Справа № 308/11371/18
30 травня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070000000256 від 30.09.2018 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 310, ч.3 ст. 307 КК України
сторони та учасники кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_6
захисник - адвокат ОСОБА_7
обвинувачений - ОСОБА_5
Згідно обвинувального акту органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що весною 2018 року, він умисно, з корисливих мотивів, працюючи директором приватного сільськогосподарського підприємства «Ватра», юридична адреса якого с. Концово, вул. Миру, 94, Ужгородського району, маючи у розпорядженні сільськогосподарські угіддя, господарські приміщення, засоби для вирощування та культивування рослин, інвентар для догляду за рослинами, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, на земельній ділянці вказаного ПСП «Ватра», розташованого за адресою с. Розівка, вул. Свободи, 44 «а», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, діючи незаконно, з порушенням вимог Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2009 р. № 589, вчинив дії, спрямовані на незаконний посів, культивування та догляд за стеблами рослин коноплі у кількості 123 (сто двадцять три) рослини, а також шляхом рихлення, прополювання, прорідження, букетування та поливання крапельним методом з метою доведення їх до стадії дозрівання, здійснював вирощування з метою подальшого збуту вказану кількість рослин коноплі, розуміючи, що ці рослини є рослинами коноплі, які були виявлені сироростучими на земельній ділянці працівниками поліції о 16.40 години 16 серпня 2018 року у ході проведення огляду, де також у господарських приміщеннях були виявлені висушені рослини та верхівки коноплі.
Згідно висновку експерта № 6/458 від 27.08.2018 року надані на експертизу 40 зрізів з рослин із листями, зеленого кольору, є рослинами коноплі, які містять наркотичні засоби - психоактивний компонент канабісу-тетрагідроканабінол та інші канабіноїди (канабінол, канабідіол).
Згідно висновку експерта № 6/475 від 21.09.2018 року: надані на експертизу 27 верхівок частин рослин зелено-коричневого кольору, є частинами рослин роду конопель; надані на експертизу 46 рослин, зелено-коричневого кольору, є рослинами роду конопель; надані на експертизу 27 верхівок частин рослин зелено-коричневого кольору та 46 рослин, зелено-коричневого кольору містять тетрагідроканабінол та інші канабіноїди канабінол, канабідіол), які внесені до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини.
Окрім цього, ОСОБА_5 , весною 2017 року, умисно, з корисливих мотивів, працюючи директором ПСП «Ватра» юридична адреса якого с. Концово, вул. Миру, 94 Ужгородського району, маючи у розпорядженні сільськогосподарські угіддя, господарські приміщення, засоби для вирощування та культивування рослин, інвентар для догляду за рослинами, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, маючи на меті виготовити наркотичний засіб «канабіс», з метою його подальшого збуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, діючи незаконно, з порушенням вимог Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотронних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2009 р. № 589, вчинив дії, спрямовані на висаджування, культивування та догляд за стеблами рослин коноплі на земельній ділянці вказаного ПСП «Ватра», розташованого за адресою с. Розівка, вул. Свободи, 44 «а», Ужгородського району, які виростивши у подальшому зірвав та висушив у наявних на вищевказаній території господарських приміщеннях, після чого грубо подрібнив, фактично виготовив наркотичний засіб «канабіс», який був готовий до вживання та незаконно його зберігав з метою збуту, допоки 16.08.2018 року дану речовину не було виявлено та вилучено працівниками поліції загальною масою 66120,7486 г.
Також ОСОБА_5 , здійснюючи свою злочину діяльність, усвідомлюючи свої протиправні дії з прямим умислом, з метою збуту, маючи у своєму розпорядженні наркотичний засіб «канабіс» виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу, загальною масою 74,3754 г, який зберігав у двох прозорих скляних ємкостях до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції.
Згідно висновку експерта 6/459 від 27.08.2018 року: 1) надані на експертизу грубо подрібнені речовини, рослинного походження, зеленого кольору (об. №№1,2), що в ухвалі про призначення експертизи поіменовані, як: «... сухі речовини рослинного походження, які упаковані у два вакуумні пакети та у білому поліетиленовому мішку з речовиною рослинного походження зеленого кольору, вилученні 16.08.2018....», є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить:345,6993 г (об. №1); 563,0186 (об. №2); 2) надані на експертизу грубо подрібнені речовини, рослинного походження, зеленого кольору (об. №№3-5), що в ухвалі про призначення експертизи поіменовані, як: «... речовина рослинного походження зеленого кольору, упакована до трьох герметичних пакетах та у поліетиленовому мішку, вилученні 16.08.2018 у ході огляду....», є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить: 1110,8070 г (об. №3); 1093,5898 г (об. №4); 1063,9139 г (об. №5); 3) надана на експертизу подрібнена речовина, рослинного походження, зеленого кольору (об. №6), що в ухвалі про призначення експертизи поіменовані, як: «... грубо подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, упакована в поліетиленовий пакет жовтого кольору, вилученні 16.08.2018 у ході огляду....», є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 87,3096 г (об. №6).
Згідно висновку експерта №6/474 від 27.09.2018 року: 1) надані на експертизу речовини рослинного походження, зеленого кольору і об. №№1,3), є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений. Надані на експертизу гілки і стебла (об. №№2,4), у складі яких тетрагідроканабінолу та інших канабіноїдів не виявлено до наркотичних засобів не відноситься. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину, становить: 6843,16 (об. №1); 2787,01 (об. №3). Загальна маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 9630,17 г (об. №№1,3).
Згідно висновку експерта №6/495 від 27.09.2018 року: надані на експертизу подрібнені речовини рослинного походження, зеленого кольору (об. №№1,3), які містились в 2 (двох) безбарвних скляних ємкостях, є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений. Надані на дослідження рідини чорно-коричневого кольору (об. №2,4), які містились в 2 (двох) безбарвних скляних ємкостях, в своєму складі містять особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - екстракт канабісу. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину, становить 305,6460 г (об. №1); 290,6970 г (об. №3). Загальна маса канабісу, в перерахунку на суху речовину становить 596,3430 г (об. №№1,3). Маса екстракту канабісу в перерахунку на суху речовину, становить: 35,4445 г (об. №2); 38,9309 г (об. №4). Загальна маса екстракту канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 74,3754 г (об. №№2,4).
Згідно висновку експерта №6/476 від 27.09.2018 року надані на експертизу речовини рослинного походження, зеленого кольору, з характерним запахом (об.№1-27, 29-55), є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений. Надані на експертизу гілки (об.№28), у складі яких тетрагідроканабінолу та інший канабіноїдів (канабінолу, канабідіолу) не виявлено, до наркотичних засобів не відносяться. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить: 2057,009 г (об.№1); 1479,456 г (об.№2); 1866,983 г (об.№3); 2649,884 г (об.№4); 1786,079 г (об.№5); 1711,172 г (об.№6); 1719,322 г (об.№7); 862,368 г (об.№8); 713,020 г (об.№9); 824,136 г (об.№10); 1107,196 г (об.№11); 781,954 г (об.№12); 446,587 г (об.№13); 564,452 г (об.№14); 157,900 г (об.№15);805,953 г (об.№16); 5121,308 г (об .№17); 1477,273 г (об.№18); 490,168 г (об.№19); 315,763 г (об.№20); 1073,063 г (об.№21); 1561,496 г (об.№22); 80,660 г (об.№23); 730,210г, (об.№24); 2119,349 г (об.№25); 460,383 г, (об.№26); 418,128 г (об.№27); 358,512 г (об.№29); 597,489 г (об.№30); 476,712 г (об.№31); 869,221 г, (об.№32); 124,692 г (об.№33); 235,829 г (об.№34); 83,307 г (об.№35); 1304,390 г (об.№36); 596,142г (об.№37); 1314,938 г (об.№38); 332,819 г (об.№39); 4892,679 г, (об.№40); 5511,446 г (об.№41); 1223,931 г (об.№42); 1523,714 г (об.№43); 1002,744 г (об.№44); 105,300 г (об.№45); 197,343 г (об.№46); 513,149 г (об.№47); 289,094 г (об.№48); 220 910 г (об.№49); 216,987 г (об.№50); 223,385 г (об.№51); 153,888 г (об.№52); 222,825 г (об.№53); 130,866 г (об.№54); 60,938 г (об.№55). Загальна маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 51555,522 г (об.№№1-27,29-55).
Орган досудового розслідування в обвинувальному акті зазначає, що таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 310 КК - незаконний посів та незаконне вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, вчинені за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, та кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 307 КК України - незаконне виробництво, виготовлення та зберігання наркотичних засобів з метою збуту в особливо великих розмірах.
Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту, згідно до вимог статті 337 КПК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав повністю. Показав, що вимушено визнавав вину під час досудового розслідування та частково визнавав на початку судового розгляду , оскільки був під тиском невідомих осіб , які працюють у поліції. Під час проведення 16.08.2018 р. огляду на території ПСП «Ватра» його відвів у бік високий чоловік у цивільному одязі з поліції, і пригрозив йому, що якщо він буде робити вигляд, що йому нічого не відомо, то вони інкримінують йому та його синам створення організованої групи. Він сприйняв погрозу як реальну і довго нікому нічого не говорив про висловлені йому погрози, але зараз усі його троє синів мобілізовані до Збройних Сил України і перебувають зоні бойових дій. Також саме перед судовим засіданням у якому він визнав частково вину, а саме вирощування конопель без мети збуту, на нього також тиснули працівники поліції, щоб він визнавав вину. Невідомими особами також вчинялися дії щодо його залякування , а саме до нього проникали в житло і підкидали марихуану, яку він знаходив під сходами. Із заявою про тиск він не звертався, адвокату про тиск на нього також не говорив, оскільки боявся наслідків від погроз. Щодо виявлених наркотичних засобів показав, що приміщення у яких проводився огляд і не тільки їх він здавав у оренду, багато людей орендувало у нього вказані приміщення, він їхню діяльність не контролював. Загалом бачив їх лише декілька разів. Письмових договорів про оренду він не укладав, передавав приміщення в оренду на підставі усних домовленостей. Оплата за оренду проводилася наперед за тривалий період. За словами орендарів приміщення використовувалося як перевалочна база. Що саме завантажували-вивантажували у приміщення йому не відомо і він не цікавився. Зазначив, що має доступ до всіх приміщень на території ПСП «Ватра», але до тих приміщень, які перебували в оренді він ніколи не заходив. Лише обходив території та дивився чи не пошкоджені приміщення. Водночас, суворого контролю за закриттям приміщень не було. Загалом на території більше 12 приміщень, обшук проводився лише у двох приміщеннях, і поліція уже наперед знала у які приміщення необхідно заходити. Він не знаходився на території коли працівники поліції туди прийшли. Йому зателефонували на його номер телефону, назвалися працівниками поліції і сказали, щоб він приїхав на ПСП «Ватра». Коли він приїхав на автомобілі «Газель» до ПСП «Ватра», то не заходив на територію, а сидів в автомобілі та чекав працівників поліції, які йому дзвонили близько 1,5 год. Після чого із кущів, які знаходяться на території ПСП «Ватра» вийшло близько 50 людей у формі та з автоматами. Гадає, що увесь цей час працівники поліції чекали когось іншого.
За день до обшуку на територію очолюваного ним підприємства приїздила воєнізована охорона «нафтогазу». Він впустив їх на територію, вони передивилися відео з камер відео спостереження, які знаходяться на території ПСП «Ватра», оглянули територію. Загалом територія не є огородженою, до неї є вільний доступ. Люди вільно заходять на територію, зокрема, копають там хробаків на риболовлю.
Кущів коноплі він раніше не бачив та відношення до них ніякого не мав, наркотики не вживає. На відео огляду місця події видно, що до кущів коноплі його підводили саме працівники поліції, оскільки вони уже знали де що росте на території. Перед тим працівники поліції йому роз"яснили, що казати та писати і, що буде якщо буде не так. На відео видно його поведінку на початку та в подальшому, яка змінилася. При цьому все відео до протоколу огляду перезнімалося декілька разів, здається три рази, тому, що їм не подобався відзнятий матеріал. І перед кожною новою зйомкою йому роз"яснювали що робити. Також, на відео не показано, але двері збоку великого приміщення були відчинені. Крім того, на одному з приміщень у стіні є діра, завбільшки приблизно 1,5м., яка просто закрита сіном. Увесь обшук почався зранку і тривав цілий день і розійшлися вночі. Електропостачання на території є лише для живлення камер відео нагляду, спожиту електроенергію оплачувало підприємство.
Як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в судовому засіданні заслухано покази свідка.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що по суті справи їй нічого не відомо. Знає, що територія підприємства не огороджена. Також там знаходяться старі приміщення, де зберігалася сіль. За територією і приміщенням ніхто не доглядав. Ферма не працює. Ангари знаходяться у занедбаному стані, вони навіть не зачиняються, так як слід.
Cуд уважає за необхідне зауважити, що до обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні було включено також допит свідків обвинувачення, зазначених у реєстрі матеріалів кримінального провадження. Однак стороною обвинувачення не забезпечено явку свідків обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судове засідання.
Слід зазначити, що судом та стороною обвинувачення вживались усі можливі заходи для допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Суд вжив всіх передбачених КПК заходів щодо забезпечення їх прибуття в судове засідання.
Суд зазначає, що прокурор не забезпечив участі свідків обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 для їх безпосереднього допиту в судовому засіданні (що з огляду на вимоги ч. 3 ст. 23 КПК є обов'язком прокурора), а вжиті судом заходи із цього приводу не дали дієвих результатів. Вказані правові висновки узгоджуються із правовою позицією, яку висловив ВС у постанові від 03 серпня 2021 року у справі № 761/6970/14-к, де ВС вказав: «Таким чином, місцевий суд правильно зазначив, що прокурор не забезпечив участі свідка обвинувачення для його безпосереднього допиту в судовому засіданні (що з огляду на вимоги ч. 3 ст. 23 КПК є обов'язком прокурора), а вжиті судом заходи із цього приводу не дали дієвих результатів».
У зв'язку з об"єктивною неможливістю допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які були включені стороною обвинувачення до обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні з огляду на те, що покази свідків не містять доказового значення прокурор в судовому засіданні відмовився від допиту цих свідків.
Сторона обвинувачення та сторона захисту не заявляли клопотання про допит інших осіб в якості свідків у кримінальному провадженні.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
На підтвердження події вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 310, ч.3 ст. 307 КК України та винуватості ОСОБА_5 у їх вчиненні стороною обвинувачення надані суду та безпосередньо у судовому засіданні досліджений протокол огляду місця події від 16.08.2018 року, з якого убачається, що 16.08.2018 року у період часу з 16 год. 40 хв. по 02 год. 15 хв. проведено огляд території ПСП «Ватра», що знаходиться по вул. Свободи в с. Розівка Ужгородського району. Як зазначено у протоколі огляду, дана території знаходиться на відстані близько 150-200 м. від автодороги Київ-Чоп перед АЗС «WOG».
Згідно з даними протоколу огляду місця події від 16.08.2018 року вказаний огляд проводився за добровільною письмовою згодою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 .
Також судом установлено, що у подальшому слідчий у кримінальному провадженні № 12018070170001001 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з клопотанням, у порядку ч.3 ст. 233 КПК України, про надання дозволу на проведення вказаного огляду, та слідчим суддею таке задоволено і ухвалено надати дозвіл на огляд, проведений 16.08.2018 року на території і будівель приватного сільськогосподарського підприємства «Ватра» у с. Розівка, вул. Свободи, 44а Ужгородського раойну, в ході якого вилучено наступне майно: 123 (сто двадцять три) стебла сироростучих рослин коноплі висотою від 80 до 220 см кожна; близько 70 кілограм сухої речовини рослинного походження з характерним запахом схожим до висушених рослин коноплі «Канабіс», які були упаковані в загальному 32 паперові та полепропеленові мішки, 6 банок по 3 літри кожна всередині яких було виявлено суху речовину рослинного походження з характерним запахом, схожим до рослин коноплі «Канабіс», 2 банки по 3 літри кожна всередині якої наявна рідина із речовиною зеленого кольору зовні схожою до «Канабісу», в порядку, визначеному статтями 234 та 237 КПК України, вчиненого у відповідності до протоколу огляду.
Сторона захисту просить визнати недопустимим доказом протокол огляду місця події від 16.08.2018 року, посилаючись на те, що вказаний доказ отриманий з порушенням вимог КПК України, оскільки підстав для проведення невідкладного огляду не було.
Надаючи оцінку з точки зору допустимості зазначеного доказу, суд виходить з наступного.
Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав та свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного та справедливого рішення у справі.
У відповідності до положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Частиною першою статті 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1,2 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Згідно з ч.1,2 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
Частиною третьою статті 233 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Об'єднана палата Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 року у справі № 466/525/22, зазначила, що проведення обшуку (огляду) житла чи іншого володіння особи без рішення суду в невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей чи майна чи безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, з дотриманням обмежень і умов, передбачених законодавством (статтями 214, 233, 237 КПК), не порушує засади недоторканності житла чи іншого володіння особи.
Також вказала, що з метою належного вирішення завдань, визначених у ст. 2 КПК, їх розв'язання, а також нейтралізації загроз з боку суб'єктів протиправної поведінки чи інших осіб, які діють на їх користь, у ч. 3 ст. 233 КПК з метою реалізації правоохоронюваних інтересів установлено спеціальні правила. Неможливість забезпечити збереження доказів без їх негайного відшукання і вилучення обумовлює невідкладну необхідність вжиття передбачених КПК процесуальних заходів з метою врятування (збереження) відповідного майна, зокрема шляхом проведення обшуку до отримання ухвали слідчого судді. При цьому висока ймовірність протягом короткого часу знищення таких доказів зумовлює невідкладність вжиття заходів з метою їх збереження.
Зазначила, шо про наявність у сторони обвинувачення обґрунтованих побоювань того, що майно може бути знищеним, може свідчити як наявність у слідчого та прокурора відповідних даних, що воно може бути знищене, з огляду на відомості, отримані оперативним шляхом, з повідомлень свідків, потерпілих, підозрюваних чи з інших належних та допустимих джерел, які вказують, що майно може бути знищено, так і специфіка розвитку подій у розслідуванні кримінального провадження, коли, наприклад, один із співучасників кримінального правопорушення був затриманий, то побоювання того, що його затримання може змусити інших співучасників знищити речові докази, стають досить реальними. Викриття кримінального правопорушення створює очевидну і реальну загрозу (високу ймовірність) швидкого знищення речових доказів третіми особами (співучасниками, родичами або друзями підозрюваного тощо), зацікавленими в унеможливленні ефективного розслідування. Водночас дотримання порядку попереднього отримання дозволу слідчого судді на проведення обшуку (який включає складання та подання до суду вмотивованого клопотання, його розподіл автоматизованою системою, прийняття до провадження слідчим суддею, проведення судового засідання та складання за його результатами ухвали) зумовлює відповідні можливості для знищення доказів особами, яким відомо про факт затримання правопорушника, у проміжок часу, витраченого на виконання передбачених у законі ординарних процедур. Зазначена обставина з високою вірогідністю може позбавити сторону обвинувачення можливості належно реалізувати передбачені ст. 93 КПК повноваження щодо збирання доказів задля виконання завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
ОП ККС ВС виходить із того, що проникнення до житла чи іншого володіння особи є альтернативою попередньому отриманню ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук у ситуаціях, коли існують обґрунтовані побоювання, що за цей час майно буде знищено в разі дотримання ординарного порядку. Необхідність віднайти і вилучити об'єкти, які можуть бути речовими доказами, в контексті ч. 3 ст. 233 КПК є виправданою, якщо існують обґрунтовані підстави до припущення про наявність реальної загрози знищення майна.
У клопотанні, доданих матеріалах, в ухвалі слідчого судді, постановленій post factum, має йтися про мету (намагання, прагнення) зберегти речові докази від прогнозованої втрати, за наявності обґрунтованого припущення про існування реальної загрози їх знищення. У клопотанні про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК, доданих матеріалах, має бути вказано, які саме обставини до моменту проникнення свідчили, що дотримання ординарного порядку може спричинити втрату майна, що існує реальна конкретна загроза такої втрати, знищення, зазначено, чому загроза небезпідставно сприймається як реальна.
В контексті проведення обшуку без попередньо отриманого судового дозволу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує в низці своїх рішень, зокрема в справах Kuzminas v. russia (заява № 69810/11 від 21 грудня 2021 року, § 22), K.S. and M.S. v. Germany (заява № 33696/11 від 6 жовтня 2016 року, § 42), Tortladze v. Georgia (заява № 42371/08 від 18 березня 2021 року, § 57), що мета виявити речові докази, які можуть бути корисними для кримінального розслідування серйозного злочину послідовно визнається Судом законною, позаяк вона переслідує інтереси громадської безпеки і пов'язана із запобіганням злочинам та захистом прав інших осіб.
Разом із тим, ЄСПЛ вважає вагомим те, аби невідкладні обставини, на які посилалися органи влади, вирішивши провести обшук без рішення суду, дійсно підтверджувалися матеріалами справи та конкретними обставинами, й в цілому виправдовували таку терміновість з боку правоохоронних органів. Крім того, важливим є як дотримання процесуальних гарантій під час проведення такого обшуку та судовий контроль за його законністю post factum, так і забезпечення заявникові можливості оскаржувати докази, здобуті в такий спосіб, в межах кримінального провадження проти нього. Недотримання таких вимог має наслідком констатацію ЄСПЛ відповідного порушення статей 6 та / або 8 Конвенції.
Відсутність попереднього судового ордеру може бути компенсована наявністю судового перегляду post factum законності та необхідності відповідного заходу. Перегляд національними судами заходу, що порушує статтю 8 Конвенції, забезпечує відповідний засіб правового захисту для зацікавленої особи за умови, що суддя ефективно перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного заходу і, за необхідності, виключає з кримінального провадження зібрані докази(див. рішення у справі Brazzi v. Italy, no. 57278/11, §§ 44-45, від 27 вересня 2018 року).
Вимога про наведення мотивів для проведення обшуку саме невідкладно, безпосередньо пов'язана з ефективністю наступного судового контролю. Якщо слідчим суддею в порядку судового контролю або судом під час перевірки допустимості доказів не буде встановлено (підтверджено) наявності підстав для невідкладного проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, результати відповідного обшуку (без попереднього дозволу суду) слід вважати такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частиною 2 ст. 235 КПК передбачено, що ухвала про дозвіл на проведення обшуку повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбаченим цим Кодексом. Приписами ст. 234 КПК визначені обставини, які підлягають дослідженню слідчим суддею під час вирішення питання про обшук, який ще не було проведено органами досудового розслідування.
Водночас під час розгляду питання про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК УКраїни слідчий суддя, крім зазначених обставин, має перевірити, чи дійсно були наявні підстави для невідкладного проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, деталізувати у своєму рішенні питання про необхідність проведення обшуку за невідкладних обставин та вилучення конкретних предметів. Недотримання таких стандартів ЄСПЛ сприймає як ситуацію, коли відсутність попереднього судового дозволу на проведення обшуку не була компенсована наявністю судового перегляду ex post facto (див., рішення в справі Tortladze v. Georgia (no. 42371/08, § 65, 18 березня 2021 року).
Також ЄСПЛ дійшов висновку про відсутність ефективного ретроспективного судового перегляду у справі Gutsanovi v. Bulgaria (№ 34529/10, § 223, ECHR 2013 (extracts), оскільки суддя, який розглядав протоколи обшуку і виїмки, просто підписав їх, не вказавши жодних конкретних причин для свого схвалення. Серед іншого, ці обставини призвели до висновку, що обшук і виїмка не були проведені відповідно до закону, а отже, порушили вимоги ст. 8 Конвенції.
В справі Kuzminas v. russia (№ 69810/11) від 21 грудня 2021 року (§ 25) ЄСПЛ зазначив, що, оскільки окрім постанови слідчого про проведення обшуку та протоколу обшуку, жодних інших документів з матеріалів слідства не було надано судді, який здійснював перегляд, суддя не мав можливості оцінити ані ступінь обґрунтованої підозри, яку органи влади мали відносно заявника до проведення обшуку в його квартирі, ані терміновість та необхідність проведення обшуку без попереднього судового рішення.
Отже, вмотивування ухвали про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК наявністю підстав, які не передбачені вказаною нормою та не підтверджуються матеріалами справи, не може вважатися обґрунтованим у розумінні п. 1 ст. 6 та п. 2 ст. 8 Конвенції.
З ухвали слідчого судді від 17.08.2018 року у справі № 308/9280/18 убачається, що клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку було мотивоване тим, що в ході огляду місця події було виявлено та вилучено речі, які мають значення речових доказів по даному кримінальному провадженні, по даних речах необхідно провести відповідні експертизи та інші слідчі дії, проведення огляду носило невідкладний характер у зв'язку із реальною загрозою знищення майна за допомогою якого вчинялося правопорушення, речовин та рослин, які заборонені в обігу, з метою фіксації всіх обставин даного кримінального правопорушення.
Разом з тим, суд констатує, що дані про наявність обґрунтованих побоювань щодо знищення майна - речових доказів у вказаній ухвалі відсутні.
Не наведено таких прокурором також у ході судового розгляду кримінального провадження.
За приписами ст. 233 КПК України, виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення не передбачені як підстави до проведення невідкладного обшуку, оскільки, законодавець на закріплення конвенційних та конституційних прав осіб, як виняток, дав можливість проникати до приміщення в суспільних інтересах, серед яких, врятування життя людей і майна, а не в інтересах досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні.
При цьому, як зазначив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 року у справі № 173/235/19, підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.
Разом з тим, у наданих суду матеріалах кримінального провадження № 12018070000000256 відповідна інформація, що слугувала підставою проведення огляду місця події від 16.08.2018 року є відсутньою.
Відсутня така і у наданих суду витягах з ЄРДР щодо кримінальних проваджень за № 12018070170001001 та № 12018070000000256, з яких убачається, що відомості до ЄРДР внесено вже за наслідками проведеного 16.08.2018 року огляду місця події.
У ході судового розгляду також будь-яких даних про наявність у органу досудового розслідування інформації про вчинення кримінального правопорушення, що у подальшому послужила підставою для проведення 16.08.2018 року огляду місця події за адресою: Ужгородський район, с. Розівка, вул. Свободи, 44а, зокрема, рапортів працівників правоохоронних органів,або інформації з інших джерел, прокурором не надано.
Що стосується добровільної згоди ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на проведення огляду території ПСП "Ватра", що знаходиться за адресою: Ужгородський район, с. Розівка, вул. Свободи, 44а, суд враховує висновки Касаційного Кримінального суду Верховного Суду викладені у постанові від 25.05.2021 року у справі № 455/156/18, де суд зазначив, що за загальним правилом (ч. 1 ст. 233 КПК) під час кримінального провадження проникнути до житла чи іншого володіння особи можна лише: за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або за ухвалою слідчого судді.
Однак, згода на проведення обшуку житла або іншого володіння апріорі не може бути добровільною, оскільки особа не може повною мірою спрогнозувати ступінь правообмежень, на які вона "добровільно" погоджується.
А тому для проведення обшуку законні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи під час кримінального провадження виникають: за наявності ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 235 КПК); без ухвали слідчого судді - лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (наявність таких підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді має бути перевірена слідчим суддею "postfaktum") (ч. 3 ст. 233).
Окрім того, суд уважає, що надання ОСОБА_5 та ОСОБА_9 добровільної згоди на проведення огляду території і будівель приватного сільського господарського підприємства «Ватра», за адресою: Ужгородський район с. Розівка, вул. Свободи, 44а, свідчить на користь доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_5 не було відомо про наявність на території вказаного підприємства заборонених предметів, у даному випадку, рослин коноплі та наркотичних речовин.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20.10.2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Згідно з ч.1, 2 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, таке діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
З огляду на вищезазначене, враховуючи, що судом установлено, що огляд місця події, а саме території і будівель ПСП «Ватра», за адресою: Ужгородський район с. Розівка, вул. Свободи, 44а, від 16.08.2018 року проведено без наявності підстав передбачених ч.3 ст. 233 КПК України, протокол огляду місця події підлягає визнанню недопустимим доказом у даній справі.
Відповідно до ст. 86 КПК України, отримання доказу всупереч порядку, встановленому цим Кодексом, тягне за собою недопустимість такого доказу, а також будь-яких інших доказів, здобутих завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (доктрина «плодів отруєного дерева»).
Відповідно доктрини «плодів отруєного дерева», недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими. Тобто слід надавати оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому (рішення у справі «Хан проти Сполученого Королівства» від 12.05.2000, заява № 35394/97).
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13 листопада 2019 року по справі № 1-07/07, окрім іншого, зазначила таке:
відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 50-52 рішення у справі «Шабельник проти України (№ 2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№ 2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом /пункт 38/.
З огляду на зазначене, ураховуючи, що предметом дослідження судових експертиз, які надані стороною обвинувачення та досліджені судом, були речі, вилучені під час огляду території території і будівель приватного сільського господарського підприємства «Ватра», за адресою: Ужгородський район с. Розівка, вул. Свободи, 44а, а протокол цієї слідчої дії суд визнає недопустимим доказом, тому висновки експерта № 6/458 від 27.08.2018 року, № 6/475 від 21.09.2018 року, 6/459 від 27.08.2018 року, 6/459 від 27.08.2018 року, №6/474 від 27.09.2018 року, №6/495 від 27.09.2018 року, №6/476 від 27.09.2018 року, за результатами його проведення також необхідно визнати недопустимими доказами, оскільки вони є похідними від первинного доказу, визнаного недопустимим.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 19 січня 2022 року № 569/14405/14-к.
Європейський суд з прав людини у справі «Коробов проти України» зазначив, що стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза всяким сумнівом», чого у даному кримінальному провадженні стосовно обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст. 310, ч.3 ст. 307 КК України, прокурором не здійснено.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, установлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був скоєний і обвинувачений є винним у скоєнні цього злочину.
ОСОБА_5 вину не визнає та вказує, що територія ПСП «Ватра», що знаходиться по вул. Свободи, 44а в с. Розівка Ужгородського району, є значною за розмірами, що підтверджується державним актом на право власності на землю, відповідно якого розмір земельної ділянки становить 11,7166 га. Така є лише частково огородженою та необмежений доступ на вказану територію мають інші особи. Відповідно ОСОБА_5 не є єдиною особою, яка могла здійснити посадку рослин коноплі та здійснювати за ними догляд.
Як убачається з дослідженого в судовому засіданні відеозапису до протоколу оглядумісця події від 16.18.2018 року, догляд за територією ПСП «Ватра», що знаходиться по вул. Свободи в с. Розівка Ужгородського району не здійснюється, така є зарослою травою та буряном. Будь-яких інших доказів того, що ОСОБА_5 здійснював незаконний посів та незаконне вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, вчинені за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, окрім того, що ОСОБА_5 є директором ПСП «Ватра», на території якого виявлено вказані рослини коноплі, стороною обвинувачення не надано.
Також ОСОБА_5 стверджує, що приміщення, які знаходяться на території ПСП «Ватра» він здає в оренду, і про виявлені наркотичні речовини у зазначених приміщеннях йому нічого не відомо.
Згідно презумпції невинуватості, незважаючи на те, що ОСОБА_5 не надає письмових договорів оренди, сторона обвинувачення повинна надати докази, які б свідчили про те, що саме ОСОБА_5 здійснював незаконне виробництво, виготовлення та зберігання наркотичних засобів з метою збуту в особливо великих розмірах.
Однак, будь-яких інших доказів вказаного, стороною обвинувачення не недано,
Належність вказаних приміщень ПСП «Ватра», директором якого ОСОБА_5 являється, не може вважатися беззаперечним підтвердженням вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому дій з виготовлення та зберігання виявлених наркотичних засобів з метою збуту.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд доходить переконання, що докази, які сторона обвинувачення поклала в основу обвинувачення ОСОБА_5 , ні окремо, ні в своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом, те, що обвинувачений ОСОБА_5 здійснював злочини передбачені ч.2 ст. 310, ч.3 ст. 307 КК України, а саме незаконний посів та незаконне вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин, вчинений за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, а також здійснював незаконне виробництво, виготовлення та зберігання наркотичних засобів з метою збуту в особливо великих розмірах.
На переконання суду, обвинувачення викладене в обвинувальному акті не підтверджується доказами у їх сукупності, а грунтується на припущеннях.
Також, у судовому засіданні, за участю сторін досліджено наданий стороною обвинувачення відеозапис до протоколу огляду місця події від 16.08.2018 року, що міститься на електронному носії (micro-CD) за наступним шляхом: PRIVATE - AVCHD - BDMV - STREAM. Суд констатує, що такий не узгоджується із протоколом огляду і містить у собі певні протиріччя.
Суд звертає увагу, що відеозапис до протоколу огляду місця події не є безперервним. Так, з відтвореного у судовому засіданні відеозапису, убачається, що огляд території ПСП «Ватра» та приміщень які на ній знаходяться, був проведений уже після фіксації працівниками поліції місць виявлення рослин коноплі та наркотичних засобів, що підтверджується наявністю стрічок з написом "Поліція" на рослинах коноплі до яких підходять учасники огляду місця події та різний одяг, у який був одягнутий обвинувачений, при огляді одного і того самого приміщення, що узгоджується з показами ОСОБА_5 в судовому засіданні про те, що відео до протоколу огляду перезнімалося декілька разів, обшук почався зранку і тривав цілий день і розійшлися вночі, до кущів коноплі його підводили саме працівники поліції, оскільки вони уже знали де що росте на території.
