21 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 902/333/24
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,
за участю представника ГУ ДПС у Вінницькій області - Панасюк В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025
та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.11.2024
у справі № 902/333/24
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.04.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (боржник), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Будза О.М.
17.04.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи - ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі.
13.05.2024 до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, Управління) надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника в сумі 1 638 839,01 грн.
Ухвалою суду від 30.05.2024 задоволено заяву ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 1 638 839,01 грн. Визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області до фізичної особи ОСОБА_1 в розмірі 1 638 839,01 грн., з яких: 912 251,03 грн. - основний платіж (друга черга задоволення); 426 881,73 грн. - штрафні санкції (третя черга задоволення); 299 706,25 грн. - пеня (третя черга задоволення), а також у розмірі 6 056,00 грн - судового збору за подання заяви про визнання кредитором (до задоволення вимог кредиторів). Встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (керуючим реструктуризацією) Будзом О.М. до реєстру вимог кредиторів боржника фізичної особи ОСОБА_1 та призначено судове засідання у справ.
ГУ ДПС у Вінницькій області подало до суду заяву про закриття провадження у справі, боржник подав клопотання про визнання безнадійним та списання податкового боргу.
Боржник, в обґрунтування клопотання про визнання безнадійним та списання податкового боргу зазначав, що податковий борг боржника в сумі 1 638 839,01 грн виник з 19.02.2018 по 20.10.2020 і зростав через нарахування штрафних санкцій та пені відповідно до закону протягом усього терміну від дня виникнення до дня відкриття справи про неплатоспроможність, і відповідний податковий борг в силу приписів статей 101, 102 Податкового кодексу України, статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) є безнадійним та підлягає списанню.
Боржник вказував, що дане питання було розглянуто зборами кредиторів 25.06.2024, однак єдиний кредитор - ГУ ДПС у Вінницькій області не погодило запропоноване рішення.
Заява ГУ ДПС у Вінницькій області про закриття провадження у справі мотивована тим, що боржником та арбітражним керуючим не надано на розгляд зборів кредиторів план реструктуризації боргів, як того вимагає Кодекс. Оскільки до суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів - наявні підстави для закриття провадження у справі №902/333/24.
Також Управління вказало про зазначення неповної/недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї в деклараціях про майновий стан ОСОБА_1 , а саме, не зазначено відомостей про доходи, майно, грошові кошти батьків, про залишки грошових коштів боржника та членів його сім'ї, а також відомостей про доходи, нерухоме та рухоме майно членів сім'ї.
Короткий зміст ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06.11.2024, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025, клопотання ОСОБА_1 про визнання безнадійним та списання податкового боргу задоволено. Податковий борг ОСОБА_1 в сумі 1568024,46 грн, заявлений кредитором ГУ ДПС у Вінницькій області, що виник протягом трьох років до дня постановляння ухвали про відкриття провадження у справі № 902/333/24 про неплатоспроможність боржника - визнано безнадійним та списано. Відмовлено в задоволенні клопотання ГУ ДПС у Вінницькій області від 17.07.2024 про закриття провадження у справі.
Задовольняючи клопотання боржника суди виходили з того, що в силу положень частини другої статті 125 КУзПБ та встановленого цим Кодексом іншого порядку погашення заборгованості боржника в процедурі реструктуризації, зазначений Управлінням борг боржника в розмірі 1568 024,46 грн, який виник з 19.02.2018 по 20.10.2020, охоплюється поняттям боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, а тому є безнадійним та підлягає списанню.
При розгляді цього питання суди врахували правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 910/929/21 та від 13.06.2023 у справі №907/76/22, які прийняті у подібних правовідносинах.
Відмовляючи в задоволенні клопотання Управління суди виходили з відсутності підстав для закриття провадження у справі, а саме:
- щодо неподання плану реструктуризації судові рішення з посиланням на положення частини третьої статті 125 КУзПБ обґрунтовані тим, що податковий борг ОСОБА_1 в сумі 1 568 024,46 грн визнано безнадійним та списано, непогашена сума 70 814,55 грн є єдиним соціальним внеском, який не підлягає реструктуризації, а тому і план реструктуризації не може бути поданий;
- щодо зазначення боржником неповної/недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї в деклараціях про майновий стан, суди оцінивши дії боржника в процедурі реструктуризації боргів встановили, що боржник у встановлений строк надавав необхідну інформацію з відповідними доказами в її підтвердження, у визначений законом термін надав суду виправлені декларації про свій майновий стан, що підтверджено звітом керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ГУ ДПС у Вінницькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025, відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання безнадійним та списання податкового боргу; ухвалити рішення про закриття провадження у справі №902/333/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 2 статті 287 ГПК України.
Скаржник вважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з неправильним застосуванням частини першої статті 130 КУзПБ без урахування викладених у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 17.10.2023 у справі №902/276/22, від 07.12.2023 у справі №902/986/21, від 25.08.2021 у справі №925/473/20, від 01.11.2022 у справі №904/6042/20, від 17.01.2023 у справі №914/3085/21, від 08.12.2022 у справі №916/1941/21, Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20 та від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 висновків про те, що обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Неправильне застосування судом норм матеріального права на думку скаржника, також полягає в тому, що частину другу статті 125 КУзПБ не може бути застосовано до усього боргу боржника, який виник у період, що охоплює більше ніж три роки до дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, як встановлено у даній справі.
Управління зауважує, що застосування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №910/929/21 та від 13.06.2023 у справі №907/76/22 сприяють завданню шкоди Державному бюджету України шляхом надання можливості списання усього податкового боргу боржників щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
У зв'язку з чим просить відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №910/929/21 та від 13.06.2023 у справі № 907/76/22 щодо охоплення усіх боргів боржника поняттям боргів, що виникли протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнання безнадійними та списання таких боргів у зв'язку з автоматичним нарахуванням боржнику пені, яка виникла у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів при проведенні по обліку ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Керуючий реалізацією майна боржника арбітражний керуючий Будз О.М. у відзиві заперечує вимоги та доводи касаційної скаргу, вважає, що оскаржувані ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанції прийняті з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права та відповідають правовій позиції Верховного суду України.
Боржник подав відзив, в якому заперечує проти поданої Управлінням касаційної скарги з мотивів, викладених у відзиві, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розгляд клопотань
ГУ ДПС у Вінницькій області подало клопотання про передачу справу №902/333/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. З посиланням на суперечність трактування частини другої статті 125 КУзПБ, а саме щодо визначення боргу поняттям боргів, що виникли протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, та необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №910/929/21 та від 13.06.2023 у справі № 907/76/22, зазначає про необхідність передачі справи №902/333/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку ст. 303 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
Водночас скаржник, наводячи положення частини другої статті 125 КУзПБ, чітко не зазначає в чому полягає суперечливе застосування цієї норми у наведених ним постанова Верховного Суду, адже наведені постанови містять аналогічні правові позиції щодо застосування цієї норми права.
Обґрунтування клопотання про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного господарського суду від 07.09.2023 у справі №910/929/21 та від 13.06.2023 у справі № 907/76/22, ухвалених колегією суддів у складі цієї судової палати Касаційного господарського суду, що розглядає і дану справу, не визначено підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно положень статті 320 ГПК України.
З урахуванням наведеного клопотання Управління про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом судового розгляду у цій справі є заява боржника про визнання безнадійним та списання відповідно до частини другої статті 125 КУзПБ його податкового боргу.
Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.
Згідно зі статтею 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Абзацом дев'ятнадцятим частини першої статті 1 КУзПБ визначено, що реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Верховний Суд звертає увагу, що провадження у справі про неплатоспроможність на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
При цьому визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) підлягають лише дійсні вимоги кредитора, які відповідають чинному законодавству та обґрунтовані кредитором належними і допустимими доказами на час заявлення таких вимог.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що до боргів фізичної особи-підприємця застосовується інший, передбачений нормами КУзПБ, порядок погашення заборгованості боржника перед його кредиторами (в т. ч. і перед податковими органами), ніж передбачений загальними положеннями цивільного, податкового та іншого законодавства.
Також системний аналіз частини першої, третьої статті 125 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що Кодексом визначено перелік боргів, які не підлягають реструктуризації і повне погашення яких є імперативною умовою для затвердження господарським судом плану реструктуризації.
Водночас частиною другою статті 125 КУзПБ визначено наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та початку процедури реструктуризації боргів боржника щодо податкового боргу, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
Такими наслідками, зокрема є визнання податкового боргу безнадійним та його списання. При цьому Кодексом інших умов, окрім наявності провадження у справі про неплатоспроможність та виникнення податкового боргу протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника зазначеним Кодексом не передбачено.
У пункті 101.2 статті 101 ПК України під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється:
- податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;
- податковий борг фізичної особи, яка визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку;
- податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу;
- податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
- податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду;
- податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.04.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (боржник), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Будза О.М., зобов'язано боржника та арбітражного керуючого до 01.07.2024 подати до суду план реструктуризації боргів.
Арбітражний керуючий та боржник не подали до суду план реструктуризації боргів, натомість боржник звернувся до суду з клопотанням про визнання безнадійним та списання податкового боргу.
В обґрунтування зазначав, що податковий борг до боржника в сумі 1 638 839,01 грн виник з 19.02.2018 по 20.10.2020 і зростав через нарахування штрафних санкцій та пені відповідно до закону протягом усього терміну від дня виникнення до дня відкриття справи про неплатоспроможність, і відповідний податковий борг в силу приписів статей 101, 102 Податкового кодексу України, статті 125 КУзПБ є безнадійним та підлягає списанню.
З огляду на зазначене, з посиланням на положення частини другої статті 125 КУзПБ та встановлений кодексом інший порядок погашення заборгованості боржника в процедурі реструктуризації, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що усі зазначені борги боржника охоплюються поняттям боргів, що виникли протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, а тому є безнадійними та підлягають списанню.
Колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, оскільки суди належним чином не зазначили, на підставі яких норм та доказів, вони встановили, що грошові зобов'язання ОСОБА_2 набули статусу податкового боргу, який виник саме протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, несплаченого платником податків у встановлений ПК України строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку визначеному ПК України.
Згідно з абзац, першим, п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення контролюючим органом грошового зобов'язання, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків починає таке оскарження.
Відповідно до п.56.15 ст.56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзац, першим п.56.3 ст.56 ПК України, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Абзацом четвертим п.56.18 ст.56 при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправними та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до набрання судовим рішенням законної сили.
Колегія суддів звертає увагу на положення пункту 102.4 статті 102 ПК України, в якому закріплено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Управління аргументувало, що податковий борг ОСОБА_1 підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями №0010643305 від 25.03.2020, №2210713305 від 25.03.2020, №0010903305 від 25.03.2020, №0010623305 від 25.03.2020, №001088335 від 25.03.2020, №0010863305 від 25.03.2020, №0010673305 від 25.03.2020, №0010693305 від 25.03.2020, №0007813305 від 25.03.2020, №0010893305 від 05.03.2020.
Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені поштою за податковою адресою ОСОБА_1 та отримані останнім 27.03.2020 року, що підтверджується підписом на корінці рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №2103601836158.
У грудні 2020 року ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду щодо стягнення податкового боргу ОСОБА_1 , що виник на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 відкрито провадження у справі №120/6958/20 за вищевказаним позовом, а рішенням суду від 07.11.2022 - позов задоволено.
Окремо Управління звертає увагу суду на те, що боржником було оскаржено до Вінницького окружного адміністративного суду податкові повідомлення рішення:
- від 25.03.2020 №0010713305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, за основним платежем - 123 622,02 грн., за штрафними санкціями - 30905,51 грн.;
- від 25.03.2020 №0010863305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, за основним платежем - 10 301,84 грн., за штрафними санкціями - 2 575,46 грн.;
- від 25.03.2020 №0010673305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, за основним платежем - 348 563 грн., за штрафними санкціями - 87 140,75 грн.
Інші податкові повідомлення-рішення не були оскаржені в судовому порядку.
07.02.2022 рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/507/21-а відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Вінницькій області та вказано на правомірність оскаржуваних рішень. Судове рішення набрало законної сили.
Водночас, суди задовольнивши клопотання боржника про списання всього податкового боргу як безнадійного, не досліджували обставини оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень у строки, передбачені статтею 57 ПК України, не врахували наявність судових рішень за результатами оскарження боржником податкових повідомлень-рішень та про стягнення податкового боргу, що виник на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, хоча ці обставини безпосередньо впливають на встановлення дати набуття грошовими зобов'язаннями, які ними було визначено, статусу податковим боргу, та чи охоплюються вони поняттям боргів, що виникли протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
Встановлення наведених обставин прямо впливає на вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для списання всієї суми податкового боргу боржника щодо якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність із застосуванням положень частини другої статті 125 КУзПБ.
Відсутність встановлення судами попередніх інстанцій обставин щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, наявності судових рішень у справах №120/507/21-а та №120/6958/20, не надання їм оцінки з огляду на наведені вище положення законодавства, за умови, що скаржник звертав увагу судів попередніх інстанцій на вказані обставини, є свідченням того, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази для встановлення обставин, які мають значення для правильного повного та всебічного розгляду клопотання боржника про визнання безнадійним та списання всього податкового боргу боржника.
Формальне зазначення судами про те, що весь податковий борг боржника охоплюється поняттям боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, свідчить про передчасність висновку про наявність підстав для визнання безнадійним та списання усього нарахованого податкового боргу боржника.
Що стосується клопотання ГУ ДПС у Вінницькій області про закриття провадження, яке мотивовано неподанням боржником та арбітражним керуючим на розгляд зборів кредиторів план реструктуризації боргів, як того вимагає Кодекс.
Відповідно до частини першої статті 125 КУзПБ не підлягають реструктуризації борги боржника в тому числі, борги щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини третьої статті 125 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника затверджується господарським судом лише після повного погашення боргів боржника щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У цій справі, суди обох попередніх інстанцій з посиланням на вищенаведені положення КУзПБ констатували неможливість подання плану реструктуризації, оскільки податковий борг ОСОБА_2 в сумі 1 568 024,46 грн визнано безнадійним та списано, а залишена непогашена сума 70 814,55 грн є єдиним соціальним внеском, який не підлягає реструктуризації.
Водночас, враховуючи наведені вище обставини щодо передчасності висновку попередніх судів про списання всього податкового боргу Управління як безнадійного з формальних підстав, колегія суддів вважає передчасним також висновок судів про неможливість подання плану реструктуризації боргів.
Формальний підхід у цьому випадку є неприпустимим, чого не було враховано судами попередніх інстанцій, адже, насамперед, метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності, а не формальний перехід до процедур, за результатами яких усі борги боржника будуть погашені, в чому звісно зацікавлений лише боржник.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ухвалені у цій справі судові рішення наведеним вимогам не відповідають. Задовольняючи клопотання боржника суд першої інстанції повно та всебічно не дослідив матеріали справи, при цьому створивши для боржника сприятливі умови для списання заборгованості, а суд апеляційної інстанції вказаної помилки суду першої інстанції не виправив. У зв'язку з чим колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, зважаючи на відсутність у суду касаційної інстанції процесуальної можливості дослідження доказів та встановлення обставин справи, які унеможливлюють прийняття Верховним Судом рішення по суті справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, у тому числі за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
За наведених вище обставин колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду у даній справі скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, та в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Судові витрати
Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.11.2024 у справі №902/333/24 скасувати.
3. Справу № 902/333/24 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Огороднік К.М.
Судді Білоус В.В.
Жуков С.В.