Справа № 308/4872/25
22 травня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Янцо М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», яка подана представником Грибанов Денисом В'ячеславовичем до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 22.05.2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.05.2025 року.
Представник позивача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», Грибанов Денис В'ячеславович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Позов обґрунтовано тим, що 9 квітня 2024р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 79211554.
Згідно умов договору, відповідач отримала від первісного кредитора грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника. В свою чергу позичальник зобов'язувався повернути гроші в тій самі сумі у строк передбачений в договорі та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п.9.1 Договору факторингу, зі змінами та доповненнями відповідно до Додаткової угоди №7 від 13 червня (копія Додаткової угоди №7 додається), даний Договір є дійсним протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в бус випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна зі сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до закінчення строку дії договору, даний автоматично пролонгується на кожен наступний рік. Відповідно до Реєстру боржників №32 від 25.09.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 і Реєстру боржників №32 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20614 грн., - 5500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 4125.00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0.00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою; -10989 грн. - сума заборгованості за пенею.
Як вказує позивач, в разі сплати відповідачем коштів на рахунок Первісного Кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.
Однак, всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов'язання.
При цьому позивач зазначає, що після відступлення йому права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до Відповідача.
Згідно позовної заяви, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 79211554 в розмірі 20614 грн., з яких: - 5500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 4125.00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0.00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою; - 10989 грн. - сума заборгованості за пенею.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2025 року у справі відкрито провадження та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не з'явився, відповідно до п. 4 прохальної частини позовної заяви зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення судом.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі і шляхом розміщення оголошення на сайті суду (Судова влада) за посиланням: https://court.gov.ua/unknown/sud0712. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходив.
На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, ст.280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку:
09 квітня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 79211554.
Згідно умов вказаного договору:
Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), ля задоволення власних потреб (без конкретної споживчої мети), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Так, сторони дійшли згоди про те, що дата надання позики 09.04.2024, сума позики: 5500,00 грн.; дата повернення позики: 08.05.2025; денна процентна ставка: 2,50%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою ( її частиною) за день: 2,70%; пеня - 2,7%; орієнтовна реальне річна процентна ставка 114435,08%; орієнтовна загальна вартість позики 9625,00 грн.
Договір містить реквізити сторін, зокрема відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; Паспорт: № НОМЕР_5, 25.06.2020; Адреса: АДРЕСА_1 ; Телефон: НОМЕР_3 ; Номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_4 .
Вказаний договір укладено шляхом його підписання електронним цифровим підписом. Так, відповідачем вказаний договір підписано «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором НОМЕР_6»
Таким самим чином відповідачем підписано і Додаток №1 до Договору позики, а саме таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної стави за договором позики. Згідно якого загальна вартість кредиту становить: 9625,00 грн.
Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису сторін. (п. 21 Договору позики).
Відповідно до п.23 вказаного Договору позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ.
Згідно п. 24, Договір укладено із використанням мобільного застосунку MyCredit - кредит онлайн на карту.
Також сторони узгодили спосіб надсилання та підписання Договору.
Відповідно до п. 25. Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановленні, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Проте, зазначені позивачем докази жодним чином не підтверджують, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним вище договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена, а яка частина не була сплачена стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку про те, що банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Виписки з рахунків позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказом наявності заборгованості.
Розрахунок заборгованості, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 14/06/21 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).
Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Прав Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п.9.1 Договору факторингу, зі змінами та доповненнями відповідно до Додаткової угоди №7 від 13 червня 2022 (копія Додаткової угоди №7 додана в додатку до позовної заяви), даний Договір є дійсним протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна зі сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до закінчення строку дії договору, даний автоматично пролонгується на кожен наступний рік.
Відповідно до Реєстру боржників №32 від 25.09.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (витяг з Реєстру боржників №32 додано в додатку до позовної заяви).
За твердженням позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20614 грн., а саме: - 5500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 4125.00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0.00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою; -10989 грн. - сума заборгованості за пенею.
Відповідно п.1.3. Договору факторингу з відповідними змінами внесеними Додатковою угодою №2 від 28.07.2021, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.
Згідно п. 3.7. Договору факторингу, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язується перерахувати на банківський рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», будь-які грошові кошти, отримані від Боржників на виконання ними своїх зобов'язань за Договорами позики, Право вимоги за якими відступлено Фактору, після передачі Права вимоги до Фактора.
Так, згідно наданих позивачем доказів, підтверджено факт укладення кредитного договору між Первісним Кредитором та відповідачем.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення останньому такого повідомлення за договорами факторингу.
Звертаючись до суду та обґрунтовуючи своє право на стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2024 року № 79211554, позивач зазначає, що набув відповідне право вимоги на підставі договору факторингу від 14.06.2021 року № 14/06/21, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до приписів ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблений правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги:1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу.
В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив правовий висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Судом встановлено, що правовідносини за договором позики від 09 квітня 2024 року № 79211554 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем виникли 09 квітня 2024 року, тобто значно пізніше, ніж був укладений договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.
Витяг з Реєстру прав вимоги № 32, в якому зазначено відповідача, сформований та датується 25.09.2024, тобто більше ніж через 3 роки після укладення договору відступлення права вимоги, а отже, на час укладення даного договору у ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище договором позики.
Водночас, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.
Так, розділом 3 Договору факторингу від 14.06.2021 року № 14/06/21 визначено «Порядок розрахунків». Зокрема, пунктом 3.1 передбачено, що загальна сума Прав Вимоги, що відступається за відповідним Реєстром Боржників, Ціна Продажу та Одинична Ціна визначаються в Додаткових угодах до цього Договору окремо для кожного Реєстру Боржників і вказується в таких Реєстрах Боржників. Згідно з п. 3.2 Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу, протягом 7 (семи) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта, вказаний в розділі 10 даного Договору. До того ж, пунктом 3.4 передбачено, що моментом виконання Фактором грошового зобов'язання, Сторони визначають момент надходження Ціни продажу за відповідним Реєстром Боржників на рахунок Клієнта.
Проте, надані суду копії договорів факторингу є неповними. Зокрема, Договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 містить лише відомості про розділи 1, 3, 4, 8, 9, 10, до договору не надано додатки зазначені у п. 9.10 цього Договору, які є невід'ємною його частиною.
Крім того, не надано доказів сплати ціни вимоги.
Відповідно до додаткової угоди №7 від 13.06.2022 до договору факторингу №14/06/2021, Сторони домовились викласти пункт 9.1. Договору в наступній редакції: «Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.»
Пунктом 2 Додаткової угоди передбачено, що ця Додаткова угода до Договору вступає в дію з дати її підписання Сторонами і є невід'ємною частиною Договору.
З наведеного слідує, що Додатковою угодою №7 від 13.06.2022 року строк дії договору факторингу №14/06/21 було продовжено, та погоджено сторонами його пролонгацію за відповідних умов.
При цьому, додатковою угодою № 37 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, сторони визначили загальну суму Прав вимоги, що відступаються згідно Реєстру боржників № 31 від 25.09.2024 року, ціну продажу згідно реєстру боржників № 31, яку Фактор сплачує Клієнту у вигляді суми грошових коштів, яка становить відсоток від основної суми заборгованості (тіла кредиту). Однак, загальна сума прав вимоги, ціна продажу та розмір відсотків від основної суми заборгованості, належні до сплати Фактором на користь Клієнта в даній Додатковій угоді №37 не зазначені.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вже зазначалось вище, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідно до договорів факторингу на які він посилається у позові, позивач набув право грошової вимоги до відповідача, що взагалі позбавляє суд можливості встановити, чи має позивач право на звернення до відповідача з вказаним позовом.
Звертаючись з позовом до суду, позивач у позові виклав обставини, якими обґрунтовував заявлені вимоги та зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, як і не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу без їхньої участі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
Відповідно ч.ч. 1,3ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
З урахуванням встановлених обставин справи та враховуючи принцип справедливості, добросовісності, розумності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягає задоволенню, оскільки не доведені належними та допустимими доказами у справі.
Відтак, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи, що позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, оскільки, долучені до позовної заяви докази, не підтверджують факту переходу права вимоги за Кредитним договором від 09 квітня 2024 року № 79211554 від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ЄАПБ», не містять доказів щодо перерахунку кредитних коштів на рахунок відповідача, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Згідно ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 207, 512, 513, 514, 516, 517, 524, 526, 527, 533-535, 610, 611, 625, 626, 628, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,-
У задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», яка подана представником Грибанов Денисом В'ячеславовичем до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач -ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30., адреса для листування: 07400. Київська обл.. м. Бровари вул. Лісова буд. 2. поверх 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Засоби зв'язку: ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош