Дата документу 02.06.2025Справа № 554/8023/25
Провадження № 1-кс/554/7206/2025
02 червня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12025175420000281 від 28.05.2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого вказав, що сектором дізнання Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025175420000281 від 28.05.2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, за фактом того, що 27.05.2025 року до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 27.05.2025 року, близько 16 години, за адресою: м. Полтава, провулок Тихий, 3 працівниками поліції було зупинено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила, що зберігає при собі згорток обмотаний стрічкою чорного кольору.
У подальшому, 27.05.2025 року в ході проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості за адресою: м. Полтава, провулок Тихий, 3 у ОСОБА_4 було вилучено мобільний телефон марки «ОРРО» у корпусі синього кольору, ІМЕІ: 1) НОМЕР_1 , 2) НОМЕР_2 та поміщено до сейф.пакету НПУ № ICR0093431, на якому зроблено пояснювальний напис.
Постановою дізнавача вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що названий мобільний телефон являється предметом кримінального проступку, має значення речового доказу, він може бути використаний під час досудового розслідування для доказування обставин вчинення кримінального проступку, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, задля проведення ряду експертних досліджень, прокурор просить накласти на нього арешт.
У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій розгляд клопотання просив проводити без його участі клопотання підтримав у повному обсязі.
Власниця майна ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила та заяви про відкладення розгляду справи не надіслала. Неявка останньої у відповідності до положень ч.1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Зважаючи на неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть у ньому участь, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді на підставі ч.4 ст.107 КПК України не здійснюється.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом скоєння кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За правилами ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Речовим доказом у розумінні положень ст.98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.1, 2, 5 і 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як слідує зі змісту клопотання, метою накладення арешту на вилучений 27.05.2025 року під час проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості за адресою: м. Полтава, провулок Тихий, 3 у ОСОБА_4 мобільний телефон є забезпечення збереження речових доказів, що узгоджується із вимогами п.1 ч.2 ст.170 КПК України
Встановлено, що постановою дізнавача СД Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 від 28.05.2025 року вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Аналізуючи матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла таких висновків.
Прокурором доведено, що належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки «ОРРО» у корпусі синього кольору, ІМЕІ: 1) НОМЕР_1 , 2) НОМЕР_2 , який був вилучений 27.05.2025 року у ході проведення огляду місця події, є доказом злочину, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у статті 98 КПК України.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту надасть можливість провести із вказаним мобільним телефоном необхідні для органу досудового розслідування слідчі та процесуальні дії, експертні дослідження. Висновки, сформульовані за результатами виконання таких процесуальних дій слугуватимуть доказами у справі.
Вказане майно підлягає арешту, так як не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для арешту, вказаного в клопотанні сторони обвинувачення майна, враховує можливість використання його як доказу у зазначеному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.98, 131, 132, 170 - 173, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт на вилучений в ході огляду від 27.05.2025 року мобільний телефон марки «ОРРО» у корпусі синього кольору, ІМЕІ: 1) НОМЕР_1 , 2) НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1