30 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2628/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 (суддя Юзіков С. Г.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 (головуючий суддя Парусніков Ю. Б., судді Верхогляд Т. А., Іванов О. Г.)
у справі № 904/2628/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада Інвест»
до 1) Дочірнього підприємства Дніпропетровського спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 2 Приватного акціонерного товариства «Млинмонтаж» і 2) ОСОБА_1
про стягнення 608 189,10 грн,
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада Інвест» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства Дніпропетровського спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 2 Приватного акціонерного товариства «Млинмонтаж» і ОСОБА_1 про солідарне стягнення 270 931,13 грн боргу з відшкодування вартості предмету лізингу, оплати комісії та ціни викупу предмета лізингу, 36 483,76 грн втрат від інфляції, 19 929 грн - 4 % річних, 150 448,86 грн - 30 % річних, 130 396,35 грн пені, з підстав неналежного виконання відповідачами Договору фінансового лізингу від 12.03.2021 № FL94-21-1004.
16.10.2024 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025, позовні вимоги задоволено частково.
14.05.2025 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/2628/24.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/2628/24 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.
Предметом позову у цій справі є стягнення у розмірі 608 189,10 грн, що становить менше ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позовів в загальному до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в» і «г» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень.
Щодо посилань скаржника на те, що справу розглянуто за відсутності особи, яка бере участь у справі, не повідомленої належним чином про час і місце розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 зобов'язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
08.07.2024 від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшла відповідь, з якої вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 29.07.2004 по 10.11.2021. Станом на 01.07.2024 реєстрація відсутня.
Відповідно до частини десятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
З огляду на зазначене, місцевим господарським судом, а також в подальшому і судом апеляційної інстанції, на офіційному веб-порталі судової влади України розміщувалися оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме, яким повідомлено ОСОБА_1 , як відповідача 2 у справі № 904/2628/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада Інвест" до Дочірнього підприємства Дніпропетровського спеціалізованого будівельно-монтажного управління № 2 Приватного акціонерного товариства «Млинмонтаж» і ОСОБА_1 про стягнення боргу про розгляд справи та дату, час, місце проведення судових засідань.
Крім того, суд також зазначив, що процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відтак, судами встановлено, що відповідача 2 належним чином повідомлено про розгляд справи.
Колегія суддів звертає увагу, що сам скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає адресу « АДРЕСА_1 ».
Отже, доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/2628/24.
2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом з доданими до неї додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил