65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 522/11201/20
Господарський суд Одеської області у складі: суддя ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши справу
за позовом:
1) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
2) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),
3) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки;
представники сторін:
від позивачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ,
від відповідача - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
У липні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (далі - позивачі) звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_3 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі - відповідач, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 »), в якому просили:
1) визнати відсутнім право іпотеки ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на об'єкт нерухомості - квартиру, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 141607251101;
2) скасувати державну реєстрацію іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомості - квартиру, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 141607251101; номер запису про іпотеку: 5850432; дата, час державної реєстрації: 30.05.2014 14:46:02.
Рух справи у ІНФОРМАЦІЯ_5 , заяви та клопотання сторін, процесуальні дії суду.
Разом із позовною заявою позивачами було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчинення суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо спірної квартири.
Також подано клопотання про витребування із ІНФОРМАЦІЯ_6 оригінали або належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи № 141607251101, сформованої на спірний об'єкт нерухомого майна.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.07.2020 відкрито провадження у справі № 522/11201/20, призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні, встановлено сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті справи.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.07.2020 задоволено клопотання позивачів про витребування доказів, витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_7 належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи № 141607251101, сформованої на спірний об'єкт нерухомого майна.
Цією ж ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_8 задовольнив заяву про забезпечення позову, заборонивши суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомості - квартири, об'єкта житлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 141607251101, до вирішення спору судом.
14.08.2020 від ІНФОРМАЦІЯ_7 до канцелярії суду надійшли копії матеріалів реєстраційної справи № 141607251101 (т. 1, а.с. 62-247).
25.08.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 2, а.с. 1-4).
24.09.2020 представник відповідача надіслав на електронну пошту суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Аналогічна заява надійшла до канцелярії суду 29.09.2020.
05.10.2020 до канцелярії суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив (т. 2, а.с. 34-38).
05.10.2020 суд поновив представнику позивачів строк на подачу відповіді на відзив, про що постановив протокольну ухвалу. Крім того, суд зобов'язав представника відповідача надати суду для огляду оригінали документів, долучених до відзиву, та відклав підготовче судове засідання на 09.11.2020.
Також, 05.10.2020 ІНФОРМАЦІЯ_8 постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
05.11.2020 до суду надійшло клопотання позивача-1 про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із захворюванням представника.
09.11.2020 суд оглянув оригінали документів, наданих у судовому засіданні представником відповідача, а саме: платіжного доручення № 56 від 05.09.2019, договору про відступлення прав вимоги № 108 від 11.10.2019 з додатком № 1 «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами», акту приймання-передачі № 1 від 11.10.2019 до договору про відступлення прав вимоги № 108 від 11.10.2019. Засвідчені судом копії вказаних документів наявні у матеріалах справи (т. 2, а.с. 65-86).
Протокольною ухвалою від 09.11.2020 суд, задовольнивши клопотання позивача-1 про відкладення розгляду справи, призначив наступне підготовче судове засідання на 14.12.2020.
В подальшому відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.10.2020 про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою від 12.11.2020 суд повернув відповідачу апеляційну скаргу на підставі п. 15.11. Перехідних положень ЦПК України.
04.12.2020 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив ухвалою від 07.12.2020.
14.12.2020 представник позивачів подав до суду заяву, згідно якої просив зобов'язати відповідача надати для огляду оригінали доказів, копії яких додано до відзиву та які підтверджують фактичне надання кредитних коштів позичальнику за кредитним договором - Товариству з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». У тому випадку, якщо відповідач їх не надасть, просив не брати копії цих доказів до уваги.
Протокольною ухвалою від 14.12.2020 відкладено підготовче судове засідання на 01.03.2021.
01.03.2021 до суду надійшла заява представника позивачів про зміну підстав позовних вимог шляхом їх доповнення (т. 2, а.с. 144-153).
01.03.2021 суд відклав підготовче засідання з метою надання відповідачу можливості ознайомитися із заявою про зміну підстав позову.
10.03.2021 до суду надійшла заява представника позивачів про зміну підстав позовних вимог, в якій він уточнив попередню заяву про зміну підстав позову (т. 2, а.с. 159-178).
18.03.2021 від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну підстав позовних вимог шляхом їх доповнення (т. 2, а.с. 182-185).
Протокольною ухвалою від 29.03.2021 відкладено підготовче судове засідання на 19.04.2021.
29.03.2021 до суду надійшов відзив відповідача на заяву про зміну підстав позовних вимог (т. 2, а.с. 205-208).
19.04.2021 представник позивачів подав до суду письмові заперечення проти доводів і міркувань відповідача, викладених у відзиві від 22.03.2021 на заяву про зміну підстав позову (т. 2, а.с. 230-241).
19.04.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та про поновлення строку на подачу доказів, а саме: ухвали ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.03.2021 по справі № 916/2099/15; ухвали ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.03.2021 по справі № 916/2099/15 про заміну ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у якості позивача у справі про стягнення заборгованості з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». Відповідач вважає, що вказані судові рішення мають істотне значення для подальшого вирішення питання щодо правонаступництва ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за Кредитним договором № 23/14 від 26.05.2014, укладеним між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а також підтвердження факту виникнення та існування заборгованості за основним зобов'язанням - кредитним договором (т. 3, а.с. 2-10).
Протокольною ухвалою від 19.04.2021 суд поновив відповідачу строк на подачу доказів, залучивши до матеріалів справи копії ухвал від 31.03.2021 по справі № 916/2099/15.
Ухвалою від 19.04.2021 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.05.2021) ІНФОРМАЦІЯ_8 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.06.2021.
28.05.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив ухвалою від 31.05.2021.
23.06.2021 представник відповідача надіслав до суду клопотання про приєднання до справи доказів та про поновлення строку на подачу доказів, а саме: копії ухвали ІНФОРМАЦІЯ_10 від 15.04.2021 по справі № 916/2099/15, якою було замінено стягувача ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на його правонаступника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та поновлено строк на пред'явлення до виконання наказу, виданого 24.11.2015 господарським судом по справі № 916/2099/15 про примусове виконання рішення від 09.11.2015 про стягнення з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » заборгованості; копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2021 щодо примусового виконання наказу господарського суду від 24.11.2015 у справі № 916/2099/15. Відповідач вважає, що вказані докази мають істотне значення для подальшого вирішення питання щодо правонаступництва ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за Кредитним договором № 23/14 від 26.05.2014, укладеним між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а також підтвердження факту виникнення та існування заборгованості за основним зобов'язанням - кредитним договором (т. 3, а.с. 40-57).
Протокольною ухвалою від 24.06.2021 суд задовольнив клопотання відповідача від 23.06.2021, поновив відповідачу строк на подачу доказів, залучив їх до матеріалів справи та оголосив перерву у судовому засіданні до 15.09.2021.
07.09.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача про приєднання доказу та про поновлення строку на подання доказу, а саме: копії постанови від 14.07.2021 про повернення виконавчого документа (наказу від 24.11.2015 у справі № 916/2099/15) стягувачу (т. 3, а.с. 75-79).
13.09.2021 від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з прийняттям участі у судовому засіданні в іншій справі, яке суд задовольнив, оголосив перерву в засіданні до 16.11.2021, про що було постановлено протокольну ухвалу від 15.09.2021.
15.11.2021 представник відповідача надіслав суду додаткові письмові пояснення по справі (т. 3, а.с. 104-107), в яких також містилося клопотання про долучення доказу та поновлення строку на подачу доказу - інформаційної довідки № 273425503 від 06.09.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т. 3, а.с. 108-113).
16.11.2021 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 20.01.2022.
20.01.2022 до суду надійшло клопотання представника позивачів про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в судовому засіданні в іншій справі.
17.02.2022 позивач-1 подав до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із захворюванням представника.
17.02.2022 суд задовольнив клопотання сторони позивачів про відкладення розгляду справи та оголосив перерву у судовому засіданні до 11.03.2022.
11.03.2022 від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із введенням воєнного стану.
10.05.2022 представник відповідача надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
11.05.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив, про що постановив ухвалу від 12.05.2022.
19.05.2022 від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
23.06.2022 представник відповідача надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи.
23.06.2022 від представника позивачів надійшла заява про відкладення розгляду справи.
07.09.2022 Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення про задоволення позову, згідно з яким визнав відсутнім право іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на об'єкт нерухомості - квартиру, об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 141607251101; скасував державну реєстрацію іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомості - квартиру, об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 141607251101, номер запису про іпотеку 5850432, дата, час державної реєстрації: 30.05.2014 14:46:02; здійснив розподіл судових витрат.
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_12 від 11.04.2023 рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.09.2022 скасовано, задоволено клопотання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » про закриття провадження у справі, провадження у справі закрито, роз'яснено позивачам, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, роз'яснено позивачам їх право протягом 10 днів з дня отримання постанови звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_12 із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_12 від 09.05.2023 справу № 522/11201/20 передано до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
31.05.2023 за вх. № 2397/23 матеріали справи № 522/11201/20 надійшли до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Рух справи у ІНФОРМАЦІЯ_13 , заяви та клопотання сторін, процесуальні дії суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 для розгляду справи № 522/11201/20 було визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою від 05.06.2023 справу № 522/11201/20 прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.07.2023.
29.06.2023 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та відзив на позовну заяву (т. 5, а.с. 20-37). Також надійшло клопотання про витребування з ІНФОРМАЦІЯ_14 оригіналу Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 26.05.2014 із всіма додатками до нього, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а також інших матеріалів кредитної справи.
Ухвалою від 04.07.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою від 05.07.2025 суд за клопотанням позивача-1 відклав підготовче судове засідання на 24.07.2023.
24.07.2023 представник позивачів подав до суду відповідь на відзив (т. 5, а.с. 97-141).
24.07.2023 суд за клопотанням представника відповідача постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 16.08.2023.
16.08.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про витребування з ІНФОРМАЦІЯ_10 матеріалів справи № 916/2099/15 для огляду у судовому засіданні, а також належним чином засвідчених копій матеріалів вказаної справи (с. 9-30 першого тому справи).
16.08.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (т. 5, а.с. 166-172).
16.08.2023 до суду надійшло клопотання представника позивачів про відкладення розгляду справи.
16.08.2023 надійшло клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_15 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів.
Протокольною ухвалою від 16.08.2023 суд, задовольнивши клопотання представника позивачів про відкладення розгляду справи, відклав підготовче судове засідання на 31.08.2023.
При цьому, у зв'язку з технічним збоєм в системі відеоконференцзв'язку «ВКЗ», провести судове засідання в режимі відеоконференції з представником відповідача не виявилось можливим, про що секретарем судового засідання було складено відповідний акт (т. 5, а.с. 209).
30.08.2023 від позивачів-1, -3 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів доплати судового збору. Цього ж дня від позивача-2 надійшло клопотання про повернення помилково сплаченого судового збору у розмірі 7 357,00 грн, яке суд задовольнив, про що 12.09.2023 було постановлено відповідну ухвалу.
30.08.2023 позивач-1 подав до суду клопотання, в якому просив суд вжити заходів щодо унеможливлення недобросовісної поведінки відповідача шляхом зазначення всіх істотних контактних даних сторін.
Протокольною ухвалою від 31.08.2023 відкладено підготовче судове засідання на 12.09.2023.
12.09.2023 від представника позивачів до суду надійшла заява із письмовими запереченнями проти клопотання відповідача про залучення третіх осіб. Цього ж дня надійшло клопотання про витребування у відповідача в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України оригіналів доказів, а саме: кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 26.05.2014, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »; іпотечного договору № 3122 від 30.05.2014, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 »; договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами № 874 від 11.10.2019 та договору про відступлення прав вимоги № 108 від 11.10.2019, укладених між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », з усіма додатками, змінами і доповненнями до цих договорів, а також документів, що підтверджують їх виконання; документів, що складають кредитну справу, сформовану за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 26.05.2014, укладеним між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », у тому числі первинних документів, що підтверджують фактичне надання кредитних коштів за цим договором; виписок з позичкового рахунку № НОМЕР_5 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за період з 26.05.2014 по 16.06.2014; виписок по рахункам та розрахунку заборгованості за кредитним договором; ухвали ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.04.2015 по справі № 522/8692/15-к.
12.09.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи належним чином засвідченої копії (з нотаріальної копії) Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 26.05.2014, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». У цьому ж клопотанні представник відповідача просив поновити процесуальний строк на подачу доказів.
Підготовче судове засідання, яке було призначено на 12.09.2023 об 11:00, не відбулось у зв'язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги в місті Одеса.
Ухвалою від 12.09.2023 суд повідомив сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 23.10.2023.
20.10.2023 представник відповідача надіслав через систему «Електронний суд» клопотання про витребування у позивачів в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України оригіналів доказів, а саме: договору про надання послуг № 114/28 від 07.10.2014, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_17 » з Актом виконаних робіт від 08.10.2014; заяви про повний розрахунок за договором купівлі-продажу від 08.10.2014, підпис на якій засвідчений ПНОМНО ОСОБА_8 та яка зареєстрована в реєстрі за № 4972. Аналогічне клопотання надійшло до канцелярії суду 24.10.2023.
23.10.2023 від представника позивачів надійшли:
- клопотання про приєднання до матеріалів справи копій квитанцій, які свідчать про сплату грошових коштів за спірну квартиру;
- заперечення проти клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів з ІНФОРМАЦІЯ_14 ;
- заперечення проти клопотання відповідача про приєднання доказів щодо укладання та наявності кредитного договору;
- заперечення проти клопотання відповідача про витребування з ІНФОРМАЦІЯ_10 матеріалів справи № 916/2099/15.
У судовому засіданні, яке відбулось 23.10.2023, суд оглянув оригінали квитанцій, які були надані представником позивачів у якості доказів здійснення позивачами розрахунку за спірну квартиру.
Протокольною ухвалою від 23.10.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача від 16.08.2023 про залучення до участі у справі третіх осіб, оскільки відповідач належним чином не довів, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_15 та Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».
Позивач-1 у судовому засіданні 23.10.2023 не наполягав на розгляді його клопотання про вжиття заходів щодо унеможливлення недобросовісної поведінки відповідача від 30.08.2023, у зв'язку з чим суд протокольною ухвалою від 23.10.2023 залишив вказане клопотання без розгляду.
Протокольною ухвалою від 23.10.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача про приєднання доказів, яке надійшло до суду 12.09.2023, поновив відповідачу строк на подання доказів, залучивши до матеріалів справи копію (з нотаріальної копії) Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 26.05.2014, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».
Протокольною ухвалою від 23.10.2023 відкладено підготовче судове засідання на 30.10.2023.
30.10.2023 від представника відповідача надійшла заява з поясненнями стосовно того, що виписки по рахункам ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №23/14 від 26.05.2014 року знаходяться з 21 по 28 сторінку першого (єдиного) тому справи № 916/2099/15.
Ухвалою від 30.10.2023 суд поновив відповідачу строк для подання клопотання про витребування доказів, задовольнив клопотання (вх. № 27879/23 від 16.08.2023) представника відповідача про витребування доказів, витребував у ІНФОРМАЦІЯ_10 засвідчену копію матеріалів судової справи № 916/2099/15 за позовом АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (правонаступником якого є ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ») до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » про стягнення 311 256 494,42 грн, а саме з 9 по 30 сторінку першого тому справи № 916/2099/15, витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_10 для огляду в судовому засіданні матеріали судової справи № 916/2099/15, відклав підготовче судове засідання на 15.11.2023.
Протокольною ухвалою від 30.10.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача від 29.06.2023 про витребування з ІНФОРМАЦІЯ_14 оригіналу Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 26.05.2014 із всіма додатками до нього, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а також інших матеріалів кредитної справи, оскільки з письмових та усних пояснень представника відповідача не вбачається, що оригінал договору знаходиться безпосередньо в особи, у якої відповідач просив витребувати докази.
09.11.2023 ІНФОРМАЦІЯ_18 виконано вимоги ухвали від 30.10.2023 та надано суду засвідчену копію матеріалів судової справи № 916/2099/15 за позовом АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (правонаступником якого є ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ») до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » про стягнення 311 256 494,42 грн, а саме з 9 по 30 сторінку першого тому справи № 916/2099/15 (т. 6, а.с. 99-116).Також надано матеріали самої справи № 916/2099/15 для огляду у судовому засіданні.
13.11.2023 позивач-1 надіслав до суду заяву, в якій виклав свої міркування щодо аргументів сторін на поновлення процесуальних строків.
15.11.2023 представник позивачів подав до суду заяву, в якій просив поновити строк на подання доказів, долучених до відповіді на відзив та до клопотання про приєднання доказів від 23.10.2023.
15.11.2023 представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив поновити пропущені строки на подання доказів по справі, приєднати до матеріалів справи належним чином засвідчену копію дублікату іпотечного договору від 30.05.2014, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », який було видано ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 24.08.2023 ПНОМНО ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 788. Також просив врахувати інформацію, викладену у заяві, щодо ухвали ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.04.2015 по справі № 522/8692/15-к.
Підготовче судове засідання, яке було призначено на 15.11.2023, не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Одеса.
Ухвалою від 15.11.2023 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 29.11.2023.
28.11.2023 позивач-1 надіслав на електронну пошту суду додаткові письмові пояснення по справі (т. 6, а.с. 151-171). Аналогічні пояснення надійшли до канцелярії суду 28.11.2023 (т. 6, а.с. 173-192).
29.11.2023, після огляду оригіналів документів, які надавалися представниками сторін, суд відклав підготовче судове засідання на 04.12.2023.
Судове засідання, призначене на 04.12.2023, не відбулося у зв'язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду та здійсненням рандомної спам-розсилки фішингових повідомлень з вірусами серед підприємств, установ, організацій і громадян, з огляду на що у період з 30.11.2023 до 07.12.2023 комп'ютерна мережа суду була відключена та здійснювалось відновлення бази даних Автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" на іншому серверному обладнанні.
Наказом "Про введення особливого режиму роботи ІНФОРМАЦІЯ_10 " № 46 від 07.12.2023 відновлено розгляд справ у судових засіданнях з 15.12.2023, секторам суддів та відділам ІНФОРМАЦІЯ_10 , окрім залів судових засідань, відновлено роботу в КП " ІНФОРМАЦІЯ_19 " та електронній комп'ютерній мережі суду з 08.12.2023.
Враховуючи вищенаведені обставини, з метою продовження судового розгляду суд 11.12.2023 в порядку ст. 120 ГПК України постановив ухвалу, якою повідомив сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 27.12.2023.
25.12.2023 від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв'язку з хворобою.
27.12.2023 представник відповідача подав до суду клопотання про витребування з ІНФОРМАЦІЯ_20 доказів, а саме матеріалів кредитної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », зокрема але не виключно оригіналу кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 12.05.2014, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 », із змінами та доповненнями, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 757/23471/21-к в ІНФОРМАЦІЯ_22 та були вилучені в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на підставі ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі № 522/8692/15-к від 28.04.2015. У цьому ж клопотанні відповідач просив поновити йому процесуальний строк для звернення з відповідним клопотанням.
У судовому засіданні, яке відбулось 27.12.2023, суд оглянув наданий представником відповідача оригінал акту прийому передачі № 1 від 11.10.2019 та за клопотанням представника позивачів відклав підготовче судове засідання на 18.01.2024.
Підготовче судове засідання, яке було призначено на 18.01.2024 об 11:00, було перервано у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 18.01.2024 суд повідомив сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 30.01.2024.
30.01.2024 від представника позивачів надійшли письмові заперечення проти клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи копії дублікату іпотечного договору від 30.05.2014 та проти клопотання відповідача про витребування доказів з ІНФОРМАЦІЯ_23 .
30.01.2024 відкладено підготовче судове засідання на 13.02.2024.
13.02.2024 представник відповідача надіслав до суду:
- письмові пояснення щодо заперечень представника позивачів проти клопотання про приєднання до матеріалів справи копії дублікату іпотечного договору від 30.05.2014;
- доповнення до клопотання про витребування доказів з ІНФОРМАЦІЯ_23 .
Підготовче судове засідання, призначене на 13.02.2024 о 14:00, було перервано у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 13.02.2024 (з урахуванням ухвали від 14.02.2024 про виправлення описки) суд повідомив сторін про те, що судове засідання призначено на 27.02.2024.
27.02.2024 представник відповідача надіслав до суду письмові заперечення проти клопотання позивачів від 23.10.2023 про приєднання доказів до матеріалів справи (копій квитанцій).
27.02.2024 позивач-1 подав до суду письмові заперечення щодо пояснень відповідача від 13.02.2024, а також письмові пояснення щодо добросовісності сторін по справі.
Протокольною ухвалою від 27.02.2024 підготовче судове засідання відкладено на 29.02.2024.
29.02.2024 від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо недобросовісності позивача.
Протокольною ухвалою від 29.02.2024 суд задовольнив клопотання відповідача від 15.11.2023 про залучення до матеріалів справи копії дублікату іпотечного договору від 30.05.2014, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ».
Протокольною ухвалою від 29.02.2024 суд задовольнив клопотання позивачів від 23.10.2023 про залучення до матеріалів справи копій квитанцій, які свідчать про сплату грошових коштів за спірну квартиру, а також інших документів, що стосуються придбання позивачами спірної квартири.
Ухвалою від 29.02.2024 суд поновив відповідачу строк для подання клопотання про витребування доказів, задовольнив клопотання (вх. № 47126/23 від 27.12.2023) представника відповідача про витребування доказів, витребував з ІНФОРМАЦІЯ_20 матеріали кредитної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », зокрема але не виключно оригіналу кредитного договору про відкриття кредитної лінії №23/14 від 12.05.2014 укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » із змінами та доповненнями, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи №757/23471/21-к в ІНФОРМАЦІЯ_22 та були вилучені в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на підставі ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі №522/8692/15-к від 28.04.2015 року. Цією ж ухвалою суд запропонував Печерському районному суду міста Києва подати до ІНФОРМАЦІЯ_10 витребувані матеріали до 28.03.2024 та відклав підготовче судове засідання на 28.03.2024.
04.03.2024 позивач-1 подав до суду додаткові письмові пояснення щодо позиції відповідача, викладеної в письмових запереченнях від 27.02.2024 проти приєднання доказів до матеріалів справи (копій квитанцій).
28.03.2024 позивач-1 подав до суду заяву із запереченнями проти пояснень відповідача щодо недобросовісності позивача-1.
Протокольною ухвалою від 28.03.2024 суд відклав підготовче судове засідання на 29.04.2024, оскільки від ІНФОРМАЦІЯ_23 не надійшли витребувані докази.
У судовому засіданні 29.04.2024 здійснювався огляд наданих представником відповідача оригіналу акту приймання-передачі до договору про відступлення прав вимоги № 108 від 11.10.2019 та іпотечного договору від 30.05.2014 з відміткою «дублікат, що має силу оригіналу».
Протокольною ухвалою від 29.04.2024 відкладено підготовче судове засідання на 15.05.2024.
15.05.2024 від представника відповідачів надійшла заява про відкладення судового засідання у зв'язку із захворюванням, а також клопотання про призначення у справі експертизи давності створення (укладення) наданого суду доказу - Акту № 4 від 21.10.2019 до договору №108 від 11.10.2019.
Протокольною ухвалою від 15.05.2024 суд задовольнив клопотання представника позивачів про відкладення розгляду справи та призначив наступне судове засідання на 05.06.2024.
27.05.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_23 надійшло повідомлення (лист від 24.05.2024 вих. № 04/2194/2024) про неможливість виконання ухвали від 29.02.2024 про витребування доказів, оскільки у матеріалах справи № 757/23471/21-к оригінал кредитної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » відсутній (т. 8, а.с. 99).
05.06.2024 від позивача-1 надійшло клопотання про витребування у ІНФОРМАЦІЯ_5 належним чином засвідченої копії матеріалів справи, в яких міститься договір доручення № 31.4-08/9915/13 від 04.11.2013, та пов'язаних з ним матеріалів. У цьому ж клопотанні позивач-1 просив поновити йому строк на подачу відповідного клопотання.
Судове засідання, яке було призначено на 05.06.2024, не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 07.06.2024 суд повідомив сторін про те, що судове засідання призначено на 15.07.2024.
12.07.2024 представник відповідача подав до суду клопотання про витребування в ІНФОРМАЦІЯ_22 належним чином засвідчених копій матеріалів кредитної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », зокрема але не виключно належним чином засвідченої копії кредитного договору про відкриття кредитної лінії №23/14 від 12.05.2014 укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » із змінами та доповненнями, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи №757/23471/21-к в ІНФОРМАЦІЯ_22 , оригінали яких були вилучені в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на підставі ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі №522/8692/15-к від 28.04.2015; інформації кому і на якій підставі був переданий оригінал кредитної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », зокрема але не виключно оригінал кредитного договору про відкриття кредитної лінії №23/14 від 12.05.2014 укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » із змінами та доповненнями. У цьому ж клопотанні представник відповідача просив поновити йому строк на звернення з клопотанням.
15.07.2024 від представника позивачів надійшло клопотання про призначення у справі судової фізико-хімічної експертизи давності створення (виготовлення) документу, а саме акту прийому-передачі № 4 до договору № 108 відступлення прав вимоги від 11.10.2019, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та відповідачем, датованого «21» жовтня 2019 року. Представник позивачів просив поставити перед експертом наступні питання: чи відповідає дійсна давність складання цього документу зазначеній у ньому даті - « 21» жовтня 2019 року? Чи є ознаки більш пізнішого складання цього документу, ніж « 21» жовтня 2019 року? В який період фактично міг бути складений даний документ? Чи наявні ознаки штучного старіння даного документу?
Протокольною ухвалою від 15.07.2024 відкладено підготовче судове засідання на 24.07.2024.
Протокольною ухвалою від 24.07.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання позивачів про призначення судової експертизи давності створення (виготовлення) документу з наступних підстав.
За приписами ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Тобто, експертиза призначається, за сукупності декількох умов, а саме для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Згідно з ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів ІНФОРМАЦІЯ_24 від 24.01.2018 у справі № 907/425/16 та від 24.01.2018 у справі № 917/50/17.
При цьому, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів ІНФОРМАЦІЯ_24 від 27.04.2021 у справі № 927/685/20).
Суд зазначає, що необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Крім того, у постанові ІНФОРМАЦІЯ_25 від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 об'єднана палата ІНФОРМАЦІЯ_24 у складі ІНФОРМАЦІЯ_25 зазначила, що суду слід виходити з того, що призначення судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Так, предметом позову у даній справі є вимоги позивачів про визнання відсутнім права іпотеки відповідача на спірну квартиру, скасування державної реєстрації іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну квартиру.
При цьому, суд зазначає, що позовних вимог про визнання недійсним договору № 108 відступлення прав вимоги від 11.10.2019, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », наслідком якого було підписання акту прийому-передачі № 4, у даній справі сторонами заявлено не було, а відтак питання щодо давності створення (виготовлення) цього документу не входять до предмету доказування по справі, що розглядається.
Протокольною ухвалою від 24.07.2024 суд поновив відповідачу строк на звернення з клопотанням про витребування доказів від 12.07.2024 та, водночас, відмовив у його задоволенні, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_26 листом від 24.05.2024 вих. № 04/2194/2024 повідомив, що у матеріалах справи № 757/23471/21-к оригінал кредитної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » відсутній. Крім того, витребування саме копій кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 12.05.2014 не має жодного значення для розгляду даної справи, оскільки позивачі в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України ініціювали витребування у відповідача для огляду саме оригіналу кредитного договору.
Щодо клопотання в частині витребування у ІНФОРМАЦІЯ_22 інформації стосовно того, кому і на якій підставі був переданий оригінал кредитної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з статтею 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Так, суд зазначає, що інформація не є доказом у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України і, відповідно, не може бути витребувана в порядку ст. 81 ГПК України. Відтак, суд відмовив у задоволенні клопотання в частині витребування інформації.
Протокольною ухвалою від 24.07.2024 суд відклав підготовче судове засідання на 31.07.2024.
31.07.2024 представник відповідача подав до суду клопотання про витребування в ІНФОРМАЦІЯ_22 копії ухвали слідчого судді, суду на підставі якої із кримінального провадження № 22014000000000081 (кримінальна справа №757/23471/21-к) в ІНФОРМАЦІЯ_20 був вилучений та переданий оригінал кредитної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », зокрема але не виключно оригінал кредитного договору про відкриття кредитної лінії №23/14 від 12.05.2014, укладений між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » із змінами та доповненнями, а також копію опису речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду. Також просив поновити строк на подання даного клопотання.
Протокольною ухвалою від 31.07.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача-1 про витребування доказів від 05.06.2024, оскільки у клопотанні, в порушення п. 4 ч. 2 ст. 81 ГПК України, не було зазначено заходів, яких позивач-1, вжив для отримання доказу самостійно, не було надано доказів вжиття таких заходів та не наведено причин неможливості самостійного отримання доказу.
Судове засідання, призначене на 31.07.2024, було перервано у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 31.07.2024 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 15.08.2024.
15.08.2024 представник відповідача скерував до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням.
Протокольною ухвалою від 15.08.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та призначив наступне судове засідання на 03.10.2024.
03.10.2024 від представника позивачів надійшла заява про зміну предмета позову шляхом його доповнення новою позовною вимогою:
- скасувати державну реєстрацію обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на наступний об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м., житловою площею 256,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 141607251101; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; номер запису про обтяження: 5849927; дата, час державної реєстрації обтяження: « 30» травня 2014 року 14:33:34.
Протокольною ухвалою від 03.10.2024 відкладено підготовче судове засідання на 15.10.2024.
15.10.2024 до суду надійшли письмові заперечення представника відповідача проти заяви позивачів про зміну предмета позову. Так, представник відповідача звернув увагу, що позивачі після подання позову 2 рази змінювали підстави позову - 26.02.2020 та 09.03.2021, і вже з цим реалізованим процесуальним правом на зміну підстав позову справа надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_10 . Наголосив, що позивачі вже реалізували своє процесуальне право на зміну підстав позову, яке передбачене ч. 3 ст. 46 ГПК України, а згідно положень частини 3 ст. 46 ГПК України одночасна зміна підстав та предмету позову не допускається.
15.10.2024 від представника відповідача також надійшла заява із доповненням до його клопотання від 31.07.2024 про витребування з ІНФОРМАЦІЯ_20 копії ухвали слідчого судді, суду на підставі якої із кримінального провадження № 22014000000000081 (кримінальна справа №757/23471/21-к) в ІНФОРМАЦІЯ_20 був вилучений та переданий оригінал кредитної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».
Судове засідання, призначене на 15.10.2024, не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 15.10.2024 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 06.11.2024.
06.11.2024 від представника відповідача надійшло інше доповнення до клопотання від 31.07.2024 про витребування доказів.
Судове засідання, призначене на 06.11.2024, не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 07.11.2024 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 18.11.2024.
Протокольною ухвалою від 18.11.2024 суд за клопотанням позивача-1 відклав судове засідання на 28.11.2024.
Протокольною ухвалою від 28.11.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів від 31.07.2024, а також відмовив у задоволенні заяви позивачів про зміну предмета позову.
Мотивом для відмови у задоволенні клопотання представника відповідача від 31.07.2024 про витребування у ІНФОРМАЦІЯ_22 копії ухвали слідчого судді, суду, на підставі якої із кримінального провадження № 22014000000000081 (кримінальна справа №757/23471/21-к) в ІНФОРМАЦІЯ_20 був вилучений та переданий оригінал кредитної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », стало те, що в порушення п. 1 ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні не було зазначено конкретного письмового доказу, який витребовується відповідачем (дата ухвали, номер справи, номер судового рішення в ЄДРСР тощо). Крім того, з клопотання випливає, що відповідач фактично намагається здійснити пошук інших доказів, а не тих, які він витребовує, що не може бути здійснено у спосіб, передбачений ст. 81 ГПК України.
У задоволенні заяви позивачів про зміну предмета позову було відмовлено з тих підстав, що відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Разом з тим, як встановлено судом, позивачі в ході розгляду справи вже скористалися правом на зміну підстав позову, з огляду на що подальша зміна предмета позову є процесуально недопустимою.
Протокольною ухвалою від 28.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.12.2024.
30.12.2024, після заслуховування вступних промов представників сторін, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 27.01.2025.
23.01.2025 до суду надійшло клопотання представника позивачів про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням.
27.01.2025 представник відповідача подав до суду клопотання про поновлення пропущених строків на подання доказів, приєднання до матеріалів справи копії ухвали ІНФОРМАЦІЯ_20 від 11.05.2021 по справі №757/23471/21-к, постановлення окремої ухвали щодо дій ІНФОРМАЦІЯ_20 з приводу невиконання ухвали ІНФОРМАЦІЯ_10 від 29.02.2024 року у справі № 522/11201/20 про витребування доказів.
Протокольною ухвалою від 27.01.2025 суд задовольнив клопотання представника позивачів про відкладення розгляду справи та призначив наступне судове засідання на 19.02.2025.
19.02.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням.
19.02.2025 позивач-1 подав до суду письмові заперечення проти клопотання відповідача від 27.01.2025 про поновлення строків на подачу доказів, приєднання копії ухвали та постановлення окремої ухвали щодо дій ІНФОРМАЦІЯ_20 .
Протокольною ухвалою від 19.02.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та призначив наступне судове засідання на 10.03.2025.
10.03.2025 від представника позивачів надійшло клопотання про поновлення строку на подачу доказів, приєднання до матеріалів справи, дослідження у судовому засіданні під час розгляду справи та оцінку при ухваленні рішення роздруківки офіційного тексту ухвали ІНФОРМАЦІЯ_27 від 27.03.2023 по справі № 461/3230/22.
Протокольною ухвалою від 10.03.2025 суд, частково задовольнивши клопотання відповідача від 27.01.2025, поновив останньому строк на подачу доказів та залучив до матеріалів справи копію ухвали ІНФОРМАЦІЯ_20 від 11.05.2021 по справі №757/23471/21-к.
У задоволенні вказаного клопотання в частині постановлення окремої ухвали щодо дій ІНФОРМАЦІЯ_20 відмовив, оскільки постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункті 47 постанови ІНФОРМАЦІЯ_28 від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункті 72 постанови ІНФОРМАЦІЯ_28 від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц). Окрім того, слід зазначити, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у постанові ІНФОРМАЦІЯ_28 від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14). За наведених обставин клопотання представника відповідача про постановлення окремої ухвали суд залишив без задоволення.
Протокольною ухвалою від 10.03.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 20.03.2025, оскільки представнику відповідача був необхідний час для ознайомлення з клопотанням позивачів від 10.03.2025 про приєднання доказів.
20.03.2025 позивач-1 скерував до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням.
20.03.2025 від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти клопотання позивачів від 10.03.2025 про приєднання доказів.
20.03.2025 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача-1 про відкладення розгляду справи та призначив наступне судове засідання на 03.04.2025.
03.04.2025 від представника позивачів надійшла заява із письмовими поясненнями щодо заперечень відповідача проти клопотання позивачів від 10.03.2025 про приєднання доказів.
03.04.2025 позивач-1 подав до суду письмові доповнення до клопотання про приєднання доказів від 10.03.2025.
Протокольною ухвалою від 03.04.2025 суд поновив позивачам строк на подачу доказів, долучених до клопотання від 10.03.2025, частково задовольнив вказане клопотання, залучив до матеріалів справи копію ухвали ІНФОРМАЦІЯ_27 від 27.03.2023 по справі № 461/3230/22. В решті клопотання, а саме в частині дослідження приєднаної копії ухвали у судовому засіданні під час розгляду справи та оцінки при ухваленні рішення, суд відмовив, оскільки вказані дії є прерогативою суду на відповідній стадії судового процесу.
В подальшому, у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.04.2025, 01.05.2025, 05.05.2025, 12.05.2025.
08.05.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив протокольною ухвалою від 12.05.2025, призначивши наступне судове засідання на 22.05.2025.
22.05.2025 від представника позивачів надійшла письмова промова на стадії судових дебатів.
22.05.2025 у судовому засіданні позивач-1 та представник позивачів просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
22.05.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Суд вважає за доцільне зазначити, що частиною 4 статті 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.50, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, суд зазначає, що справу було розглянуто в розумний строк, зокрема, з урахуванням складності справи, поведінки сторін, кількості поданих ними заяв, клопотань, письмових пояснень та обсягу наданих до матеріалів справи доказів.
Стислий виклад позицій та доводів сторін по суті спору.
Позиція позивачів.
В обґрунтування позову позивачі вказують, що за Договором купівлі продажу від 08.10.2014, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованим в реєстрі за № 4965, придбали у Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_16 » спірну квартиру, за яку розрахувалися з продавцем у повному обсязі на суму 1 300 000,00 грн, та право власності на вказану квартиру було зареєстровано в день укладення договору ( ОСОБА_3 - 19/100 частки; ОСОБА_4 - 62/100 частки; ОСОБА_5 - 19/100 частки).
Зазначають, що станом на 08.10.2014, тобто в день укладення договору купівлі-продажу, будь-які записи у державних реєстрах про наявність обтяжень на квартиру були відсутні, будь-які заборони або обмеження відчуження квартири встановлені та зареєстровані не були, що в договорі гарантував і сам продавець.
Вказують, що у червні 2020 року ОСОБА_3 (позивач-1) з неофіційних джерел стало відомо про намір відповідача звернути стягнення на квартиру в позасудовому порядку нібито в рахунок погашення боргу позивачів шляхом її продажу від свого імені третій особі або прийняття її у власність з перереєстрацією права власності із позивачів на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». У якості правової підстави для здійснення таких дій була визначена нібито наявність у відповідача права іпотеки на квартиру під забезпечення виконання грошового боргу.
Шляхом отримання відомостей про реєстраційні дії щодо квартири з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачам стало відомо наступне:
1) 30.05.2014 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », яке станом на цей час було власником квартири, діючи як майновий поручитель, передало квартиру в іпотеку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » під забезпечення виконання грошових зобов'язань боржника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », про що між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » як іпотекодавцем та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » як іпотекодержателем було укладено договір іпотеки та право іпотеки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2014;
2) 02.10.2014 договір іпотеки від 30.05.2014 був розірваний та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано припинення іпотеки на квартиру. Договір про розірвання Іпотечного договору було вчинено у період до укладення позивачами договору купівлі-продажу спірної квартири і без їх участі, копія цього договору позивачам не надавалася;
3.) 08.10.2014, тобто після реєстрації припинення іпотеки, позивачі укладають з власником квартири - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » договір купівлі-продажу спірної квартири;
4) 27.03.2019, майже через п'ять років після укладення позивачами договору купівлі продажу спірної квартири, державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 був скасований запис про припинення права іпотеки на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_29 від 19.09.2018 у справі № 924/15/18, про що позивачі не повідомлялися та до участі у даній справі не залучалися;
5) 12.10.2019 проведено державну реєстрацію відступлення права іпотеки на квартиру від ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » до відповідача - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». У якості правової підстави для такого відступлення визначено Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, серія та номер 874, виданий 11.10.2019. Про здійснення цієї реєстраційної дії позивачі також не повідомлялися.
Так, позивачі зазначають, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідач визначений у якості поточного іпотекодержателя на квартиру, що належить позивачам на праві приватної спільної часткової власності, та, на переконання останніх, на даний час відповідачем створені перешкоди у можливості реалізації права власності на спірну квартиру, зокрема, права розпорядження нерухомим майном.
На переконання позивачів, вони є добросовісними набувачами спірного майна, а будь-які правові підстави для виникнення (набуття) у відповідача права іпотеки на квартиру відсутні, відповідно у останнього відсутнє і право іпотеки на квартиру.
Позивачі вважають, що вони набули право власності на квартиру не на підставі переходу права власності на неї від колишнього власника, у зв'язку з чим положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку» та ст. 27 Закону України «Про заставу» не можуть бути застосовні у спірних правовідносинах, та не можуть розглядатися у якості правових підстав для набуття відповідачем права іпотеки на спірну квартиру.
Крім того, позивачі покликаються на те, що відповідачем в ході розгляду справи не було надано оригінал кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 26.05.2014, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », з додатковими угодами до нього, а також не було надано оригіналів первинних або будь-яких інших документів, які підтверджують фактичне надання кредитних коштів за кредитним договором.
На підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України позивачі просять не брати до уваги копії письмових доказів, оригінали яких відповідач так і не надав для огляду.
Так, відсутність оригіналів кредитного договору з документами на підтвердження його виконання, а також іпотечного договору, на переконання позивачів, є додатковою підставою для визнання відсутнім права іпотеки відповідача на спірну квартиру, оскільки у даному випадку відповідачем не доведено виникнення та існування як основного кредитного, так і забезпечувального зобов'язання.
Позиція відповідача.
Згідно доводів відповідача, 26.05.2014 між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 23/14, а 30.05.2014 між банком та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено іпотечний договір, предметом якого є спірна квартира.
Відповідач зазначає, що в подальшому 02.10.2014 між банком та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » укладено договір про розірвання іпотечного договору, який в силу положень п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним, так як його було укладено протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».
Надалі відповідач вказує, що 02.03.2015 наказом уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_15 на здійснення тимчасової адміністрації в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за № 66-в було створено комісію, якій наказано в строк до 20.03.2015 здійснити детальну перевірку правочинів, укладених або розірваних в період з 27.01.2014 по 27.01.2015, які підпадають під критерії, визначені в ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
На виконання зазначеного наказу, комісією було складено акт перевірки правочинів на предмет нікчемності, в якому встановлено, що в період з 27.01.2014 по 27.01.2015 банком було укладено, зокрема, нікчемний правочин - договір про розірвання іпотечного договору від 02.10.2012 № 4889, який став підставою для припинення дії договору іпотеки, предметом якого була спірна квартира.
В травні 2015 року банк звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 з позовом до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » про стягнення заборгованості. Рішенням суду від 09.11.2015 у справі № 916/2099/15 стягнуто заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 12.05.2014 у розмірі 311 256 494,42 грн. У цій справі ухвалами від 31.03.2021 та 15.04.2021 позивач та стягувач (банк) був замінений на правонаступника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Відповідач покликається на те, що в січні 2018 року уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_15 на ліквідацію АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_30 з позовом до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » щодо застосування наслідків недійсності договору від 02.10.2014 про розірвання іпотечного договору, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », повернення сторін у стан, який існував до укладення цього правочину шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » - спірної квартири, які були зареєстровані згідно іпотечного договору від 30.05.2014.
За результатами розгляду даної справи № 924/15/18, як зазначає відповідач, 19.09.2018 ІНФОРМАЦІЯ_31 ухвалив постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Надалі в цій справі ухвалою від 09.12.2021 було замінено сторону ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
27.03.2018 державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_29 від 19.09.2018 у справі № 924/15/18 прийнято рішення про скасування реєстраційної дії іпотеки. Так, державним реєстратором було відновлено в Реєстрі запис про іпотеку (номер запису 5850432), яка виникла на підставі іпотечного договору від 30.05.2014.
Відповідач стверджує, що 11.10.2019 між ним та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, відповідно до якого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » як новий іпотекодержатель набуває права вимоги банку до іпотекодавців, що зазначені у додатку № 1 до цього договору. Відповідно до договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 11.10.2019 до відповідача перейшло право вимоги за іпотечним договором від 30.05.2014, що був укладений між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ».
Як зазначає відповідач, з урахуванням вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку», договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 11.10.2019 було нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 874. При цьому до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено інформацію щодо зміни іпотекодержателя спірної квартири - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а іпотекодавцями, як вказує відповідач, є ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » та позивачі, до яких перейшло право власності на предмет іпотеки та які мають права та несуть всі обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки.
Необізнаність позивачів про обтяження квартири іпотекою, на думку відповідача, не має істотного значення, оскільки відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки.
Відповідач зазначає, що іпотека є чинною та перейшла до позивачів в момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, так як із скасуванням запису про припинення іпотеки, на підставі якого з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон виключено запис про обтяження та іпотеку, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон, який було припинено на підставі незаконного Договору про розірвання іпотечного договору від 02.10.2014, оскільки відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_29 від 19.09.2018 у справі № 924/15/18 було застосовано наслідки недійсності Договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 30.05.2014 між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », а саме повернуто сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » - спірної квартири.
Звертає увагу, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_29 від 19.09.2018 у справі № 924/15/18 було підтверджено нікчемність договору про розірвання іпотечного договору від 02.10.2012, а отже цей нікчемний правочин не створював юридичних наслідків, тобто, не зумовлював переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого, зокрема, не припиняв право іпотеки.
Відповідач переконаний, що у позивачів по відношенню до спірної квартири відбувся саме перехід права власності на підставі договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим вважає, що ст. 23 Закону України «Про іпотеку» є застосовною до спірних правовідносин.
При цьому стверджує, що договір купівлі продажу був укладений не за звичайних ринкових умов, а з певними «пільговими умовами», тобто, дійсною метою укладення цього договору відповідач вважає намагання його сторін вивести предмет іпотеки, а позивачі, у свою чергу, були обізнані про існування обтяжень спірної квартири та свідомо йшли на відповідні ризики.
Відповідач зазначає про недобросовісність позивачів, як набувачів спірної квартири. Доводить це наступними обставинами:
- іпотечний договір від 30.05.2014, договір про розірвання іпотечного договору від 02.10.2014 та договір купівлі-продажу спірної квартири від 08.10.2014 були посвідчені одним і тим же нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , якому було достеменно відомо про дані обставини, що, на думку відповідача, свідчить про системність виведення майна з іпотеки;
- вартість майна за договором купівлі-продажу була визначена відповідно до висновку про вартість майна від 02.10.2014, тобто саме в день посвідчення договору про розірвання іпотечного договору, що, на переконання відповідача, свідчить про те, що угода про продаж спірної квартири планувалась заздалегідь до укладання договору про розірвання іпотечного договору, а ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » мав на меті вивести предмет іпотеки та позивачі були обізнані про обставини щодо договору іпотеки та його розірвання;
- укладення договору купівлі продажу від 08.10.2014 відбулось через декілька днів після укладення 02.10.2014 нікчемного правочину - договору про розірвання іпотечного договору;
- продаж спірної нерухомості було вчинено за 1 300 000,00 грн, які позивачі мали сплатити протягом 10 днів з моменту підписання договору купівлі продажу, в той час як право власності на квартиру перейшло до позивачів в день укладення договору, що викликає у відповідача сумнів щодо повного розрахунку за договором та може свідчити про «пільгові умови» щодо здійснення розрахунку. Відповідач переконаний, що за звичайних умов між незнайомими людьми такого відбутись не могло;
- ціна договору купівлі-продажу склала 1 300 000,00 грн хоча за 4 місяці до цього, під час укладення іпотечного договору від 30.05.2014, вартість становила 7 300 000,00 грн, що майже в шість разів перевищує ціну продажу квартири.
Відповідач стверджує, що договір купівлі-продажу від 08.10.2014 має ознаки фраудаторності, тобто спрямований на шкоду відповідачу як кредитору.
При цьому зазначає, що наявність обтяжень спірної квартири іпотекою, про яку позивачі не були обізнані в момент укладання договору купівлі-продажу від 08.10.2014, жодним чином не позбавляє їх права на звернення до суду з позовом до продавця - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » про укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна з наявним обтяженням.
Позицію позивачів, що відсутність оригіналу кредитного договору впливає на перехід прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки відповідач вважає помилковою, оскільки доказом переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов'язанні, а не документи, що засвідчують права, що передаються. Документи ж, які засвідчують саме право (вимогу), не є предметом договору цесії і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія, а відтак, їх не передання цесіонарію означає лише невиконання цедентом додаткового юридичного обов'язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов'язань перед новим кредитором.