Зокрема, з дослідженого відеофайлу № 00003 убачається, що відбувається зйомка на території ПСП «Ватра» де присутні працівники поліції, особи у цивільному одязі та ОСОБА_5 , який одягнений у сорочку блакитного кольору та джинсові шорти блакитного кольору, який намагається відкрити приміщення; з відеофайлу № 00004 убачається, що ОСОБА_5 , одягнений у сорочку блакитного кольору та джинсові шорти блакитного кольору, відкриває приміщення; з відеофайлу № 00005 убачається, що ОСОБА_5 , одягнений у сорочку блакитного кольору та джинсові шорти блакитного кольору, з працівниками поліції зайшли у приміщення і оглядали його;з відеофайлу № 00006 убачається, що ОСОБА_5 , одягнений уже у інший одяг, а саме сорочку червоного кольору та шорти в клітину, з працівниками поліції та слідчим розпочали о 16 год. 40 хв. огляд місця події і на 0:04:55 відворення відеофайлу, біля куща схожого на коноплю, на який указав слідчий, стоїть дерев"яний кілок на який прив"язана стрічка жовтого кольору із написом поліція, на 0:12:56 та 0:13:59 відворення відеофайлу, на кущах схожих на коноплю, на які указує слідчий, прив"язана стрічка жовтого кольору із написом поліція; з відеофайлу № 00008 убачається, що ОСОБА_5 , одягнений уже у інший одяг, а саме сорочку червоного кольору та шорти в клітину, з працівниками поліції та слідчим о 17 год.53 хв.знову заходять для огляду в приміщення №2 яке уже оглядав з працівниками поліції , але у іншому одязі ( відеофайл № 00005); з відеофайлу № 00010 убачається, що ОСОБА_5 , з працівниками поліції та слідчим розпочали під час огляду місця події і на 0:00:10 та 0:00:40 відворення відеофайлу на кущах схожих на коноплю, на які указує слідчий, прив"язана стрічка жовтого кольору із написом поліція; з відеофайлу № 00011 убачається, що ОСОБА_5 , одягнений уже у інший одяг, а саме сорочку червоного кольору та шорти в клітину, з працівниками поліції та слідчим знову заходять для огляду в приміщення №2 яке уже оглядав з працівниками поліції, але у іншому одязі ( відеофайл № 00005).
За таких обставин, дослідивши та оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у своїй Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17) зазначив, що: "При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
« Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Згідно із статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вважає що пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 310, ч.3 ст. 307 КК України «поза розумним сумнівом» не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
А тому суд ухвалює виправдувальний вирок, за недоведеністю стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 310, ч.3 ст. 307 КК України.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_5 у виді застави, після набрання вироком законної сили - скасувати.
Зобов'язати Територіальне управління ДСА України у Закарпатській області повернути заставодавцю ОСОБА_8 , сплачені в якості застави за ОСОБА_5 , на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.08.2018 року у справі № 308/9280/18, грошові кошти у розмірі 128870,00 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.) грн. сплачені заставодавцем 20.08.2018 року згідно квитанції № 3082030063 АТ «Комінвестбанк».
Речові докази у кримінальному провадженні - автомобіль марки "ГАЗ" модель 32213 ПЕ СПГ, д.н.з. НОМЕР_1 , мобільний телефон марки "Ergo" модель F243 Swift - повернути ОСОБА_5 , скасувавши накладений на них згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.08.2018 року у справі № 308/9280/18, арешт
Доля інших речових доказів, переданих на зберігання до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області згідно листа старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області від 28.09.2018 року № 4525/106/7-2018 у кримінальному провадженні № 12018070170001001, арешт на які накладений згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.08.2018 року у справі № 308/9280/18, а також визнаних речовими доказами, у кримінальному провадженні № 12018070170001001 - земельної ділянки загальною площею 11,7166 га, кадастровий номер 2124887404:01:005:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 та комплекс-ферми, розташованої за адресою: с. Розівка, вул. Свободи, 44а Ужгородського району, арешт на які накладений згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2018 року у справі № 308/10081/18 підлягає, вирішенню у кримінальному провадженні № 12018070170001001.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - вартість проведених експертиз, в сумі 7722,00 (сім тисяч сімсот двадцять дві грн. 00 коп.) грн., віднести на рахунок держави, у зв'язку з ухваленням судом виправдувального вироку.
Керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 310, ч.3 ст. 307 КК України та виправдати, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 310, ч.3 ст. 307 КК України.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_5 у виді застави, після набрання вироком законної сили - скасувати.
Зобов'язати Територіальне управління ДСА України у Закарпатській області повернути заставодавцю ОСОБА_8 , сплачені в якості застави за ОСОБА_5 , на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.08.2018 року у справі № 308/9280/18, грошові кошти у розмірі 128870,00 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.) грн. сплачені заставодавцем 20.08.2018 року згідно квитанції № 3082030063 АТ «Комінвестбанк».
Речові докази у кримінальному провадженні - автомобіль марки "ГАЗ" модель 32213 ПЕ СПГ, д.н.з. НОМЕР_1 , мобільний телефон марки "Ergo" модель F243 Swift - повернути ОСОБА_5 , скасувавши накладений на них згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.08.2018 року у справі № 308/9280/18, арешт.
Долю інших речових доказів, переданих на зберігання до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області згідно листа старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області від 28.09.2018 року № 4525/106/7-2018 у кримінальному провадженні № 12018070170001001, арешт на які накладений згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.08.2018 року у справі № 308/9280/18, а також визнаних речовими доказами, у кримінальному провадженні № 12018070170001001 - земельної ділянки загальною площею 11,7166 га, кадастровий номер 2124887404:01:005:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 та комплекс-ферми, розташованої за адресою: с. Розівка, вул. Свободи, 44а Ужгородського району, арешт на які накладений згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2018 року у справі № 308/10081/18 вирішити у кримінальному провадженні № 12018070170001001.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - вартість проведених експертиз, в сумі 7722,00 (сім тисяч сімсот двадцять дві грн. 00 коп.) грн., віднести на рахунок держави, у зв'язку з ухваленням судом виправдувального вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд - протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2