Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1170/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства «Харківобленерго» (Україна, 61037, місто Харків, вулиця Тарасенка Георгія, будинок 149, код ЄДРПОУ 00131954),
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санктум-Грейд» (Україна, 61052, місто Харків, вулиця Маліновського, будинок 5, офіс 4, код ЄДРПОУ 44085764),
про стягнення коштів,-
Позивач, Акціонерне товариство «Харківобленерго», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Санктум-Грейд», про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 6 219,61 грн. та 3% річних в сумі 7 550,37 грн., що в загальній сумі ціна позову складала 13 769,98 грн.
03 квітня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, позовну заяву Акціонерного товариства «Харківобленерго» (вх. № 1170/25) залишено без руху. Встановлено Акціонерному товариству «Харківобленерго» строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала про залишення позовної заяви без руху від 03 квітня 2025 року, доставлена до електронного кабінету позивача - 03 квітня 2025 року о (об) 20:40, а відтак строк на усунення недоліків спливає - 09 квітня 2025 року.
04 квітня 2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 8471).
При цьому суд констатував, що заява про усунення недоліків (вх. № 8471 від 04 квітня 2025 року) є змішаним процесуальним документом, оскільки в своєму змісті містить не лише документи на усунення виявлених судом недоліків поданого позову, а також містить заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивачем зменшено розмір заявлених до стягнення грошових вимог до 13 484,70 грн. (проти заявленої в позові суми 13 769,98 грн., а саме: інфляційні нарахування в сумі 6 219,61 грн. та 3% річних в сумі 7 265,09 грн.).
09 квітня 2025 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1170/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи заяву позивача, Акціонерного товариства «Харківобленерго», про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 8471 від 04 квітня 2025 року). Подальший розгляд справи постановлено здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог, а саме: щодо стягнення грошових коштів в сумі 13 484,70 грн. Встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників даної справи не надходило.
Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного господарського процесуального законодавства. В матеріалах справи міститься сформована довідка про доставку 10 квітня 2025 року о (об) 04:14 Товариству з обмеженою відповідальністю «Санктум-Грейд» в електронному вигляді ухвали Господарського суду Харківської області від 09 квітня 2025 року по справі № 922/1170/25 про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частинами 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/1170/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач в позовній заяві, 03 грудня 2021 року між акціонерним товариством «Харківобленерго» (далі - позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «САНКТУМГРЕЙД» (далі - відповідач, підрядник) був укладений договір підряду (на виконання робіт з реконструкції) № Ч8836 (далі - договір), предметом якого, відповідно до пункту 1.1., є виконання Підрядником власними силами, зі своїх матеріалів наступні роботи (код ДКПП 43.21): “Реконструкція “ТП-0535» (інв. №00301691/01), з встановленням трансформатора. Реконструкція ЛЕП “ПЛ0,4 кВ ТП0535 Л№2 с. М. Вовча» (інв. №00302607/02) для зовнішнього електропостачання об'єкта “нежитлова будівля» за адресою: вул. Слобідська, б.7, с. Мала Вовча, Вовчанський р-н, Харківська обл., Україна» (реєстр №113216) замовник Копилов І.А., а Замовник, у свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити такі роботи.
Як свідчать матеріали справи, на виконання пункту 4.1 договору позивач 08 грудня 2021 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача аванс в розмірі 115 696,19 грн, що підтверджується копією банківської виписки, наявною в матеріалах справи (том 1, а. с. 13).
За твердженням позивача, з огляду на приписи пункту 5.1 договору та з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України відповідач повинен був розпочати роботи з реконструкції електричних мереж 13 грудня 2021 року та закінчити 11 квітня 2022 року. Проте, відповідач в порушення пункту 5.1, підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору взагалі не приступив до виконання робіт, передбачених договором, акт виконаних робіт сторонами не складався та не підписувався.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідач не скористався наданим пунктом 11.5. договору правом на призупинення або розірвання договору, крім того, не надав ані повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин, ані сертифікату про форс-мажорні обставини, а тому договір підряду діяв і зобов'язання за ним повинні були виконуватися у строки, визначені цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 18 січня 2023 року за № 04-46/277, в якому посилаючись на порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" термінів виконання робіт та неповернення сум сплачених авансових платежів з урахуванням індексу інфляції вимагав відповідача до 31 січня 2023 року повернути акціонерному товариству "Харківобленерго" сплачені суми авансів з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити штраф у розмірі 20% від ціни договору, а саме: за договором від 03 грудня 2021 року за № Ч8836 - 174 755,16 грн., з яких: 115 696,19 грн - аванс; 38 565,40 грн. - 20% штраф від ціни договору; 20 493,57 грн - інфляційні втрати (том 1, а.с.16-17).
Також, листом від 12 жовтня 2023 року за № 08-42/6211 акціонерне товариство "Харківобленерго" вимагало від товариства з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" повернути сплачені товариством у якості авансу грошові кошти з урахуванням індексу інфляції та штрафні санкції (у тому числі за договором від 03 грудня 2021 року за № Ч8836) у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань (пп. 5.1, 6.3.1 договорів підряду (на виконання ремонтних робіт)) та закінченням строку дії договорів (том 1, а. с. 19).
Проте, вказані вимоги залишено відповідачем без задоволення.
Разом з тим, листом від 01 жовтня 2024 року за вих. № 02/10-24 товариство з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" звернувся до акціонерного товариства "Харківобленерго" із пропозицією щодо внесення змін до укладених між сторонами договорів в частині ціни, зокрема у договорі від 03 грудня 2021 року за № Ч8836 визначити загальну вартість договору в сумі 326 639,63 грн (з ПДВ), а також в частині визначення початку перебігу строку виконання робіт з дати виключення населених пунктів, на території яких мають проводитись роботи, з переліку територій бойових дій. В цьому листі відповідач посилався на те, що у зв'язку з початком 24 лютого 2022 року триваючої широкомасштабної збройної агресії рф проти України та введенням воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, а також визнанням міста Харкова та Харківської області територіями активних/можливих бойових дій, виконати роботи своєчасно було неможливо, а також на значне подорожчання матеріалів та устаткування, передбачених у кошторисах відповідних договорів порівняно з цінами 2021-2022 років (коли відбувались торги, складання кошторисів та укладання договорів) (том 1, а. с.20).
У відповідь на вказаний лист АТ "Харківобленерго" листом від 09 жовтня 2024 року № 08-43/7319 повідомило відповідача про відмову, у тому числі від укладеного договору від 03 грудня 2021 року за № Ч8836, у зв'язку з порушенням товариством з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" договірних зобов'язань та спливу строку виконання робіт і терміну дії договору (том 1, а. с. 21-22).
У листі від 14 жовтня 2024 року за вих. № 280-01 товариство з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" з посиланням на об'єктивні обставини, пов'язані з воєнним станом, які призвели до розтягування строків виконання ряду договорів, завершення робіт за деякими з договорів протягом 2022-2023 років, невідповідність ринкових цін на матеріали цінам, закладеним у кошторисах, виконання робіт за неактуальними цінами, що ставить товариство в несприятливе фінансове становище та порушує співвідношення майнових інтересів сторін, наголошувало на тому, що вказані обставини й стали підставою для звернення з листом від 01 жовтня 2024 року за вих. № 02/10-24, а викладені акціонерним товариством "Харківобленерго" у листі від 09 жовтня 2024 року за № 08-43/7319 обставини відповідач сприймає в контексті частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України з необхідністю вирішення питання про розмір відшкодування замовником збитків (том 1, а. с. 25).
На вказаний лист позивач у листі від 28 жовтня 2024 року за № 08-43/7784 повторно повідомив про те, що внаслідок тривалого прострочення товариством з обмеженгою відповідальністю "Санктум-Грейд" виконання договорів, керуючись частиною 3 статті 612, статтею 615, частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 220 Господарського кодексу України, акціонерне товариство "Харківобленерго" відмовляється від укладених договорів/зобов'язань, а тому числі за договором від 03 грудня 2021 року за № Ч8836, та вимагає протягом семи календарних днів повернути всі суми здійсненої попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь період знаходження вказаних коштів у підрядника, а також керуючись пунктом 7.2 договору вимагав протягом семи календарних днів сплатити штраф (том 1, а. с.26).
Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання щодо виконання робіт з реконструкції електричних мереж у визначений договором строк не виконав, не надав позивачу жодного акту приймання виконаних робіт та не повернув сплачений позивачем аванс з урахуванням індексу інфляції, залишив без задоволення вимоги позивача про повернення коштів та сплату штрафу, акціонерне товариство "Харківобленерго" рахував за відповідачем суму заборгованості за договором підряду (на виконання робіт з реконструкції)від 03 грудня 2021 року за № Ч8836 у сумі 219 674,41 грн., з яких: 115 696,19 грн - аванс; 46 278,48 грн. - 20% штраф від ціни договору; 57 699,74 грн - інфляційні втрати.
Акціонерне товариство "Харківобленерго" направило відповідачу заяву № 02-19/1799 від 06 березня 2025 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначило наступне:
"АТ "Харківобленерго" має заборгованість перед ТОВ "Санктум-Грейд" за виконанні роботи за договором підряду від 03 грудня 2021 року № Ч8834 у сумі 213 454,80 грн.
2. ТОВ "Санктум-Грейд" має заборгованість перед "АТ "Харківобленерго" за договором підряду від 03 грудня 2021 року за № Ч8836 у сумі 219 674,41 грн., у тому числі:
115 696,19 грн - аванс згідно пункту 4.1. договору;
46 278,48 грн. - штраф за порушення термінів виконання робіт згідно пункту 7.2 договору;
57 699,74 грн. - інфляційні втрати за порушення термінів виконання робіт та здійсненні попередньої оплати згідно пункту 7.2. договору.
Згідно з частиною 2 статті 601 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України проводиться залік зустрічних однорідних вимог, який необхідно відобразити в бухгалтерському обліку таким чином:
1. Зменшується заборгованість АТ "Харківобленерго" перед ТОВ "Санктум-Грейд" за виконанні роботи за договором підряду від 03 грудня 2021 року № Ч8834 на 213 454,80 грн.
2. Зменшується заборгованість ТОВ "Санктум-Грейд" перед АТ "Харківобленерго" за договором підряду від 03 грудня 2021 року за № Ч8836 у сумі 219 674,41 грн., у тому числі:
115 696,19 грн - аванс згідно пункту 4.1. договору;
46 278,48 грн. - штраф за порушення термінів виконання робіт згідно пункту 7.2 договору;
51 480,13 грн - інфляційні втрати за порушення термінів виконання робіт та здійсненні попередньої оплати згідно пункту 7.2. договору."
За позицією позивача, залишок не погашених інфляційних витрат за порушення відповідачем умов договору підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 03 грудня 2021 року за № Ч8836 складає 6 219,61 грн. Крім того, на суму неповернутого авансу (115 696,19 грн.) позивач нараховує 3% річних в сумі 7 550,37 грн.
Вище викладені обставини послугували підставою для звернення позивачем до суду для захисту прав та інтересів підприємства позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.
Як вказано вище, відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 6 219,61 грн. та 3% річних в сумі 7 550,37 грн., а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
Як вже було зазначено вище, 03 грудня 2021 року між акціонерним товариством «Харківобленерго» (далі - позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Санктум-Грейд» (далі - відповідач, підрядник) був укладений договір підряду (на виконання робіт з реконструкції) № Ч8836 (далі - договір), предметом якого, відповідно до пункту 1.1., є виконання Підрядником власними силами, зі своїх матеріалів наступні роботи (код ДКПП 43.21): “Реконструкція “ТП-0535» (інв. №00301691/01), з встановленням трансформатора. Реконструкція ЛЕП “ПЛ0,4 кВ ТП0535 Л№2 с. М. Вовча» (інв. №00302607/02) для зовнішнього електропостачання об'єкта “нежитлова будівля» за адресою: вул. Слобідська, б.7, с. Мала Вовча, Вовчанський р-н, Харківська обл., Україна» (реєстр №113216) замовник Копилов І.А., а Замовник, у свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити такі роботи.
