30 травня 2025 року
м. Київ
справа № 501/406/24
провадження № 61-6737ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Чумаченком Святославом Олександровичем, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання колишньої дружини,
06 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання колишньої дружини, просив суд припинити стягнення аліментів, що стягуються на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року по цивільній справі №501/699/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 березня 2025 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 липня 2024 року змінено шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті залишено без змін.
19 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2025 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Справа № 501/406/24 є малозначною в силу вимог закону, ціна позову в якій не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно з підпунктами а), б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, зокрема, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника, посилаючись на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах за аналогічних обставин. Справа стосується припинення стягнення аліментів на утримання колишнього подружжя при зміні обставин з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів (зокрема, догляд за тяжко хворим батьком-інвалідом ІІ групи; проживання в м. Кадіївка, а не за кордоном; відсутність доходів; погіршення стану здоров'я), зокрема неспроможності платника аліментів продовжувати надавати допомогу колишньому з подружжя довічно. Відмова у припиненні стягнення безстрокових аліментів фактично прирікає платника, у якого змінились обставини, на постійне погіршення його майнового стану. Це суперечить принципу пропорційності, реалізації механізмів звільнення чи обмеження такого зобов'язання, коли воно очевидно втратило справедливе підґрунтя. Той факт, що одержувач аліментів потенційно отримуватиме їх вічно, сам по собі вимагає ретельного судового контролю на предмет справедливості та висновків щодо критеріїв для права на такі аліменти, припинення такого права, що може здійснити Верховний Суд, прийнявши справу до касаційного розгляду.
Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує в чому саме його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що справа становить значний суспільний інтерес і в чому проявляється виняткове значення саме цієї справи для відповідача. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями і, відповідно, не свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для позивача.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у справі № 501/406/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко