Справа 303/8131/24
Провадження 1-кс/303/761/25
02 червня 2025 року місто Мукачево
Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12024071120000431 від 20.03.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в селі Малий Раковець Хустського району Закарпатської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, з вищою освітою, працюючого адміністратором територіального сервісного центру 2141 (на правах відділу м. Ужгород) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 терміном на шістдесят діб, з визначенням застави розміром 480 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке мотивоване наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , закінчила навчання з підготовки водіїв та отримала свідоцтво про закінчення автошколи, успішно склала теоретичний іспит. Після першої невдалої спроби здати практичний іспит, посадові особи автошколи повідомили їй, що це уставлена практика, що з першого разу практичний іспит ніхто не здає та без неправомірної вигоди посадовим особам ТСЦ її не вдасться самостійно скласти практичний іспит, оскільки будуть вчинятися різноманітні перешкоди, через які вона, як починаючий водій, ніколи не складе успішно практичний іспит. Вказану неправомірну вигоду, у випадку, якщо у неї не має особистих зав'язків з адміністраторами сервісного центру, вона може передати через працівників автошколи, як посередників. Зрозумівши, що від неї вимагають неправомірну вигоду і, що їй будуть чинити перешкоди у складанні практичного іспиту, остання звернулась до правоохоронних органів із відповідною заявою.
Повідомивши посадовим особам автошколи, що вона згідна надати неправомірну вигоду у сумі, яка вимагається, ОСОБА_7 здійснила декілька спроб здачі практичного іспиту за участі особи, яка була ініціатором вимагання неправомірної вигоди, однак всі спроби виявилися невдалими, на що їй пояснили, що причина невдалих іспитів полягає в тому, що відсутній на роботі (перебуває у відпустці тощо) адміністратор, який вирішує питання щодо складання практичного іспиту за неправомірну вигоду.
В подальшому, посадова особа автошколи порадила звернутися напряму до цього адміністратора, яким виявився ОСОБА_4 , який займає посаду адміністратора територіального сервісного центру 2141 (на правах відділу м. Ужгород) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) та є державним службовцем категорії «В».
13.05.2025 ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ТСЦ 2141, що за адресою: місто Ужгород вулиця О.Кошового, 4, звернулася до ОСОБА_8 , який підтвердив, що без надання йому неправомірної вигоди в сумі 250 доларів США вона, як починаючий водій, ніколи не здасть практичний іспит.
Усвідомлюючи, що відносно неї вчиняється вимагання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 пообіцяла надати адміністратору ТСЦ ОСОБА_4 зазначеному ним суму за не перешкоджання в успішній здачі практичного іспиту, після чого ОСОБА_4 повідомив їй, що майбутній іспит буде проходити по першому маршруту і їй необхідно підготуватись. В такий спосіб ОСОБА_4 умисно, усвідомлюючи протиправний характер свої дій та їх караність, прийняв обіцянку отримання неправомірної вигоди в розмірі 250 доларів США за вплив на невстановлених службових осіб ТСЦ 2141, яку вимагав від ОСОБА_7 .
Прибувши у визначений ОСОБА_4 для здачі практичного іспиту день до приміщення ТСЦ 2141, розташованого за адресою: місто Ужгород вулиця О.Кошового, 4, останній повідомив їй, що вона не може бути допущена до складання практичного іспиту, оскільки у неї закінчився необхідний термін дії з моменту здачі теоретичного іспиту, у зв'язку з чим вона повинна повторно здати теоретичний іспит. Вказаний іспит вона змушена здати самостійно і ніхто допомогти їй в цьому не зможе, а після здачі теоретичного він за озвучену раніше неправомірну вигоду організує здачу практичного іспиту.
Після здачі 28.05.2025 теоретичного іспиту, ОСОБА_7 повідомила про це ОСОБА_4 , який вказав, що очікує її на здачу практичного іспиту.
В подальшому, 30.05.2025 у ході контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_7 прибула до ТСЦ 2141, що за адресою: місто Ужгород вулиця О.Кошового, 4 та діючи за вказівками ОСОБА_4 близько 12.40 години підійшла до адміністратора ТСЦ №2141 згідно талону була допущена до іспиту, який успішно склала по обумовленому маршруту №1, про що повідомила ОСОБА_4 . Після отримання посвідчення водія ОСОБА_7 на вимогу ОСОБА_4 зустрілась з ним в обумовленому службовому приміщенні ТСЦ 2141, де передала останньому грошові кошти в сумі 250 доларів США в якості раніше обумовленої неправомірної вигоди. В такий спосіб ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свої дії та їх караність, з корисливим мотивів, маючи умисел на незаконне збагачення отримав неправомірну вигоду в сумі 250 доларів США яку вимагав за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженою на виконання функцій держави, невстановленою посадовою особою ТСЦ МВС №2141.
30 травня 2025 року о 17 годині 51 хвилині ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
31 травня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, тобто прийняття обіцянки та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Слідчий зазначає, що оголошена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, обґрунтовується здобутими в ході досудового слідства доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 30.05.2025, в ході якого в автомобілі було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 250 доларів США, які було попередньо вручено ОСОБА_7 ; протоколами допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 .
Слідчий акцентує увагу на тому, що під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у п.1,3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, з конфіскацією майна, розуміючи які наслідки це створює, він може уникати притягнення до кримінальної відповідальності.
Вказаний ризик також обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 може володіти значною сумою грошових коштів та впливовими зв'язками, що дозволять йому переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Крім цього, згідно відміток паспорту громадянина України для виїзду за кордон, підозрюваний ОСОБА_4 під час військового стану неодноразово виїжджав за межі України, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу дозволить підозрюваному безперешкодно виїхати за кордон. Також впливові зв'язки підозрюваного підтверджується тим, що останній є священнослужителем і за сумісництвом викладачем Ужгородського національного університету.
Крім того, існує ризик незаконного впливу на свідків, оскільки, оскільки наразі встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетні посадові особи ТСЦ 2141, а відтак не виключено, що ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності може впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих показів, залучати інших наразі невстановлених співучасників для надання ними лжесвідчень або спотворити чи приховати речові докази, які підлягають встановленню. Шляхом погроз, умовлянь чи іншим чином, ОСОБА_4 може впливати на свідків, які не є легендованими особами та йому відомо їх місце проживання.
Також ініціатор клопотання наголошує, що існує ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, оскільки, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_4 зможе продовжити прювати у ТСЦ і буде поза контролем праціваників правоохоронного органу, що дозволить їй продовжити злочинну діяльність.
З огляду на викладене, слідчий просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначити заставу в розмірі 480 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні просили задовольнити клопотання, з викладених в ньому підстав.
Підозрюваний та його захисник просили застосувати запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства. Захисник додатково посилався на необґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення та недоведеності ризиків, зазначених стороною обвинувачення.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
В провадженні СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження №12024071120000431 від 20.03.2024.
30 травня 2025 року о 17 годині 51 хвилині ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
31 травня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, тобто прийняття обіцянки та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, підтверджується здобутими в ході досудового слідства доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 30.05.2025, в ході якого в автомобілі було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 250 доларів США; протоколами допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 .
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (частина 1); запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п.4 частини 2).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , крім наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч.1 статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого йому досудовим розслідуванням тяжкого кримінального корупційного правопорушення, за яке передбачено покарання від 3 до 8 років, з конфіскацією майна, особу підозрюваного, який, на думку суду, перебуваючи на волі, зможе переховуватися від органу досудового розслідування або суду, впливати на свідків та продовжити злочинну діяльність.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Стаття 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважує на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
У відповідності до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 2 п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010, «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018), розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , судом встановлено, що інший, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання вказаним вище ризикам, а тому для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного слід застосувати більш суворий запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави у розмірі, що перевищує розмір, зазначений в п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України, та становить 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки на думку слідчого судді саме такий розмір застави, в даному випадку, здатний забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196-198, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 відраховувати з моменту затримання, тобто з 30 травня 2025 року.
Строк дії ухвали визначити до 28 липня 2025 року.
Визначити заставу ОСОБА_4 в розмірі 250 (двохста п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) гривень.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з-під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
- не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- не спілкуватися зі свідком ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ;
- здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1