28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 201/8212/18
провадження № 51-678км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) - ОСОБА_6 , на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040030000459, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красний Луч Луганської області та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Жовтневий районний судм. Дніпропетровська вироком від 24 жовтня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, і призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 286 цього Кодексу у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.
Цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди задовольнив частково.
Постановив стягнути на користь ОСОБА_8 : з МТСБУ - 139 133,72 грн відшкодування матеріальної шкоди; із ОСОБА_7 - 150 000 грн відшкодування моральної шкоди.
Також вирішив питання, які стосуються речового доказу та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 18 лютого 2018 року приблизно о 01:00, керуючи технічно справним автомобілем BMW X5 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який належить ОСОБА_9 , рухаючись по вул. 6-ої Стрілецької дивізії з боку вул. Січеславської Набережної у Соборному (Жовтневому) районі м. Дніпра в напрямку просп. Дмитра Яворницького, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, і саме під час виявлення попереду на смузі свого руху перешкоди у вигляді огорожі навколо монументу Слави, завчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, унаслідок чого в районі перехрестя з просп. Дмитра Яворницького здійснив наїзд на вказану огорожу.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажиру автомобіля - потерпілій ОСОБА_8 було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 23 січня 2025 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник МТСБУ ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення в частині вирішення цивільного позову стосовно відшкодування витрат на лікування в розмірі 72 119,79 грн та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства.
Суть доводів касаційної скарги представника МТСБУ зводиться до незгоди із судовими рішеннями в частині вирішення цивільного позову, а саме стягнення із цього бюро витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілої.
Як зазначає ОСОБА_6 , суди попередніх інстанцій не навели жодної норми та доказів на обґрунтування розміру шкоди, а також належним чином не дослідили документів, наданих потерпілою на підтвердження витрат, пов'язаних із ДТП, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог у частині відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням.
За твердженням касатора, потерпіла не надала жодного підтверджуючого документа про проходження нею лікування, а з наданих ОСОБА_8 чеків неможливо встановити зв'язок між понесеними витратами та ДТП.
Як зазначає представник, суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок суду першої інстанції без змін, не надав жодної оцінки порушенням, допущеним цим судом, що свідчить про формальний розгляд апеляційним судом справи без належного обґрунтування.
Також наводить доводи, на підставі яких, на його думку, необхідно відступити від висновку, викладеного в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, щодо розгляду позовної заяви в межах кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги представника цивільного відповідача, а також зазначила про відсутність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку,що касаційну скаргу представника МТСБУ ОСОБА_6 необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції за ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновку суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК та вирішення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності у розмірі 67 014 грн, Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині представник не оскаржує.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Доводи представника МТСБУ - адвоката ОСОБА_6 про необґрунтоване вирішення судами цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, у вигляді стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_8 витрат, понесених у зв'язку з лікуванням потерпілої, колегія суддів уважає слушними з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку із цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За приписами статей 91, 374 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягають доказуванню, а в обвинувальному вироку зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Отже, під час вирішення цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зазначити докази якими вона підтверджується. У рішенні суд повинен навести розрахунок присуджених сум для відшкодування матеріальної шкоди.
Цивільний позов потерпілої до МТСБУ щодо відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням, було вирішено судами попередніх інстанцій без дотримання цих вимог закону.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, потерпілій ОСОБА_8 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.
