21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 1301/1540/2012
провадження № 61-5195св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
позивач - Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»,
відповідачки: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
Короткий зміст заяви про заміну стягувача у виконавчому листі
У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» (далі- ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», товариство) звернулося до суду із заявою про залучення ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» правонаступником позивача Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк», банк) та залучення ОСОБА_2 правонаступником відповідачки ОСОБА_1 , видачу виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання.
Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2013 року позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк» (далі - ЗАТ «ТАС-Інвестбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908Ф/ІП-1, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. та зареєстрованим за реєстровим № 6937, а саме: земельну ділянку площею 1,00 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610345400:04:010:0010, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 509625, виданого 04 серпня 2006 року, у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 05 лютого 2007 року № 788-Ф, укладеним між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_3 , у сумі 8 845 759,34 грн, з яких: прострочена заборгованість зі сплати кредиту - 3 182 391,79 грн, прострочена заборгованість зі сплати відсотків - 5 017 180,47 грн, прострочена заборгованість зі сплати пені за несвоєчасне повернення відсотків - 256 286,88 грн, прострочена заборгованість зі сплати пені за несвоєчасну сплату основної суми кредиту - 389 900,20 грн.
Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Встановлено початкову ціну для реалізації предмета іпотеки на рівні 11 592 539,19 грн, але не вище ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час здійснення виконавчих дій.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
На підставі договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К, укладеного ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк), яке 18 червня 2013 року стало правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Сведбанк», товариство набуло право вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф та іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/ІП-1.
ОСОБА_1 відчужила на користь ОСОБА_2 предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2016 року, а отже, ОСОБА_2 є правонаступником ОСОБА_1 та, відповідно, іпотекодавцем за іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/ІП-1.
На виконання заочного рішення Бориславського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2013 року виконавчий лист не видавався, а строк пред'явлення його до виконання пропущено через недобросовісні дії боржників, які спричинили довготривалі судові процеси, спрямовані на недопущення виконання рішення суду.
Посилаючись на наведене, ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» просило суд: залучити товариство правонаступником позивача ПАТ «Сведбанк», а ОСОБА_2 - правонаступником відповідача ОСОБА_1 у справі № 130/1540/2012; видати виконавчий лист на виконання заочного рішення Бориславського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2013 року та поновити строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 10 жовтня 2023 року заяву ТОВ «ФК Інвест-Кредо» задоволено.
Залучено ТОВ «ФК Інвест-Кредо» правонаступником позивача ПАТ «Сведбанк» у справі № 1301/1540/2012.
Залучено ОСОБА_2 правонаступником відповідача ОСОБА_1 у справі № 1301/1540/2012.
Поновлено ТОВ «ФК Інвест-Кредо» строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, виданого на виконання заочного рішення Бориславського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 1301/1540/2012.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зазначені товариством причини неможливості вчасно отримати виконавчий лист та пред'явити його до виконання є обґрунтованими, зокрема, з огляду на наявність численних судових процесів між сторонами.
ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» є кредитором за кредитним договором та іпотекодержателем за договором іпотеки, а ОСОБА_2 є іпотекодавцем за іпотечним договором, який забезпечує виконання боржником ОСОБА_4 кредитного договору, а тому з урахуванням статей 55, 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залучення ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» правонаступником позивача ПАТ «Сведбанк», а ОСОБА_2 - правонаступником ОСОБА_1 у справі № 1301/1540/2012.
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 10 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що АТ «Дельта Банк» не набуло прав вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі заочного рішення Бориславського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2013 року у справі №1301/1540/2012.
Матеріали справи не містять клопотання (заяви) АТ «Дельта Банк» про процесуальне правонаступництво в порядку статті 55 ЦПК України, залучення його до участі у справі, як правонаступника позивача ПАТ «Сведбанк», тобто ПАТ «Дельта Банк» не вчинило передбачених процесуальним законом дій, спрямованих на відновлення процесуального статусу позивача (стягувача) у цій справі.
Не набувши відповідного права вимоги, АТ «Дельта Банк» не могло передати такі права ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», оскільки втрачений правовий зв'язок між передачею прав вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі заочного рішення Бориславського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 1301/1540/2012 від ПАТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк».
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що кредитором і стягувачем у справі № 1301/1540/2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі заочного рішення Бориславського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2013 року залишилося ПАТ «Сведбанк».
Зважаючи на те, що виконавчий лист з примусового виконання заочного рішення Бориславського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2013 року не видавався, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про поновлення строку для його пред'явлення до виконання.
