29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 242/936/23
провадження № 51-2021ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 15 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року у кримінальному провадженні стосовно нього,
встановив:
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання п. 4 ч. 2 цієї статті.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується із судовими рішеннями стосовно нього. Вважає, що суди попередніх інстанцій допустили істотні порушення вимог процесуального закону. Крім того, оспорює фактичні обставини справи та стверджує про те, що суди неправильно оцінили їх. Вказує, що на досудовому розслідуванні до нього було застосовано недозволені методи ведення слідства.
Засудженому слід взяти до уваги, що перевірка достовірності того чи іншого доказу та неповнота судового розгляду не є предметом касаційного розгляду.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 427 КПК визначено, що касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Необхідно врахувати, що згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Суд касаційної інстанції не вправі скасовувати судові рішення з інших підстав.
Разом з цим в касаційній скарзі не конкретизовано, які порушення допустили суди попередніх інстанцій, як ці порушення вплинули на законність і обґрунтованість ухвалених рішень та чому їх слід відносити з огляду на положення статей 370, 412 - 414 КПК, до безумовних підстав для їх скасування або зміни касаційним судом відповідно до ст. 438 цього Кодексу.
Крім того, слід взяти до уваги, що відповідно до приписів статей 404, 409, 419 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та у своїй ухвалі надає вичерпну відповідь на доводи наведені в ній, однак засуджений з огляду на ці норми процесуального закону, не вказує які порушення допустив суд під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Якщо неправильно встановлено фактичні обставини кримінального провадження, то які саме в цьому разі допущено істотні порушення норм процесуального закону, які вплинули або могли вплинути на встановлення фактичних обставин кримінального провадження та законність прийнятих рішень в цілому, а також не конкретизує, які докази покладені в основу судових рішень здобуті під тиском.
Також засудженому слід взяти до уваги, що перевірка неправомірних дій правоохоронних органів належить до компетенції органів ДБР та прокуратури, а не суду. В будь-якому випадку факти незаконних методів повинні бути встановленні в законному порядку.
Водночас, ОСОБА_4 роз'яснюється, що він може скористатися безоплатною правовою допомогою, шляхом безпосереднього звернення або через адміністрацію установи виконання покарання, в якій він відбуває покарання, до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в порядку ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»
від 02 червня 2011 року № 3460-VI.
Таким чином, з урахуванням викладеного засудженому необхідно конкретно вказати, які порушення допустили суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення, розкрити суть цих порушень та належно систематизувати викладені в касаційній скарзі доводи.
Засудженому слід взяти до уваги, що встановлені Судом недоліки, необхідно усунути шляхом подачі касаційної скаргив новій редакції.
Оскільки касаційна скарга засудженого не відповідає приписам, передбаченим
ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити її без руху та встановити строк, необхідний для усунення зазначених в ухвалі недоліків (засуджений повинен підтвердити, що ним не пропущено встановленого за ухвалою суду строку під час повторного звернення до суду).
Керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргузасудженого ОСОБА_4 на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 15 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року у кримінальному провадженні стосовно нього, залишити без руху і надати для усунення виявлених недоліків п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3