28 травня 2025 року
м. Київ
Справа № 465/168/22
Провадження № 61-6713ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)
на постанову Львівського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року
у справі за позовом скаржниці до Акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - відповідач) про стягнення банківських вкладів і відсотків за цими вкладами та
1. У січні 2022 року скаржниця звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача:
(1) 1 000,00 євро вкладу за договором банківського вкладу «Стандарт плюс» № 2630/03/3106361 від 13 листопада 2007 року та нараховані проценти за період з 14 листопада 2007 року до моменту подання позову до суду;
(2) 1 000,00 євро вкладу за договором банківського вкладу «Стандарт» № 2630/03/3306633 від 6 травня 2009 року та нараховані проценти за період з 7 травня 2009 року до моменту подання позову до суду;
(3) 1 501,12 євро вкладу за договором банківського вкладу «Стандарт плюс» № 2630/03/3339694 від 9 червня 2009 року та нараховані проценти за період з 10 червня 2009 року до моменту подання позову до суду;
(4) 4 150,00 євро вкладу за договором банківського вкладу «Стандарт» № 2630/03/3436992 від 8 грудня 2009 року та нараховані проценти за період з 9 грудня 2009 року до моменту подання позову до суду.
2. 19 вересня 2024 року Франківський районний суд міста Львова ухвалив рішення, згідно з яким позовні вимоги задовольнив і стягнув з відповідача на користь скаржниці
- 1 000,00 євро вкладу за договором банківського вкладу «Стандарт плюс» № 2630/03/3106361 від 13 листопада 2007 року та 75,00 євро нарахованих процентів;
- 1 000,00 євро вкладу за договором банківського вкладу «Стандарт» № 2630/03/3306633 від 6 травня 2009 року та 9,37 євро нарахованих процентів;
- 1 501,12 євро вкладу за договором банківського вкладу «Стандарт плюс» № 2630/03/3339694 від 9 червня 2009 року та 37,05 євро нарахованих процентів;
- 4 150,00 євро вкладу за договором банківського вкладу «Стандарт» № 2630/03/3436992 від 8 грудня 2009 року суму вкладу та 27,67 євро нарахованих процентів;
стягнув із відповідача на користь держави 3 596,61 грн судового збору.
3. 24 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою:
(1) скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скаржниці про стягнення з відповідача на її користь 1 000,00 євро вкладу та 75,00 євро нарахованих процентів за договором банківського вкладу «Стандарт плюс» № 2630/03/3106361 від 13 листопада 2007 року, 1 501,12 євро вкладу та 37,05 євро нарахованих процентів за договором банківського вкладу «Стандарт плюс» № 2630/03/3339694 від 9 червня 2009 року й ухвалив у цій частині нове - про відмову в задоволенні означеної частини позову;
(2) змінив рішення суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача судових витрат, компенсувавши відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 352,57 грн судових витрат зі сплати судового збору.
4. 23 травня 2025 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
5.4. Предметом позову є стягнення банківських вкладів і відсотків за цими вкладами. Ціна позову становить 7 800,21 євро, тобто згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на день подання касаційної скарги 46,9281 грн (за 1 євро) х 7800,21 євро = 366 049,04 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000,00 грн = 250 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
5.5. Скаржниця подала касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У касаційній скарзі не зазначила випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
6.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку оскаржити не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про стягнення банківських вкладів і відсотків за цими вкладами.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко