Справа № 539/2238/25
Провадження № 3/539/600/2025
02 червня 2025 року місто Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Рудалєва Л.В., розглянувши матеріал Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП - НОМЕР_1 , головного бухгалтера Комунального підприємства «Сяйво», юридична адреса: Полтавська область, Лубенський район, вулиця Молодіжна, будинок №78, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
25 березня 2025 року Лубенським відділом податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - податковий орган) було проведено камеральну перевірку Комунального підприємства «Сяйво» (далі - підприємство) щодо неподання/несвоєчасного подання податкової звітності (далі - камеральна перевірка). За результатами камеральної перевірки було встановлено порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, передбаченого пунктом 49.2, підпунктом 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасне подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2024 рік за терміном 03 березня 2025 року (фактично подано - 06 березня 2025 року), що зафіксовано в акті №3760/16-31-04-05-11/31082371 від 25 березня 2025 року, який є додатком до протоколу.
Своїми діями ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) як головний бухгалтер підприємства вчинила правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
За результатами камеральної перевірки стосовно ОСОБА_1 податковим органом 01 травня 2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол).
07 травня 2025 року протокол надійшов на розгляд до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області та був призначений до розгляду на 21 травня 2025 року.
Судове засідання відкладалося на 02 червня 2025 року у зв'язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 .
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи.
Неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи, являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, присутність особи згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов'язковою, а тому її неявка не може бути перешкодою для розгляду судом справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права. Процесуальні кодекси, як і інші закони, розраховані на добросовісне їх використання.
Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 49.2 ст.49 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідно до підпункту 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації подаються за базовий звітний(податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку частини чистого прибутку(доходу), дивідендів, що настають за останнім календарним днем звітного(податкового) року.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, підтверджується актом камеральної перевірки та іншими документами, що містяться в матеріалах справи.
Зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
З урахуванням викладеного, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, доведена.
Як зазначено у частині першій статті 163-1 КУпАП, відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у пункті 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на пункт 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно з якими «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
З огляду на вищевказане, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП та вважає за необхідне застосувати до останньої адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 (п'яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 (вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 23, 40-1, 163-1, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 (п'яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 170(сто сімдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Копію постанови направити ОСОБА_1 .
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в порядку, визначеному статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Строк пред'явлення документа до виконання 3 місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва