Справа № 352/659/25
Провадження № 1-кп/352/185/25
02 червня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025091250000012 від 10.01.2025 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України (далі КК України), -
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. 10.01.2025, близько 17 год 20 хв., водійка ОСОБА_5 , у світлу пору доби, керувала технічно справним автомобілем марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухалась ділянкою автодороги Н-09 «Мукачево-Львів», що проходить по вул. С. Стрільців у смт. Лисець Лисецької ТГ Івано-Франківського району Івано-Франківської області, у напрямку смт. Богородчани.
Дана ділянка дороги призначена для руху у двох протилежних напрямках, має по одній смузі для руху в кожному напрямку, асфальтована, без вибоїн, зустрічні потоки транспортних засобів розділені між собою суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1 ПДР України.
В той час, попереду автомобіля марки «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перпендикулярно справа на ліво відносно руху вказаного автомобіля, поза межами пішохідного переходу, розпочала перетинати проїзну частину дороги пішохід ОСОБА_6 , яка зупинилась по середині смуги призначеній для руху у напрямку смт. Богородчани.
Наближаючись до вказаного пішохода, водійка ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявила неуважність, не врахувала дорожню обстановку, яка склалася, не обрала безпечної швидкості руху транспортного засобу щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не передбачаючи при цьому можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинна була і могла їх передбачити, з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді пішохода ОСОБА_6 , своєчасно не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, унаслідок чого вчинила наїзд на пішохода ОСОБА_6 .
При цьому, водійка ОСОБА_5 порушила вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 1.5., який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 1.10., стосовно терміну «перешкода для руху» - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу;
п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п. 12.3., який зобов'язує водія, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
У результаті порушення водійкою ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України трапилася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми лівої ноги із переломами великогомілкової кістки в нижній третині, малогомілкової кістки в середній та нижній третині зі зміщенням уламків, закритої тупої травми грудної клітки з переломами 3,4-го ребер справа підплевральним крововиливом, закритої тупої травми тазу з переломами лівої лобкової та сідничної кісток, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, тобто будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
2.1.1. В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою винуватість у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала. Суду пояснила, що 10.01.2025 року в смт Лисець сталася ця подія. В той день була хмарна погода, моросив дощ, вже сутеніло. Вказала, що в останній момент побачила жінку, яка знаходилась посередині дороги за два метри перед автомобілем обвинуваченої. ОСОБА_5 вийшла з машини викликала швидку допомогу та почала надавати жінці першу допомогу на місці події. Зазначила, що в подальшому потерпілій купувала ліки на суму 3-5 тисяч грн.
2.1.2.Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що її підзахисна вину у вчиненому визнає. Просив з урахуванням особи винного, наявності пом'якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих, просив призначити покарання у виді штрафу із застосуванням ст.69 КК України.
2.1.3. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченою, що повністю доведено в суді. Просив суд, з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, та обставин, які характеризують особу винної, визнати ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді штрафу із застосуванням ст.69 КК України в розмірі 2 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 39 100 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
2.1.4. Потерпіла в судове засідання не з'явилася. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причиною смерті в лікарському свідоцтві про смерть зазначено хронічна серцево-судинна недостатність (а.с. 16, 22-23).
Таким чином, оскільки у судовому засіданні обвинувачена у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку остання буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю, у вчиненому кається, засудила свою протиправну поведінку та добровільно відшкодувала потерпілій збитки. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченою та її щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Відтак обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
3.2. Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченою ОСОБА_5 відповідно до ст.12 КК України, є нетяжким злочином. Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що обвинувачена раніше не судима, має постійне місце проживання, вдова, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання та праці позитивно характеризується, в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» протягом життя не зверталася та амбулаторну допомогу не отримує.
Відповідно до досудової доповіді органу пробації ризики вчинення повторного кримінального правопорушення є низьким та ризик небезпеки для суспільства - середній, відтак орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства.
При цьому суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченої ст. 69 КК України.
Так, однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання.
Суд звертає увагу на те, що приписи ст. 69 КК України про призначення винній особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом'якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені пом'якшуючі покарання обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте, у будь-якому разі, встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Таким чином, в даному випадку, суд не вбачає, що призначення мінімального покарання в межах санкції статті є явно несправедливим.
З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, обставини вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченій основного покарання, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік, яке в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігатиме вчиненню обвинуваченою та іншими особами нових кримінальних правопорушень.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1. Цивільний позов не заявлявся.
5.2. Запобіжний захід ОСОБА_5 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
5.3. Витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні за проведення експертизи №СЕ-19/109-25/1666-ІТ від 29.01.2025 року становлять 3183,60 грн та підлягають стягненню з обвинуваченої.
5.4. Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись статтями 7, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчинені злочину, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) грн. 60 коп. витрат на проведення судової експертизи.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.01.2025 року, на автомобіль марки "PEUGEOT" моделі "PARTNER" н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки "PEUGEOT" моделі "PARTNER" н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_4 , видане 03.10.2014 Центр ДАІ 6105 на ім'я ОСОБА_7 , жит. с. Улашківці Чортківського району Тернопільської області; пару жіночого зимового взуття.
Речові докази: - автомобіль марки "PEUGEOT" моделі "PARTNER" н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки "PEUGEOT" моделі "PARTNER" н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_4 , видане 03.10.2014 Центр ДАІ 6105 на ім'я ОСОБА_7 , жит. с. Улашківці Чортківського району Тернопільської області, - вважати повернутим.
- пару жіночого зимового взуття - знищити;
- оптичний диск із відеозаписами з камери відеоспостереження № D01_20250110170200
залишити в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області ОСОБА_1