Справа № 308/6466/25
02 червня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Газій А.Ю., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,-
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
ОСОБА_1 в заявленому адміністративному позові до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №4603493 від 28.04.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу.
Позивач вважає, що вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Зокрема, місце зупинки, зазначене в постанові /пл. Ш.Петефі,20/, не відповідає фактичному місцю зупинки /пл. Ш.Петефі, 24/; на місці стоянки відсутня горизонтальна розмітка /1.30, 133-1.35/, яка повинна дублювати дорожній знак 7.17, чітко зазначати кількість місць для осіб з інвалідністю та розміри паркомісця, однак межі дії знаку були нечіткі, що створює правову невизначеність. Крім цього, йому не було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідач Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції у поданому відзиві навів такі аргументи для відмови в задоволенні позову: позивач, який не являється особою з інвалідністю, вчинив адміністративне правопорушення та порушив ПДР; відсутність дорожньої розмітки не звільняє відповідальності за вчинення правопорушення, так як дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою; схема та вимірювання складаються виключно при складанні протоколу, а в даному випадку протокол не складався; при розгляді справи позивачу була надана можливість скористатися всіма наданими йому правами; факт правопорушення зафіксований на відеозаписі.
Відповідач Департамент патрульної поліції відзив на позовну заяву не подав.
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 вказану справу передано на розгляд судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяні О.В.
Ухвалою суду від 09.05.2025 відкрито провадження по справі, постановлено проводити розгляд справи з врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (стаття 286 КАС), які встановлені параграфом 2 Глави 11 КАС.
Ухвалою суду від 22.05.2025 клопотання позивача про заміну первинного відповідача залишено без розгляду; залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.
Заяви та клопотання.
13.05.2025 Управлінням патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
15.05.2025 позивачем подано заяву, в якій просить суд замінити первинного відповідача Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції на належного Департамент патрульної поліції. 15.05.2025 позивачем ОСОБА_1 подано заяву, в якій просить суд залишити без розгляду заяву про заміну первинного відповідача належним.
15.05.2025 позивачем ОСОБА_1 подано заяву, в якій просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.
Пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання
Позивач позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в адміністративному позові. Додатково пояснив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським були роз'яснені його права, і будь-яких клопотань під час розгляду справи він не заявляв.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень статті 268 КАС України.
Обставини справи, встановлені судом.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4603493 від 28.04.2025, позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 360,00 гривень.
Виходячи із змісту оскаржуваної постанови, особою, яка її винесла, було встановлено, що 28.04.2025 о 13:54:08 в м. Ужгороді, вул. Шандора Петефі, 20 водій транспортного засобу марки «Lexus RX350», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку/стоянку на місці, призначеному для зупинки/стоянки для людей з обмеженими можливостями, позначеному дорожнім знаком 7.17, хоча сам не являється особою з обмеженими можливостями, чим порушив п.8.4 «е» ПДР України.
В графі 8 оскаржуваної постанови «Права за ст.268 КУпАП та строк оскарження за ст.289 КУпАП мені роз'яснено» наявний особистий підпис особи, відносно якої складено постанову.
В постанові зазначено прилад, на який здійснювалася відеофіксація подій, зокрема зазначено, що порушення зафіксовано на бодікамери 470066, 470013.
На наданому позивачем фото зафіксовано дорожній знак 5.38 "Місце для стоянки", доповнений табличкою 7.17 "Особи з інвалідністю", що свідчить про призначення відповідної ділянки для паркування транспортних засобів, якими користуються особи з інвалідністю. Разом з тим, на дорожньому покритті відсутня горизонтальна розмітка у вигляді піктограми інвалідного візка.
З долученого до відзиву на позовну заяву відеозапису вбачається, що за подій, які мали місце згідно оскаржуваної постанови, позивач, керуючи транспортним засобом «Lexus RX350», д.н.з. НОМЕР_1 , заднім ходом виїжджав з місця, орієнтовно призначеному для паркування інвалідів. Під час розгляду справи позивачу роз'яснені його права, передбачені ст.. 268 КУпАП; будь - яких заяв, клопотань позивач при розгляді справи не заявляв.
Оцінка Суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
За приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 6 ст. 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»; «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина з інвалідністю» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
Пунктом 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №134 визначено, що на майданчиках для паркування обов'язково облаштовуються місця (в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.
У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 «Про Правила дорожнього руху». Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 1.1 ПДР України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо) повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.8.1, 8.2,8.2-1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією. Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Відтак, п 8.4 ґ ПДР України передбачено інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Знак 5.42.1-5.42.3 ПДР України «Місце для стоянки» визначає місця та майданчики для стоянки транспортних засобів.
Відповідно до п.п.7.17 п. 33.7 розділу 33 ПДР, табличка 7.17 «Інваліди» до дорожнього знаку 5.42.1 означає, що дія знака 5.41.1 поширюється для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак Водій з інвалідністю відповідно до вимог цих Правил.
Розділом 34 ПДР України визначено, що горизонтальна розмітка має таке значення: 1.35 - позначає місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.
Відповідно до п.1.35 «Таблиці, горизонтальна дорожня розмітка», п. 10.2.35 ДСТУ 2587:2021 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування. Правила розміщення», піктограма інвалідного візка застосовують для позначення виділених місць для паркування ТЗ осіб з інвалідністю.
За обставинами даної справи місце, де було здійснено зупинку позивачем, хоч і було позначене дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17 "Інваліди", проте не містило горизонтальної розмітки 1.35, яка відповідно до розділу 34 ПДР України застосовується для позначення місць для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю.
Відсутність дорожньої розмітки та відсутність чітко визначених меж спеціального місця стоянки не забезпечує належної візуальної інформації для учасників дорожнього руху, створює неоднозначність щодо фактичного розташування та меж, кількості паркувальних місць, а отже не забезпечує належного інформування учасників дорожнього руху; унеможливлює однозначне сприйняття такого місця як зарезервованого для осіб з інвалідністю.
Посилання відповідача на п.8.2. ПДР України щодо переваги дорожніх знаків перед дорожньою розміткою суд відкидає, так як правило пріоритетності знаків над розміткою не застосовується в цій ситуації, оскільки зазначене стосується виключно ситуацій конфлікту - тобто, якщо знак і розмітка суперечать один одному (наприклад, знак дозволяє зупинку, а розмітка забороняє). Відсутність розмітки - це не конфлікт із знаком, а недотримання вимог до повного облаштування місця паркування осіб з інвалідністю.
З огляду на викладене, застосування до позивача адміністративного стягнення є недопустимим у контексті принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права (стаття 8 Конституції України), та згідно з практикою Європейського суду з прав людини. Суть принципу правової визначеності полягає в тому, що «Правова норма має бути чіткою, доступною та передбачуваною для особи, яка підлягає її застосуванню. Особи мають мати можливість передбачити правові наслідки своїх дій у конкретній ситуації».
В даному випадку за відсутності горизонтальної розмітки водій не мав об'єктивної можливості визначити межі спеціального місця, на яке поширюється заборона для зупинки чи стоянки, отже правові наслідки зупинки були непередбачуваними, що порушує принцип правової визначеності.
Відповідно до наведеного, суд дійшов висновку, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП ухвалено без дотримання принципу правової визначеності, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.
Інші доводи, на які посилався позивач, зокрема щодо часу перебування на місці зупинки, наявності пасажирів тощо, не мають значення для справи, оскільки обставини, що стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, ґрунтуються виключно на ознаках спеціального паркувального місця, яке, як встановлено судом, не відповідало обов'язковим вимогам нормативного облаштування.
Згідно вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Окрім цього, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 543/775/17, яка є обов'язковою для застосування суду.
Відтак, з відповідача Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань останнього, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
З цих підстав, керуючись статями 1-3, 77, 241-246, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4603493 від 28.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , року народження; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції: місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Максима Польового, 2.
Відповідач: Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя О.В. ГОЛЯНА