З метою відшкодування завданої шкоди представник потерпілої - адвокат ОСОБА_10 подав до суду цивільний позов (а. п. 151-160, т. 3). У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля BMW X5 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), яким у день події керував ОСОБА_7 , не була застрахована, просив стягнути, зокрема з МТСБУ, матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, у розмірі 222 320 грн, яка складалася зі шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілої, шкоди заподіяної майну потерпілої в розмірі 155 306 грн та шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності потерпілої, у розмірі 67 014 грн. До поданого позову додав, зокрема, копії: чеків на придбання інвалідного візка; рахунку і чека на проживання в готелі м. Тернополя; чеків на придбання одягу, взуття та аксесуарів; чеків на рентген, МРТ, КТ; актів від 16 серпня 2018 року № 1304 і від 30 серпня 2018 року № 1349; КТ від 16 квітня 2018 року та МРТ від 18 червня 2018 року; чеків на придбання лікарських засобів; свідоцтва на медичний виріб; рахунків від 29 травня 2018 року № 122/05 та 123/05; квитанції на суму 23 500 грн від 18 червня 2018 року; квитанцій на придбання лікарських засобів; видаткових накладних та чеків; договору оренди; чеків на рентген і проживання в м. Тернополі; посадочних документів; виписки та довідки від 30 серпня 2018 року АВ № 1006545, серія 12 ААБ № 656569.
На поданий цивільний позов до суду надійшов відзив від представника МТСБУ - адвоката ОСОБА_6 (а. п. 227-230, т. 3), у якому останній не погоджувався з викладеними позовними вимогами, зокрема зазначав, що позивач не надала належних доказів на підтвердження придбання лікарських засобів та препаратів, указаних у наданих чеках, які б підтверджувалися рецептами лікаря або листами-призначення. Також він просив урахувати цей відзив під час вирішення цивільного позову.
За результатами судового розгляду місцевий суд частково задовольнив позовні вимоги потерпілої. Зокрема, постановив стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_8 72 119,72 грн відшкодування витрат на лікування потерпілої. Це рішення суд обґрунтував тим, що вказана сума підтверджується квитанціями про витрати на лікування, медичною карткою стаціонарного хворого, а також іншими доказами, що засвідчують заподіяну шкоду. У решті позовних вимог суд відмовив, аргументуючи це тим, що інші витрати або не пов'язані з лікуванням травм, отриманих унаслідок ДТП, або не є лікарськими засобами чи товарами медичного призначення.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, представник МТСБУ - адвокат ОСОБА_6 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначав, що суд не навів жодної норми й доказу, які підтверджували розмір понесених потерпілою витрат, пов'язаних із ДТП, просив скасувати вирок суду в частині вирішення цивільного позову до МТСБУ та відмовити в задоволенні позову.
Апеляційний суд, переглядаючи матеріали цього кримінального провадження в апеляційному порядку, залишив вирок суду без змін. Відхиляючи доводи адвоката ОСОБА_6 та обґрунтовуючи суму, стягнуту з МТСБУ на користь потерпілої, у розмірі 72 119,72 грн, суд зазначив, що вона підтверджується наданими до позову розрахунками та медичними документами. Також суд указав, що тривале лікування потерпілої передбачає витрати, які не можуть бути підтверджені виключно виписками з історії хвороби та листками призначень.
Однак з цими висновками судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції не погоджується.
Пунктом 24.1 статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого в закладах охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Отже, для отримання страхового відшкодування потерпіла особа має надати не тільки платіжні документи, що засвідчують купівлю лікарських засобів чи інші витрати, а й документи, що підтверджують необхідність їх придбання (витяг з історії хвороби, рецепти на ліки тощо), тобто довести наявність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та лікуванням.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2024 року (справа № 629/140/23, провадження № 51-5763км23; справа № 740/4018/22, провадження № 5626км23) та від 17 серпня 2023 року (справа № 715/723/21, провадження № 51-3764км22).
Місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, стягнув з МТСБУ на користь потерпілої відшкодування витрат на лікування суму в розмірі 72 119,72 грн. Це рішення обґрунтував лише тим, що понесені потерпілою витрати підтверджуються квитанціями про оплату лікування, медичною картою стаціонарного хворого, а також іншими доказами заподіяної шкоди.
Однак таке узагальнене посилання суду без наведення доказів, які підтверджують витрати в конкретно визначених розмірах, не може вважатися достатнім для встановлення розміру матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з цивільного відповідача МТСБУ в рахунок відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілої внаслідок ДТП.