Апеляційний суд відхилив доводи ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про те, що наявність численних судових спорів між сторонами, перешкоджала своєчасному зверненню до суду із заявою про видачу виконавчого листа, та, відповідно, пред'явлення його до виконання, оскільки заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2013 року не оскаржувалося і набрало законної сили
13 листопада 2013 року.
ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання (якого ані ПАТ «Сведбанк», ані ПАТ «Дельта Банк», ані ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» не отримували).
Крім того, суд першої інстанції помилково залучив ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» правонаступником позивача - ПАТ «Сведбанк», посилаючись на обставини, встановлені у справі №438/592/17.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не взяв до уваги обсяг відступлених прав за договором про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».
Зокрема, додаток № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К (рядок 101) містить лише основне зобов'язання - кредитний договір від 05 лютого 2007 року № 788-Ф, у графах 7 та 8 відсутнє посилання на іпотечний договір від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/ІП-1 Тобто, право вимоги за кредитним договором № 788-Ф відступлено як беззаставне.
Згідно з роздруківкою сторінки опису активу, виставленого на відкриті торги (аукціон) з продажу активів (майна) АТ «Дельта Банк» 18 березня 2020 року по лоту GL2N017078, кредитний договір від 05 лютого 2007 року № 788-Ф зазначений як беззаставний.
Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про залучення ОСОБА_2 правонаступником відповідача ОСОБА_1 на підставі статті 55 ЦПК України, суд першої інстанції не врахував, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 немає підписаного договору про переведення боргу, підписаного іпотечного договору новим власником майна - ОСОБА_2 , а також згоди останньої виступити майновим поручителем.
Вимога заяви ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про залучення ОСОБА_2 правонаступником відповідача ОСОБА_1 не могла бути задоволена, оскільки на час ухвалення заочного рішення Бориславського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2013 року договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не був укладений.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У квітні 2024 року ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Бориславського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2023 року .
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що оскільки виконавчий лист у цій справі не видавався, а виконавче провадження не відкривалося, то ПАТ «Сведбанк» не набуло статусу стягувача, а ОСОБА_1 - статусу боржника, а тому процесуальне правонаступництво у такому випадку повинно здійснюватися на підставі статті 55 ЦПК України, а не на підставі статті 442 ЦПК України.
Апеляційний суд на порушення абзацу шостого частини першої, частини п'ятої статті 3, частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку», пункту 1 частини першої статті 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не залучив ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» правонаступником позивача (іпотекодержателя), не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 761/13017/16-ц, та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 лютого 2021 року у справі № 354/397/17.
Зокрема, суд апеляційної інстанції не врахував, що ТОВ «ФК «Інвест Кредо» набуло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К, за умовами якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців/(іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договори про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки, та/або договорами іпотеки (іпотечні договори), та/або договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром додатку № 1 до цього договору.
Новий кредитор у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржником зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 2 до цього договору. право вимагати сплату неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, прави вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України, право вимагати передачі предметів забезпечення у рахунок виконання зобов'язань за основними договорами, прав вимагати застосування реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі, справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, у тому числі, щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягає передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі у комітеті кредиторів боржників тощо.
Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, зазначений у додатку № 2 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку, відповідно до умов основних договорів.
У пункті 101 додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К зазначено право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф.
Іпотечний договір не був зазначений у додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К, у зв'язку з чим ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у цій справі (№ 1301/1540/2012), як і у справі № 438/592/17 стверджували, що ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» набуло прав вимоги лише за кредитним договором.
Водночас відступлення прав вимоги за договором від 15 квітня 2020 року № 2227/К відбулося під час апеляційного перегляду справи № 438/592/17, у той час, коли не було ухвалене судове рішення про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки від 02 липня 2014 року та застосування наслідків недійсності правочину, що унеможливлювало зазначення договору іпотеки
від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/ІП-1 у додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги за договором від 15 квітня 2020 року № 2227/К.
Саме тому у пункті 2 зазначеного договору про відступлення прав вимоги, зазначено, що новий кредитор набуває усі права кредитора, зокрема, й вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, а також зазначено, що права кредитора за основним договором переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників.
АТ «Дельта Банк» передало ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» документи, що засвідчують права, що передаються, а саме: нотаріально завірену копію кредитного договору з додатковими угодами № 1-11, оригінали заяв про видачу готівки, оригінал іпотечного договору.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що АТ «Дельта Банк» у справі № 438/592/17 захищав саме свої права іпотекодержателя за іпотечним договором, а не права кредитора за кредитним договором, які він вже захистив у справі № 910/12760/16. Таким чином, у справі № 438/592/17 суд апеляційної інстанції, з яким погодився касаційний суд, встановив, що на підставі договору про відступлення прав вимоги за договором від 15 квітня 2020 року № 2227/К ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» має право на судовий захист прав іпотекодержателя, щодо яких у суді розглядався спір про недійсність договору про розірвання іпотечного договору від 02 липня 2014 року. Після відступлення цивільного права первісний кредитор АТ «Дельта Банк» не зберіг за собою право судового захисту. Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу та позовні вимоги АТ «Дельта Банк» у справі № 439/592/17, захистив права іпотекодержателя, однак вже не банку, а його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».
Отже, іпотека є дійсною. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис № 40374735 про те, що ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» є іпотекодержателем. Такі відомості вважаться достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому законом.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що судовими рішеннями у справах № 438/592/17, № 2605/18536/12, № 752/2455/21, № 910/12760/16, № 369/295/20, № 362/82/20, які набрали законної сили, встановлено, що ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» є новим кредитором ОСОБА_3 .
За таких обставин виключно ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» є іпотекодержателем за іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/ІП-1, оскільки іпотека не є самостійним зобов'язанням, а має похідний характер від основного зобов'язання, а тому не може право вимоги належати АТ «Дельта Банк», в той час як право вимоги за кредитним договором належить ТОВ «ФК «Інвест-Кредо». Зміна кредитора за основним зобов'язанням призводить до зміни кредитора в іпотечному зобов'язанні.
На порушення пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, пункту 7 частини третьої статті 2, статті 18, частини четвертої статті 82 ЦПК України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд апеляційної інстанції здійснив переоцінку доказів та обставин, встановлених судовими рішеннями у справі № 438/592/17, які набрали законної сили, не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.
Суд апеляційної інстанції порушив частини першу, другу статті 23 Закону України «Про іпотеку», не залучивши ОСОБА_2 правонаступником відповідача, не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 345/15371/21, від 17 серпня 2022 року у справі № 520/13067/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 668/9978/15-ц.
Той факт, що на час ухвалення заочного рішення Бориславського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще не був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2016 року, не перешкоджає процесуальному правонаступництву.
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дудяк Р. А., у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржуване судове рішення - без змін.
У червні 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання від ОСОБА_2 про залишення заяви ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» без розгляду.
У червні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення.
У вересні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява (пояснення).
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 квітня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року в частині залучення правонаступників сторін; витребувано з Бориславського міського суду Львівської області матеріали справи № 1301/1540/2012; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У травні 2024 року матеріали справи № 1301/1540/2012 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що заочним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2013 року позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк» (далі - ЗАТ «ТАС-Інвестбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908Ф/ІП-1, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М., зареєстрованим за № 6937, а саме: земельну ділянку площею 1,00 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610345400:04:010:0010, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 509625, виданого 04 серпня 2006 року, у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 05 лютого 2007 року № 788-Ф, укладеним між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_3 , у сумі
8 845 759,34 грн, з яких: прострочена заборгованість зі сплати кредиту -
3 182 391,79 грн, прострочена заборгованість зі сплати відсотків - 5 017 180,47 грн, прострочена заборгованість зі сплати пені за несвоєчасне повернення відсотків - 256 286,88 грн, прострочена заборгованість зі сплати пені за несвоєчасну сплату основної суми кредиту в розмірі 389 900,20 грн.
Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Встановлено початкову ціну для реалізації предмета іпотеки на рівні 11 592 539,19 грн, але не вище ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час здійснення виконавчих дій.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
29 квітня 2013 року ПАТ «Сведбанк» перейменовано на ПАТ «Омега Банк».
18 червня 2013 року між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги № 1, за умовами якого права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акта приймання-передачі прав вимоги.
18 червня 2013 року між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 18 червня 2013 року № 1.
15 квітня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» укладений договір про відступлення прав вимоги № 2227/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., зареєстрований у реєстрі за № 491.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку з цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків унаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (див. пункти 29, 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17 (провадження № 14-37цс20)).
Зазначене дає підстави для висновку про те, що вирішуючи заяву ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», судам попередніх інстанцій першочергово належало перевірити зазначені заявником підстави процесуального правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», суд першої інстанції виходив з того, що надані товариством договір про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», з урахуванням обставин, встановлених у справах № 438/592/17, № 2605/18536/12, № 752/2455/21, № 910/12760/16, № 369/295/20, № 362/82/20, підтверджує набуття ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» прав вимоги за договором іпотеки від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908Ф/ІП-1.
Натомість апеляційний суд виходив з того що, ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» не набуло прав вимоги за іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/ІП-1, зокрема додаток № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К (рядок 101) містить лише основне зобов'язання - кредитний договір від 05 лютого 2007 року № 788-Ф, у графах 7 та 8, відсутнє посилання на іпотечний договір від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/ІП-1. Тобто, право вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф відступлено як беззаставне.
Згідно з роздруківкою сторінки опису активу, виставленого на відкриті торги (аукціон) з продажу активів (майна) АТ «Дельта Банк» 18 березня 2020 року по лоту GL2N017078, кредитний договір від 05 лютого 2007 року № 788-Ф зазначений як беззаставний.
У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» посилається на те, що такий висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки відступлення прав вимоги за договором від 15 квітня 2020 року № 2227/К відбулося під час апеляційного перегляду справи № 438/592/17, у той час, коли не було ухвалене судове рішення про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки від 02 липня 2014 року та застосування наслідків недійсності правочину, що унеможливлювало зазначення
договору іпотеки від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/ІП-1 у додатку № 1
до договору про відступлення прав вимоги за договором від 15 квітня 2020 року
№ 2227/К.
Саме тому у пункті 2 договору про відступлення прав вимоги, зазначено, що новий кредитор набуває усі права кредитора, зокрема, й вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, а також зазначено, що права кредитора за основним договором переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників.
АТ «Дельта Банк» передало ТОВ «ФК «Інвест Кредо» документи, що засвідчують права, що передаються, а саме: нотаріально завірену копію кредитного договору з додатковими угодами № 1-11, оригінали заяв про видачу готівки, оригінал іпотечного договору, які були досліджені судом під час розгляду цієї справи № 1301/1540/2012, а також пов'язаної справи № 438/1128/22.
Перевіряючи такі доводи заявника, Верховний Суд виходить з такого.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України).
За загальним правилом, акцесорність означає односторонню залежність забезпечувального зобов'язання від основного зобов'язання та характеризується відсутністю взаємозалежності, а також взаємної акцесорності. Тобто, саме забезпечувальне зобов'язання має похідний характер від основного та саме юридична доля забезпечувального зобов'язання наслідує юридичну долю основного, а не навпаки.
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотека є видом застави.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку»
(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 3 Закону України
«Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Аналіз параграфа 1 глави 49 ЦК України та приписів Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що іпотечне зобов'язання має похідний характер від основного зобов'язання, існує в межах основного зобов'язання і саме недійсність основного зобов'язання як договору або вимоги призводить до недійсності правочину щодо його забезпечення, а не навпаки.
Отже, іпотека є акцесорним видом забезпечення виконання зобов'язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19 зазначено, що відступлення прав за іпотечним договором доводить (підтверджує) відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, а не навпаки. Тож факт відступлення права вимоги за іпотечним договором створює доказову презумпцію того, що відбулося й відступлення прав вимоги за основним зобов'язанням.
Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтями 599-601, 604-609 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, смертю фізичної особи, ліквідацією юридичної особи.
У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 204/5618/21 зазначено, що за загальним правилом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним у належний спосіб. Так само забезпечувальне зобов'язання припиняється виконанням основного зобов'язання. Інші підстави припинення іпотечного зобов'язання мають бути врегульовані спеціальним законом або певним договором.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Оскільки іпотека є обтяженням, яке застосовується задля виконання зобов'язань, що виникли за умовами, зокрема, кредитного договору, то таке обтяження припиняється лише у випадках, установлених спеціальним законом. Припинення іпотеки відрізняється від припинення права іпотекодержателя, яке передбачає не припинення зобов'язань іпотекодавця, а припинення права іпотекодержателя на реалізацію своїх передбачених договором іпотеки прав, зокрема права звернення стягнення на предмет іпотеки, відчуження права вимоги тощо.
У разі відчуження кредитором прав за кредитним договором та договором іпотеки права іпотекодержателя переходять до набувача, лише якщо таке відчуження відбулося у порядку, визначеному законом.
Іпотекодержателем завжди є кредитор, тому «абстрактну іпотеку» (без зв'язку із належним кредиторові основним зобов'язанням) закон не передбачає.
Відступлення права вимоги за іпотечним договором, за загальним правилом, має відбуватися одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором. Права вимоги за основним зобов'язанням та права вимоги за іпотечним зобов'язанням як забезпечувальним до такого основного не можуть бути одночасно відступлені кредитором на користь різних осіб.
Аналогічні правові висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19.
У справі № 438/1128/22 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державний реєстратор прав на нерухоме майно - приватний нотаріус Пономарьова Д. В., про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання відсутнім права іпотеки, суди встановили, що:
«ТОВ «Інвест-Кредо» не набуло прав іпотекодержателя за іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908/ІП-1, оскільки не уклало з ПАТ «Дельта Банк» одночасно з договором про відступлення права вимоги за кредитним договором, нотаріально посвідченого договору про відступлення прав за іпотечним договором та не вносило відповідні відомості про це до державного реєстру;
судовими рішеннями у справі № 438/592/17 саме ПАТ «Дельта Банк» визнано іпотекодержателем за іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року
№ 788-Ф/908/ІП-1;
на час вирішення справи судами ПАТ «Дельта Банк» свою діяльність не припинило і не ініціювало як належний заявник процедуру виконання судового рішення у справі № 438/592/17 та надалі не відступило свої права за іпотечним договором новому кредитору за основним (кредитним) зобов'язанням - ТОВ «Інвест-Кредо».
Наявність у ОСОБА_2 права власності на спірне майно підтверджується документально і не оспорюється з боку ТОВ «Інвест-Кредо» або будь-яких інших осіб.
Незважаючи на те, що іпотека, згідно з обставинами справи, не була формально припинена, це не створює для ТОВ «Інвест-Кредо» автоматичного права на іпотеку щодо цього об'єкта. Внаслідок відсутності належного документального підтвердження відступлення прав за іпотечним договором, право на іпотеку у ТОВ «Інвест-Кредо» юридично не виникло і не може бути визнане дійсним» (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2024 року справа № 438/1128/22).
Отже, для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи, натомість, у спірних правовідносинах, внаслідок відсутності належного документального підтвердження відступлення прав за іпотечним договором, право на іпотеку у ТОВ «Інвест-Кредо» юридично не виникло, суд апеляційної інстанції загалом дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про залучення товариства правонаступником позивача ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є АТ «Дельта-Банк» та, відповідно, залучення ОСОБА_2 правонаступником відповідачки - ОСОБА_1 .
Верховний Суд урахував, що встановивши відсутність у ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» права вимоги за іпотечним договором, апеляційний суд помилково вдався до оцінки доводів товариства стосовно наявності правових підстав для видачі виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання, однак зазначене не виплинуло на результат вирішення спору по суті.
Інші доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, фактично зводяться до незгоди заявника із фактичними обставинами справи, встановленими судом апеляційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Щодо клопотання ОСОБА_2 про залишення заяви ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» без розгляду
У червні 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання від ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові
від 25 січня 2023 року у справі № 191/1052/18, вона просить залишити заяву ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» без розгляду, оскільки між нею, ОСОБА_1 та товариством існує спір щодо встановлення факту припинення іпотеки за іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/ІП-1 (справа 438/1128/22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі
№ 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначено, що якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.
За обставинами вказаної справи «ТОВ «Студія «Арт Бетон» просило суд, в тому числі, зобов'язати начальника відділу Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борсука Б. О. повернути на рахунок ТОВ «Студія «Арт Бетон» зайво стягнуті кошти в розмірі 13 869,13 грн. Водночас, державний виконавець заперечує перебування на депозитному рахунку відділу зазначених коштів та зазначає, що стягнуті кошти на момент винесення рішення перераховано на користь стягувача. Тому в цій справі наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішується спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
Водночас у справі, що переглядається, ТОВ «ФК Інвест-Кредо» звернулося до суду із заявою про залучення ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» правонаступником позивача ПАТ «Сведбанк» та залучення ОСОБА_2 правонаступником відповідачки
ОСОБА_1 , видачу виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання розгляд та вирішення якої у порядку позовного провадження, чинним ЦПК України не передбачено, а тому у задоволенні клопотання
ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про залучення ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» правонаступником позивача ПАТ «Сведбанк», (правонаступником якого є АТ «Дельта Банк») та залучення ОСОБА_2 правонаступником відповідачки - ОСОБА_1 , видачу виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання, аргументи касаційної скарги, в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростовують висновків апеляційного суду, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги заявника та залишення оскаржуваного судового рішення - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 141, 400, 410, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залишення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» без розгляду відмовити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець