02 червня 2025 року Справа № 915/251/24
м. Миколаїв.
Суддя Господарського суду Миколаївської області Коваль С.М.,
розглянувши матеріали
позову Акціонерного товариство "Миколаївобленерго",
вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв;
e-mail: kanc@energy.mk.ua
до Вознесенської міської ради,
площа Центральна, 1, м. Вознесенськ,
Миколаївська обл.,
про визнання права власності за набувальною давністю,-
Акціонерним товариством (АТ) «Миколаївобленерго» пред'явлено позов до Вознесенської міської ради, про визнання за АТ «Миколаївобленерго» права власності за набувальною давністю на будівлю закритої трансформаторної підстанції - ЗТП 10/0,4 кВ № 13, яка розташована по вул. Омеляновича-Павленка, 39 П у м. Вознесенську, Миколаївської області, посилаючись на те, що безперервно володіє майном майже 66 років, що на його думку є підставою для визнання за ним права власності на це майно за набувальною давністю. При цьому, позивач вказує на те, що спірне майно перебуває на його балансі. Позов обґрунтований приписами статей 319, 328, 344, Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 08.03.2024 відкрито провадження в даній справі і визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому, визначено провести розгляд справи №915/251/24 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.03.2024 направлена на адресу відповідача, отримано останнім 13.03.2024, що підтверджується довідкою про доставку документа в електронний кабінет.
Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Так, АТ «Миколаївобленерго» з 1958 є користувачем будівлі закритої трансформаторної підстанції - ЗТП 10/0,4 кВ № 13, що знаходиться по вул. Омеляновича-Павленка, 39 П у м. Вознесенську, Миколаївської області.
Право власності на дане майно ні за ким не визнавалось та не було зареєстроване за жодною особою. Однак, незважаючи на невизначений статус нерухомого приміщення, витрати по утриманню несе АТ «Миколаївобленерго», у зв'язку з тим, що закрита трансформаторна підстанція - ЗТП 10/0,4 кВ № 13 є транзитною і нерозривно задіяна у передачі електричної енергії до об'єктів електроенергетики АТ «Миколаївобленерго», а також до якої приєднані споживачі з якими укладено договори про постачання електричної енергії.
Позивач звертався з листами про надання інформації щодо обліку на балансі у Миколаївської обласної ради, Фонду державного майна, Миколаївської обласної ради щодо спірного майна, на що були надані відповіді про те, що спірне нерухоме майно не обліковується серед об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області. Також в матеріалах справи наявна відповідь Виконавчого комітету Вознесенської міської ради, що спірне майно не обліковується серед об'єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Вознесенська Миколаївської області.
У АТ «Миколаївобленерго» відсутній перелік майна, що увійшов до статутного капіталу останнього у процесі корпоратизації та інвентаризаційні описи основних фондів, складених на дату оцінки об'єкта у 1995 році. З метою пошуку вказаних документів, позивач звертався до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, AT «Одесаобленерго», Державного архіву Одеської області, ВП «Південна електроенергетична система» ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного майна України.
У відповідях зазначених організацій (від 09.04.2020 №26/1.1-19.3-9266, від 03.03.2020 №101/03/03-1024, від 02.11.2018 №101/10/03-7080, від 20.03.2020 №709/05-20, від 27.02.2020 №05/8018, від 10.02.2015 №12/02/2516/нк, 26.01.2018 №10-21-1645) вказано про відсутність у них переліку майна, що увійшов до статутного капіталу АТ «Миколаївобленерго» та інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об'єкта у 1995 році.
03.03.2017 набрав чинності Порядок підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затверджений наказом Фонду Державного майна України від 12.01.2017 №17 (далі - Порядок №17).
Відповідно до п. 5 Порядку №17 для підтвердження факту передачі державного майна До статутного капіталу господарського товариства, утвореного у процесі приватизації (корпоратизації), заявник подає до державного органу приватизації, зокрема дані інвентаризаційних описів основних фондів (зведений акт інвентаризації, перелік необоротних активів), складених на дату оцінки об'єкта.
У позивача не збереглися інвентаризаційні описи основних фондів (зведений акт інвентаризації, перелік необоротних активів), складених на дату оцінки об'єкта у 1995 році.
Позивач звертався з листом від 26.07.2017 №01/16-4272 до ФДМУ та наявними у нього документами, які необхідні для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу АТ «Миколаївобленерго», на що була надана відповідь від 26.01.2018 №10-21-1645 про те, позивачем був наданий не повний пакет щодо підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу позивача.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набувальна давність відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК.
Слід зазначити, що право власності належить до числа таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного факту, а то й їх сукупності.
Тому, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Таким чином, особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник і, тим більше, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.
Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК (особа заволоділа чужим майном). Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (ст. 3 ЦК України).
Для визнання володільця добросовісним вважається достатнім, щоб він не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі.
Доказів набуття АТ «Миколаївобленерго» майна, зазначеного у позові, злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі, суду не надано.
Відсутні і докази того, що у позивача наявний умисел причинити шкоду іншій особі. Наведене дає підстави вважати позивача добросовісним володільцем спірного нерухомого майна.
Ще однією важливою обставиною, яка підлягає доведенню за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, є відкритість володіння, тобто очевидне для третіх осіб, які повинні мати можливість це бачити, не перешкоджати доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію.
Надані позивачем докази свідчить про відкритість володіння (очевидне для третіх осіб, які мали можливість це бачити, відсутність перешкод доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію ).
У відповідності до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом.
Безперервність володіння, яке відповідає всім зазначеним в законі умовам, повинне бути на протязі визначених законом строків і цей строк диференціюється в залежності від об'єкта (для нерухомого майна - 10 років).
Оцінюючи вказані та інші документи щодо визнання права власності за набувальною давністю, а саме: технічний паспорт № 82 від 19.06.1997; паспорт № 12 від 07.03.2005; паспорт технічного стану будівлі (споруди) 23.06.2009; паспорт № 12 від 21.06.2018; акти приймання виконаних робіт; технічний паспорт ЗТП 10/0,4 кВ № 13 від 21.08.2023; договір оренди землі № 227/17 від 17.11.2017; витяг з державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 111469105 від 23.01.2018; договори про постачання електричної енергії зі споживачами; давність володіння позивачем будівлею закритої трансформаторної підстанції - ЗТП 10/0,4 кВ № 13, яка розташована по вул. Омеляновича-Павленка, 39 П у м. Вознесенську, Миколаївської області, та його безперервність (тобто строк володіння) бере початок з 1958 року, а на час розгляду спору складає понад 66 років.
Вищенаведене свідчить, що позивачем доведена суду сукупність певних юридичних фактів, які виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України мають значення для цієї справи, а саме: законність об'єкту володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння спірним нерухомим майном.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Ураховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги АТ «Миколаївобленерго» про визнання за нею в порядку набувальної давності право власності на закритої трансформаторної підстанції - ЗТП 10/0,4 кВ № 13, яка розташована по вул. Омеляновича-Павленка, 39 П у м. Вознесенську, Миколаївської області, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 126,129, 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд, -
1. Позов Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» задовольнити повністю.
2. Визнати за Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 23399393) право власності за набувальною давністю на будівлю закритої трансформаторної підстанції - ЗТП 10/0,4 кВ № 13, літера «А-1н», площею 20,00 кв.м., яка розташована по вул. Омеляновича-Павленка, 39 П у м. Вознесенську, Миколаївської області.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Коваль.