27 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2985/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Євробудкомплекс"
на рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 (суддя Присяжнюк О. О.),
додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 (суддя Присяжнюк О. О.),
постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 (головуючий суддя Россолов В. В., судді Склярук О. І., Хачатрян В. С.)
і ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 (головуючий суддя Россолов В. В., судді Склярук О. І., Хачатрян В. С.)
у справі № 922/2985/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Євробудкомплекс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон"
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Кузнецов В. О., відповідача - Захаров П. В.)
Узагальнені обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 17.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Воробйові гори" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Євробудкомплекс") (далі - покупець, ТОВ "БК "Євробудкомплекс") і Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" (далі - постачальник, ТОВ "НБ") укладено договір поставки №1712/20 (далі - Договір).
2. Умовами Договору, зокрема, передбачено таке:
- постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (п. 1.1);
- предметом поставки є залізобетонні вироби (товар) (п. 2.1);
- ціна товару та загальна вартість товару визначається у специфікації (або у специфікаціях) та/або рахунках постачальника (п. 4.1);
- постачання товару здійснюється протягом 14 календарних днів після перерахування покупцем на рахунок постачальника попередньої оплати за товар у розмірі 100 (сто) відсотків ціни товару, визначеної у специфікації, якщо інші умови не визначені специфікацією, рахунками постачальника або додатковими угодами (п. 5.1);
- підставою внесення оплати за товар є рахунок постачальника (п. 5.2);
- форма розрахунків: безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.3);
- поставка здійснюється на умовах: СРТ (Інкотермс 2010) (п. 6.1);
- перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент підписання покупцем товаро-транспортних документів на товар (п. 6.2);
- завантаження, транспортування та розвантаження товару здійснюється силами та за рахунок постачальника (п. 9.1);
- одночасно з передачею партії товару постачальник передає покупцеві оформлені відповідно до чинного законодавства України товаро-транспортні документи, а саме: видаткову накладну, товаро-транспортну накладну, рахунок, а також (на вимогу покупця) документ, який підтверджує якість товару (п. 10.2);
- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.13.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2021. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від виконання своїх обов'язків за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.13).
3. Договір підписано директором ТОВ "НБ" ОСОБА_3 та директором ТОВ "БК "Воробйові гори" ОСОБА_2 та скріплено печатками сторін.
4. В матеріалах справи міститься рахунок на оплату від 07.10.2021 №342 на загальну суму (з ПДВ) 1 663 200,00 грн.
5. Платіжним дорученням від 11.10.2021 №495 ТОВ "БК "Воробйові гори" перерахувало на рахунок ТОВ "НБ" 1 200 000,00 грн (призначення платежу: "Часткова оплата за матеріали зг.рах. на оплату №342 від 07.10.2021 р., дог. 1712/20 від 17.12.2020 р. у сумі 1000000,00 грн., ПДВ - 20% 200000,00 грн.").
6. Платіжним дорученням від 18.10.2021 №507 ТОВ "БК "Воробйові гори" перерахувало на рахунок ТОВ "НБ" 263 200,00 грн (призначення платежу: "Часткова оплата за матеріали зг.рах. на оплату №342 від 07.10.2021 р., дог. 1712/20 від 17.12.2020 р. у сумі 219 333,33 грн, ПДВ - 20% 43866,67 грн").
7. Платіжним дорученням від 19.10.2021 №511 ТОВ "БК "Воробйові гори" перерахувало на рахунок ТОВ "НБ" 200 000,00 грн (призначення платежу: "Часткова оплата за матеріали зг.рах. на оплату №342 від 07.10.2021 р., дог. 1712/20 від 17.12.2020 р. у сумі 1666666,67 грн, ПДВ - 20% 33333,33 грн").
8. Тобто, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату в загальній сумі 1 663 200,00 грн.
9. Звертаючись до суду з позовом, позивач наполягає на тому, що він як покупець виконав свої зобов'язання за Договором щодо попередньої оплати за товар, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо поставки на адресу позивача всього замовленого та оплаченого товару здійснив лише частково на суму 71 640,00 грн.
10. На підтвердження вказаного позивач до позовної заяви додав копії видаткових та товаро-транспортних накладних, а саме:
1) ВН від 01.12.2021 №1417 на суму 35 820,00 грн і ТТН від 01.12.2021 №Р1417;
2) ВН від 01.12.2021 №1418 на суму 35 820,00 грн і ТТН від 01.12.2021 №Р1418.
11. Позивач вказує на те, що товар відповідачем на решту суми попередньої оплати не поставлений, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість з повернення попередньої оплати, яка становить 1 591 560,00 грн.
12. Крім того, із посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань, позивачем на суму попередньої оплати нараховано пеню в розмірі 1 033 205,87 грн, 3% річних в розмірі 133 999,13 грн та інфляційні втрати в розмірі 647 055,23 грн.
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
13. ТОВ "БК "Євробудкомплекс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ТОВ "НБ" (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача основний борг (неповернуту передоплату) в розмірі 1 591 560,00грн, пеню в розмірі 1 033 205,87грн, 3% річних в сумі 133 999,13грн, інфляційні втрати в сумі 647 055,23грн.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
14. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
15. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено здійснення поставок за Договором, натомість позивач не надав до суду доказів на підтвердження своєї позиції.
16. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 заяву представника ТОВ "НБ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з ТОВ "БК "Євробудкомплекс" на користь ТОВ "НБ" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 72 000,00 грн; в іншій частині заяви відмовлено.
17. Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви у зв'язку з тим, що актом підтверджується надання послуг на суму 72 000,00 грн, а це відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, водночас гонорар успіху у сумі 34 058,20 грн не був необхідним у зв'язку із розглядом справи.
18. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.0.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 залишено без змін.
19. Апеляційний господарський суд, з урахуванням установлених у справі обставин, врахувавши, що між сторонами тривалий час існували договірні стосунки, в межах яких здійснювалася оплата товару та його поставка (зазначені обставини не заперечуються позивачем, який визнавав факт поставки, зокрема, за видатковими накладними від 01.12.2021 №1417 та №1418), з огляду на надання відповідачем належним чином оформлених видаткових та товаро-транспортних накладних за січень - лютий 2022 року, а також заяви свідка на підтвердження факту вказаних поставок, тоді як позивач не підтвердив належними та допустимими доказами своїх заперечень проти цього факту (надавши лише заяви, клопотання, внутрішні документи бухгалтерського обліку тощо, тобто докази, складені самим позивачем в односторонньому порядку) дійшов висновку про те, що факт поставки товару за наданими відповідачем накладними скоріше був (мав місце), аніж не був.
20. Виходячи з наведеного, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено здійснення поставок за Договором, тоді як позивач не довів тих обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.
21. Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що вартість витрат на правову допомогу, зазначена у п. 1 - 4 акта прийому-передачі наданих послуг №1 за договором № 30/09 про надання правової допомоги від 30.09.2024 у загальній сумі 72 000,00 грн, відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також із ціною позову як це передбачено вимогами статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
22. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "БК "Євробудкомплекс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Апеляційний суд вказав, що рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог, яке суд апеляційної інстанції залишив без змін, а отже на підставі статті 129 ГПК України, судовий збір та судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача (апелянта).
Касаційна скарга
23. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями, ТОВ "БК "Євробудкомплекс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення, додаткове рішення, постанову та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги на рішення і постанову
24. Позивач наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій застосували частину 2 статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17.
25. Скаржник вказує також на те, що суди застосували норми процесуального права, а саме статті 73, 87, частини 1, 2 статті 86, частину 1 статті 77 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №911/5358/14, від 17.03.2021 у справі №910/15963/19; частину 1 статті 99 ГПК України, Закону України "Про судову експертизу" без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 26.10.2022 у справі №904/5077/21), відповідно до яких (висновків), якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
26. Окрім того, позивач вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- необґрунтовано відхилили клопотання позивача про дослідження документів бухгалтерського обліку, хоча позивач (представники позивача) посилався на ці докази як у своїх заявах (клопотаннях, запереченнях), так і в судових засіданнях у судах першої та апеляційної інстанцій;
- необґрунтовано відхилили клопотання позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України);
- встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України) - недостовірних (підроблених) видаткових накладних і товаро-транспортних накладних, наданих відповідачем.
27. В частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, позивач посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2023 у справі №922/4022/20, від 15.09.2021 у справі №161/7163/20, щодо застосування положень частини 8 статті 129 ГПК України, статті 221 ГПК України.
28. Скаржник також вважає, що оскільки за наслідками розгляду цієї касаційної скарги постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, то і ухвала апеляційного суду від 24.02.2025 (про відмову ухвалити додаткове рішення -про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції) також підлягає скасуванню.
Відзив
29. Відповідач у відзиві вказує на те, що касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що може слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Аргументи скарги здебільшого стосуються питань факту та оцінки доказів, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, як це підтверджено і в постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі № 911/2502/22. Вважає, що суди попередніх інстанцій належним чином врахували обставини справи, в тому числі суперечливу поведінку позивача, та дійшли обґрунтованих висновків. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Інші заяви та клопотання
30. 04.05.2025 і 12.05.2025 від ТОВ "БК "Євробудкомплекс" надійшли додаткові пояснення, які позивач просив врахувати під час розгляду справи.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
31. Згідно з частинами 1 - 2, 4 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
32. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо суті розгляду спору
33. Причиною виникнення цього спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "НБ" на користь ТОВ "БК "Євробудкомплекс" заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням, за доводами позивача, постачальником зобов'язання в частині поставки оплаченого позивачем товару.
34. Так, звертаючись з позовом, позивач стверджував, що виконав свої договірні зобов'язання в повному обсязі, здійснивши попередню оплату товару, водночас відповідач, порушив умови договору, не здійснивши постановку товару на суму 1 591 560,00 грн.
35. Суди попередніх інстанцій надали оцінку наведеним доводам позивача та відповідача та дійшли висновку, що відповідач довів належними, допустимими та вірогідними доказами обставину поставки позивачеві товару, вартість (ціну) якого позивач просив стягнути з відповідача за Договором.
36. Так, суди попередніх інстанцій встановили, що наданими відповідачем до суду першої інстанції доказами підтверджується, що на виконання Договору здійснювалися систематичні поставки залізобетонних виробів. Вказане підтверджується видатковими та товаро-транспортними накладними, долученими відповідачем до матеріалів справи. Видаткові накладні містять посилання на Договір та рахунок на оплату від 07.10.2021 № 342, а також підписи представників сторін.
37. Суди також вказали, що на підтвердження здійснення поставок відповідачем надано заяву свідка ОСОБА_1 , який в період з 30.08.2021 по 01.04.2023 працював на посаді керівника ТОВ "НБ", в якій останній повідомляє, що ТОВ "БК "Воробйові гори" вело будівництво, на виконання вказаного замовлення постійно здійснювались фактичні реальні поставки будівельних матеріалів з кінця 2021 року по кінець лютого 2022 року бетонних плит з території підприємства ТОВ "НБ", директором якого він на той час був. На підтвердження вказаних поставок між ТОВ "НБ" і ТОВ "БК "Воробйові гори" складено видаткові накладні. Також складалися відповідні товаро-транспортні накладні. Видаткові накладні та товаро-транспортні накладні після фактичної поставки передавались підписаними з боку ТОВ "БК "Воробйові гори" на користь ТОВ "НБ". Крім того, за весь період дії договору та роки після оплати ніяких претензій щодо того, що поставка не була виконана, від ТОВ "БК "Воробйові гори" на користь ТОВ "НБ" не надходило в будь-який формі.
38. За наведених обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами довів здійснення поставок за Договором, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.
39. При цьому, апеляційний суд відхилив доводи позивача стосовно того, що загальна сума наданих відповідачем видаткових і товаро-транспортних накладних є більшою ніж заявлена позивачем сума попередньої оплати, водночас відповідач не звертався до позивача щодо здійснення оплати за нібито надлишково поставлений товар. Апеляційний суд вказав, що відповідні твердження ґрунтуються виключно на припущеннях, окрім того, в матеріалах справи відсутні також і докази звернення позивача до відповідача з приводу не здійснення останнім у січні - лютому 2022 року поставок товару, за який було внесено значну суму попередньої оплати у жовтні 2021 року.
40. Скаржник вважає помилковими посилання судів на відсутність в матеріалах справи звернення позивача до відповідача з приводу нездійснення поставки оплаченого товару, та в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, про те, що: "оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - у формі позову".
41. Разом з тим, колегія суддів вважає такі доводи скаржника безпідставними, оскільки підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати за Договором слугував висновок судів про доведення відповідачем належними, допустимими та вірогідними доказами (видатковими накладними та товаро-транспортними накладними) факту поставки товару на суму попередньої оплати.
42. Факт відсутності в матеріалах справи звернення позивача до відповідача з приводу нездійснення поставки оплаченого товару не був єдиною, визначальною / вирішальною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог (інші покладені судами в основу оскаржуваних судових рішень висновки скаржник у передбаченому процесуальним законом порядку не спростував), а тому доводи скаржника, обґрунтовані підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, щодо неправильного застосування судами частини 2 статті 693 ЦК України не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
43. У касаційній скарзі позивач також наполягає на тому, що долучені відповідачем до матеріалів справи видаткові накладні і товаро-транспортні накладні є підробленими, не підписувалися директором позивача, а тому не можуть підтверджувати факт постановки за Договором. Вказує також на те, що неможливо встановити факт поставки товару на підставі лише заяви свідка. Наголошує також на тому, що ним до матеріалів справи долучено документи бухгалтерського обліку та нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 , які на думку позивача підтверджують нездійснення відповідачем поставки за Договором.
44. З урахуванням наведеного у пункті вище цієї постанови, позивач з посиланням на наявність в матеріалах справи суперечливих доказів, вказує на те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхили клопотання позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
45. Колегія суддів зазначає, що аналогічні доводи позивача стосовно необхідності призначення в справі судової почеркознавчої експертизи стосовно питання чи виконано підпис директора позивача ОСОБА_2 в наданих відповідачем видаткових накладних і товаро-транспортних накладних цією особою чи іншою особою, були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанції.
46. Апеляційний суд, зокрема, вказав, що позивач зазначає, що за простим візуальним співставленням підписів, які виконані ОСОБА_2 на поданих разом із позовом документах (зокрема, на наявних у матеріалах справи ВН від 01.12.2021 №1417 на суму 35 820,00 грн і ТТН від 01.12.2021 № Р1417; на ВН від 01.12.2021 №1418 на суму 35 820,00 грн і ТТН від 01.12.2021 № Р1418), із тими підписами, які виконані на поданих представником відповідача видаткових накладних і товаро-транспортних накладних (їх копіях) - вбачається, що дані підписи є різними. Водночас, за висновком апеляційного суду, відповідне є суб'єктивною думкою позивача і не може бути підставою для висновку про необхідність проведення експертизи.
47. Суд апеляційної інстанції також відхилив посилання позивача на те, що на відміну від поданих разом із позовом видаткових накладних і товаро-транспортних накладних, на поданих представником відповідача разом із відзивом видаткових накладних і товаро-транспортних накладних відсутня печатка ТОВ "БК "Воробйові гори", вказавши на те, що позивач не довів обов'язку відповідача проставляти відтиск печатки на видаткових та товаро-транспортних накладних; відхилив посилання позивача на заяву свідка ОСОБА_2 , вказавши на те, що вказана нотаріально засвідчена заява не є показаннями (заявою) свідка, що можуть бути враховані при розгляді справи, оскільки вона не містить підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань тобто не відповідає вимогам до заяви свідка, встановленим частиною 2 статті 88 ГПК України; відхилив долучені позивачем внутрішні документи бухгалтерського обліку, складені позивачем в односторонньому порядку, вказавши на те, що первинним документом бухгалтерського обліку, що підтверджує реальних рух товару є видаткові накладні і товаро-транспортні накладні.
48. Позивач у касаційній скарзі посилається на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постановах від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 26.10.2022 у справі №904/5077/21, відповідно до якого, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
49. Разом з тим, як убачається з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, відхиляючи клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, апеляційний суд вказав на те, що в цій справі підлягає доказуванню сам факт поставки, а не належності чи неналежності підпису. З урахуванням викладено, врахувавши, що долучені позивачем докази на підтвердження заявлених позовних вимог були відхилені судами, а інших доказів на підтвердження відсутності господарських операцій з поставки товару на суми, що вказані в цих накладних позивач не надав, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач у клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи не довів необхідності спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо (що визначено законодавцем у частині 1 статті 99 ГПК України як неодмінна умова для призначення експертизи).
50. Окрім того апеляційний суд наголосив на відсутності в цій справі взаємної суперечливості доказів, яка б могла бути усунута шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи, оскільки, як уже зазначалося, позивач належними, допустимими та вірогідними доказами не підтвердив відсутність факту поставок товару за накладними, наданими відповідачем.
51. За таких обставин, колегія суддів не вбачає необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки таке (клопотання) було детально розглянуте та відхилене судом апеляційної інстанції з посиланням на встановлені обставини справи та норми законодавства. Більше того, правозастосування суду апеляційної інстанції в цій частині не суперечить висновкам Верховного Суду в постановах від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 26.10.2022 у справі №904/5077/21, на які посилається скаржник, оскільки наявності взаємно суперечливих доказів в цій справі судами встановлено не було. Посилання скаржника на зворотне спрямоване на переоцінку обставин справи, що до повноважень суду касаційної інстанції не відноситься.
52. Стосовно доводів скаржника про встановлення обставин що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - недостовірних (підроблених) видаткових накладних і товаро-транспортних накладних, наданих відповідачем, колегія суддів зазначає таке.
53. Згідно із частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
54. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина 2 статті 73 ГПК України).
55. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
56. Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.
57. Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
58. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
59. Однак відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.
60. Наявні в матеріалах справи видаткові накладні і товаро-транспортні накладні, долучені відповідачем, визнані судами належними та допустимими доказами на підтвердження факту поставки товару за Договором. Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до необхідності вирішення питання щодо належності вказаних доказів, тобто переоцінки їх змісту (зокрема щодо факту поставки товару за цими накладними), що виходить за межі визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.
61. Колегія суддів вважає доцільним звернути увагу скаржника у цій частині на правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, де судом виснувано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
62. За викладеного доводи касаційної скарги про ухвалення судових рішень на підставі недопустимих доказів судом касаційної інстанції визнаються безпідставними.
63. Стосовно доводів скаржника про необґрунтоване відхилення клопотання позивача про дослідження документів бухгалтерського обліку, то вони зводяться до незгоди позивача із наданою судами попередніх інстанцій оцінкою відповідним доказам.
64. Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
65. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 та від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23.
66. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
67. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку всім поданим сторонами доказам, та аргументам сторін в тій мірі, в якій вони впливають на результат вирішення спору, повно та всебічно дослідили обставини справи про що детально зазначено вище, зокрема, в пунктах 36-39, 46, 47 цієї постанови. В тому числі надали оцінку долученим позивачем до матеріалів справи складеним в односторонньому порядку бухгалтерським документам. Як уже було наголошено, до переоцінки доказів у справі в силу положень ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86 цього Кодексу.
68. Суд також визнає формальними посилання скаржника на згадані та частково цитовані постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №911/5358/14, від 17.03.2021 у справі №910/15963/19, оскільки, як уже було наголошено вище, позивачеві була надана вичерпна відповідь на всі його доводи, в тому числі стосовно долученої ним заяви свідка, жодного порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час дослідження та надання оцінки обставинам справив у цій частині, забезпечення дотримання сторонами стандартів доказування в господарському процесі, скаржник належним чином не обґрунтував та не довів, як і не довів та не обґрунтував жодної невідповідності у здійсненому судами правозастосуванні тому, що має місце у вказаних скаржником постановах.
69. Інші доводи касаційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції по суті розгляду спору підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
Щодо суті касаційної скарги на додаткове рішення
70. Причиною звернення з касаційною скаргою стала, зокрема, незгода позивача з оскаржуваним додатковим рішенням, яким стягнуто з позивача на користь відповідача судових витрати за надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 72 000 грн, в іншій частині заяви - відмовлено.
71. У наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 922/4022/20 наведено, зокрема, такий правовий висновок:
"Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.
У постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 зазначено, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат".
72. В оскаржуваному додатковому рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідач просить стягнути на його користь 280 551,23 грн. Проте, проаналізувавши додані до заяви про розподіл судових витрат докази, зокрема акт прийому-передачі наданих послуг №1 за договором № 30/09 про надання правової допомоги від 30.09.2024, суд дійшов висновку, що актом підтверджується надання послуг на суму 72 000,00 грн, що відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Водночас, врахувавши положення статті 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, місцевий суд дійшов висновку, що "гонорар успіху" не був необхідним у зв'язку з розглядом справи.
73. Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вказав, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, і після ухвалення рішення суду у встановлений законом строк звернувся з заявою про розподіл таких витрат, до якої додано відповідні докази на підтвердження їх розміру.
74. Водночас, як підставно наголошує позивач у касаційній скарзі, з матеріалів справи не вбачається і судами не встановлено, що відповідач до закінчення судових дебатів (або до прийняття судового рішення) докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, не подав, як і не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення, відповідач не просив поновити пропущений процесуальний строк для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат. Зазначене у цьому пункті відповідач під час касаційного розгляду справи не спростував.
75. Враховуючи наведене, встановивши, що відповідачем до закінчення судових дебатів у справі не було зроблено заяву про те, що докази розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду та відповідно не подано дані докази до закінчення судових дебатів у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, помилково дійшов висновку про задоволення заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді першої інстанції.
76. Враховуючи викладене вище, у суду першої інстанції не було визначених законом підстав для часткового задоволення заяви відповідача та ухвалення судового рішення про відшкодування відповідачу витрат на професійну правову допомогу.
77. Отже, касаційну скаргу на додаткове рішення необхідно задовольнити, додаткове рішення від 24.12.2024 і постанову суду апеляційної інстанції в частині перегляду додаткового рішення скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "НБ" від 16.12.2024 про стягнення судових витрат.
Щодо суті касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції
78. Доводи касаційної скарги позивача в частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви ТОВ "БК "Євробудкомплекс" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, мотивовані лише наявністю підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.0.22025. Разом з тим, оскільки підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови по суті розгляду спору в межах вимог процесуального закону позивач не довів, інших доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції не навів, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025.
79. У зв'язку із наведеним вище, Суд враховує доводи відзиву відповідача в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у цій постанові і з нормами процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
80. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
81. Звертаючись із касаційною скаргою, позивач, в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновків судів попередніх інстанцій по суті розгляду справи та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень. У зв'язку із наведеним касаційна скарга в цій частині, а також в частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, не підлягає задоволенню.
82. Відповідно до частини 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
83. Зважаючи на викладене вище, касаційну скаргу позивача в частині оскарження додаткового рішення необхідно задовольнити, додаткове рішення та постанова суду апеляційної інстанції в частині перегляду додаткового рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Розподіл судових витрат
84. Судові витрати за правилами статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Євробудкомплекс" задовольнити частково.
2. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 в частині перегляду додаткового рішення у справі № 922/2985/24 скасувати. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" в прийнятті додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 922/2985/24.
3. У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025, а також рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 і ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі № 922/2985/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил