Справа № 307/1976/25 Провадження № 2-а/307/49/25
02 червня 2025 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сойма М.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Тячівського РВП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4760618 від 18 травня 2025 року,
30 травня 2025 року до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Тячівського РВП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4760618 від 18 травня 2025 року.
Ознайомившись зі змістом позовної заяви та долучених документів, доходжу висновку про залишення позовної заяви без руху з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) (ч. 2 ст. 286 КАС України).
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).
Частинами першою та другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 580/2987/20 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує постанову від 18 травня 2025 року, однак, позовну заяву подав до суду 30 травня 2025 року, тобто після закінчення строків, передбачених ч. 2 ст. 286 КАС України, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
За наведених в ухвалі обставин позивач ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Питання застосування вищенаведених норм закону стало предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/88952415) дійшла висновку про те що: "за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 25 Закону №3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають".
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем при зверненні до суду заявлено вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто вимогу немайнового характеру, з якої, відповідно до зазначених вище висновків, необхідно сплачувати судовий збір.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» з 01 січня 2025 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028, 00 гривень.
Пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року (опублікована 28.04.2020 року) у справі № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даний час становить 605, 60 гривень. Свою позицію суд мотивує таким чином: по-перше, тепер за подання до суду заяв та скарг сплачується судовий збір, а не державне мито, а по-друге, Закон України «Про судовий збір» не передбачає винятків для позову про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що до даної позовної заяви слід застосувати правила ч. 1 ст. 169 КАС України, залишити її без руху та надати позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвалидля усунення недоліків, а саме:
1) позивач ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску;
2) позивач ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі 605, 60 гривеньта надати документ про сплату судового збору або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У разі, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст. ст. 123, 160, 161, 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Тячівського РВП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4760618 від 18 травня 2025 року залишити без руху.
Надати позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, десять днів з дня отримання копії ухвали.
У разі, якщо позивач ОСОБА_1 не усуне недоліки позовної заяви, позовна заява повертається позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Головуюча: Сойма М.М.