Оскільки висновок місцевого суду про відшкодування матеріальної шкоди, а саме понесених потерпілою ОСОБА_8 витрат на лікування у вказаному вище розмірі, зроблено без належного з'ясування доведеності підстав і розміру цих позовних вимог, то вирок суду в цій частині не може вважатися законним та обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в порядку апеляційної процедури, не звернув належної уваги на вказані порушення, унаслідок чого вирок місцевого суду в цій частині безпідставно залишив без змін.
Беручи до уваги особливості касаційного розгляду, визначені в ст. 433 КПК, за якими суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути вказані порушення.
Щодо твердження ОСОБА_6 стосовно необхідності відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія суддів (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Отже, за положеннями процесуального законодавства колегія суддів не наділена повноваженнями на відступ від висновків Великої Палати. Водночас колегія суддів у контексті цього має розглянути питання щодо передачі на розгляд Великої Палати питання щодо необхідності відступу від раніше висловлених цією Палатою висновків.
У своїх рішеннях Велика Палата неодноразово зазначала, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата у постановах послідовно керується підходом, за яким для відступу від висловлених раніше правових позицій вона повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними, необґрунтованими, неузгодженими, чи застосований у цих рішеннях підхід повинен бути очевидно застарілим унаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (див. наприклад постанову Великої Палати від 24 квітня 2024 року у справі № 304/1035/20).
Оцінюючи аргументи ОСОБА_6 , колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в указаній ним постанові Великої Палати, оскільки постанови Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 450/3185/22, від 20 березня 2024 року у справі № 629/140/23 та від 17 жовтня 2024 року у справі № 552/1525/22 свідчать про сталу правову позицію Верховного Суду щодо визначення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування внаслідок ДТП. Зокрема, ці рішення підтверджують судове тлумачення норм закону щодо відсутності обов'язку потерпілого звертатися із заявою про страхове відшкодування до страховика, а також визнають можливість альтернативного способу захисту його прав - шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення шкоди.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в інших постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 та від 12 лютого 2021 року у справі № 910/6013/20 не вбачалося підстав для відступу від правового висновку, сформульованого в постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к.
З огляду на це, колегія суддів відхиляє аргумент адвоката щодо необхідності відступу від правової позиції, сформульованої у раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
За наведених вище обставин, касаційна скарга представника МТСБУ ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.
Заразом Суд констатує, що, ухвалюючи вирок, районний суд у резолютивній частині постановив про стягнення з МТСБУ на користь потерпілої загальної суми відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 139 133,72 грн. З мотивувальної частини вироку вбачається, що зазначена сума включає витрати на лікування потерпілої (72 119,72 грн) та витрати, пов'язані зі стійкою втратою працездатності (67 014,00 грн).
У поданій касаційній скарзі представник МТСБУ не оскаржує вирішення цивільного позову щодо стягнення відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності у розмірі 67 014 грн, а доводи його касаційної скарги стосуються виключно незгоди з рішеннями судів у частині стягнення витрат на лікування в розмірі 72 119,72 грн на користь ОСОБА_8 , а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішень судів лише у цій частині з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати наведене у цій постанові, ретельно дослідити докази, що підтверджують витрати потерпілої на лікування, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Водночас у решті рішення судів, зокрема і в частині стягнення з МТСБУ на користь потерпілої відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності в розмірі 67 014 грн, необхідно залишити без зміни.
Керуючись статтями433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу представника цивільного відповідача МТСБУ - ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілої ОСОБА_8 відшкодування матеріальної шкоди змінити.
Скасувати вказані судові рішення в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілої ОСОБА_8 витрат на лікування в розмірі 72119, 72 грн і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
У частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілої ОСОБА_8 відшкодування шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності, в розмірі 67014 грн та у решті оскаржені судові рішення залишити без зміни.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3