Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1259/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Харківського обласний центр зайнятості (Україна, 61087, місто Харків, вулиця Громадського Олега, будинок 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03491277),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області (Україна, 61057, Харківська область, місто Харків, Театральний майдан, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 44223324),
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коло Турботи» (Україна, 02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 182, ідентифікаційний код юридичної особи 41516097),
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Харківський обласний центр зайнятості, звернувся до Господарського суд Харківської області із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Коло Турботи», про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 16 січня 2023 року по 18 серпня 2024 року у сумі 64 807,47 грн. та пені у сумі 19 085,33 грн.
Формулюючи склад учасників справи, позивач вказав про третю особу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області. При цьому, заяви про залучення та обґрунтування з приводу необхідності участі зазначеної юридичної особи до участі у справі, як-то визначено у статті 50 Господарського процесуального кодексу України, в змісті позовної заяви не вказано.
Предметом позовних вимог слугує заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 6537-Н від 20 червня 2018 року в редакції договору № 4 від 31 грудня 2021 року про внесення змін до договору оренди в новій редакції з приводу нерухомого майна (нежитлові приміщення), що розташоване за адресою: Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Харківська, 2.
Відносно підсудності цієї справи Господарському суду Харківської області, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Враховуючи частину 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України та постанову Великої Палати Верховного Суду, а також те, що предметом за договором оренди є нерухоме майно, що розташоване у Харківській області, то дана справа за виключною підсудністю має розглядатися Господарським судом Харківської області (місцезнаходження нерухомого майна).
10 квітня 2025 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1259/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Дозволено Харківському обласному центру зайнятості до 24 квітня 2025 року надати суду додаткові пояснення щодо окремого питання - обґрунтування для залучення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області як третьої особи у цій справі. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Коло Турботи» зареєструвати офіційну електронну адресу в ЄСІТС. Встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а також у разі подання відзиву особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників даної справи не надходило.
18 квітня 2025 року від Харківського обласного центру зайнятості надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 9667) в яких останній вказує, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області є орендодавцем за договором оренди нерухомого майна № 6537-Н від 20 червня 2018 року, а відтак може бути залучене до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
25 квітня 2025 року ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи додаткові пояснення Харківського обласного центру зайнятості (вх. № 9667 від 18 квітня 2025 року). Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області (Україна, 61057, місто Харків, Театральний майдан, будинок 1, код ЄДРПОУ 44223324). Встановлено залученій третій особі строк у десять днів з отримання відзиву для надання до суду пояснень (стаття 168, 251 Господарського процесуального кодексу України).
05 травня 2025 року до суду через систему "Електронний Суд" від Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, надійшли пояснення (вх. № 10958 від 05 травня 2025 року). При цьому третя особа звертає увагу суду на те, що відповідач є боржником за договором оренди як перед позивачем у справі, так і перед третьою особою.
06 травня 2025 року ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи пояснення Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області (вх. № 10959 від 05 травня 2025 року).
Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка, за трек-номером № 0610246139698) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Україна, 02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 182). Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду, значиться причина не вручення - «відсутність адресата за вказаною адресою».
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/1259/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач в позовній заяві, 20 червня 2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (далі за текстом - орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коло Турботи» (далі за текстом - орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6537-Н (далі за текстом - договір, а. с. 10-13, том 1, в редакції додаткової угоди № 4 від 31 грудня 2021 року, а. с. 22-28, том 1), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення кімн. № № 3,9 на 1-му поверсі одноповерхової адміністративної будівлі, літ. «А», загальною площею 45,60 кв. м. за адресою: Харківська обл., місто Куп'янськ, вул. Харківська, 2 (далі за текстом - майно, пункт 4.1. договору) Дане майно перебуває на балансі Куп'янського міськрайонного центру зайнятості (пункт 3.3. договору) (далі за текстом - балансоутримувач, позивач)
У відповідності до доводів, викладених у позові, за актом прийому-передачі орендованого майна від 20 червня 2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області на виконання умов договору, передало відповідачу передбачене договором майно в оренду.
Також позивач вказує, що згідно з наказом Міністерства економіки України від 06 грудня 2022 року за № 5064 «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» (зі змінами внесеними наказами від 24 квітня 2023 року за № 15561, від 18 жовтня 2023 року за № 15561) Куп'янський міськрайцентр зайнятості реорганізовано шляхом приєднання до Харківського обласного центру зайнятості та встановлено, що Харківський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Куп'янського міськрайцентру зайнятості. Згідно з актом прийому-передачі, затвердженого директором Харківського обласного центру зайнятості 16 січня 2023 року Куп'янським міськрайцентром, було передано Харківському обласному центру зайнятості майно, в тому числі будинок центру зайнятості вул. Харківська, 2, інв. № 10310024 (а. с. 37-38, том 1).
