адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
29.05.2025 Справа № 917/422/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., представники учасників справи згідно протоколу судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до відповідача Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", вул. Полтавська, 19 А, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
про стягнення заборгованості у розмірі 8 856 640,00 грн -
28.02.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до відповідача Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про стягнення заборгованості за договором №8343-НГТ-24 постачання природного газу від 10.08.2021 року у розмірі 8 856 640,00 грн (вх. № 436/25).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором постачання природного газу, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ.
Ухвалою від 04.03.2025 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 27.03.2025 року на 10:00 год. Встановлено учасникам справи строки на подачу заяв по суті спору.
19.03.2025 року від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач повідомив суду, що 18.03.2025 року КПТГ «Гадячтеплоенерго» звернулося до ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» із проханням укласти мирову угоду в межах судової справи № 917/442/25, на умовах сплати основного боргу рівними частинами впродовж 36 місяців (копія листа додана до клопотання). КПТГ «Гадячтеплоенерго» просило врахувати дані пояснення та надати час та можливість відповідачу врегулювати спірні взаємовідносини із Позивачем, шляхом укладення мирової угоди.
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 27.03.2025 року судом задоволено клопотання відповідача про надання часу для врегулювання спору з позивачем шляхом укладення мирової угоди (вх.№3762 від 19.03.2025) та оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 29.04.2025 року до 10:00 год.
28.03.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх. №4218) про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати боргу - банківських виписок. У поданому клопотання позивач зазначив, що під час завантаження додатків позовної заяви в ЄСІТС вказані докази, маючи значний розмір файлу, не завантажились. Враховуючи зазначене позивач просив визначити причину пропуску строку на подачу доказів поважною та долучити вищезазначені докази до матеріалів справи № 917/422/25.
Ухвалою від 03.04.2025 року суд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів та поновлення строку на подання доказів (вх. № 4218 від 28.03.2024 року) - задовольнив. Ухвалив визнати поважними причини пропуску строку на подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" доказів, поновити позивачу строк на подання доказів, прийняти до розгляду докази часткової оплати боргу (банківські виписки). Суд встановив відповідачу Комунальному підприємству теплового господарства "Гадячтеплоенерго" строк 5 днів з моменту отримання даної ухвали суду на подання додаткових пояснень та доказів (за наявності) щодо прийнятих до розгляду судом доказів позивача.
28.04.2025 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№5590) про визнання поважними причин пропуску строку на подачу доказів, до якого додано докази часткової сплати суми позовних вимог.
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 29.04.2025 року суд оголосив протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача про поновлення строку на подачу доказів ( вх.№5590), про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 29.05.2025 року на 10:50.
21.05.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/422/25 (вх. №6763).
Ухвалою від 26.05.2025 року суд відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про участь у судовому засіданні 29.05.2025 року о 10:50 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/422/25 у зв'язку з відсутністю вільних залів.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
28.05.2025 року від відповідача надійшли докази (вх. №7105) часткової оплати суми боргу, яка є предметом спору у даній справі, в цій частині відповідач просив суд закрити провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.
29.05.2025 року Відповідач подав клопотання про неможливість явки свого представника в судове засідання 27.05.2025 року, просив розглянути справу без його участі (вх. №7414).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
В судовому засіданні 27.05.2025 року судом ухвалено рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач, Постачальник) та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ТЕПЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА «ГАДЯЧТЕПЛОЕНЕРГО» (відповідач, Споживач) 10.08.2021 року було укладено договір № 8343-НГТ-24 постачання природного газу та додаткові угоди до нього (далі - Договір, арк. справи 11-33, том 1).
За умовами п. 1 Договору Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не дім перепродажу.
Відповідно до пункту 5.1 Договору ( в редакції додаткової угоди №2 від 01.10.2021), оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач у період жовтень 2021 - квітень 2022 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 28 859 453,62 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу та корегуючими актами (арк. справи 34-43, том 1). Акти підписані представниками сторін та скріплені відтиском печаток підприємств.
В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач оплату за отриманий газ здійснив лише частково на суму 20 002 813,62 грн, що підтверджується банківськими виписками (арк. справи 60-250, том 1, 1-250, том 2, 1-88, том 3). Решту отриманого природного газу відповідач не оплатив, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 8 856 640,00 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
В межах цієї справи до предмету доказування входить, зокрема, питання щодо здійснення / нездійснення відповідачем оплати за спожитий у період жовтень 2021 - квітень 2022 року природний газ.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Як було зазначено вище, позивач та відповідач уклали договір №2541-НГТ-21 постачання природного газу від 13.07.2021 у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що на виконання умов Договору позивач у період жовтень 2021 - квітень 2022 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 28 859 453,62 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (арк. справи 34-43, том 1). Акти підписані представниками сторін та скріплені відтиском печаток підприємств.
Взяті на себе зобов'язання відповідач виконав не в повному обсязі, оплату за отриманий газ здійснив лише частково на суму 20 002 813,62 грн, що підтверджується поданими джоказами (арк. справи 60-250, том 1, 1-250, том 2, 1-88, том 3). Решту отриманого природного газу відповідач не оплатив, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 8 856 640,00 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідачем було надано до суду копії платіжних документів, з яких вбачається, що після звернення позивача до суду Комунальне підприємство теплового господарства "Гадячтеплоенерго" перерахувало в рахунок погашення боргу на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 4 220 130,87 грн. (вх. №7105 від 28.05.2025 року) ).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
В частині стягнення 4 220 130,87 грн. відсутній предмет спору, і провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
На підставі поданих доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в сумі 4 636 509,13 грн. ( 8 856 640 грн. - 4 220 130,87 грн. оплати) та наявність підстав для їх задоволення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 106 279,68 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати в частині суми основного боргу 4 220 130,87 грн, по якій судом закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Отже, оскільки провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 4 220 130,87 грн закрито за відсутністю предмету спору (відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України), то позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 50 641,57 грн. В іншій частині судовий збір покладається на відповідача в сумі 55 638,11 грн.
Керуючись статтями 129, 231-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. В частині стягнення 4 220 130,87 грн основного боргу - закрити провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (вул. Полтавська, 19 А, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34401528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42399676) 4 636 509,13 грн основного боргу та 55 638,11 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42399676) з державного бюджету України судовий збір у сумі 50 641,57 грн, який сплачено платіжною інструкцією №0000026637 від 26.02.2025 року.
Рішення підписано 02.06.2025 року
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.
Суддя Тимощенко О.М.