вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" вересня 2024 р. Справа № 911/156/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»
до Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерго-промислова група “Югенергопромтранс»
про стягнення 256 689,41 гривень
за участю представників
позивача: Буркова О.М. (довіреність №21/12-16 від 21.12.2023)
відповідача: Муравський С.П. (довіреність №45/01 від 19.02.2021)
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (далі - ПрАТ “НЕК “Укренерго»/позивач) до Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" (далі - ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс»/відповідач) про стягнення 1 508 610,44 гривень, з яких:
- 1 161 921,03 грн основного боргу;
- 8 128,80 грн 3% річних;
- 9 073,43 грн інфляційних втрат;
- 88 119,71 грн пені;
- 151 367,47 грн штрафу.
Господарський суд Київської області ухвалою від 07.02.2024 у справі №911/156/24, зокрема:
- прийняв позовну заяву ПрАТ “НЕК “Укренерго» до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив на 04.03.2024 підготовче засідання;
- зобов'язав позивача у строк до 04.03.2024 надати суду:
1) письмові пояснення стосовно нарахування 7% штрафу на сукупні суми боргу по актах, що фактично вже включають три платежі сум попередньої оплати планової вартості послуг, на які також здійснено нарахування штрафу, тобто більше одного разу, з урахуванням правової природи штрафу, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання та нараховується одноразово;
2) письмові пояснення щодо підстав нарахування позивачем штрафу на підставі абзацу третього ч. 2 ст. 231 ГК України, якою передбачено застосування штрафних санкцій за порушення саме негрошових зобов'язань, з урахуванням спору за поданим позовом, що виник щодо виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуги, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням;
3) письмові пояснення щодо неузгодженості між вказаною позивачем, у тому числі у прохальній частині позову, ціною позову - 1 508 610,44 гривень, та загальною сумою заявлених до стягнення коштів - 1 418 610,44 гривень;
4) належним чином засвідчені та читабельні копії витягів з сервісу “АСКОД онлайн»;
- встановив сторонам строк для подання заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні - до 04.03.2024, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
22.02.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс» надійшов відзив на позовну заяву, а також: клопотання про витребування у позивача документів; клопотання про зобов'язання позивача та відповідача надати акти звірки за договором; клопотання про залучення до участі у цій справі третіх осіб, клопотання про долучення до матеріалів справи копій листів щодо врегулювання заборгованості та щодо врегулювання взаємних зобов'язань.
04.03.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у цій справі надійшли письмові пояснення.
Згідно вказаних пояснень позивач, зокрема, зауважив на помилковому зазначенні у прохальній частині позовної заяви ціни позову - 1 508 610,44 грн, а тому просив вважати правильною заявлену до стягнення загальну суму - 1 418 610,44 грн.
Також позивач надав читабельні витяги з сервісу “АСКОД онлайн».
До того ж 04.03.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб та відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 04.03.2024 вказані вище відзив та клопотання відповідача про долучення листів до матеріалів справи, а також пояснення позивача та відповідь на відзив судом прийнято до розгляду.
Стосовно ж решти поданих відповідачем клопотань, то у підготовчому засіданні 04.03.2024:
- клопотання про витребування у позивача документів відповідачем знято з розгляду;
- у задоволенні клопотання про зобов'язання обох сторін подати акти звірки розрахунків судом відмовлено з огляду на необґрунтованість та безпідставність такого клопотання.
Щодо клопотання відповідача про залучення третіх осіб, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з таких підстав.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Так, клопотання відповідача мотивовано тим, що відповідно до законодавчих приписів джерелом коштів для здійснення ДП «Гарантований покупець» з ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс» розрахунків є, зокрема, платежі учасника ринку - ПрАТ “НЕК “Укренерго».
У розрізі вказаного відповідач зауважив, що згідно доданої до відзиву довідки заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс» складає 25 361 341,60 грн, а основною причиною виникнення цього боргу є заборгованість позивача перед гарантованим покупцем за послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії.
За доводами відповідача спір у цій справі можливо вирішити шляхом погашення заборгованості, застосувавши до сторін та ДП «Гарантований покупець», за безпосередньої участі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, приписи статей 601, 603, 604 Цивільного кодексу України і уклавши мирову угоду про проведення між сторонами взаємозаліків однорідних вимог.
Втім, як зауважив відповідач, вчинити означені дії неможливо до осіб, які не є учасниками цієї справи, а тому до участі у цій справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, слід залучити:
- ДП «Гарантований покупець» (ідентифікаційний код 43068454);
- Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код 43068454).
Однак доводи відповідача про наявність у іншої особи перед ним заборгованості, як і статус Національної комісії як регулятора на ринку електричної енергії не свідчать про належне мотивування наявності підстав для вчинення передбачених статтею 50 ГПК України процесуальних дій із залучення третіх осіб у цій справі.
Так, відповідачем не обґрунтовано, які права та обов'язки ДП «Гарантований покупець» та Національної комісії щодо однієї із сторін можуть з'явитися/змінитися/припинитися у разі задоволення заявлених за позовом у цій справі вимог про стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих на неї сум неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
Доводи ж відповідача про необхідність укладення мирової угоди між ним, позивачем та третіми особами визнаються судом неспроможними, позаяк згідно з процесуальними нормами мирова угода укладається сторонами і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін, тоді як треті особи не є сторонами у справі, оскільки згідно ч. 1 ст. 45 ШПК України такими є позивачі і відповідачі.
Суд зауважує, що приписи статті 50 ГПК України презюмують право учасника справи заявити про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, однак не передбачають права одного з учасників при поданні відповідної заяви обирати, на боці кого зі сторін має брати участь така третя особа, оскільки саме остання реалізує відповідне право згідно поданої нею заяви про вступ у справу на стороні позивача або відповідача.
