27 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/3480/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 911/3480/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент"
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області і 2) Садівничого товариства "Берізка-1",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - 1) Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) і 2) Бориспільська районна державна адміністрація Київської області,
про усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом скасування наказу, визнання недійсними рішень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна,
(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Гарбарук С. М.)
Хронологія спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент" (далі - позивач, ТОВ "Ермес-Менеджмент") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач-1) та до Садівничого товариства "Берізка-1" (далі - СТ Берізка-1, відповідач-2), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом скасування наказу, визнання недійсними рішень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна.
2. Рішенням Господарського суду Київської області від 18.08.2022 позовні вимоги задоволено повністю.
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 апеляційну скаргу СТ "Берізка-1" та заяву ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги СТ "Берізка-1" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2022 залишено без змін.
4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 заяву ТОВ "Ермес-Менеджмент" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з СТ "Берізка-1" на користь ТОВ "Ермес-Менеджмент" витрати на професійну правничу допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ТОВ "Ермес-Менеджмент" витрати на професійну правничу допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000 грн.
5. Постановою Верховного Суду від 22.04.2025 касаційну скаргу СТ "Берізка-1" залишено без задоволення. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 911/3480/20 залишено без змін.
Підстави прийняття додаткової постанови
6. ТОВ "Ермес-Менеджмент", посилаючись на те, що розподіл судових витрат у постанові Верховного Суду від 22.04.2025 не здійснювався, звернулося до із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з СТ "Берізка-1" на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 16 000 грн.
Позиція Верховного Суду
7. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
8. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
9. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
10. Частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
11. Приписами пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
12. Загальне правило розподілу судових витрат врегульоване частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
13. За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
14. Згідно з положеннями частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
15. При цьому, відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
16. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
17. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
18. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
19. Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
20. Позивач у поданому 03.04.2025 відзиві на касаційну скаргу у цій справі заявив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат ,які він поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 16 000 грн і складається із витрат на професійну правничу допомогу. Просив питання судових витрат вирішити у відповідності до норм та вимог Господарського процесуального кодексу України.
21. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
22. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
23. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
24. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
25. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 16 000 грн ТОВ "Ермес-Менеджмент" разом з відзивом на касаційну скаргу надало:
- додаткову угоду від 01.04.2025 № 3 до договору № 08.10/47 про надання правової допомоги, укладену між АО "Мітракс" і ТОВ "Ермес-Менеджмент", за умовами якої виконавець надає послуги з правової допомоги при розгляді справи та підготовки до розгляду справи у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (справа № 911/3480/20); встановлено вартість однієї години праці - 4 000 грн; фіксований розмір для обчислення гонорару виконавця та заборгованість виконавця на користь замовника в розмірі 16 000 грн;
- детальний опис робіт (наданих послуг) від 01.04.2025 № 3 до договору № 08.10/47 про надання правової допомоги від 15.06.2020, за яким виконавцем витрачено 4 глодини на надання послуг, що з огляду на умови договору у фіксованому розмірі гонорару адвоката складає 16 000 грн;
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 01.04.2025 № 3 на суму 16 000 грн;
- платіжне доручення від 20.07.2020 № 7 (8 000 гривень);
- платіжне доручення від 15.07.2020 № 5 (8 000 гривень).
26. Окрім того, матеріали справи містять копію договору № 08.10/47 про надання юридичних послуг від 15.06.2020, укладеного між АО "Мітракс" і ТОВ "Ермес-Менеджмент".
27. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (аналогічні висновки містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
28. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
29. За змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
30. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
31. Водночас, за нормами частини шостої 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
32. У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
33. Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
34. Водночас, Суд враховує, що СТ "Берізка-1" не надало ані заперечень щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу, ані клопотання про зменшення розміру таких витрат.
35. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 викладено, зокрема, такий висновок:
"211. За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення.
212. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 зроблено висновки про те, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, який усуває недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі.
213. Тож у разі оскарження додаткового рішення, яким, зокрема, вирішено питання про судові витрати, результат такого оскарження залежить від результату вирішення судом спору по суті пред'явленого позову.
214. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п'ятій статті 126 та частині п'ятій статті 129 ГПК України.
215. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення".
36. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з СТ "Берізка-1" на користь ТОВ "Ермес-Менеджмент" судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 16 000 грн.
Висновки Верховного Суду
37. Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
38. З огляду на викладене, заява ТОВ "Ермес-Менеджмент" про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 123, 129, 244, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент" про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
2. Стягнути з Садівничого товариства "Берізка-1" (код ЄДРПОУ 26146741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент" (код ЄДРПОУ 36204270) 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил