Справа № 307/1981/25
Провадження № 1-кс/307/340/25
02 червня 2025 року м.Тячів
Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ознайомившись з матеріалами клопотання захисника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про звільнення позбавленої свободи особи (у порядку ст. 206 КПК України),
До Тячівського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання захисника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 в якому просить звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із відсутністю підстав його затримання та позбавлення свободи ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Клопотання обґрунтовано тим, що 31 травня 2025 року ОСОБА_3 проти його волі затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 без наявних на те законних підстав та без повідомлення причин такого затримання. При цьому згідно Довідки №2/739 від 20 лютого 2025 року у ОСОБА_3 наявна відстрочка від військової служби під час мобілізації до 31 серпня 2025 року на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Наразі ОСОБА_3 планують мобілізувати та направити для проходження військової служби до ЗСУ при тому, що у ОСОБА_3 наявна діюча відстрочка від призову на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізації та мобілізаційну підготовку». ОСОБА_3 продовжує перебувати у стані обмеження його Конституційних прав та свобод, а уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , намагаються вчиняти дії щодо призову ОСОБА_3 на військову служу по мобілізації, та протиправно, незважаючи на наявність у нього діючої відстрочки, відмовляються відпустити ОСОБА_3 з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Прохання ОСОБА_3 , призупинити незаконні дії по відношенню до нього, співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 - ігноруються. Прохання ОСОБА_3 , звільнити його з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , співробітниками - ігноруються. Прохання ОСОБА_3 , звернути увагу на його право на відстрочку та документи, що підтверджують таку співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 - ігноруються. На момент звернення, порушуючи усі норми права, представники ІНФОРМАЦІЯ_4 продовжують силоміць утримувати ОСОБА_3 , не надаючи йому змоги на захист своїх законних прав та інтересів. За інформацією матері заявника - ОСОБА_4 , до нього чиниться фізичний та психологічний тиск та наявні тілесні ушкодження.
Крім того, у ОСОБА_3 наявні та документально підтвердженні захворювання. Відповідно до Розкладу хвороб станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, що міститься у Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказу МО України від 14.08.2008 №402 (далі - Розклад хвороб) до п. «а» статті 64 включено: хвороби хребта (дорсопатії) та їх наслідки М40-М54 (кіфоз і лордоз, сколіоз, остеохондроз хребта, спондилоліз, спондилолістез, ураження міжхребцевих дисків, інші дорсопатії) зі значними порушеннями функцій.
Отже, у ОСОБА_3 наявні захворювання та значні порушення функцій організму, що підпадають під пункт «а» статті 64 Розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, що визначають його непридатним до військової служби.
Не зважаючи на приписи чинного законодавства ОСОБА_3 силоміць утримується співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_3 незаконно утримують без будь-яких законних рішень суду. Відомості про його стан відсутні. У зв'язку з вище вказаним у діях співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. ст. 146, 371 КК України.
Враховуючи наведене, просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 доставити ОСОБА_3 до Тячівського районного суду Закарпатської області. Звільнити ОСОБА_3 , який з 31 травня 2025 року незаконного утримується працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб виключно у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про попереднє ув'язнення" підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення" установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України "Про попереднє ув'язнення" слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
При цьому, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідування, встановлений ст. 303 КПК України.
Зі змісту скарги убачається, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманою у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із сферою дії Кримінального процесуального закону, визначених КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Виходячи з обставин скарги та вищевказаних правових норм, слідчий суддя приходить висновку, що затримання громадянина працівниками ТЦК та СП, утримання його без відповідного судового рішення, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, а у разі, якщо такі дії мають ознаки кримінального правопорушення - відповідними нормами Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та ст. 214 КПК України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами, працівниками поліції чи військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту вона вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо неї (нього) протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із частиною першою статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя зазначає, що КПК України не передбачено право слідчого судді з'ясовувати підстави позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України та на дії осіб, які не є працівниками органу досудового розслідування, слідства чи прокуратури.
Згідно із ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.
Керуючись ст. ст. статтями 7, 8, 9, 206, 304, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У відкритті провадження за клопотанням захисника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про звільнення позбавленої свободи особи (у порядку ст. 206 КПК України) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1