешту було виконане. Тому, зберігання автомобіля та ключів на відповідному майданчику для зберігання транспортних засобів не є необхідним. Просив клопотання задовольнити.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання про скасування арешту майна не заперечувала.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_5 щодо скасування арешту майна.
Вирішуючи клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 , про скасування арешту майна, заслухавши думки з цього приводу учасників кримінального провадження, суд прийшов до такого.
Ухвалою слідчої судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30.01.2025 року накладено арешт на майно, яке було вилучене 28.01.2025 року в ході проведення обшуку у автомобілі, який належить та використовується ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в автомобілі марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_1 , а саме: - Телефон марки «Google Pixel» чорного кольору в чохлі чорного кольору з двома SIM-картками, ІМЕІ: НОМЕР_3 ; - Ключі від автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію на вказаний транспортний засіб; - автомобіль марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_1 ; встановлено заборону будь-якій особі користуватися та розпоряджатися вказаним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Водночас, очевидним є те, що правомочності власника не є безмежними, законом можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права. Аналогічної правової позиції дотримується і Європейський суд. Зокрема, складність визначення змісту права на мирне володіння майном, гарантованого
ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України №475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 року, полягає у тому, що вказане право, як і більшість інших прав, не є абсолютним. Разом з тим обмеження права власності, на думку Європейського суду, повинні розглядатися виключно на підставі загального принципу про те, що кожен має право безперешкодно користуватися своїм майном, а не крізь призму обмежень права власності. Тому обмеження права власності повинні розглядатися як вимушені заходи, які держава не обов'язково повинна застосовувати.
З огляду на це, суд має співставити загальні інтереси суспільства з захистом основних прав конкретної особи (в даному випадку інтересів скаржника) та перевірити чи така особа не нестиме особистий та надмірний тягар (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), п. 78).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи те, що накладення арешту на автомобіль та ключів до нього перешкоджає законному праву власника користуватися своїм майном, беручи до уваги наслідки арешту майна для його власника, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, керуючись також загальними засадами кримінального провадження, визначеними ст. 7 КПК України, положеннями ч.4 ст.173 КПК України, а також беручи до уваги те, що сторона обвинувачення та захисту не заперечує проти задоволення клопотання, суд дійшов висновку, що в подальшому застосуванні арешту на вказане майно відпала потреба, а тому подане клопотання підлягає до задоволення, оскільки існують всі передбачені Законом підстави для його скасування.
Що стосується безоплатного повернення зазначеного вище автомобіля та ключів до нього, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках», Національна поліція забезпечує функціонування спеціальних майданчиків і стоянок для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Територіальним органам Національної поліції дозволено для доставляння та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів укладати договори з державними підприємствами, які належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ або Національної поліції. У разі потреби зазначені державні підприємства залучають на конкурсних засадах підприємства, установи та організації недержавної форми власності для надання окремих видів таких послуг.
Пунктом 10 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» (далі - Порядку зберігання речових доказів) зазначено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Згідно пункту 32 вказаного Порядку зберігання речових доказів, фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.
За наведеного вище, клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_8 підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 132, 170, 174, 314 - 316, 369 - 372 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12024186010001489 від 08.12.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 199 КК України, у відкритому судовому засіданні 09 червня 2025 року о 14 год. 00 хв. в приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Шкільна, 1, суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Клопотання представника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30.01.2025 року у кримінальному провадженні №12024186010001489 від 08.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України на автомобіль марки «Toyota Camry», vin: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та ключі від автомобіля «Toyota Camry», vin: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 .
Передати безоплатно автомобіль марки «Toyota Camry», vin: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та ключі від автомобіля «Toyota Camry», vin: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , власнику ОСОБА_8 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 02 червня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1