26 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/246/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.
розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська облспоживспілка" (майдан Волі, 4, м. Тернопіль)
до відповідача: Підгаєцької міської ради (територіальної громади) (48000,Тернопільська область, Підгаєцький район, м. Підгайці, вул. Шевченка, буд. 39)
про визнання права власності
За участю представників від:
Позивача:Козак Надія Василівна, адвокат
Відповідача: не прибув.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільська облспоживспілка" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Підгаєцької міської ради Тернопільської області про визнання права власності на нежитлову будівлю-магазин, що знаходиться за адресою с. Степове, Тернопільського району, Тернопільської області, вул. І.Франка, 16, площею 110,2 кв.м.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що даний об'єкт нерухомості знаходиться на балансі Тернопільської обласної спілки споживчих товариств (правонаступником якого є позивач) на підставі Акту передачі активів і пасивів з балансу на баланс від 30.09.2009 від Підгаєцького райСТ (яке реорганізовано шляхом приєднання на підставі постанови правління Тернопільської обласної спілки споживчих товариств №211 від 25.09.2009).
З 2009 року товариство володіє, користується і розпоряджається даним об'єктом, утримує будівлю в належному стані, проводить поточні ремонти.
Також з метою обслуговування даної будівлі позивачем замовлено та виготовлено землевпорядну документацію на право користування земельною ділянкою, площею 0,10га за кадастровим номером 6124886500:04:001:0083.
Однак позивач не може здійснити державну реєстрацію права власності на дане майно по причині відсутності у нього правовстановлюючих документів на будівлю, котрі не були передані попереднім правокористувачем.
Вказані обставини, за позицією позивача, слугують підставами для визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно за правилами ст. 344 ЦК України за набувальною давністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 18.04.2025, головуючим суддею для розгляду справи № 921/246/25 визначено суддю Чопка Ю.О.
Позиція відповідача
Відповідач участі уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст.165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 28.04.2025 (про відкриття провадження у справі) не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/246/25 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання у даній справі призначено на 19.05.2025; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Надалі, ухвалою суду від 19.05.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/246/25 та призначено її до розгляду по суті на 26.05.2025.
Представниця позивача в судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог зазначила, що товариство відкрито, добросовісно та безперервно, починаючи з 2009 року володіє нерухомим майном, що знаходиться за адресою с. Степове, Тернопільського району, Тернопільської області, вул. І.Франка, 16, площею 110,2 кв.м. Зазначені обставини є підставою для визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно за правилами ст. 344 ЦК України за набувальною давністю.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився.
У відповідача Підгаєцької міської ради наявний кабінет в підсистемі "Електронний суд".
Ухвали суду від 28.04.2025, 19.05.2025 відправлені та доставлені відповідачу в його електронний кабінет, підтвердженням чому являються відповідні довідки про доставку електронних листів.
Відповідно до ч.5 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч.7 ст.6 ГПК України).
Згідно з частинами п'ятою, шостою та сьомою статті 242 ГПК України:
- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня;
- днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.
Окрім того, ст.42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ч.1 ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до Статуту Тернопільської обласної спілки споживчих товариств (нова редакція зі змінами та доповненнями від 04.12.2012, від 21.05.2013), Тернопільська обласна спілка споживчих товариств об'єднує на добровільних засадах Бережанське, Борщівське, Бучацьке, Гусятинське, Заліщицьке, Збаразьке, Зборівське, Козівське, Монастириське, Підволочиське, Теребовлянське, Тернопільське, Чортківське, Шумське районні споживчі товариства, споживчі товариства Кременецьке, Почаївське, Лановецьке, "Надзбруччя хліб Підволочиськ", "Подолянка", "Джерело Тернопіль", "Зоря 2012", "Надія Кременець", які входять до складу обласної спілки споживчих товариств, котрі є її членами і виконують вимоги її статуту.
Як вбачається з п.61 Статуту Тернопільської обласної спілки споживчих товариств Тернопільська обласна спілка споживчих товариств є правонаступником переданих прав та обов'язків, зокрема, Підгаєцького РайСТ.
25.09.2009 Тернопільською облспоживспілкою прийнято постанову правління "Про розгляд звернення Підгаєцького райСТ" №211, якою погоджено рішення зборів уповноважених Підгаєцького районного споживчого товариства про його реорганізацію. Для прийняття до облспоживспілки активів і пасивів балансу реорганізованого районного споживчого товариства створено комісію.
Додатком №1 до постанови правління від 25.09.2009 затверджено склад комісії.
Актом приймання-передачі основних засобів з балансу Підгаєцького райСТ на баланс Тернопільської облспоживспілки, складеного комісією у відповідності до постанови РайСТ №12 від 25.09.2009, станом на 30.09.2009 до облспоживспілки на правах оперативного управління передано, зокрема об'єкт під №18 - магазин в с.Степове Підгаєцького району, 1976 року введення в експлуатацію, первісною вартістю 19 721 грн, залишковою вартістю в розмірі 14 098 грн станом на 01.10.2009.
На замовлення Тернопільської облспоживспілки 08.06.2014 Підгаєцьким РБТІ виготовлено Технічний паспорт та нежитлову будівлю - магазин по вул. І.Франка,16 в с.Степове Тернопільського району Тернопільської області (інвентаризаційна справа №945).
Рішенням Поплавської сільської ради №370 від 01.08.2019 надано дозвіл Тернопільській обласній спілці споживчих товариств на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,1000 га для обслуговування нежитлової будівлі із земель закладів торгівлі громадського призначення (забудовані землі), яка знаходиться в с.Степове по вул. Івані Франка, 16 Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області.
Сертифікованим інженером-землевпорядником Івасишиним А.Г. розроблено та виготовлено у 2021 році на замовлення Тернопільської облспоживспілки згідно рішення Поплавської сільської ради №370 від 01.08.2019 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3500328592023 від 16.05.2023 земельна ділянка, площею 0,1000 га за кадастровим номером 6124886500:04:001:0083, зареєстрована Відділом №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в Державному земельному кадастрі 16.05.2023 як об'єкт цивільних прав, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель: землі житлової та громадської забудови.
З метою оформлення права власності на дане приміщення магазину ТОВ "Тернопільська облспоживспілка" звернулося до державного реєстратора, однак рішенням №69036333 від 26 серпня 2023 року приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М. відмовлено товариству в проведенні реєстраційних дій на вказане майно, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації прав, а саме не подано документу, який підтверджує набуття права власності на об'єкт нерухомого майна - магазин с.Степове Тернопільського району по вул. Івана Франка, 16.
Позивач, посилаючись на відкритість і добросовісність володіння, користування та утримання спірного майна просить суд в порядку ст.344 ЦК України визнати за ним за набувальною давністю право власності на нежитлову будівлю-магазин, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , площею 110,2 кв.м.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
В постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/858/19, від 10.02.2020 у справі № 923/82/19, від 16.01.2020 у справі № 916/455/10, від 02.08.2019 у справі № 915/945/18, від 02.08.2019 у справі № 915/962/18, від 09.07.2019 у справі № 920/999/16, від 11.06.2019 у справі № 922/1574/17, від 11.06.2019 у справі № 917/2156/17.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання права власності на нерухоме майно - на нежитлову будівлю-магазин, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , площею 110,2 кв.м.
Станом на день розгляду справи право власності на нерухоме майно не оформлено.
Спірне нерухоме майно не вилучене з цивільного обороту та може бути об'єктом набувальної давності.
Матеріали справи не містять доказів оформлення права власності на спірний об'єкт за будь-якими іншими суб'єктами. Матеріали даної господарської справи також не містять доказів, що будь-яка інша особа претендує на вказане нерухоме майно, а також встановлене в ньому рухоме майно, яке фактично є невід'ємною його частиною, не містять доказів наявності спору позивача з третіми особами з приводу нерухомого майна.
Суду не подано доказів, що позивач володів та продовжує володіти (володіти і користуватись) спірним нерухомим майном на підставі будь-яких договорів (правочинів), укладених з третіми особами.
В силу приписів ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами у справі сукупності умов, передбачених законом (ст. 344 ЦК України), для визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, а також встановлене в ньому рухоме майно, за набувальною давністю за позивачем та задоволення позову.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільська облспоживспілка", м.Тернопіль, майдан Волі, 4 (код 01767347) право власності на нежитлову будівлю-магазин площею 110,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський (колишній Підгаєцький) район, село Степове, вул. Франка, 16.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 2 червня 2025 року.
Суддя Ю.О. Чопко