Господарський суд Київської області ухвалою від 04.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 04.03.2024, у справі №911/156/24 відклав підготовче засідання на 25.03.2024.
Господарський суд Київської області ухвалою від 25.03.2024 у справі №911/156/24 призначав підготовче засідання на 22.04.2024, позаяк призначене на вказану дату засідання не відбулось через оголошення сигналу повітряної тривоги у зв'язку із загрозою ракетного обстрілу міста.
Відповідний висновок суду про призначення підготовчого засідання на інші дату і час обґрунтований тим, що розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 «Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги» передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.
Водночас 25.03.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача та відповідача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій щодо погашення сум заборгованості у цій справі.
22.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача та відповідача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій щодо погашення сум заборгованості у цій справі.
У підготовчому засіданні 22.04.2024 означені клопотання судом прийнято до розгляду.
Господарський суд Київської області ухвалою від 22.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 22.04.2024, у справі №911/156/24 відклав підготовче засідання на 27.05.2024.
24.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій щодо погашення сум заборгованості у цій справі.
У підготовчому засіданні 27.05.2024 означене клопотання судом прийнято до розгляду.
Господарський суд Київської області ухвалою від 27.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 27.05.2024, у справі №911/156/24 закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті на 01.07.2024.
05.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про застосування частини 3 ст. 559 Цивільного кодексу України та положення пункту 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» №332, та відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 88119,71 грн та штрафу у сумі 151367,47 грн.
У судовому засіданні 01.07.2024, до початку розгляду справи по суті, представник відповідача зауважив, що подання такого клопотання зумовлено необхідністю доповнення раніше викладеної відповідачем позиції по суті спору, обґрунтованої у тому числі і практикою Верховного Суду у відповідному питанні нарахування штрафних санкцій учаснику ринку електричної енергії під час дії воєнного стану.
Представниця позивача у судовому засіданні 01.07.2024 не заперечила проти прийняття поданого відповідачем клопотання.
Приписами частини 1 статті 207 ГПК України унормовано, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Ураховуючи вказану норму процесуального закону та пояснення представника відповідача про поважність причин неподання означеного клопотання на стадії підготовчого засідання, суд дійшов висновку про прийняття такого клопотання до розгляду.
Висновуючи вказане, судом враховано, що:
- обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи;
- усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Господарський суд Київської області ухвалами від 01.07.2024, 30.07.2024 та 10.09.2024, занесеними до протоколів судового засідання від 01.07.2024, 30.07.2024 та 10.09.2024, у справі №911/156/24 відклав розгляд справи на 30.07.2024, 10.09.2024 та 16.09.2024 відповідно.
У судовому засіданні 10.09.2024 судом наголошено на необхідності подання для огляду платіжної інструкції №639 від 26.03.2024 стосовно перерахування відповідачем на рахунок позивача 100 000,00 грн, з метою перевірки відповідної обставини, викладеної сторонами у поданих ними заявах.
16.09.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №639 від 26.03.2024.
Оскільки відповідну платіжну інструкцію подано на стадії розгляду справи по суті, після закриття підготовчого засідання у цій справі, що процесуальним законом не допускається, суд дійшов висновку про залишення відповідно поданого відповідачем клопотання без розгляду у порядку ч. 2 ст. 207 ГПК України.
Попри зроблені вище висновки, зокрема щодо залишення без розгляду поданого з порушенням строків доказів, наведені усно під час розгляду справи по суті пояснення сторін, зокрема і щодо обставин проведення відповідачем часткових платежів, не можуть бути відхилені під час ухвалення рішення у вказаній справі, з метою повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, які входять в предмет доказування, як наслідок справедливого та неупередженого розгляду справи, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами
Вказане узгоджується з приписами пунктів 1-2 частини 1 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд вирішує питання:
- чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Господарський суд Київської області ухвалою від 16.09.2024 у справі №911/156/24 провадження в частині позовної вимоги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" про стягнення 1 161 921,03 грн основного боргу закрив з підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
У судовому засіданні 16.09.2024, закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
24.05.2019 між ДП “НЕК “Укренерго», перетвореного надалі у ПрАТ “НЕК “Укренерго», як оператором системи передачі (далі - ОСП) та ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс» як користувачем укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0734-03015 (далі - договір №0734-03015), до якого сторонами надалі укладено додаткові угоди, зокрема додаткову угоду від 20.03.2023, якою такий правочин викладено у новій редакції.
Копії зазначених договору №0734-03015 та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.
Так, пунктами 1.1., 2.5., 2.7., 6.1., 12.1. та 12.6 договору №0734-03015 в редакції додаткової угоди від 20.03.2023 сторони погодили, що за цим договором ОСП зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга).
Розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:
до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги;
до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги;
до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості послуги.
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
За внесення платежів, передбачених главою 2 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2023.
Припинення/розірвання дії цього договору не звільняє сторони від належного виконання обов'язків, що виникли в період дії цього договору.
Мотивуючи своє звернення до суду з позовом у цій справі та, відповідно, покликаючись на вказані вище договірні положення, ПрАТ “НЕК “Укренерго» зауважило, що ним, на підставі наданих ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс» повідомлень про планові обсяги послуг, сформовано та направлено вказаному товариству через сервіс “АСКОД онлайн» відповідні рахунки на оплату, відтак протягом серпня-грудня 2023 року позивач надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 1 161 921,03 грн, з яких:
- 117 680,21 грн за серпень 2023 року;
- 287 335,63 грн за вересень 2023 року;
- 272 590,07 грн за жовтень 2023 року;
- 189 176,08 грн листопад 2023 року;
- 295 139,04 грн за грудень 2023 року.
На підтвердження зазначених обставин до позовної заяви долучено копії:
1) складених відповідачем повідомлень про планові обсяги послуги на серпень-грудень 2023 року;
2) складених позивачем рахунків-фактур, зокрема:
- рахунку-фактури №0734-0301502 02/08/2023 від 02.08.2023 на сплату послуги за серпень 2023 року плановим обсягом 700 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 80 253,60 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 11/08/2023 від 11.08.2023 на сплату послуги за серпень 2023 року плановим обсягом 700 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 80 253,60 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 21/08/2023 від 21.08.2023 на сплату послуги за серпень 2023 року плановим обсягом 600 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 68 788,80 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 07/09/2023 від 07.09.2023 на сплату послуги за серпень 2023 року фактичним обсягом 2 426,448 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 278 187,41 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 04/09/2023 від 04.09.2023 на сплату послуги за вересень 2023 року плановим обсягом 840 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 96 304,32 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 12/09/2023 від 12.09.2023 на сплату послуги за вересень 2023 року плановим обсягом 840 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 96 304,32 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 21/09/2023 від 21.09.2023 на сплату послуги за вересень 2023 року плановим обсягом 720 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 82 546,56 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 09/10/2023 від 09.10.2023 на сплату послуги за вересень 2023 року фактичним обсягом 2506,242 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 287 335,63 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 02/10/2023 від 02.10.2023 на сплату послуги за жовтень 2023 року плановим обсягом 700 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 80 253,60 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 11/10/2023 від 11.10.2023 на сплату послуги за жовтень 2023 року плановим обсягом 700 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 80 253,60 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 23/10/2023 від 23.10.2023 на сплату послуги за жовтень 2023 року плановим обсягом 600 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 68 788,80 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 07/11/2023 від 07.11.2023 на сплату послуги за жовтень 2023 року фактичним обсягом 700 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 272 590,07 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 01/11/2023 від 01.11.2023 на сплату послуги за листопад 2023 року плановим обсягом 875 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 100 317,00 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 13/11/2023 від 13.11.2023 на сплату послуги за листопад 2023 року плановим обсягом 875 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 100 317,00 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 21/11/2023 від 21.11.2023 на сплату послуги за листопад 2023 року плановим обсягом 750 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 85 986,00 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 07/12/2023 від 07.12.2023 на сплату послуги за листопад 2023 року фактичним обсягом 1650,060 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 189 176,08 грн;
- рахунку-фактури №0734-0301502 01/12/2023 від 01.12.2023 на сплату послуги за грудень 2023 року плановим обсягом 840 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 96 304,32 грн;
- рахунку-фактури №ДУ-0011374/0734-03015 від 12.12.2023 на сплату послуги за грудень 2023 року плановим обсягом 840 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 96 304,32 грн;
- рахунку-фактури №ДУ-0012112/0734-03015 від 21.12.2023 на сплату послуги за грудень 2023 року плановим обсягом 720 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 82 546,56 грн;
- рахунку-фактури №ДУ-0012870/0734-03015 від 09.01.2024 на сплату послуги за грудень 2023 року фактичним обсягом 2 574,306 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 295 139,04 грн.
На підтвердження обставин направлення відповідачу рахунків на оплату послуг, зокрема і вказаних вище рахунків-фактур до позову додано протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, а під час розгляду цієї справи позивачем разом із поясненнями додано копії знімків екрану «Print Screen» з витягів з сервісу “АСКОД онлайн».
Поряд з тим, як зауважив позивач, сторонами складено та підписано, шляхом накладення електронних підписів, акти надання послуги:
- акт від 31.08.2023 (електронні підписи накладено 08.09.2023 та 11.09.2023) щодо передачі у серпні 2023 року послуги обсягом 2426,448 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 278 187,41 грн (далі - акт від 30.11.2023);
- акт від 30.09.2023 (електронні підписи накладено 10.10.2023 та 11.10.2023) щодо передачі у вересні 2023 року послуги обсягом 2506,242 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 287 335,63 грн (далі - акт від 30.09.2023);
- акт від 31.10.2023 (електронні підписи накладено 08.11.2023 та 09.11.2023) щодо передачі у жовтні 2023 року послуги обсягом 2377,626 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 272 590,07грн (далі - акт від 31.10.2023);
- акт від 30.11.2023 (електронні підписи накладено 08.12.2023) щодо передачі у листопаді 2023 року послуги обсягом 1650,060 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 189 176,08 грн (далі - акт від 30.11.2023);
- акт від 31.12.2023 (електронні підписи накладено 09.01.2024 та 10.01.2024) щодо передачі у грудні 2023 року послуги обсягом 2 574,306 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 295 139,04 грн (далі - акт від 31.12.2023).
До позовної заяви долучено копії зазначених актів.
Покликаючись на вказані обставини, ПрАТ “НЕК “Укренерго» зазначило, що відповідач всупереч положенням договору допустив прострочення виконання своїх обов'язків щодо строків поетапної попередньої оплати планової вартості послуг та оплати фактичної вартості отриманих послуг, внаслідок чого сума основного боргу склала 1 161 921,03 грн.
Обґрунтовуючи обставини виникнення вказаної суми боргу, позивач зазначив, що сплачені відповідачем протягом 2023 року кошти зараховано в борг минулих періодів, а тому залишок боргу за серпень 2023 року складає 117 680,21 грн (278 187,41 грн згідно акта від 31.08.2023- 160 507,20 грн (сума двох планових платежів).
До матеріалів справи позивачем долучено копії наданих АТ «Ощадбанк» реєстрів надходження коштів за період з 24.05.2019 по 01.01.2024.
Водночас, за доводами позивача, решту вартості послуг за серпень-грудень 2023 року відповідач не сплатив, внаслідок чого у відповідача і вникло 1 161 921,03 грн боргу, детальний розрахунок якого разом із проведеними нарахуваннями позивачем надано разом з позовом.
