Справа № 298/444/23
Номер провадження 2/298/132/23
02 червня 2025 року с-ще Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі
головуючого - судді Тарасевича П.П.,
при секретарі судового засідання Келешовчак І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину,
З березня 2023 року в провадженні Великоберезнянського районного суд Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину.
Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 07 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті на 31 січня 2024 року.
Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема в судові засідання 07 березня 2024 року, 01 квітня 2024 року, 03 червня 2024 року, 01 липня 2024 року, 10 квітня 2025 року, 02 червня 2025 року позивачка в судове засідання не з'явилась, явку свого представника (адвоката) не забезпечила.
Встановлено, що позивачка та її представник повторно не з'явилися в судові засідання, призначені на 10 квітня 2025 року та 02 червня 2025 року, від представника позивачки надійшла заява про відкладення розгляду справи призначеного на 10 квітня 2025 року, інших заяв та клопотань, в тому числі про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.
Представник відповідача подала заяву, в якій зазначила, що не може прибути в судове засідання, одночасно в даній заяві просить залишити позов без розгляду, у разі неявки позивача.
Позивач про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином, про що свідчать докази у матеріалах справи.
Таким чином, в силу ч.3 ст.131 ЦПК України суд визнає, що позивач повторно не з'явився до суду без поважних причин.
Згідно ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначено в ст.10 цього Кодексу, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, як джерела права.
Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Між тим, статтями 223,257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.
Так, згідно ч.5 ст.223, п.3 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його не з'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, чинний ЦПК України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його не з'явлення не перешкоджає розгляду справи, суд залишає заяву без розгляду. При цьому, закон жодним чином не пов'язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об'єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов'язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.
Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч.2 ст.257 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 13, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу її право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Тарасевич П.П.