Відповідно до пункту 13.3 частини ІІ незмінюваних умов договору якщо протягом строку дії договору відбувається зміна орендодавця або балансоутримувача майна, новий орендодавець або балансоутримувач стає стороною такого договору шляхом складення акта про заміну сторони у договорі оренди державного майна (далі - акт про заміну сторони) за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Акт про заміну сторони підписується попереднім і новим орендодавцем або балансоутримувачем та в той же день надсилається іншим сторонам договору листом (цінним з описом). Акт про заміну сторони складається у трьох оригінальних примірниках. Новий орендодавець або балансоутримувач зобов'язаний (протягом п'яти робочих днів від дати його надсилання орендарю) опублікувати зазначений акт в електронній торговій системі. Орендодавець або балансоутримувач за цим договором вважається заміненим з моменту опублікування акта про заміну сторін в електронній торговій системі.
Позивач зазначає, що на виконання вимог пункту 13.3 частини ІІ незмінюваних умов договору, Харківським обласним центром зайнятості та Куп'янським міськрайцентром зайнятості, складено акт про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09 травня 2023 року, за яким новим балансоутримувачем відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6537-Н від 20 червня 2018 року, є Харківський обласний центр зайнятості.
Зазначений акт направлено відповідачу листом від 09 травня 2023 року за № 3.1-1728/23, який отримано відповідачем особисто (а. с. 40, том 1) та опубліковано в електронній торговій системі 26 вересня 2023 року (https://prozorro.sale/planning/RGL001-UA-20230926-99447/).
На думку позивача, балансоутримувач майна за договором - Куп'янський міськрайцентр зайнятості, вважається заміненим новим балансоутримувачем, а саме: Харківським обласним центром зайнятості, з 26 вересня 2023 року.
Позивач наполягає на тому факті, що в супереч умовам договору, а саме пункту 13.1. частини ІІ незмінюваних умов договору, відповідач, провівши реєстраційну дію пов'язану із зміною відомостей про юридичну особу (щодо власника та керівника юридичної особи, а також щодо зміни місцезнаходження юридичної особи), не вчинив зобов'язальні дії щодо повідомлення про ці зміни балансоутримувача державного майна (позивача по даній справі).
05 лютого 2024 року Харківський обласний центр зайнятості звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області з листом № 4.2-383/24 про розгляд питання щодо розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6537-Н від 20 червня 2018 року, у зв'язку з наявною у орендаря (ТОВ «Коло турботи») заборгованості з орендної плати понад три місяці.
09 серпня 2024 року Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області звернулася до позивача та відповідача з листом № 17-03-01-03064 «Про дострокове припинення договору на вимогу Орендодавця». Вищезазначеним листом третя особа повідомила орендаря (ТОВ «Коло турботи), що останній протягом більше ніж 3 місяців не вносив плату за користування державним майном до Державного бюджету України, а відтак орендодавець заявив про дострокове припинення договору, на підставі пункту 12.8. розділу Строк чинності, умови зміни та припинення договору частини II незмінювані умови договору (а. с 45, том 1).
Листом «Про припинення дії договорів» від 10 вересня 2024 року за № 11-03-01-034400, Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області, повідомило Харківський обласний центр зайнятості, що згідно штемпеля поштового відправлення на поштовому відправлені орендодавця (ТОВ «Коло турботи»), в тому числі лист від 09 серпня 2024 року за № 17-03-01-03064 відправлено 12 серпня 2024 року, тобто датою припинення договору є 19 серпня 2024 року.
Разом з тим, як зазначає позивач, всупереч умовам наведеного вище договору, орендар (відповідач по даній справі) не виконував зобов'язання щодо сплати орендної плати, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість за період з 16 січня 2023 року по 18 серпня 2024 року в сумі 64 807,47 грн.
В зв'язку з простроченням оплати орендної плати позивачем також нараховано відповідачу пеню в сумі 19 085,33 грн.
Як вказано вище, відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом судового розгляду у справі є вимога щодо наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості та похідних вимог на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6537-Н (далі за текстом - договір, а. с. 10-13, том 1, в редакції додаткової угоди № 4 від 31 грудня 2021 року, а. с. 22-28, том 1)
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як вбачається із матеріалів справи, 20 червня 2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (далі за текстом - орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коло Турботи» (далі за текстом - орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6537-Н (далі за текстом - договір, а. с. 10-13, том 1, в редакції додаткової угоди № 4 від 31 грудня 2021 року, а. с. 22-28, том 1), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення кімн. № № 3,9 на 1-му поверсі одноповерхової адміністративної будівлі, літ. «А», загальною площею 45,60 кв. м. за адресою: Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Харківська, 2 (далі за текстом - майно, пункт 4.1. договору) Дане майно перебуває на балансі Куп'янського міськрайонного центру зайнятості (пункт 3.3. договору) (далі за текстом - балансоутримувач, позивач)
Згідно з частиною 1 та 2 статті 11, статті 202 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди державного майна, який підпадає під правове регулювання статей 759 - 786 Цивільного кодексу України, статей 283 - 287 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакціїї станом на дату укладання договору (30 листопада 2021 року), вище вказаний договір не був нотаріально посвідчений, оскільки строк оренди не перебільшує 5 років.
Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є, в тому числі Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна)
З огляду на зазначене, суд, у відповідності до встановленого у статі 204 Цивільного кодексу України принципу правомірності правочину, приймає договір оренди, як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у орендодавця, орендаря та підприємства-балансоутримувача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Матеріалами справи, а саме, актом приймання-передачі нерухомого майна від 20 червня 2018 року, підтверджується факт прийняття відповідачем в користування об'єкта оренди за договором № 0112 (а. с.15, том 1).
Згідно з наказом Міністерства економіки України від 06 грудня 2022 року за № 5064 «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» (зі змінами внесеними наказами від 24 квітня 2023 року за № 15561, від 18 жовтня 2023 року за № 15561) Куп'янський міськрайцентр зайнятості реорганізовано шляхом приєднання до Харківського обласного центру зайнятості та встановлено, що Харківський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Куп'янського міськрайцентру зайнятості. Згідно з актом прийому-передачі, затвердженого директором Харківського обласного центру зайнятості 16 січня 2023 року Куп'янським міськрайцентром, було передано Харківському обласному центру зайнятості майно, в тому числі будинок центру зайнятості вул. Харківська, 2, інв. № 10310024 (а. с. 37-38, том 1).
Відповідно до пункту 13.3 частини ІІ незмінюваних умов договору якщо протягом строку дії договору відбувається зміна орендодавця або балансоутримувача майна, новий орендодавець або балансоутримувач стає стороною такого договору шляхом складення акта про заміну сторони у договорі оренди державного майна (далі - акт про заміну сторони) за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Акт про заміну сторони підписується попереднім і новим орендодавцем або балансоутримувачем та в той же день надсилається іншим сторонам договору листом (цінним з описом). Акт про заміну сторони складається у трьох оригінальних примірниках. Новий орендодавець або балансоутримувач зобов'язаний (протягом п'яти робочих днів від дати його надсилання орендарю) опублікувати зазначений акт в електронній торговій системі. Орендодавець або балансоутримувач за цим договором вважається заміненим з моменту опублікування акта про заміну сторін в електронній торговій системі.
На виконання вимог пункту 13.3 частини ІІ незмінюваних умов договору, Харківським обласним центром зайнятості та Куп'янським міськрайцентром зайнятості, складено акт про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09 травня 2023 року, за яким новим балансоутримувачем відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6537-Н від 20 червня 2018 року, є Харківський обласний центр зайнятості.
Зазначений акт направлено відповідачу листом від 09 травня 2023 року за № 3.1-1728/23 (а. с. 40, том 1), а також опубліковано в електронній торговій системі 26 вересня 2023 року (https://prozorro.sale/planning/RGL001-UA-20230926-99447/).
Отже, балансоутримувач майна за договором - Куп'янський міськрайцентр зайнятості, вважається заміненим новим балансоутримувачем, а саме: Харківським обласним центром зайнятості, з 26 вересня 2023 року.
За змістом пункту 9.1 частини І змінюваних умов договору, місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону 10 200,00 гривень, без податку на додану вартість. Дата і реквізити протоколу електронного аукціону № LLP001-UA-20211110-80358 від 06 грудня 2021 року.
Відповідно до пункту 12.1 частини І змінюваних умов договору, його продовжено на 4 (чотири) роки 11 (одинадцять) місяців, та діє до 20 травня 2026 року, але не довше ніж до дати переходу права власності на об'єкт малої приватизації - окремого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 357,20 кв. м. до складу якого входить майно.
На підставі пункту 16 частини І змінюваних умов договору співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.
Крім того, нарахування орендної плати за договорами оренди у період воєнного стану регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року за № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (далі за текстом - Постанова № 634).
Так, відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634 (в редакції на час виникнення правовідносин) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна: які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп'янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території).
Отже, з наведеного вбачається, що у пункті 1 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України чітко визначено коло орендарів, яким надається звільнення на період воєнного стану за договорами оренди державного майна, а також визначено дати, з яких у відповідних випадках надаються таке звільнення. При цьому урегульовано, що питання звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту постанови здійснюється без окремого рішення орендодавця.
Надалі, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2024 року № 512 внесено зміни до Постанови № 634, встановивши, що орендарям державного та комунального майна, розташованого на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - визначені території), не нараховується орендна плата за період з 1 числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку бойових дій або тимчасової окупації, по 1 число місяця, що настає через три місяці після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації, що визначаються відповідно до зазначеного переліку (пункт 1 Постанови № 634 доповнено новим підпунктом 1-1).
Таким чином, відповідно до Постанови № 634, орендаря державного майна (ТОВ «Коло Турботи») звільнено від сплати орендної плати на період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, в період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року орендна плата нараховувалась останньому на загальних підставах, визначених договором, та на період з 01 січня 2024 року по 18 серпня 2024 року (дата припинення дії договору) орендна плата нараховується орендарю у розмірі 50% розміру орендної плати за договором.
Орендар (відповідач у цій справі), отримавши у тимчасове користування державне майно, взяв на себе обов'язок по сплаті орендних платежів, розмір, яких визначений умовами договору, з урахуванням орендних знижок або звільнення від сплати оренди на період воєнного стану, що передбачено Постановою № 634. Натомість їх не сплата є прямим порушенням орендарем взятих на себе обов'язків по договору.
Як свідчать матеріали справи, 05 лютого 2024 року Харківський обласний центр зайнятості звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області з листом № 4.2-383/24 про розгляд питання щодо розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6537-Н від 20 червня 2018 року. В цьому листі позивач інформує Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області про те, що станом на 15 січня 2024 року за орендарем (ТОВ «Коло турботи») обліковується заборгованості з орендної плати за період з 16 січня 2023 року по 15 січня 2024 року в сумі 47 831,83 грн. та пеня в розмірі 9 754,21 грн.
09 серпня 2024 року Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області звернулася до позивача та відповідача з листом № 17-03-01-03064 «Про дострокове припинення договору на вимогу Орендодавця». Вищезазначеним листом третя особа повідомила орендаря (ТОВ «Коло турботи), що останній протягом більше ніж 3 місяців не вносив плату за користування державним майном до Державного бюджету України, а відтак орендодавець заявив про дострокове припинення договору, на підставі пункту 12.8. розділу Строк чинності, умови зміни та припинення договору частини II незмінювані умови договору (а. с 45, том 1).
Відповідно до пункту 12.8. частини ІІ незмінюваних умов зазначено, що договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання орендодавцем орендарю листа про дострокове припинення Договору.
Листом «Про припинення дії договорів» від 10 вересня 2024 року за № 11-03-01-034400, Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області, повідомило Харківський обласний центр зайнятості, що згідно штемпеля поштового відправлення на поштовому відправлені орендодавця (ТОВ «Коло турботи»), в тому числі лист від 09 серпня 2024 року за № 17-03-01-03064 відправлено 12 серпня 2024 року, тобто датою припинення договору є 19 серпня 2024 року.
Пунктом 3.10 частини ІІ незмінюваних умов договору також передбачено, що припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку за наявності.
Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач в період з 16 січня 2023 року по 18 серпня 2024 року взяті на себе обов'язки в частині сплати орендної плати не виконував. Відповідно до наявних у матеріалах справи документів загальний розмір орендної плати, нарахованої позивачем відповідачу згідно договору оренди становить 64 807,47 грн.
Періоди прострочення грошових зобов'язань та суми таких зобов'язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільного кодексу України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами обороту.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач свого обов'язку по перерахуванню коштів за орендні платежі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, суд, вважає, що є всі правові підстави для захисту прав та інтересів позивача в частині стягнення основної заборгованості у сумі 64 807,47 грн.
В зв'язку з простроченням оплати орендної плати позивачем також нараховано відповідачу пеню в сумі 19 085,33 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1статті 230 Господарського кодексу України).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Згідно з пункту 3.8. частини ІІ незмінюваних умов договору, на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Суд, перевіривши розрахунок позивача заявленої до стягнення пені з урахуванням періоду до стягнення цієї санкції, який був покладений в розрахунок позивача, прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача нарахованої пені в загальному розмірі 19 085,33 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коло Турботи» (Україна, 02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 182, ідентифікаційний код юридичної особи 41516097) на користь Харківського обласний центр зайнятості (Україна, 61087, місто Харків, вулиця Громадського Олега, будинок 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03491277) заборгованості з орендної плати за період з 16 січня 2023 року по 18 серпня 2024 року у сумі 64 807 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сім) грн. 47 коп., пеню у сумі 19 085 (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 33 коп., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "02" червня 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко