79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.05.2025 Справа № 914/1098/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача: Відділу з питань культури Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, м. Золочів, Львівська обл.
про: стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Представники:
від позивача: Бень Вікторія Ернестівна (в режимі відеоконференції) - представник;
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд» подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ до відповідача Відділу з питань культури Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, м. Золочів, Львівська обл. про стягнення 144 237,21грн. заборгованості, з якої: 115 362,33грн. - основний боргу, 15 183,07грн. - пеня, 2422,41грн. - 3% річних, 11 269,40грн. - інфляційні втрати. Також позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та розгляд справи по суті призначено на 01.05.2025 року на 11:45 год.
09.04.2025 року через систему “Електронний суд» представником позивача подано заяву за вх.№9230/25 про участь у судовому засіданні 01.05.2025 року на 11год. 45хв. представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, яке ухвалою суду від 11.04.2025 року задоволено.
У судовому засіданні 01.05.2025 року судом озвучено присутньому представнику позивача, що від відповідача 17.04.2025 року надійшов відзив на позовну заяву за вх.№10044/25, в якому відповідач визначає суму основного боргу та заперечує проти нарахування штрафних санкцій та 21.04.2025 року від представника позивача через систему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив за вх.№10219/25, відтак для надання можливості учасникам у справі забезпечити явку по розгляду справи по суті, суд постановив відкласти судове засідання на 28.05.2025 року о 11:45 год.
В судове засідання 28.05.2025 року позивач явку представника в режимі відеоконференції забезпечив та позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримує в повному обсязі та зазначає, що судові витрати складають з суми судового збору.
В судове засідання 28.05.2025 року відповідач явку представника не забезпечив, 16.05.2025 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання за вх.№12869/25, в якому відповідач просить здійснити розгляд справи за наявними у справі письмовими матеріалами, поданими відповідачем, зокрема відзивом на позовну заяву та без участі представника відповідача у справі.
Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Суд перейшов до стадії ухвалення рішення, вступна та резолютивна частина якого оголошена в цьому судовому засіданні.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань, які виникли на підставі договору постачання природного газу №12-5413/24-БО-Т від 28.12.2023 року у частині належного здійснення оплати за природний газ у період з березня по квітень включно 2024 року, що призвело до виникнення боргу у розмірі 115 362,33грн.
Внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу 15 183,07грн. - пені, 2422,41грн. - 3% річних, 11 269,40грн. - інфляційні втрати.
Відтак позивач просить стягнути з відповідача 115 362,33грн. боргу за поставлений природний газ, який відповідач спожив у березні та квітні 2024 року, 15 183,07грн. - пені, 2422,41грн. - 3% річних, 11 269,40грн. - інфляційні втрати та 2 422,40грн. судового збору, який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Аргументи відповідача.
17.04.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№10044/25, в якому відповідач визначає суму основного боргу та заперечує проти нарахування штрафних санкцій, а саме зазначає, що відповідач є бюджетною неприбутковою установою.
У поданому клопотанні за вх.№12869/25, відповідач просить здійснювати розгляд справи за наявними у справі письмовими матеріалами, поданими відповідачем, зокрема відзивом на позовну заяву та без участі представника відповідача у справі.
Суд розглянув справу без участі представника відповідача та з урахуванням його позиції, викладеній у відзиві на позов, а саме визнання відповідачем основного боргу та за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
28.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Відділом з питань культури Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області укладено договір №12-5413/24-БО-Т постачання природного газу, відповідно до п. 2.1 Договору Відповідач замовив у Позивача у січні, лютому, березні та квітні 2024 певний обсяг (об'єм) природного газу, а саме: у січні 2024 - 12,0000 тис.м3; у лютому 2024 - 10,0000 тис.м3; у березні 2024 - 11,0000 тис.м3; у квітні 2024 - 2,0000 тис.м3.
Відповідно до п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого Позивачем Відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Позивач стверджує, що відповідно до п. п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, на підставі отриманих від Відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, Позивач готує та надає Відповідачу два примірники акту приймання- передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Позивача.
Відповідно до п.п. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 Договору, Відповідач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення Відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Відповідача відповідно до п. 3.5.1 Договору, та даних щодо остаточної алокації відборів Відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.
На виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, Позивачем направлялись Відповідачу примірники актів приймання-передачі, підписані уповноваженим представником Позивача, дані акти знаходяться в матеріалах справи. Відповідач свої зобов'язання по Договору виконав частково та повернув підписані акти приймання-передачі за січень та лютий 2024.
Позивач стверджує, та відповідач у поданому відзиві не заперечує, що на виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 647 401,67 грн, а саме: - акт приймання-передачі природного газу від 12.02.2024 - 17,41629 тис.м3 - на суму 288 307,31 грн (природний газ видобутий на території України); - акт приймання-передачі природного газу від 11.03.2024 - 14,71088 тис.м3 - на суму 243 522,24 грн (природний газ видобутий на території України).
Відповідач частково розрахувався за отриманий природний газ на суму 532 039,34грн.
Позивач зазначає, що Відповідач ухилився від документального оформлення обсягів спожитого природного газу у березні та квітні 2024 та не надав Позивачу, відповідно до п.п. 3.5.1. Договору, не пізніше 5 (п'ятого) числа, наступного за розрахунковим періодом завірену належними чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Отже, в цьому випадку обсяги споживання встановлюються відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та не звільняє Відповідача від обов'язку сплатити вартість поставленого природного газу за спірний період, а саме за поставлений газ у березні та квітні 2024 року.
З відповіді Оператора ГТС № ТОВВИХ-25-1636 від 30.01.2025 року вбачається, що Відповідачем (ЕІС - код: 56XT00018283J00N) спожито природний газ з ресурсу Позивача у відповідних обсягах: - у березні 2024 - 6,97165 тис.м3; - у квітні 2024 - 0,992 тис.м3. Аналогічний ЕІС - код 56XT00018283J00N зазначений у реквізитах Споживача у Договорі.
Акти приймання-передачі за березень та квітень 2024 були складені та підписані уповноваженим представником Позивача та направлений на електронну адресу Відповідача, вказану у Договорі. Такий формат обміну документами не суперечить чинному законодавству та слугує швидшим способом повідомити іншу сторону про необхідність вчинити певні дії. Докази електронного надіслання знаходяться в матеріалах справи.
Згідно п. 6.2. Договору Споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Відповідач не заперечував щодо кількості та якості отриманого природного газу у березні та квітні 2024 про що свідчать кошти, які Відповідач перераховував Позивачу, але не своєчасно та не в повному обсязі.
Згідно листа №82 від 07.05.2024 року, який адресований позивачу та який знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що Відповідач визнає наявність заборгованості по Договору та зобов'язується її погасити у судовому порядку.
Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Згідно п. 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1 000 м3 газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 м3. Всього ціна газу за 1000 м3 з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16 553,89 грн.
Таким чином, шляхом обрахунку 6,97165 м3 х 16 553,89 грн = 115 407,91грн. визначено, що Відповідач у березні 2024 спожив природного газу на загальну суму 115 407,91 грн. та 0,00992 м3 х 16 553,89 грн = 164,21 грн. - це вартість спожитого природного газу у квітні 2024.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем 27 травня 2024 року направлялося на електронну адресу, вказану у договорі, акт звіряння розрахунків. Вказаний акт залишився без відповіді з боку Відповідача.
Позивач стверджує, що оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором за березень 2024 року та квітень 2024 року складає 115 362,33 грн., детальний розрахунок якого викладено у додатку до цього позову, яку відповідач не заперечує та визнає у поданому відзиві на позовну заяву.
Внаслідок неналежного та несвоєчасного виконання зобов'язань за договором Відділом з питань культури Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, позивач нарахував відповідачу 15 183,07грн. - пені, 2422,41грн. - 3% річних та 11 269,40грн. - інфляційні втрати.
Норми права та висновки суду.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно абз.1 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов'язання на підставі укладеного договору постачання природного газу №12-5413/24-БО-Т від 28.12.2023 року.
Отже, укладений Договір за своїм змістом, є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідач ухилився від документального оформлення обсягів спожитого природного газу у березні та квітні 2024 та не надав Позивачу, відповідно до п.п. 3.5.1. Договору, не пізніше 5 (п'ятого) числа, наступного за розрахунковим періодом завірену належними чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. Отже, в цьому випадку обсяги споживання встановлюються відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та не звільняє Відповідача від обов'язку сплатити вартість поставленого природного газу за спірний період, а саме за поставлений газ у березні та квітні 2024 року.
З відповіді Оператора ГТС № ТОВВИХ-25-1636 від 30.01.2025 року вбачається, що Відповідачем (ЕІС - код: 56XT00018283J00N) спожито природний газ з ресурсу Позивача у відповідних обсягах: - у березні 2024 - 6,97165 тис.м3; - у квітні 2024 - 0,992 тис.м3. Аналогічний ЕІС - код 56XT00018283J00N зазначений у реквізитах Споживача у Договорі.
Акти приймання-передачі за березень та квітень 2024 були складені та підписані уповноваженим представником Позивача та направлений на електронну адресу Відповідача, вказану у Договорі. Такий формат обміну документами не суперечить чинному законодавству та слугує швидшим способом повідомити іншу сторону про необхідність вчинити певні дії. Докази електронного надіслання знаходяться в матеріалах справи.
Як вбачається із матеріалів справи, основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі за Договором за березень 2024 року та квітень 2024 року складає 115 362,33 грн., детальний розрахунок якого викладено у додатку до цього позову, яку відповідач не заперечує та визнає у поданому відзиві на позовну заяву.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 115 362,33 грн. основної заборгованості є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, відтак підлягає до задоволення.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із положеннями пункту 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Факт поставки відповідачу природнього газу підтверджується з відповіді Оператора ГТС № ТОВВИХ-25-1636 від 30.01.2025 року вбачається, що Відповідачем (ЕІС - код: 56XT00018283J00N) спожито природний газ з ресурсу Позивача у відповідних обсягах: - у березні 2024 - 6,97165 тис.м3; - у квітні 2024 - 0,992 тис.м3. Аналогічний ЕІС - код 56XT00018283J00N зазначений у реквізитах Споживача у Договорі. Акти приймання-передачі за березень та квітень 2024 були складені та підписані уповноваженим представником Позивача та направлений на електронну адресу Відповідача, вказану у Договорі. Такий формат обміну документами не суперечить чинному законодавству та слугує швидшим способом повідомити іншу сторону про необхідність вчинити певні дії. Докази електронного надіслання знаходяться в матеріалах справи.
Так, відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відтак, позивачем нараховано пеню з початком періоду нарахування з 16.05.2024 року по 15.11.2024 рік на суму боргу, яка виникла за поставлений газ у березні та з початком періоду нарахування з 18.06.2024 року по 17.12.2024 рік на суму боргу, яка виникла за поставлений газ у квітні. Загальна сума нарахованої пені позивачем відповідачу становить 15 183,07 грн.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши періоди нарахування та Закону «України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку що така розрахована правильно та стягненню підлягає пеня в сумі 15 183,07 грн.
Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого газу позивачем нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум за поставлений газ у березні та квітні 2024 року окремо, які підлягали сплаті з врахуванням п. 5.1 договору, у загальному розмірі 2422,41грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, дійшов висновку, що позивачем зазначено правильний період прострочення грошового зобов'язання та суми від яких нараховувались 3% річних, проте при обрахунку визначилася інша сума, отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 2422,40грн., в задоволенні 1грн. 3% річних слід відмовити.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 11269,40грн. - інфляційних нарахувань, які обраховувались від прострочених сум по поставленому газу за березень та квітень 2024 року, які підлягала сплаті з врахуванням п. 5.1 договору, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильні суми боргу від яких здійснювалось нарахування інфляційних втрат та період, проте при обрахунку визначилася інша сума, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 11 081,39грн., а в задоволенні 188,01грн. інфляційних втрат слід відмовити.
Щодо заперечень відповідача щодо нарахування штрафних санкцій, суд зазначає таке.
Відповідно до приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 року у справі №911/952/22).
Відповідно до п. п. 5.1, 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.
Тому доводи відповідача в цій частині відхиляються.
Щодо заперечень нарахування пені, то суд зазначає таке.
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (постанова Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі N 910/6379/14 (провадження N 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Ураховуючи наведене, суд зазначає, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
У даному випадку, сторонами у договорі погоджено, шо у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Розрахунок пені позивачем проведений в межах шестимісячного строку. Тому доводи відповідача у цій частині судом відхиляються.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості та визнав основну суму боргу, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягає заборгованість у розмірі 144 049,19грн., з якої: 115 362,33грн. - основний борг, 15 183,07грн. - пеня, 2422,40грн. - 3% річних, 11 081,39грн. - інфляційні втрати, а в задоволенні решти 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2422,40грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0000027453 від 02 квітня 2025 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2419,24грн.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відділу з питань культури Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області (80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Чорновола В., будинок 1; код ЄДРПОУ 44080127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість у розмірі 144 049,19грн., з якої: 115 362,33грн. - основний борг за поставлений природний газ, 15 183,07грн. - пеня, 2422,40грн. - 3% річних, 11 081,39грн. - інфляційні втрати та 2419,24грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2025р.
Суддя Коссак С.М.