02 червня 2025 року
м. Київ
справа № 308/8096/24
провадження № 51-992ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 ,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Суду з касаційною скаргою,
в якій вказує на незаконність постановлених щодо нього судових рішень.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінальногопроцесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу засудженим подано без додержання вимог пунктів 1, 3, 4 ч. 2 та частин 3, 5 цієї статті.
За п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.
Згідно ч. 3 ст. 33 КПК кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, однак всупереч зазначеним вимогам закону касаційна скарга засудженого адресована до Верховного Суду України.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що у касаційній скарзі необхідно зазначити судові рішення, що оскаржуються.
Однак, засуджений не конкретизує у вступній частині касаційної скарги, які саме судові рішення він оскаржує.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень
при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого
(ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,
що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи
в обґрунтування кожної позиції.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, ОСОБА_4 , будучи засудженим за вчинення одного епізоду злочинної діяльності, а саме за повторне вчинення крадіжки з проникненням в інше приміщення в умовах воєнного стану на суму 9 683 грн, не наводить у касаційній скарзі доводів
на обґрунтування неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, вважаючи можливим скасувати постановлені щодо нього судові рішення у зв'язку із набранням чинності Законом України від 18 липня 2024 року
№ 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна), залишаючи поза увагою вартість викраденого ним майна.
Крім того, вищевказана позиція засудженого не узгоджується із його посиланням
у скарзі на необхідність застосування до нього положень ст. 75 КК. При тому,
що жодного обґрунтування можливості застосування положень ст. 75 КК
до нього касаційна скарга теж не містить.
Крім цього, засуджений, вказуючи у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, розглянувши матеріали кримінального провадження в апеляційному порядку без його участі, не зазначає, чи виявляв він взагалі бажання взяти участь у судовому засіданні, звертаючись із відповідним клопотанням до суду.
Крім того, засуджений, посилаючись у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи апеляційної скарги, не конкретизує, які саме доводи суд в порушення ст. 419 КПК не перевірив та на які доводи відповідей не надав.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Крім цього, згідно з ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються. Однак засудженим вказана вимога не виконана взагалі.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття
касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим
ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу засудженого без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків,
що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою,
яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК не додано усіх документів, які мають подаватися разом
з касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3