02.06.2025 р. Справа№ 914/1708/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., розглянувши матеріали заяви Львівської міської ради, місто Львів
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерміськбуд» (79024, місто Львів, вулиця Старознесенська, будинок 24-26; ідентифікаційний код юридичної особи 32713081) заборгованості в розмірі 61 785, 26 грн зі сплати орендної плати за землю згідно договору оренди землі №2600 від 16.06.2005.
До Господарського суду Львівської області від Львівської міської ради надійшла заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерміськбуд» заборгованості в розмірі 61 785, 26 грн зі сплати орендної плати за землю згідно договору оренди землі №2600 від 16.06.2005.
30.05.2025 за вх.№14363/25 через підсистему “Електронний суд» від представника Львівської міської ради (заявника) надійшла заява про відкликання заяви про видачу судового наказу у зв'язку з відсутністю заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерміськбуд» (боржника), повернення заяви про видачу судового наказу Львівській міській раді (заявнику) та повернення Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради сплаченого судового збору за подання заяви про видачу судового наказу.
Розглянувши заяву Львівської міської ради про відкликання заяви про видачу судового наказу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 150 Господарського процесуального кодексу України заявник має право відкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.
Відповідно до частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
В постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови.
Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Враховуючи вищевикладене, а також відсутність процесуальної норми, яка б врегульовувала процесуальні наслідки вирішення судом питання щодо відкликання заяви про видачу судового наказу, суд застосовує до спірних правовідносин процесуальну аналогію, а саме положення пункту 3 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України .
Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви.
Судом встановлено, що заява про відкликання заяви про видачу судового наказу підписана повноважною особою, а саме представником заявника Гузюк Наталією Ігорівною, що підтверджується наявним в справі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, з огляду на вищевказані обставини та враховуючи те, що заявником подано заяву про відкликання заяви про видачу судового наказу до її розгляду судом, суд, з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, вважає за необхідне заяву Львівської міської ради (вх.№14363/25 від 30.05.2025) про відкликання заяви про видачу судового наказу задовольнити та повернути Львівській міській раді заяву про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів заяви, при поданні заяви про видачу судового наказу до суду Департаментом природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради було сплачено судовий збір на загальну суму 302,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №211 від 22.05.2025.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір».
Відповідно до пункту 5 частини 1, частини 5 статті 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Враховуючи все вищенаведене, Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради з державного бюджету підлягає поверненню судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Керуючись статтею 7 Закону України «Про судовий збір», частиною 5 статті 150, пунктом 3 частини 5 статті 174, 233, 234, 235, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Львівської міської ради про відкликання заяви про видачу судового наказу задовольнити.
2. Повернути Львівській міській раді заяву про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерміськбуд» заборгованості в розмірі 61 785, 26 грн зі сплати орендної плати за землю згідно договору оренди землі №2600 від 16.06.2005.
3. Повернути Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 34857473) з Державного бюджету України 302,80 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №211 від 22.05.2025.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 02.06.2025
Суддя Сухович Ю.О.