Отже, право вимоги за кредитним договором, як зазначає відповідач, перейшло до нього з моменту укладення договору № 108 від 11.10.2019 про відступлення прав вимоги, а сам кредитний договір не є доказом переходу прав.
Щодо відсутності кредитного договору відповідач пояснив, що після придбання права вимоги за кредитним договором у банку, що знаходився в процедурі ліквідації, та отримання документів, які підтверджують відступлене право вимоги, відбулось ознайомлення з такими документами. Під час ознайомлення із матеріалами кредитної справи стало відомо, що відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2015 по справі № 522/8692/15-к було постановлено, зокрема, надати тимчасовий доступ слідчому слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю та перебувають у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », з можливістю вилучення оригіналів, а саме кредитної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».
Численні адвокатські запити представника відповідача щодо отримання оригіналу кредитного договору, скеровані до ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІНФОРМАЦІЯ_32 , ІНФОРМАЦІЯ_33 , ІНФОРМАЦІЯ_34 та СБУ, результату не принесли.
Водночас, відповідач наголошує, що при ухваленні ІНФОРМАЦІЯ_18 рішенням від 09.11.2015 у справі № 916/2099/15 було встановлено всі обставини видачі та отримання кредитних коштів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а також підтверджено факт існування заборгованості ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за кредитним договором № 23/14 від 26.05.2014, досліджено кредитний договір, виписки по рахункам та розрахунок заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, позивача-1 та представника відповідача, суд встановив наступне.
08.10.2014 між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » як продавцем та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 як покупцями укладено Договір купівлі-продажу (т. 1, а.с. 13-16; 106-109), згідно з п. 1 якого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » продає та передає у власність, а ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 купили та прийняли у спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_6 , яка в цілому складається із семи житлових кімнат, житловою площею 256,3 кв.м, загальною площею 338,1 кв.м. За згодою покупців ОСОБА_4 набуває 62/100 частини квартири, а ОСОБА_3 і ОСОБА_5 набувають, в рівних частках кожний, 38/100 частин квартири.
Згідно з п. 3 Договору купівлі-продажу продаж квартири, за домовленістю сторін, вчиняється за 1 300 000,00 грн, які покупці зобов'язуються сплатити продавцю протягом 10 днів з моменту підписання цього договору, тобто до 18.10.2014. На підтвердження факту проведення повного розрахунку за цим договором продавець має надати заяву про повний розрахунок, на якій справжність підпису представника має бути нотаріально засвідчена. Відповідно до висновку про вартість майна, складеного 02.10.2014 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_35 », ринкова вартість квартири становить 1 300 000,00 грн. Відповідно до довідки про балансову вартість відчужуваної квартири від 08.10.2014, балансова вартість квартири становить 1 300 000,00 грн.
В п. 9 Договору купівлі-продажу сторони засвідчили, зокрема, те, що вони не приховують обставин, які мають істотне значення для договору, та що внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб.
Договір купівлі-продажу 08.10.2014 посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстровано в реєстрі за № 4965.
08.10.2014 нотаріусом також було посвідчено заяву про розрахунок за Договором купівлі-продажу, підписану з боку продавця - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (т. 1, а.с. 17).
08.10.2014 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 сплатили на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » грошові кошти у загальному розмірі 1 300 000,00 грн у якості оплати за квартиру, про що свідчать квитанції № 63275, № 63528 та № 63426 від 08.10.2014 (т. 6, а.с. 44-45).
08.10.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 (62/100 частини квартири), ОСОБА_5 (38/200 частини квартири) та ОСОБА_3 (38/200 частини квартири), про що свідчать наявні у матеріалах справи витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 27995961, № 27996575 та № 27996240 від 13.10.2014 (т. 1, а.с. 18-20).
У матеріалах справи наявна копія дублікату Іпотечного договору (т. 6, а.с. 138-144), з якого вбачається, що 30.05.2014 між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » як іпотекодержателем та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » як іпотекодавцем було укладено Іпотечний договір, згідно з п. 1.1. якого цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 26.05.2014 (далі - Кредитний договір) який укладено між іпотекодержателем та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (далі - боржник), стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов'язання). Кредит відповідно до вищевказаного Кредитного договору надається боржнику на наступних умовах: сума кредиту - 298 750 600,00 грн, строк повернення кредиту - 18.05.2015, розмір відсоткової ставки - 18% річних.
Згідно з п. 1.3. дублікату Іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, квартира АДРЕСА_6 , яка в цілому складається із семи житлових кімнат, житловою площею 256,3 кв.м, загальною площею 338,1 кв.м.
Відповідно до п.п. 1.4., 1.5. дублікату Іпотечного договору оціночна вартість предмета іпотеки згідно висновку про вартість № 052014/8-1 від 20.05.2014, складеного експертом-оцінювачем ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 », становить 7 300 000,00 грн. Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 7 300 000,00 грн.
Оригінал Іпотечного договору відповідачем до суду не надано.
02.10.2014 між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (іпотекодержатель) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (іпотекодавець та майновий поручитель за кредитними зобов'язаннями ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ») було укладено Договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем (далі - Договір про розірвання іпотечного договору; т. 1, а.с. 184; 212), згідно з п. 1 якого сторони, за взаємною згодою та керуючись ст. 651-654 ЦК України, вирішили розірвати Іпотечний договір (з майновим поручителем), посвідчений 30.05.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 3122, укладений між АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ».
Пунктом 2 Договору про розірвання іпотечного договору визначено, що цей договір є підставою для зняття заборони відчуження вказаного в Іпотечному договорі нерухомого майна: квартири АДРЕСА_6 , а також внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на вищевказане нерухоме майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права.
Договір про розірвання іпотечного договору посвідчено 02.10.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстровано в реєстрі за № 4889.
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_29 від 19.09.2018 у справі № 924/15/18 задоволено апеляційну скаргу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » в особі уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_15 на ліквідацію АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на рішення ІНФОРМАЦІЯ_30 від 10.04.2018 у справі № 924/15/18, скасовано вказане рішення місцевого господарського суду, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, застосовано наслідки недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 30.05.2014 між ПАТ " ІНФОРМАЦІЯ_11 " та ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_16 ", повернуто сторін у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_16 ", а саме щодо квартири за АДРЕСА_6 , яка в цілому складається з семи житлових кімнат, житловою площею - 256,3 кв.м, загальною площею - 338, 1 кв.м.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_30 від 09.12.2021 замінено сторону у справі № 924/15/18 ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на його правонаступника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
11.10.2019 між АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (новий кредитор) було укладено Договір № 108 про відступлення прав вимоги (далі - Договір № 108), згідно з п. 1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або поручителів та/або заставодавців фізичних осіб та/або юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - основні договори, надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Щодо прав вимоги за договорами застави та/або іпотечними договорами, що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за такими договорами відбувається за окремими договорами, які укладаються між сторонами одночасно із укладанням цього договору та підлягають нотаріальному посвідченню.
Відповідно до п. 4 Договору № 108 сторони домовились, що за відступлення прав за основними договорами відповідно до цього договору … новий кредитор сплатив грошові кошти у сумі 43 408 595,20 грн. Ціна відступлення сплачена новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором.
Пунктом 5 Договору № 108 передбачено, що наявні у банку документи, що підтверджують права вимоги до боржників, а також реєстр прав вимог у електронному вигляді передаються банком новому кредитору за відповідним актом не пізніше 3 робочих днів із дати укладення цього договору.
Додатком № 1 до Договору № 108 є «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» (т. 2, а.с. 70-73).
Одним із боржників, вказаних у цьому реєстрі, є ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (п/н 11), щодо якого відступаються права вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 26.05.2014 із врахуванням змін та доповнень, за договором застави майнових прав від 26.12.2014, за трьома договорами застави від 26.05.2014 та за договором застави від 30.07.2014.
11.10.2019 ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » підписали Акт прийому-передачі № 1 до Договору № 108, згідно якого банк передав, а ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (новий кредитор) прийняло документи, що засвідчують права банку за основними договорами, зокрема, за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 23/14 від 26.05.2014 (т. 2, а.с. 77-85).
21.10.2019 ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » підписали Акт прийому-передачі № 4 до Договору № 108, згідно якого банк передав, а ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (новий кредитор) прийняло додатково документи, зокрема, Іпотечний договір від 30.05.2014, укладений між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та майновим поручителем ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (оригінал) (т. 7, а.с. 63-64).
11.10.2019 між АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (новий іпотекодержатель) укладено Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами (далі - Договір про відступлення прав вимоги; т. 1, а.с. 129-130; т. 2, а.с. 14-15), згідно з п. 1 якого банк відступає новому іпотекодержателю належні банку, а новий іпотекодержатель набуває права вимоги банку до іпотекодавців фізичних осіб та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - іпотекодавці, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавців, спадкоємців іпотекодавців або інших осіб, до яких перейшли обов'язки іпотекодавців, за договорами іпотеки та/або іпотечними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі разом за текстом - іпотечні договори, надалі за текстом - права вимоги. Новий іпотекодержатель сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Згідно з п. 2 Договору про відступлення прав вимоги новий іпотекодержатель в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права іпотекодержателя за іпотечними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання іпотекодавцями зобов'язань за іпотечними договорами, сплати іпотекодавцями грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього договору, передачі предметів іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитними договорами, зобов'язання за якими забезпечуються згідно з іпотечними договорами (далі - кредитні договори) тощо.
Відповідно до п. 4 Договору про відступлення прав вимоги сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, відповідно до цього договору та Договору № 108 про відступлення прав вимоги від 11.10.2019, укладеного між сторонами, новий іпотекодержатель сплатив банку грошові кошти у сумі 43 408 595,20 грн. Ціна відступлення сплачена новим іпотекодержателем банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором та Договором № 108 про відступлення прав вимоги від 11.10.2019.
Наявні у банку документи, що підтверджують права вимоги до іпотекодавців, а також реєстр прав вимог у електронному вигляді передаються банком новому іпотекодержателю за відповідним актом не пізніше 3 робочих днів із дати укладення цього договору (п. 5 Договору про відступлення прав вимоги).
Додатком № 1 до Договору про відступлення прав вимоги є «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» (т. 1, а.с. 131; т. 2, а.с. 16).
Одним із боржників згідно вказаного реєстру є ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (п/н 2), щодо якого відступається право вимоги за іпотечним договором від 30.05.2014 з майновим поручителем - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », посвідченим ОСОБА_8 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 3122.
Згідно з платіжним дорученням № 56 від 05.09.2019 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » сплатило на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » 43 408 595,20 грн у якості оплати за договорами про відступлення прав вимоги (т. 2, а.с. 65).
У провадженні ІНФОРМАЦІЯ_10 перебувала справа № 916/2099/15 за позовом ПАТ " ІНФОРМАЦІЯ_11 " до ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_9 " про стягнення 311 256 494,42 грн заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від № 23/14 від 26.05.2014.
Рішенням від 09.11.2015 у справі № 916/2099/15 позов задоволено, стягнуто з ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_9 " на користь ПАТ " ІНФОРМАЦІЯ_11 " заборгованість за кредитом у розмірі 311 256 494,42 грн, з яких: 268 875 540,00 грн - заборгованість за кредитом, 23 977 804,97 грн - заборгованість за відсотками та 18 403 149,44 грн - пеня.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.03.2021 у справі № 916/2099/15 замінено позивача - ПАТ “ ІНФОРМАЦІЯ_11 » ( АДРЕСА_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на його правонаступника - ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_10 від 15.04.2021 у справі №916/2099/15 замінено стягувача - ПАТ “ ІНФОРМАЦІЯ_11 » ( АДРЕСА_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на його правонаступника - ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за виданим 24.11.2015 ІНФОРМАЦІЯ_18 наказом про примусове виконання рішення від 09.11.2015 у справі №916/2099/15. Цією ж ухвалою поновлено ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » строк для пред'явлення до виконання наказу, виданого 24.11.2015 ІНФОРМАЦІЯ_18 , про примусове виконання рішення від 09.11.2015 у справі №916/2099/15.
Спір у справі, що розглядається, стосується квартири АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 141607251101, з огляду на що суд вважає за доцільне дослідити хронологію реєстраційних дій щодо спірної квартири.
Так, з наявних у матеріалах справи інформаційних довідок (т. 1, а.с. 21-32; т. 3, а.с. 108-113, 226-231) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 141607251101 вбачається наступне:
- 23.08.2013 о 15:38 год. відбулась реєстрація об'єкта нерухомого майна з відкриттям розділу в реєстрі, право власності на квартиру зареєстровано за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_37 » на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 8482700, виданого 27.08.2013;
- 02.09.2013 о 19:07 год. припинено право власності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_37 » на квартиру та водночас зареєстровано право власності за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3639, виданого 02.09.2013;
- 30.05.2014 о 14:33 год. внесено запис про обтяження майна № 5849927 на підставі договору іпотеки № 3122 від 30.05.2014, вид обтяження - заборона на нерухоме майно, обтяжувач - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », особа, майно/права якої обтяжуються - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 »;
- 30.05.2014 о 14:46 до реєстру внесено запис № 5850432 про іпотеку на підставі договору іпотеки, серія та номер 3122, виданого 30.05.2014, вказано відомості про основне зобов'язання (строк виконання - 18.05.2015; розмір - 298750600,00 грн), зазначено відомості про суб'єктів (майновий поручитель - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 »; боржник - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »; іпотекодержатель - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », якого 12.10.2019 о 15:55 год. змінено на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 »);
- 02.10.2014 о 18:23 год. здійснено державну реєстрацію припинення обтяження майна на підставі договору про розірвання іпотечного договору, серія та номер 4889, виданого 02.10.2014;
- 02.10.2014 о 18:30 год. здійснено державну реєстрацію припинення іпотеки на підставі договору про розірвання іпотечного договору, серія та номер 4889, виданого 02.10.2014;
- 08.10.2014 о 10:59 год. здійснено державну реєстрацію припинення права власності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » на квартиру;
- 08.10.2014 о 10:59 год. право спільної часткової власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 (62/100), ОСОБА_3 (38/200) та ОСОБА_5 (38/200) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 4965, виданого 08.10.2014;
- 25.09.2018 о 15:46 внесено запис про обтяження майна № 28083804 на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_38 від 21.09.2018 № 760/36037/18, вид обтяження - арешт нерухомого майна;
- 27.03.2019 о 10:53 год. скасовано реєстраційну дію іпотеки на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_29 № 924/15/18 від 19.09.2018;
- 14.05.2019 о 10:10 год. скасовано реєстраційну дію обтяження на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_29 № 924/15/18 від 19.09.2018;
- 12.10.2019 о 15:55 год. зареєстровано відступлення прав іпотеки на підставі договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, серія та номер 874, виданий 11.10.2019, внесено відомості про зміну іпотекодержателя з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги позивачів про визнання відсутнім права іпотеки відповідача на спірну квартиру та про скасування державної реєстрації іпотеки у державному реєстрі.
Позивачі у справі доводять свою добросовісність при придбанні спірної квартири, зазначаючи при цьому, що іпотека порушує їх право власності на квартиру, а саме право вільно розпоряджатися останньою.
Водночас, іншою підставою позову позивачі визначили ті обставини, що відповідач з самого початку розгляду справи так і не надав оригінали документів, які стосуються виникнення кредитних правовідносин між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а також правовідносин іпотеки між цим же банком та майновим поручителем - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ».
Відповідач, у свою чергу, наполягає на чинності свого права іпотеки на спірну квартиру, доводить недобросовісність позивачів при придбанні квартири, наголошує про перехід до них в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку» всіх прав іпотекодавця, а доказом наявності своїх прав за кредитним та іпотечним зобов'язанням вважає правочин щодо відступлення прав вимоги. При цьому відповідач наголошує, що дублікат Іпотечного договору беззаперечно підтверджує належного іпотекодержателя предмету іпотеки - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », та що при ухваленні ІНФОРМАЦІЯ_18 рішення від 09.11.2015 у справі № 916/2099/15 було встановлено всі обставини видачі та отримання кредитних коштів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а також підтверджено факт існування заборгованості за Кредитним договором № 23/14 від 26.05.2014.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
За ч. 1 ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч. 1 ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За ч. 1 ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пп. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.
Однією із загальних засад державної реєстрації прав є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Частиною 5 ст. 12 цього Закону унормовано, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.
Відповідно до ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» (в ред. станом на дату придбання спірної квартири позивачами), нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, обтяження таких прав та за його результатами формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про нотаріат» угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.
При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.
За змістом ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").
У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Отже, іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов'язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки (див. рішення Конституційного Суду України від 14.07.2020 у справі № 8-р/2020).
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
За ч. 3 ст. 9 Закону України “Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.
У статті 17 Закону України «Про іпотеку» вказано, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. З врахуванням зазначених вимог закону, перехід права власності на предмет іпотеки не є підставою для її припинення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою; особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У пункті 7.18 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/73/17 зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_39 , а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
У Постанові ІНФОРМАЦІЯ_28 від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 зазначено:
« 38. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.».
Велика ІНФОРМАЦІЯ_28 для забезпечення єдності судової практики у Постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 конкретизувала висновки, викладені у низці постанов ІНФОРМАЦІЯ_28 , ІНФОРМАЦІЯ_25 та ІНФОРМАЦІЯ_40 у складі ІНФОРМАЦІЯ_25 , щодо деяких питань при вирішенні спорів про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Конкретизація висновків полягала, зокрема у такому:
- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 Постанови ІНФОРМАЦІЯ_28 від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;
- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.
У Постанові ІНФОРМАЦІЯ_28 від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 зазначено:
« 5.60. Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у Постановах ІНФОРМАЦІЯ_28 від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.».
Отже, права особи, яка покладається на дані реєстру речових прав, мають пріоритет по відношенню до прав іпотекодержателя, чий запис про іпотеку було незаконно вилучено, або не було зареєстровано.
При цьому на іпотекодержателя покладається обов'язок довести, що особа, яка придбала іпотечне майно, діяла недобросовісно.
Відповідач доводить недобросовісність позивачів та їх обізнаність про існування іпотеки на квартиру, посилаючись на такі обставини:
- іпотечний договір від 30.05.2014, договір про розірвання іпотечного договору від 02.10.2014 та договір купівлі-продажу спірної квартири від 08.10.2014 були посвідчені одним і тим же нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , якому було достеменно відомо про дані обставини, що, на думку відповідача, свідчить про системність виведення майна з іпотеки;
- вартість майна за договором купівлі-продажу була визначена відповідно до висновку про вартість майна від 02.10.2014, тобто саме в день посвідчення договору про розірвання іпотечного договору, що, на переконання відповідача, свідчить про те, що угода про продаж спірної квартири планувалась заздалегідь до укладання договору про розірвання іпотечного договору, а ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » мав на меті вивести предмет іпотеки та позивачі були обізнані про обставини щодо договору іпотеки та його розірвання;
- укладення договору купівлі продажу від 08.10.2014 відбулось через декілька днів після укладення 02.10.2014 нікчемного правочину - договору про розірвання іпотечного договору;
- продаж спірної нерухомості було вчинено за 1 300 000,00 грн, які позивачі мали сплатити протягом 10 днів з моменту підписання договору купівлі продажу, в той час як право власності на квартиру перейшло до позивачів в день укладення договору, що викликає у відповідача сумнів щодо повного розрахунку за договором та може свідчити про «пільгові умови» щодо здійснення розрахунку. Відповідач переконаний, що за звичайних умов між незнайомими людьми такого відбутись не могло;
- ціна договору купівлі-продажу склала 1 300 000,00 грн хоча за 4 місяці до цього, під час укладення іпотечного договору від 30.05.2014, вартість становила 7 300 000,00 грн, що майже в шість разів перевищує ціну продажу квартири.
Щодо посвідчення правочинів одним і тим же нотаріусом, що, на думку відповідача, свідчить про систематичність виведення майна з іпотеки суд зазначає, що нотаріусом у розумінні ст. 3 Закону України «Про нотаріат» є уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
При посвідченні угод про відчуження, зокрема, квартири перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна, що передбачено ст. 55 Закону України «Про нотаріат». Одним із обов'язків нотаріуса, що передбачений ст. 5 цього Закону, є обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Жодних доказів неправомірності дій нотаріуса, який 08.10.2014 посвідчив договір купівлі продажу спірної квартири, відповідач не надав, як і не оскаржував у встановленому порядку інші дії нотаріуса, пов'язані зі спірним нерухомим майном, з огляду на що відповідні доводи суд відхиляє.
Стосовно доводів відповідача про визначення вартості спірної квартири саме в день посвідчення договору про розірвання іпотечного договору, що може свідчити про планування відчуження майна заздалегідь, суд зазначає, що вказані доводи жодним чином не доводять, по-перше того, що позивачі мали хоч якесь відношення до планування продажу квартири та/або були в змові з продавцем з метою виведення майна з іпотеки, та, по-друге, вказані аргументи відповідача не підтверджують факт обізнаності позивачів про обтяження майна іпотекою.
Щодо посилання відповідача на укладення договору купівлі продажу квартири через декілька днів після вчинення нікчемного правочину щодо розірвання іпотечного договору, суд зазначає, що у даному випадку ключову роль відіграє не різниця в часі між правочинами, а факт відсутності станом на 08.10.2014 відомостей в державному реєстрі щодо будь-яких обтяжень спірної квартири.
Щодо доводів відповідача про «пільгові умови» договору купівлі-продажу суд зазначає, що за ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Узгоджена ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », як продавцем, та позивачами, як покупцями, ціна спірної квартири не може свідчити про недобросовісність саме позивачів. Крім того, відповідач не довів того факту, що позивачі на момент придбання квартири були обізнані про її оціночну вартість відповідно до висновку про вартість № 052014/8-1, складеного 20.05.2014 експертом-оцінювачем ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 », на який посилається відповідач та який вказано в п. 1.4. наявної у матеріалах справи копії дублікату іпотечного договору від 30.05.2014.
Водночас, відповідачем не надано доказів неправомірності висновку про вартість майна, складеного 02.10.2014 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_35 », згідно якого сторони договору купівлі-продажу визначили ціну продажу спірної квартири. Не зазначав відповідач і про оскарження вказаного висновку.
Крім того, як свідчать матеріали справи, повний розрахунок за придбану квартиру позивачі здійснили саме в день укладення договору купівлі-продажу, хоча й умовами договору і було передбачено можливість покупців сплатити ціну квартири протягом 10 днів з моменту підписання договору, що жодним чином не суперечить приписам ст.ст. 691-694 Цивільного кодексу України та не свідчить про недобросовісність позивачів.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08.10.2014 позивачі набули право власності на спірну квартиру.
Суд встановив, що станом на день укладення вказаного договору купівлі-продажу в державних реєстрах були відсутні записи про іпотеку та про державну реєстрацію обтяження на спірну квартиру.
Так, 08.10.2014 позивачі не знали та не могли знати про те, що придбана ними квартира була предметом будь-яких іпотечних договорів.
Отже, в даному випадку відповідачем не спростовано добросовісність позивачів при укладенні договору купівлі-продажу від 08.10.2014.
Тому, за відсутності в державному реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, позивачі, які добросовісно покладалися на ці відомості, тобто не знали і не мали знати про існування таких прав чи обтяжень, набули право на спірну квартиру вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Доводи відповідача про скасування навесні 2019 року, тобто більш ніж через 5 років після укладення договору купівлі-продажу від 08.10.2014, в державному реєстрі реєстраційної дії щодо припинення іпотеки на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_29 № 924/15/18 від 19.09.2018 не спростовують виникнення у позивачів, як добросовісних набувачів, права власності на спірну квартиру, оскільки, як вже було зазначено судом, права особи, яка покладається на дані реєстру речових прав, мають пріоритет по відношенню до прав іпотекодержателя, чий запис про іпотеку було незаконно вилучено, або не було зареєстровано.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Цивільне законодавство серед способів захисту речових прав виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови ІНФОРМАЦІЯ_28 від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов'язані із позбавленням володіння (див. пункт 71 постанови ІНФОРМАЦІЯ_28 від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Отже, в даному випадку, позивачі прагнуть усунути перешкоди у здійсненні права самостійно розпоряджатись належним їм нерухомим майном, у відношенні якого було зареєстроване іпотечне обтяження.
Частина 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 Цивільного кодексу встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах ІНФОРМАЦІЯ_28 від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень до суду.
За статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Позивачі обрали спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом відсутнім права іпотеки ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на спірну квартиру.
Суд враховує, що позивачі не передавали квартиру в іпотеку ні відповідачу, ні будь-якій іншій особі. Не є позивачі і сторонами іпотечного договору, дублікат якого пред'являв для огляду відповідач. Водночас, відповідач наполягає на тому, що до позивачів із придбанням квартири в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку» перейшли всі права та обов'язки іпотекодавця.
Отже, суд констатує, що між сторонами цієї справи дійсно існує спір щодо наявності або відсутності права іпотеки на спірну квартиру.
Більше того, про наявність такого спору свідчить справа № 916/2847/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_16 », ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_9 » про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вказана справа розглядається ІНФОРМАЦІЯ_18 . Наразі провадження у цій справі зупинено ухвалою від 20.06.2023 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 522/11201/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 міститься правова позиція про те, що відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. За висновками ІНФОРМАЦІЯ_25 , сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика ІНФОРМАЦІЯ_28 погоджується з такими висновками і вважає, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови ІНФОРМАЦІЯ_28 від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).
Таким чином, суд вважає, що позивачами у даній справі обрано належний спосіб захисту прав, що відповідає законодавству та сприяє юридичній визначеності, у зв'язку з чим позов в частині визнання відсутнім права іпотеки підлягає задоволенню, оскільки позивачі у цій справі є власниками квартири, щодо якої зареєстровано обтяження у вигляді іпотеки.
Щодо позову в частині скасування державної реєстрації іпотеки суд зазначає, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (див. постанови ІНФОРМАЦІЯ_28 від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Беручи до уваги встановлені судом обставини справи, а також враховуючи, що позивачі як власники спірної квартири не передавали її в іпотеку та не є сторонами будь-яких іпотечних договорів, суд вважає обґрунтованими вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки на спірну квартиру, що створює позивачам перешкоди у здійсненні ними правомочностей власників майна.
Щодо оригіналів договорів.
У цій справі позивачі наголошують на тому, що відповідач не має оригіналів кредитного договору № 23/14 від 26.05.2014 та іпотечного договору від 30.05.2014.
Дійсно, в ході розгляду справи відповідач тривалий час намагався розшукати матеріали кредитної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » з оригіналами договорів, чому суд сприяв, вживаючи передбачених статтею 81 ГПК України заходів щодо витребування/отримання оригіналів вказаних документів за клопотанням відповідача.
Втім, відповідач не надав оригінали вказаних договорів, а Печерський районний суд міста Києва, у якого витребовувались оригінали відповідних доказів, повідомив про їх відсутність.
З огляду на вказані обставини, суд не надає оцінку кредитному та іпотечному договорам та згідно з частиною 6 статті 91 ГПК України не бере їх копії до уваги.
Разом з тим, суд зазначає, що у даній справі з вимогами про визнання відсутнім права іпотеки відповідача та про скасування державної реєстрації права іпотеки, заявленими насамперед з підстав добросовісності позивачів як набувачів спірного майна, кредитні відносини на підставі кредитного договору № 23/14 від 26.05.2014, укладеного між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », мають другорядне значення та не входять до предмета доказування. При цьому, встановлена судом добросовісність позивачів є цілком достатньою та самостійною підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 та ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями частин першої та третьої цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Також, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.94 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Водночас, за приписами ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Таким чином, в порядку розподілу судових витрат з відповідача слід стягнути на користь позивачів-1 та -3 по 4 624,40 грн витрат зі сплати судового збору, а судовий збір у розмірі 4 204,00 грн слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету, оскільки позивач-2 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) - задовольнити.
2. Визнати відсутнім право іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на об'єкт нерухомості - квартиру, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 141607251101.
3. Скасувати державну реєстрацію іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомості - квартиру, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 338,1 кв.м, житловою площею 256,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 141607251101; номер запису про іпотеку: 5850432; дата, час державної реєстрації: 30.05.2014 14:46:02.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 624,40 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) 4 624,40 грн витрат зі сплати судового збору.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) в дохід бюджету (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_41 (ЕАП), Рахунок отримувача НОМЕР_8 , Код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 4 204,00 грн.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 22 травня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 02 червня 2025 р.
Суддя ОСОБА_1