28 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/960/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про роз'яснення постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2025 у справі
за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільняньського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни
про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності, припинення права приватної власності та зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно зведеного об'єкту незавершеного будівництва,
(в судовому засіданні взяли участь: прокурор ОГП - Круш Т. О. і представник Позивача - Явченко Д. В.)
1. У травні 2022 року керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни від 04.10.2021 за індексним номером 60744861 про реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100);
- припинити право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100);
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" звільнити земельну ділянку площею 0,1520 га з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 шляхом знесення розташованого на ній самочинно зведеного об'єкта незавершеного будівництва - автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею.
2. Господарський суд Одеської області рішенням від 05.03.2024, яке Південно-західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 27.11.2024 залишив без змін, позов задовольнив повністю.
3. За наслідками здійснення касаційного провадження у цій справі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалив постанову від 12.02.2025, якою рішення і постанову судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни від 04.10.2021 за індексним номером 60744861 про реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100) і про припинення права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100) скасував та прийняв у цій частині нове рішення, яким у позові відмовив. В іншій частині оскарженні рішення і постанову суд касаційної інстанції залишив без змін.
4. 30.04.2025 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла заява про роз'яснення постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 916/960/22.
5. У заяві посилається на те, що зі змісту постанови суду касаційної інстанції не зрозуміло, чи є вказане рішення підставою для прийняття державним реєстратором речових прав рішення про закриття, відповідно до пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", розділу та реєстраційної справи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2471070451100 (незавершене будівництво автомийки), розміщений в м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 та який підлягає знесенню.
6. Розглянувши заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури, Верховний Суд зазначає про таке.
7. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
8. Відповідно до частин першої та другої статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
9. Згідно із частиною першою статті 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
10. Виходячи зі змісту наведеної норми, роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
11. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
12. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
13. Право роз'яснення рішення належить суду, який його ухвалив, якщо рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
14. Тож, за змістом статті 245 ГПК України може бути роз'яснено судове рішення, яке підлягає примусовому виконанню, тобто судове рішення, яким спір вирішено по суті та порядок виконання якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".
15. Подібна за змістом правова позиція є сталою та послідовно викладалася, зокрема, але не виключно, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16, від 10.07.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17, від 18.06.2019 у справі № 903/922/17, від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19, в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2024 у справі № 905/20/23, Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постановах від 19.06.2023 у справі № 925/632/19 та від 06.07.2022 у справі № 904/766/21.
16. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
17. Згідно зі статтею 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
19. За статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункти 1 та 11 частини першої).
20. Поряд із цим, згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2 та 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди в Україні відповідно до покладених на них повноважень здійснюють правосуддя на засадах верховенства права та забезпечують кожному право на справедливий суд. Однак до повноважень судів України не належить роз'яснення наслідків прийняття певного судового рішення.
21. У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.04.2019 у справі № 914/208/17.
22. Враховуючи наведені норми та висновки Верховного Суду щодо них, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2025 у цій справі не підлягає роз'ясненню, з огляду на наступне.
23. За результатом розгляду даної справи місцевий господарський суд прийняв рішення, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій в частині знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
24. Тобто, в частині щодо знесення спірної нерухомості суд касаційної інстанції не приймав нового рішення, а лише підтвердив правомірність у вказаній частині рішення Господарського суду Одеської області, після його перегляду в апеляційному порядку Південно-західним апеляційним господарським судом.
25. Зважаючи на це, Верховний Суд в розумінні статті 245 ГПК України не є судом до повноважень якого відноситься роз'яснення судового рішення у зазначеній частині.
26. Водночас в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна та про припинення такого права, Верховний Суд, з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, скасував рішення судів попередніх інстанцій з підстав обрання прокурором у цій частині неефективних способів захисту прав. У такий спосіб, в цій частині позовних вимог відсутнє судове рішення, яке може підлягати примусовому виконанню
27. Отже, рішення суду касаційної інстанції і в цій частині не є тим судовим рішенням, право на роз'яснення якого передбачено статтею 245 ГПК України, оскільки по суті не належить до такого, що підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
28. Крім цього, колегія суддів зауважує, що постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2025 у цій справі є повною та чіткою, має вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини та викладена у послідовності, передбаченій ГПК України. Вказана постанова має вичерпні, чіткі і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті касаційного провадження.
29. Незгода ж заявника із діями чи бездіяльністю державного реєстратора при виконанні вказаної постанови не є підставою для її роз'яснення, адже такі дії чи бездіяльність можуть бути самостійним предметом оскарження, в тому числі й судового.
30. Додатково суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин другої, п'ятої та шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
31. Частиною четвертою статті 236 ГПК України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
32. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 607/1662/21).
33. У такий спосіб при прийнятті постанови від 12.02.2025 у цій справі, колегія суддів враховувала висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.
34. Згідно з приписами частини четвертої статті 245 ГПК України про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу.
35. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури про роз'яснення постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 12.02.2025.
Керуючись статтями 233, 234, 245, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури про роз'яснення постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 916/960/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.