Справа № 344/3878/25
Провадження № 1-кп/344/824/25
02 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чукалівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлученого, військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації та перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , військове звання «солдат», раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 № 41 від 09 січня 2025 року «Про виконання вимог наказу командувача Національної гвардії України від 03 січня 2025 року № 2о/с», перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини та в подальшому, демонструючи свою зверхність, демонстративно не вибув у встановлений строк, а саме о 14 год. 00 хв. 09 січня 2025 року до нового місця служби, чим відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 № 41 від 09 січня 2025 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, беззастережно та суду пояснив, що він з сином служив у 82 десанто-штурмовій бригаді. Після обстрілів був контужений, звернувся в Коломию. Його перевели в Національну Гвардію в м. Івано-Франківськ. Він їздив на навчання в Долину, був два тижні. Після чого йому сказали, що будуть переїжджати в м. Слов'янськ, однак він не міг через проблеми зі здоров'ям. Раніше в нього було непорозуміння з командиром і він 25 жовтня 2024 року залишив військову частину, 26 жовтня його подали в СЗЧ, а 27 жовтня він повернувся назад. Скориставшись Законом він перейшов у військову частину НОМЕР_3 . Наказ № 41 належним чином довели до нього, однак на шикуванні він відкрито відмовився його виконати і перейти до іншої частини 3035. Йому соромно за вчинене, але в нього немає здоров'я для бойових дій. До командування про те, що в нього погане здоров'я він не доводив, щоб скерували на ВЛК письмово не звертався. Надалі проходити військову службу не бажає. У вчиненому щиро каявся, просив суворо не карати.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самим обвинуваченим. Суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу винного, який критично ставиться до вчиненого; його вік; стан здоров'я та його майновий стан; він розлучений; є військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації та перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , військове звання «солдат»; на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання, є повне та беззастережне визнання вини та щире каяття, перебування в бойовій обстановці, а також те, що ОСОБА_5 вперше притягається до кримінальної відповідальності - раніше не судимий.
Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.
Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, обвинуваченого, який просив суворо не карати, захисника, який просив застосувати ст. 69 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк нижче нижчої межі, а також враховуючи дані про особу винного, який критично ставиться до вчиненого, при цьому наявні кілька обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і відсутні обставини, які обтяжують покарання, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_5 на підставі ч. 1 ст. 69 КК України слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі на строк нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 402 КК України, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, та із застосуванням ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 09 січня 2025 року.
Відповідно до ст. 72 Кримінального кодексу України в строк відбуття покарання ОСОБА_5 зарахувати термін його попереднього ув'язнення з 09 січня 2025 року до дня набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Речові докази: оптичний диск з відеозаписами (постанова слідчого від 10 січня 2025 року), - зберігати в матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.
Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію в суді.
Головуючий-суддя ОСОБА_7