З огляду на вказані обставини, оскільки відповідач допустив прострочення виконання своїх обов'язків щодо строків поетапної попередньої оплати планової вартості послуг та оплати фактичної вартості за отримані послуги з серпня по грудень 2023 року, позивач також заявив до стягнення з відповідача:
1) 8 128,80 грн 3% річних та 88 119,71 грн пені, нарахованих:
з 01.09.2023 по 15.09.2023 на 68 788,80 грн третього планового платежу у серпні 2023 року;
з 16.09.2023 по 12.01.2024 на 278 187,41 грн боргу за актом від 31.08.2023;
з 11.09.2023 по 20.09.2023 на 96 304,32 грн першого планового платежу у вересні 2023 року;
з 21.09.2023 по 29.09.2023 на 96 304,32 грн другого планового платежу у вересні 2023 року;
з 30.09.2023 по 15.10.2023 на 82 546,56 грн третього планового платежу у вересні 2023 року;
з 16.10.2023 по 12.01.2024 на 287 335,63 грн боргу за актом від 30.09.2023;
з 11.10.2023 по 20.10.2023 на 80 253,60 грн першого планового платежу у жовтні 2023 року;
з 21.10.2023 по 30.10.2023 на 80 253,60 грн другого планового платежу у жовтні 2023 року;
з 01.11.2023 по 15.11.2023 на 68 877,80 грн третього планового платежу у жовтні 2023 року;
з 16.11.2023 по 12.01.2024 на 272 590,07 грн боргу за актом від 31.10.2023;
з 11.11.2023 по 20.12.2023 на 100 317,00 грн першого планового платежу у листопаді 2023 року;
з 21.11.2023 по 31.12.2023 на 100 317,00 грн другого планового платежу у листопаді 2023 року;
з 01.12.2023 по 15.12.2023 на 85 986,00 грн третього планового платежу у листопаді 2023 року;
з 16.12.2023 по 12.01.2024 на 189 176,08 грн боргу за актом від 30.11.2023;
з 11.12.2023 по 20.12.2023 на 96 304,32 грн першого планового платежу у грудні 2023 року;
з 21.12.2023 по 30.12.2023 на 96 304,32 грн другого планового платежу у грудні 2023 року;
з 01.01.2024 по 12.01.2024 на 82 546,56 грн третього планового платежу у грудні 2023 року;
2) 9 073,43 грн інфляційних втрат, нарахованих:
з 16.09.2023 по 12.01.2024 на 278 187,41 грн боргу за актом від 31.08.2023;
з 11.09.2023 по 20.09.2023 на 96 304,32 грн першого планового платежу у вересні 2023 року;
з 16.10.2023 по 12.01.2024 на 287 335,63 грн боргу за актом від 30.09.2023;
з 11.10.2023 по 20.10.2023 на 80 253,60 грн першого планового платежу у жовтні 2023 року;
з 16.11.2023 по 12.01.2024 на 272 590,07 грн боргу за актом від 31.10.2023;
з 11.11.2023 по 20.12.2023 на 100 317,00 грн першого планового платежу у листопаді 2023 року;
з 21.11.2023 по 31.12.2023 на 100 317,00 грн другого планового платежу у листопаді 2023 року;
з 11.12.2023 по 20.12.2023 на 96 304,32 грн першого планового платежу у грудні 2023 року;
3) 151 367,47 грн штрафу, нарахованого згідно абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України у розмірі 7% від таких сум боргу:
- 68 788,80 грн третього планового платежу у серпні 2023 року;
- 278 187,41 грн боргу за актом від 31.08.2023;
- 96 304,32 грн першого планового платежу у вересні 2023 року;
- 96 304,32 грн другого планового платежу у вересні 2023 року;
- 82 546,56 грн третього планового платежу у вересні 2023 року;
- 287 335,63 грн боргу за актом від 30.09.2023;
- 80 253,60 грн першого планового платежу у жовтні 2023 року;
- 80 253,60 грн другого планового платежу у жовтні 2023 року;
- 68 877,80 грн третього планового платежу у жовтні 2023 року;
- 272 590,07 грн боргу за актом від 31.10.2023;
- 100 317,00 грн першого планового платежу у листопаді 2023 року;
- 100 317,00 грн другого планового платежу у листопаді 2023 року;
- 85 986,00 грн третього планового платежу у листопаді 2023 року;
- 189 176,08 грн боргу за актом від 30.11.2023;
- 96 304,32 грн першого планового платежу у грудні 2023 року;
- 96 304,32 грн другого планового платежу у грудні 2023 року;
- 82 546,56 грн третього планового платежу у грудні 2023 року;
Надаючи пояснення стосовно заявленої до стягнення суми штрафу, у тому числі порядку обрахунку такої неустойки, позивач, зокрема, щодо платіжного місяця серпня 2023 року зазначив, що сума платежу за актом значно більше, ніж сума попередніх трьох планових платежів, а тому 7% штрафу нараховано на несплачені суми боргу як по плановим платежам, так і фактичним.
Стосовно ж можливості нарахування передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України штрафу у розмірі 7% саме на грошове зобов'язання відповідача, позивач зазначив, що згідно ч. 2 ст. 217 ГК України одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу ч. 1 ст. 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Покликаючись на означені норми та аналізуючи їхній зміст разом з приписами статті 231 ГК України, позивач зауважив, що абзац третій згаданої статті застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного, зокрема, з наданням послуг, тоді як за позовом у цій справі НЕК «Укренерго» відноситься до суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, та згідно договору надає саме послуги.
З огляду на зазначене позивач звернув увагу, що він здійснив нарахування штрафу за актами надання послуг, по яких допущено прострочення оплати у строк понад один місяць.
Своєю чергою у відзиві на позов ПрАТ “НЕК “Укренерго», посилаючись на статтю 222 Господарського кодексу України зазначило, що претензій від позивача щодо сплати 1 161 921,03 грн боргу станом на 14.02.2024 не надходило.
Водночас, за доводами відповідача, в межах позову у справі №911/2822/23 позивач подав акт звірки розрахунків, згідно якого станом на 02.01.2024 заборгованість за договором №0734-03015 обліковувалась у сумі 1 497 950,35 грн та, надалі, згідно поданих у означеній справі платіжних доручень відповідачем погашено 631 168,36 грн заборгованості.
З огляду на вказане відповідач зауважив, що заявлені до стягнення у цій справі суми коштів, у тому числі і сума основного боргу є спірними.
До відзиву на позов додано копії поданих у межах справи 911/2822/23 клопотань та доданих до таких клопотань платіжних інструкцій і акта звірки.
До того ж відповідач вважає, що його несвоєчасні розрахунки перед позивачем виникли саме внаслідок дій останнього, який порушив власні договірні обов'язки перед іншою особою - ДП «Гарантований покупець», який своєю чергою втратив можливість розрахуватися із ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс» за продану електроенергію за «зеленим» тарифом.
У розрізі вказаного відповідач зазначив, що заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс» складає 25 361 341,60 грн, в підтвердження чого до відзиву на позов додано бухгалтерську довідку відповідача.
За доводами ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс» сторони цього спору, разом з ДП «Гарантований покупець» та НКРЕКП, є учасниками ринку та можуть врегулювати між собою спірні відносини у передбачений законом спосіб.
Під час розгляду цієї справи відповідачем подано копії листів щодо врегулювання заборгованості та щодо врегулювання взаємних зобов'язань.
Покликаючись на все зазначене вище, а також на постанову НКРЕКП №332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», з урахуванням внесених до неї змін, відповідач зазначив, що нарахування штрафних санкцій на період дії воєнного стану зупиняється, а тому позов у цій справі є передчасним та заявлені відповідно до стягнення суми боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними та необ'єктивними.
Отже, ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс» просить відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ “НЕК “Укренерго» у повному обсязі.
Надалі, під час розгляду цієї справи відповідачем подано платіжні інструкції щодо сплати в січні-березні 2024 року на користь позивача коштів за послуги з диспетчерського управління згідно договору №0734-03015 від 24.05.2019, а саме:
- платіжну інструкцію №80 від 09.01.2024 на суму 200 000,00 грн;
- платіжну інструкцію №138 від 16.01.2024 на суму 200 000,00 грн;
- платіжну інструкцію №204 від 25.01.2024 на суму 231 168,36 грн;
- платіжну інструкцію №364 від 27.02.2024 на суму 100 000,00 грн;
- платіжну інструкцію №462 від 15.03.2024 на суму 70 000,00 грн;
- платіжну інструкцію №541 від 18.03.2024 на суму 100 000,00 грн;
- платіжну інструкцію №758 від 12.04.2024 на суму 100 000,00 грн;
- платіжну інструкцію №811 від 16.04.2024 на суму 100 000,00 грн;
- платіжну інструкцію №895 від 26.04.2024 на суму 101 519,00 грн;
- платіжну інструкцію №955 від 07.05.2024 на суму 50 000,00 грн;
- платіжну інструкцію №1029 від 16.05.2024 на суму 300 000,00 грн;
- платіжну інструкцію №1045 від 23.05.2024 на суму 140 402,03 грн.
Покликаючись на зазначені обставини та подані платіжні інструкції, відповідач зауважив на повному погашенні заявленої до стягнення у цій справі суми заборгованості, оскільки позивач при поданні до суду власної заяви повідомив про наявність станом на 19.04.2024 заборгованості у розмірі 591 921,03 грн, яку сплачено згідно останніх платіжних інструкцій.
Вказані вище обставини проведення відповідачем повного погашення заборгованості у цій справі у розмірі 1 161 921,03 грн позивач визнав у відповідно поданих до суду заявах, зокрема у відповіді на відзив позивач зауважив, що сплачені відповідачем протягом січня 2024 року кошти позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості минулих періодів у розмірі 631 168,36 грн, зокрема за червень 2023року - 161 100,56 грн, за липень 2023 року - 309 560,60 грн та за серпень 2023 року - 160 507,20 грн.
Надалі ж згідно поданих клопотань позивач визнав, що із заявленої до стягнення у цій справі суми боргу - 1 161 921,03 грн, протягом лютого-квітня 2024 року (відповідач сплатив загалом 570 000,00 грн на підставі таких платіжних інструкцій:
- №364 від 27.02.2024 на суму 100 000,00 грн;
- №462 від 15.03.2024 на суму 70 000,00 грн;
- №541 від 18.03.2024 на суму 100 000,00 грн;
- №639 від 26.03.2024 на суму 100 000,00 грн;
- №758 від 12.04.2024 на суму 100 000,00 грн;
- №811 від 16.04.2024 на суму 100 000,00 грн.
Наявність платіжної інструкції №639 від 26.03.2024 на суму проведеного відповідачем платежу у розмірі 100 000,00 грн обома сторонами визнано та підтверджено шляхом надання для огляду суду такого документа.
З огляду на вказане позивач зауважив, що сума боргу відповідача зменшилась до 591 921,03 грн, подальшу сплату яких на підставі платіжних інструкцій від 26.04.2024, 07.05.2024, 16.05.2024 та 23.05.2024 сторони на час розгляду цієї справи не заперечили.
Відповідаючи ж на решту викладених відповідачем у відзиві на позов доводів, позивач не погодився з доводами про те, що згідно п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 у редакції від 26.04.2022 (далі - постанова НКРЕКП №332) штрафні санкції не нараховуються, оскільки:
- застосування штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання унормовано законами - Цивільним та Господарським кодексами України, а також Законом України «Про ринок електричної енергії»;
- норми вказаних нормативно-правових актів є чинними і жодних умов чи застережень про можливість ненарахування штрафних санкцій та/або зупинення їх стягнення за рішенням суб'єкта владних повноважень не містять.
Також, у розрізі вказаного, посилаючись на рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2001 № 9-рп/2001, позивач зазначив, що у наведеному контексті постанова НКРЕКП №332, як підзаконний акт, має меншу юридичну силу перед нормами законів - ЦК України та ГК України, а отже не нівелює загальних норм цивільного законодавства щодо права позивача на застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Як зауважив позивач, законодавством не надано права НКРЕКП врегульовувати договірні відносини між учасниками ринку електричної енергії шляхом визначення умов і порядку нарахування/стягнення штрафних санкцій за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, тоді як зазначені в пункті 16 постанови НКРЕКП №332 приписи є настановами, тобто рекомендаціями/порадами, які не мають обов'язкового характеру.
Крім того, за доводами позивача, жодних змін до типового договору про надання послуг з диспетчеризації електричної енергії, що є додатком 5 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, так само як і до договору №0734-03015, в частині визначення відповідальності за порушення строків оплати послуги, які визначені умовами вказаного правочину, внесено не було.
Щодо посилань відповідача на несвоєчасність розрахунків ДП «Гарантований покупець» з учасниками ринку, то позивач їх відхилив з огляду на те, що у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не вважається випадком, за яким боржник звільняється від відповідальності.
Згідно окремо поданого клопотання відповідач просив застосувати частину 3 ст. 559 Цивільного кодексу України та положення пункту 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» №332 і відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 88119,71 грн та штрафу у сумі 151367,47 грн.
Означене клопотання, з посиланням на ч. 4 ст. 236 ГПК України мотивовано тим, що до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 19.09.2022 у справі № 912/1941/21 та від 25.01.2022 у справі №911/782/21, де зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов'язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії».
З огляду вказаного відповідач зазначив, що на даний час відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій в період воєнного стану.
Крім того відповідач вважає також наявними підстави для відмови у задоволенні вимог позивач про стягнення сум пені та штрафу з огляду на необхідність застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У розрізі наведеного відповідач зауважив на викладених у відзиві обставинах порушення позивачем власних грошових зобов'язань перед ДП «Гарантований покупець», а також вказав, що збитки позивачу взагалі завдані не були, про що свідчить ухвала Господарського суду Київської області від 27.05.2024 у справі №911/156/24.
З огляду на вказане вище, оскільки позивачем при зверненні до суду із відповідним позовом заявлено до стягнення з відповідача, зокрема, 1 161 921,03 грн основного боргу, який в процесі розгляду спору у цій справі відповідачем погашено у повному обсязі та, відповідно, ухвалою від 16.09.2024 закрито провадження в частині означеної вимоги, розгляд справи надалі здійснювався судом в частині решти заявлених до стягнення 8 128,80 грн 3% річних, 9 073,43 грн інфляційних втрат, 88 119,71 грн пені, 151 367,47 грн штрафу.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Приписами ч. 1 ст. 1 та ч. 4 ст. 33 Закону України “Про ринок електричної енергії» унормовано, що диспетчерське управління - оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.
Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Згідно з пунктом 1.2. глави 1, пунктами 6.1. та 6.2. глави 6 розділу XI Кодексу систем передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП 14.03.2018 №309 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом.
Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює диспетчерське (оперативно-технологічне) управління в ОЕС України.
Послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у період до приєднання ОСП до ІТС механізму надаються ОСП безперервно на підставі договору між ним та: ОСР (у тому числі ОМСР, для яких оператором системи є ОСП); виробником електричної енергії з генеруючими одиницями типу В, С, D;ОУЗЕ/трейдером/електропостачальником/виробником, що здійснює імпорт та/або експорт електричної енергії в обсягах експорту/імпорту електричної енергії; Споживачем/ОУЗЕ, для якого оператором системи є ОСП.
Послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у період після приєднання ОСП до ІТС механізму надаються ОСП безперервно на підставі договору між ним та: ОСР (у тому числі ОМСР, для яких оператором системи є ОСП); виробником електричної енергії з генеруючими одиницями типу В, С, D; споживачем/ОУЗЕ, для якого оператором системи є ОСП.
Приписами статті 526, частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду наведених норм права суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору №0734-03015 свідчить про погодження позивача та відповідача з таким правочином, зокрема і в редакції додаткової угоди від 20.03.2023, породжуючи для сторін взаємні права і обов'язки по виконанню його умов, зокрема для ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс» грошовий обов'язок:
1) з попередньої оплати послуг протягом поточного періоду за погодженою у пункті 2.5. договору системою - шляхом внесення трьох платежів почергово: до 10-го, 20-го чисел та до останнього банківського дня кожного з поточних місяців, зокрема серпня, вересня, жовтня, листопада та грудня 2023 року;
2) з оплати вартості послуг, фактично наданих в означених місяцях та прийнятих згідно підписаних сторонами актів, а саме:
- за серпень 2023 року на суму 278 187,41 грн згідно акта від 31.08.2023 у строк до 15.09.2023 включно;
- за вересень 2023 року на суму 287 335,63 грн згідно акта від 30.09.2023 у строк до 15.10.2023 включно;
- за жовтень 2023 року на суму 272 590,07 грн згідно акта від 31.10.2023 у строк до 15.11.2023 включно;
- за листопад 2023 року на суму 189 176,08 грн згідно акта від 30.11.2023 у строк до 15.12.2023 включно;
- за грудень 2023 року на суму 295 139,04 грн згідно акта від 31.12.2023 у строк до 15.01.2024 включно.
У розрізі зробленого вище висновку судом враховано, що грошовий обов'язок відповідача по внесенню попередніх платежів не є окремим та віддільним від обов'язку по оплаті фактично отриманих послуг, оскільки означена попередня оплата трансформується у остаточну оплату послуг, вартість яких підтверджується підписаними сторонами актами та, власне, поглинає розмір попереднього грошового зобов'язання.
Тобто при фактичному розрахунку відповідач є зобов'язаним перед позивачем тільки у тих розмірах, що погоджені сторонами у актах приймання послуг.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Однак, як слідує з наявних в матеріалах справи доказів та не заперечується сторонами, відповідач попередні платежі за погодженою договором системою не вносив, а фактичний розрахунок за отримані послуги провів з порушенням визначених вище строків - під час розгляду цієї справи.
Отже, суд висновує про обгрунтованість та доведеність вказаних позивачем обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором №0734-03015, зокрема в частині строків внесення погоджених сторонами платежів з метою оплати послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які надаються позивачем безперервно.
Стосовно ж відповідальності ТОВ “ЕПГ “Югенергопромтранс» за встановлене вище порушення, зокрема шляхом сплати позивачу сум пені та штрафу слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч.ч. 2, 4 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема штрафні санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 3 та ч.ч. 1, 2, 3 ст. 6 Закону України “Про ринок електричної енергії» функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема:
- незалежного державного регулювання;
- відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.
Державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
До основних завдань Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема: забезпечення належних умов для ефективного і надійного функціонування електричних мереж з огляду на довгострокові цілі розвитку; сприяння розвитку безпечної, надійної та ефективно функціонуючої ОЕС України, орієнтованої на потреби покупців, що дозволить забезпечити недискримінаційний доступ до неї існуючих та потенційних користувачів системи, достатність потужності для потреб ринку електричної енергії та її енергоефективність.
До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) (який діяв у відповідній редакції станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано таку настанову - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Водночас Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в преамбулі означеної вище Постанови зазначила мету та підстави її прийняття, зокрема якою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду.
Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб і такий строк надалі неодноразово продовжувався, зокрема і на період виникнення спірних у цій справі правовідносин та її розгляду.
Водночас, як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спірні правовідносини між ними склалися на підставі укладеного, зокрема, згідно Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексу системи передач договору №0734-03015, тоді як передбачену таким правочином пеню позивачем нараховано загалом з вересня 2023 року по січень 2024 року на суми грошових зобов'язань, сформованих протягом серпня-грудня 2023 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану.
Звідси суд висновує, що під час прийняття рішення у цій справі в частині вимоги про стягнення з відповідача пені обов'язковому дослідженню та оцінці підлягає модель поведінки ПрАТ "НЕК "Укренерго", визначена Регулятором у Постанові №332 "як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій" на період дії воєнного стану в Україні.
У розрізі вказаного суд вважає за необхідне звернутися до сформульованих Верховним Судом у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 висновків, що зводяться до такого:
1) Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 зазначив, що НКРЕКП (регулятор) прийняв Постанову №332 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії;
2) об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:
- підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов'язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії;
- зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов'язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332.
До того ж Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в означеній постанові зробила висновки такого змісту:
- підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії";
- вказаний підпункт має обов'язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії;
- зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов'язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332;
- такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності;
- Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії;
- хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
За таких обставин, враховуючи приписи підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, що є чинними та обов'язковими для суб'єктів спірних у цій справі правовідносин, суд висновує про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої позивачем загалом з вересня 2023 року по січень 2024 року на суми грошових зобов'язань, сформованих протягом серпня-грудня 2023 року, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 88 119,71 грн пені визнається судом такою, що не підлягає задоволенню.
Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 у cправі №906/1091/23.
Зроблений вище висновок також ґрунтується на тому, що у Постанові №332 Регулятор визначив таку модель поведінки кредитора/учасника ринку як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій протягом чітко визначеного періоду - дія в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.
Зазначене узгоджується з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким унормовано, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Стосовно ж вимоги позивача про стягнення з відповідача 151 367,47 грн штрафу, нарахованого згідно абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України у розмірі 7% від сум боргу відповідача, що виникли внаслідок порушення ним грошового зобов'язання, слід зазначити таке.
Приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Тлумачення приписів наведеної норми права дозволяє зробити висновок, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у виді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховують у відсотковому відношенні розмір штраф.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 вирішувала, зокрема, питання щодо можливості застосування абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України в разі прострочення виконання грошового зобов'язання та зробила, відповідно, такі висновки:
- правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням, а тому за порушення такого зобов'язання не може бути нарахований штраф відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України;
- частина 2 статті 231 Господарського кодексу України не встановлює розміру штрафних санкцій за порушення саме грошового зобов'язання, а містить лише уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
Означені висновки та практика застосування абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України є усталеними, про що також зазначено у постанові Верховного Суду від 13.08.2024 у справі №905/481/22.
Ураховуючи вказане та зміст спірних у цій справі правовідносин, суд висновує, що порушені відповідачем зобов'язання, на які позивач нарахував передбачений абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України 7% штраф, є грошовими, оскільки правовідношення між сторонами виникло саме стосовно кореспондуючих права і обов'язку вимагати оплати коштів та, власне, сплати кошти.
Доводи ж позивача, що відносини між сторонами у вказаному спорі стосуються надання послуг жодним чином не спростовують наведеного вище та того, що зобов'язання відповідача є грошовим.
Суд наголошує, що грошовим є будь-яке зобов'язання, що складається, зокрема, у правовідносинах, в яких праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
У розрізі зроблених висновків судом враховано, що:
- господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань поділяється на встановлену законом і договірну, а необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір;
- відповідальність у вигляді штрафу 7% за порушення відповідачем грошового зобов'язання укладеним між сторонами договором №0734-03015 не передбачена.
Звідси суд висновує про безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідача 151 367,47 грн штрафу, нарахованого згідно абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, як наслідок означена вимога задоволенню не підлягає.
З огляду на зроблені вище висновки про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідач сум пені та штрафу судом не розглядається заявлене клопотання відповідача та порушене, відповідно, ним питання про зменшення неустойки згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Водночас ч. 3 ст. 559 ЦК України, на яку відповідачем здійснено посилання в означеному клопотанні, застосуванню до спірних у цій справі правовідносин не підлягає, позаяк така норма врегульовує питання припинення поруки.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 8 128,80 грн 3% річних, 9 073,43 грн інфляційних втрат суд зазначає таке.
Приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ураховуючи вказані норми закону та визначений умовами договору порядок оплати послуг, зокрема щодо трансформації попередніх платежів в остаточний розрахунок за фактично отримані послуги, суд висновує, що позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суми попередніх платежів за дні, коли відповідач не вважався таким, що прострочив відповідні зобов'язання, зокрема:
з 16.12.2023 по 20.12.2023 на 100 317,00 грн першого планового платежу у листопаді 2023 року;
з 16.12.2023 по 31.12.2023 на 100 317,00 грн другого планового платежу у листопаді 2023 року, позаяк вказані платежі трансформувались у обов'язок остаточного розрахунку, який виник 15.12.2023 на підставі підписаного 08.12.2023 сторонами акта від 30.11.2023.
До того ж зі змісту виставлених позивачем рахунків на попередні оплати слідує, що, зокрема, рахунок на попередній третій платіж у жовтні 2023 року сформовано на суму 68 788,80 грн, тоді як позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 01.11.2023 по 15.11.2023 на суму 68 877,80 грн, тобто на обсяг зобов'язання (в частині різниці - 89,00 грн), якого у відповідача не існувало, що також не відповідає вказаним вище нормам закону.
За таких обставин суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення:
1) 3% річних:
з 01.09.2023 по 15.09.2023 на 68 788,80 грн третього планового платежу у серпні 2023 року;
з 16.09.2023 по 12.01.2024 на 278 187,41 грн боргу за актом від 31.08.2023;
з 11.09.2023 по 20.09.2023 на 96 304,32 грн першого планового платежу у вересні 2023 року;
з 21.09.2023 по 29.09.2023 на 96 304,32 грн другого планового платежу у вересні 2023 року;
з 30.09.2023 по 15.10.2023 на 82 546,56 грн третього планового платежу у вересні 2023 року;
з 16.10.2023 по 12.01.2024 на 287 335,63 грн боргу за актом від 30.09.2023;
з 11.10.2023 по 20.10.2023 на 80 253,60 грн першого планового платежу у жовтні 2023 року;
з 21.10.2023 по 30.10.2023 на 80 253,60 грн другого планового платежу у жовтні 2023 року;
з 01.11.2023 по 15.11.2023 на 68 788,80 грн третього планового платежу у жовтні 2023 року;
з 16.11.2023 по 12.01.2024 на 272 590,07 грн боргу за актом від 31.10.2023;
з 11.11.2023 по 15.12.2023 на 100 317,00 грн першого планового платежу у листопаді 2023 року;
з 21.11.2023 по 15.12.2023 на 100 317,00 грн другого планового платежу у листопаді 2023 року;
з 01.12.2023 по 15.12.2023 на 85 986,00 грн третього планового платежу у листопаді 2023 року;
з 16.12.2023 по 12.01.2024 на 189 176,08 грн боргу за актом від 30.11.2023;
з 11.12.2023 по 20.12.2023 на 96 304,32 грн першого планового платежу у грудні 2023 року;
з 21.12.2023 по 30.12.2023 на 96 304,32 грн другого планового платежу у грудні 2023 року;
з 01.01.2024 по 12.01.2024 на 82 546,56 грн третього планового платежу у грудні 2023 року;
2) інфляційних втрат:
з 16.09.2023 по 12.01.2024 на 278 187,41 грн боргу за актом від 31.08.2023;
з 11.09.2023 по 20.09.2023 на 96 304,32 грн першого планового платежу у вересні 2023 року;
з 16.10.2023 по 12.01.2024 на 287 335,63 грн боргу за актом від 30.09.2023;
з 11.10.2023 по 20.10.2023 на 80 253,60 грн першого планового платежу у жовтні 2023 року;
з 16.11.2023 по 12.01.2024 на 272 590,07 грн боргу за актом від 31.10.2023;
з 11.11.2023 по 15.12.2023 на 100 317,00 грн першого планового платежу у листопаді 2023 року;
з 21.11.2023 по 15.12.2023 на 100 317,00 грн другого планового платежу у листопаді 2023 року;
з 11.12.2023 по 20.12.2023 на 96 304,32 грн першого планового платежу у грудні 2023 року.
Оскільки арифметично правильний розмір 3% річних та інфляційних втрат, перерахованих судом з урахуванням встановлених вище обставин в межах визначених позивачем періодів, складає 7 955,54 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 8 128,80 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 955,54 грн.
Поряд з тим оскільки обрахований судом розмір заявлених до стягнення сум інфляційних втрат складає 13 265,74 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 9 073,43 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору, розмір якого визначений від суми позовних вимог про стягнення 256 689,41 гривень (суми пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат), покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд звертає увагу позивача на приписи п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно яких сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» (08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Героїв Дніпра, будинок 38-А, ідентифікаційний код 33742752) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227):
- 7 955 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 54 коп. 3% річних;
- 9 073 (дев'ять тисяч сімдесят три) грн 43 коп. інфляційних втрат;
- 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн 43 коп. судового збору;
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 02.06.2025.
Суддя В.А. Ярема