Відповідно до пункту 3.1 договору ціна цього договору є твердою та становить 192 826,98 грн, крім того ПДВ 20% - 38 565,40 грн. Загальна вартість договору 231 392,38 грн.
Згідно з пунктом 4.1 договору замовник зобов'язався сплатити підряднику аванс у розмірі 50%, що складає 115 696,19 грн. від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріалів, виробів, обладнання, протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору строк (термін) виконання робіт передбачено календарним планом (графіком) виконання робіт та починає перебіг протягом 3 днів з дати набрання чинності цього договору та отримання авансу (за наявності авансу) або заявки від замовника на виконання робіт. Підрядник зобов'язаний виконати роботи у відповідні строки, що встановлені календарним планом (графіком) виконання робіт (додаток 2 до договору).
За умовами, погодженими сторонами у додатку 2 до договору "Реконструкція “ТП-0535» (інв. №00301691/01), з встановленням трансформатора. Реконструкція ЛЕП “ПЛ0,4 кВ ТП0535 Л№2 с. М. Вовча» (інв. №00302607/02) для зовнішнього електропостачання об'єкта “нежитлова будівля» за адресою: вул. Слобідська, б.7, с. Мала Вовча, Вовчанський р-н, Харківська обл., Україна» (реєстр №113216) замовник Копилов І.А.", строк виконання робіт з реконструкції електричних мереж становить 120 днів (том 1, а. с. 12 зворотна сторона).
Відповідно до пункту 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункт 10.2 договору).
Крім того, невід'ємною частиною договору є додаток № 1 «Договірна ціна» та додаток № 2 «Календарний план (графік) виконання робіт».
За умовами, погодженими сторонами у додатку 2 до договору "Реконструкція “ТП-0535» (інв. №00301691/01), з встановленням трансформатора. Реконструкція ЛЕП “ПЛ0,4 кВ ТП0535 Л№2 с. М. Вовча» (інв. №00302607/02) для зовнішнього електропостачання об'єкта “нежитлова будівля» за адресою: вул. Слобідська, б.7, с. Мала Вовча, Вовчанський р-н, Харківська обл., Україна» (реєстр №113216) замовник Копилов І.А.", строк виконання робіт з реконструкції електричних мереж становить 120 днів (том 1, а. с. 12 зворотна сторона).
При цьому суд зауважує, що обґрунтовуючи підстави позову позивач помилково вказав на номер договору «№ Ч4442» замість вірного номеру «№ НОМЕР_1 » (а.с.1, том 1, розворот сторінки). Виключно некоректне зазначення позивачем номеру договору в тексті позовної заяви, не свідчить про недопустимість долученого до матеріалів позову примірника договору підряду № Ч8836 (щодо виконання робіт з реконструкції) від 03 грудня 2021 року, оскільки за текстом позовної заяви позивач спирається саме на умови договору підряду № Ч8836 (щодо виконання робіт з реконструкції) від 03 грудня 2021 року.
Крім того, подаючи заяву про усунення недоліків (вх. № 8471 від 04 квітня 2025 року) позивач надав примірник уточненої позовної заяви, де вірно висвітлив номер договору підряду № Ч8836 (щодо виконання робіт з реконструкції) від 03 грудня 2021 року.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями § 1 та § 4 глави 61 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (частина 4 статті 837 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 854 Цивільного кодексу України договором підряду може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19.
Як свідчать матеріали справи, на виконання пункту 4.1 договору позивач 08 грудня 2021 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача аванс в розмірі 115 696,19 грн, що підтверджується копією банківської виписки, наявною в матеріалах справи (том 1, а. с. 13).
Відповідач повинен був розпочати роботи з реконструкції електричних мереж 13 грудня 2021 року та закінчити 11 квітня 2022 року. Матеріали даної справи не містять доказів виконання відповідачем робіт за спірним договором та передання позивачу результатів робіт, обумовлених договором, як й відсутні докази того, що такі роботи взагалі було розпочато підрядником.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач, отримавши суму авансу, не здійснив активних дій на виконання робіт з реконструкції “ТП-0535» (інв. №00301691/01), з встановленням трансформатора. Реконструкція ЛЕП “ПЛ0,4 кВ ТП0535 Л№2 с. М. Вовча» (інв. №00302607/02) для зовнішнього електропостачання об'єкта “нежитлова будівля» за адресою: вул. Слобідська, б.7, с. Мала Вовча, Вовчанський р-н, Харківська обл., Україна» (реєстр №113216)
Тобто, відповідач в порушення вимог пункту 7.2 договору підряду, яким встановлений обов'язок підрядника у разі порушення терміну виконання робіт понад 15 днів повернути замовнику сплачений ним аванс, такі кошти позивачу не повернуто.
Повернення авансу замовнику у повному обсязі можливе лише у випадку повного невиконання підрядником/виконавцем своїх зобов'язань за договором. Суд ураховує, що позивачем подано позов про стягнення похідних вимог, нарахованих на загальну ціну договору (пункт 3.1. договору), яка сплачена авансом у розмірі 115 696,19 грн. на виконання пункту 4.1. договору.
З огляду на викладене, оскільки відповідач не повернув позивачу суму авансу, у позивача права виникло право вимагати повернення авансового платежу у сумі 115 696,19 грн.
При цьому, з січня 2023 року (лист-вимога від 18 січня 2023 року за № 04-46/277, від 12 жовтня 2023 року за № 08-42/6211) замовник (позивач) вимагав від ТОВ "Санктум-Грейд" повернути суму сплаченого авансу, у зв'язку з порушенням відповідачем термінів виконання робіт та закінченням строку дії договору, що свідчило про відсутність у замовника наміру на продовження правовідносин за договором підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 03 грудня 2021 року за № Ч8836 , строк якого закінчився 31 грудня 2022 року.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відповідач (підрядник) листом від 01 жовтня 2024 вих. № 02/10-24 (тобто після спливу 1 року та 9 місяців з моменту закінчення строку дії договору) звернувся до акціонерного товариства "Харківобленерго" з пропозицією внести зміни до договору підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 03 грудня 2021 року за № Ч8836 в частині збільшення ціни та початку перебігу строку виконання робіт.
У відповідь на вказаний лист позивачем повідомлено відповідача про відмову від договору/зобов'язань з виконання робіт на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач ні у встановлений договором строк виконання зобов'язання, ні у погоджений сторонами строк дії договору не приступив до виконання робіт з реконструкції електричних мереж. Вказане підтверджується листами від 09 жовтня 2024 року за №08-43/7319, від 28 жовтня 2024 року за №08-43/7784, які отримано товариством з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд".
Суд зазначає, що порядок укладення, зміни та розірвання договору - це нормативно закріплені взаємні дії сторін, спрямовані відповідно на встановлення господарсько-договірних відносин і визначення змісту договірного зобов'язання, їх зміну або припинення.
Як визначено приписами частин 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Отже, за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про зміну/розірвання договору)
При цьому, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).
Положеннями пунктів 11.1, 11.2 договору сторони передбачили, що зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані представниками сторін.
Таким чином, у договорі підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 03 грудня 2021 року № Ч8836 сторони передбачили можливість внесення змін до договору за згодою сторін лише шляхом підписання додаткових угод.
Судом не встановлено обставин підписання додаткових угод, якими б між сторонами було досягнуто згоди про внесення змін до договору підряду, зокрема, в частині продовження строків виконання робіт або строку дії договору, докази внесення змін до цього договору в судовому порядку також відсутні.
Тобто договір передбачав момент його припинення - 31 грудня 2022 року. Товариство з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" ні протягом строку дії договору, ні після вказаного терміну не виконувало робіт за вказаним договором, що свідчить про відсутність продовження відповідних відносин та строку дії договору.
Отже, у даній справі на час подання позовної заяви до суду, договір підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 03 грудня 2022 року № Ч8836 припинив свою дію. Позивач повідомив відповідача про відмову від укладеного договору/виконання зобов'язань за договором підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 03 грудня 2021 року № Ч8836, у зв'язку з порушенням товариством з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" договірних зобов'язань та спливу строку як виконання робіт, так і терміну дії договору.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільного кодексу України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами обороту.
З огляду на викладене, суд констатує, що відповідач, як зобов'язаний контрагент, свого обов'язку щодо перерахування авансу перед позивачем не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).
Так, у пункті 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі порушення терміну виконання робіт за цим договором до 15 днів - підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від ціни договору. У разі порушення терміну виконання робіт за цим договором понад 15 днів - підрядник сплачує замовнику штраф 20%.
Як вже було зазначено, під час укладення договору підряду сторони узгодили його умови в частині строку виконання робіт та початку перебігу цього строку, а саме: з урахуванням положень пункту 5.1 договору та додатку № 2 до договору "Календарний план-графік" відповідач повинен був розпочати роботи з реконструкції електричних мереж 13 грудня 2021 року та закінчити 11 квітня 2022 року.
А отже, враховуючи порушення відповідачем терміну виконання робіт понад 15 днів, в силу приписів пункту 7.2 договору, у останнього виник обов'язок сплатити на користь позивача штрафу у розмірі 20% від ціни договору, що за розрахунком суду складає 46 278,48 грн. (231 392,38 грн х 20%).
При цьому помилка позивача у розрахунках 20% штрафу (замість вірної суми вказано суму 38 565,40 грн., вказаних у Вимозі № 04-46/277 від 18 січня 2023 року (а.с.16-17), не впливає на суть правовідносин учасників господарського правовідношення, та не позначається на вірних розрахунках суду 20% штрафу, передбаченого пунктом 7.2. договору.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Водночас, як вже було зазначено, умовами пункту 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі порушення терміну виконання робіт за цим договором до 15 днів - підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від ціни договору. У разі порушення терміну виконання робіт за цим договором понад 15 днів - підрядник сплачує замовнику штраф 20%, а у разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати зазначеного штрафу, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.
Погоджений сторонами у пункті 7.2. договору обов'язок відповідача повернути невикористану частину авансу з урахуванням інфляційних нарахувань, є способом захисту майнових інтересів замовника, який передав у розпорядження підрядника грошові кошти.
Отже, у зв'язку з тим, що відповідачем порушені терміни виконання робіт понад 15 днів, у останнього, на 16 день порушення таких термінів, виникло грошове зобов'язання повернути позивачу сплачений аванс з урахуванням індексу інфляції (тобто сплатити грошові кошти).
Відтак, оскільки відповідач не приступив до виконання робіт у строки, визначені договором (повинен був виконати роботи у строк до 11 квітня 2022 року) та, відповідно, порушив терміни виконання робіт понад 15 днів (станом на подачу позову цей термін складає 37 місяців), відповідно до пункту 7.2 договору в нього виник обов'язок повернути сплачений позивачем аванс з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
При цьому, хоча позивач і вказує січень 2025 року в якості останнього місяцю, що слугує підставою для нарахування інфляційного збільшення на суму боргу, однак в розрахунках цей місяць (січень 2025 року) виключений із бази для нарахування інфляційних втрат (а.с.27, том 1), оскільки сукупний індекс інфляції визначається лише з урахуванням грудня 2024 року. Відтак суд, здійснюючи розрахунок інфляційного збільшення на суму боргу, перевіряв це розрахунок виключно за період з 01.12.2021 року по 01.01.2025 року, як період визначений самим позивачем в розрахунках похідної вимоги.
Здійснивши перерахування інфляційного нарахування на суму боргу у розмірі 57 699,74 грн., суд встановив, що розрахунок індексу інфляції проведено позивачем у відповідності до норм чинного законодавства та з додержанням умов договору підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 03 грудня 2021 року № Ч8836, а відтак суд дійшов висновку про наявність підстав у позивача права нарахувати на суму авансу інфляційних втрат в розмірі 57 699,74 грн. за період з грудня 2021 року по січень 2025 року (01.01.2025 року), за неповернення попередньої оплати (авансу), оскільки зазначений вид відповідальності передбачений пунктом 7.2 договору.
Крім того, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 18 січня 2023 року (вих. № 04-46/277) про повернення авансу до 31 січня 2023 року, у зв'язку з чим у позивача з 01 лютого 2023 року виникло право вимагати стягнення 3% річних, нарахованих на суму авансу.
У постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 910/21124/20 зазначено, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Суд зазначає, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням дії договору (припиненням зобов'язань), виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (авансу), є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватись 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19.
Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань в частині повернення суми невикористаного авансу, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних за період з 01 лютого 2023 року по 06 березня 2025 року у сумі 7 265,09 грн.
Суд вважає за доцільне також послатися на висновки Великої Палати Верховного Суду, надані в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Натомість у даній справі такі обставини судом не встановлені, а сума нарахувань 3% річних у сумі 7 265,09 грн. не дозволяє стверджувати про їх нерозумність, несправедливість та неспівмірність, та не може бути підставою для реалізації судом права на зменшення належних до стягнення нарахувань.
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для зменшення відсотків річних, оскільки, розмір нарахованих позивачем відсотків річних відповідає законодавству та не є надмірним, зважаючи на розмір основної заборгованості. Зменшення розміру інфляційних втрат законодавством не передбачено і висновок Великої Палати Верховного Суду з приводу можливості зменшення відповідних нарахувань у вказаній постанові у справі № 922/1170/25 не міститься.
Підсумовуючи вище зазначене, в межах умов договору підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 03 грудня 2021 року № Ч8836 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 219 674,41 грн., у тому числі: 115 696,19 грн - аванс згідно пункту 4.1. договору; 46 278,48 грн. - штраф за порушення термінів виконання робіт згідно пункту 7.2 договору; 57 699,74 грн. - інфляційні втрати за порушення термінів виконання робіт та здійсненні попередньої оплати згідно пункту 7.2. договору. А також сума 3% річних у розмірі 7 265,09 грн., нарахованих, у зв'язку із неповерненням за вимогою позивача суми авансу.
Як встановлено судом, акціонерне товариство "Харківобленерго" направило відповідачу заяву № 02-19/1799 від 06 березня 2025 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначило наступне:
"АТ "Харківобленерго" має заборгованість перед ТОВ "Санктум-Грейд" за виконанні роботи за договором підряду від 03 грудня 2021 року № Ч8834 у сумі 213 454,80 грн.
2. ТОВ "Санктум-Грейд" має заборгованість перед "АТ "Харківобленерго" за договором підряду від 03 грудня 2021 року за № Ч8836 у сумі 219 674,41 грн., у тому числі:
115 696,19 грн - аванс згідно пункту 4.1. договору;
46 278,48 грн. - штраф за порушення термінів виконання робіт згідно пункту 7.2 договору;
57 699,74 грн. - інфляційні втрати за порушення термінів виконання робіт та здійсненні попередньої оплати згідно пункту 7.2. договору.
Згідно з частиною 2 статті 601 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України проводиться залік зустрічних однорідних вимог, який необхідно відобразити в бухгалтерському обліку таким чином:
1. Зменшується заборгованість АТ "Харківобленерго" перед ТОВ "Санктум-Грейд" за виконанні роботи за договором підряду від 03 грудня 2021 року № Ч8834 на 213 454,80 грн.
2. Зменшується заборгованість ТОВ "Санктум-Грейд" перед АТ "Харківобленерго" за договором підряду від 03 грудня 2021 року за № Ч8836 у сумі 219 674,41 грн., у тому числі:
115 696,19 грн - аванс згідно пункту 4.1. договору;
46 278,48 грн. - штраф за порушення термінів виконання робіт згідно пункту 7.2 договору;
51 480,13 грн - інфляційні втрати за порушення термінів виконання робіт та здійсненні попередньої оплати згідно пункту 7.2. договору."
Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
При цьому, умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України та статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами, що вже є усталеною судовою практикою та підтверджується численними постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема від 11 жовтня 2018 року у справі № 910/23246/17, від 05 листопада 2019 року у справі № 914/2326/18, постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19.
Зобов'язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Аналогічні висновки є усталеними та викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема від 11 жовтня 2018 року у справі № 910/23246/17, від 05 листопада 2019 року у справі № 914/2326/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/12968/17.
При цьому, суд зазначає про те, що висновки Верховного Суду щодо такої умови для проведення зарахування в порядку статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, як безспірність вимог, що зараховуються, сформовані, викладені (уточнені) у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Пунктом 7.5 договору визначено, що сторони погодились, що у випадку неналежного виконання договірних зобов'язань підрядником, замовник має право в односторонньому порядку вирахувати (утримати) суму штрафних санкцій, що підлягають сплаті підрядником згідно умов розділу 7 Договору, із сум, належних йому до оплати за виконані роботи. Сума такого утримання визначається на підставі пред'явленої підряднику письмової претензії та заяви про зарахування (залік) зустрічних однорідних (грошових) вимог, складеної та підписаної замовником.
Акціонерне товариство «Харківобленерго», скориставшись передбаченим законом та договором правом на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, припинило (зменшило) з 06 березня 2025 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Санктум-Грейд» за договором № Ч8836 від 03 грудня 2021 року в розмірі 213 454,80 грн., у тому числі: 115 696,19 грн - аванс згідно пункту 4.1. договору; 46 278,48 грн. - штраф за порушення термінів виконання робіт згідно пункту 7.2 договору; 51 480,13 грн - інфляційні втрати за порушення термінів виконання робіт та здійсненні попередньої оплати згідно пункту 7.2. договору.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства ініційовано питання зустрічного зарахування вимог та відповідно вчинено односторонній правочин, наслідком якого є припинення зобов'язання у товариства з обмеженою відповідальністю «Санктум-Грейд» за договором від 03 грудня 2021 року № Ч8836 в межах заборгованості в розмірі 213 454,80 грн., у тому числі 115 696,19 грн. - авансу згідно пункту 4.1. договору; 46 278,48 грн. - штраф за порушення термінів виконання робіт згідно пункту 7.2 договору; 51 480,13 грн. - інфляційні втрати за порушення термінів виконання робіт та здійсненні попередньої оплати згідно пункту 7.2. договору.
Отже, відповідач за договором № Ч8836 від 03 грудня 2021 року має заборгованість виключно у розмірі 6 219,61 грн. інфляційного збільшення суми боргу, яка не охоплена заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 02-19/1799 від 06 березня 2025 року, а також заборгованість, яка не охоплена заявою про зарахування зустрічних позовних вимог - сума 3% річних у розмірі 7 265,09 грн., нарахованих, у зв'язку із неповерненням за вимогою позивача суми авансу.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санктум-Грейд» (Україна, 61052, Харківська область, місто Харків, вулиця Маліновського, будинок 5, офіс 4, код ЄДРПОУ 44085764) на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» (Україна, 61037, місто Харків, вулиця Тарасенка Георгія, будинок 149, код ЄДРПОУ 00131954) інфляційні нарахування в сумі 6 219,61 грн., 3% річних в сумі 7 265,09 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "02" червня 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко