вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/436/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306)
до Фізичної особи-підприємця Купріянець Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 150717,41 грн. заборгованості за договором № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р.,
Без виклику представників сторін
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», позивач) до Фізичної особи-підприємця Купріянець Віктора Васильовича (далі - ФОП Купріянець В.В., відповідач) про стягнення 150717,41 грн. заборгованості за договором № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р.
Як зазначає позивач, він отримав право вимоги до відповідача на підставі договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги № 28-12/2022 від 28.12.2022 р., укладеного з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке, в свою чергу, отримало право вимоги за договором № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р. на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-19-F від 20.09.2019 р., укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та АТ «Райффайзен Банк Аваль». Оскільки відповідач не виконав грошові зобов'язання за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р., то позивач просить суд стягнути з відповідача 150717,41 грн. заборгованості, у тому числі - 90000,00 грн. заборгованості за дозволеним овердрафтом, 11176,76 грн. заборгованості за недозволеним овердрафтом, 35752,50 грн. заборгованості за відсотками, 2993,72 грн 3% річних та 10794,43 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору та 25000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що справа за поданою ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» позовною заявою до ФОП Купріянець В.В. про стягнення 150717,41 грн. заборгованості за договором № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р. підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2025 р. було відкрито провадження у справі № 911/436/25 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Вказану ухвалу було отримано позивачем 07.02.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
Враховуючи, що у Фізичної особи-підприємця Купріянець В.В. відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилає йому усі судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвалу суду від 05.02.2025 р. було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення останньому поштового відправлення № 0601110582467 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, ухвала є судовим рішенням.
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Водночас, встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, а також строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
За таких обставин, повернення поштою рекомендованого листа із зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання поштового відправлення, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19.
Також суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20.
Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2025 р. у справі № 911/436/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
01.03.2019 р. між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Купріянець Віктором Васильовичем (позичальник, клієнт) було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/2560/521126, відповідно до п. 1.1 якого протягом строку дії кредиту банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням спеціальних платіжних засобів № 260041000300 (1496410800), МФО 322904 (далі - рахунок) шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з розрахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень. В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту. На дату укладення договору поточний ліміт кредиту складає 90000 (дев'яносто тисяч) грн. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що строк дії кредиту встановлений з наступного дня, що слідує за датою укладання договору, по 01.03.2021 р. включно, далі - дата закінчення кредитування (може змінюватись в порядку, передбаченому договором).
Згідно з п. 1.3 договору, без укладення додаткових угод до договору, банк має право продовжити строк дії кредиту на 24 (двадцять чотири) календарних місяці за умови: банк за 20 робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку дії кредиту; відсутні факти невиконання або неналежного виконання клієнтом своїх зобов'язань за договором; відсутні умови, передбачені п. 8.2 договору. Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів розглядається сторонами як згода клієнта на продовження строку дії договору.
Відповідно до п. 2.1 договору протягом всього строку фактичного користування кредитом клієнт зобов'язаний сплачувати щомісячно банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9% річних, крім випадків, передбачених п. 2.2 договору.
Згідно з п. 2.3 договору нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 числа кожного календарного місяця (дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що клієнт зобов'язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов'язкового платежу, розрахованого відповідно до умов п. 5.2 договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування.
Відповідно до п. 5.2 договору клієнт зобов'язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 (п'ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами банку. При цьому залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов'язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного клієнтом щомісячного обов'язкового платежу попередніх місяців.
Перед укладенням та підписанням договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р., клієнт звернувся до банку із заявою на відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись з використання платіжної картки та встановлення кредитного ліміту (для фізичних осіб-підприємців в рамках продукту «Кредитна картка для підприємців») від 25.02.2019 р., де у графі "Інформація щодо кредитної угоди" підтвердив намір отримати кредит, зазначивши суму кредитування - 90000,00 грн.
Відповідно до умов вказаної заяви банк надав клієнту кошти в межах поточного ліміту. Згідно банківської виписки про рух коштів за період з 01.03.2019 р. по 16.01.2020 р. відповідачем за рахунок кредитних коштів здійснювалися зняття готівки та безготівкові платежі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав умови пунктів 5.1, 5.2 договору № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р. та не здійснив щомісячного повернення коштів, у зв'язку з чим, станом на 16.01.2020 р., заборгованість Фізичної особи-підприємця Купріянець Віктора Васильовича за кредитним договором становить 102947,73 грн., з яких: 90000,00 грн. заборгованості за дозволеним овердрафтом, 11176,76 грн. заборгованості за недозволеним овердрафтом, 1770,97 грн. заборгованості за відсотками.
20.09.2019 р. між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-19-F, відповідно до п. 2.1 якого на умовах та в порядку, встановленому цим договором та відповідно до ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.
Згідно з п. 2.4 договору, внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і, відповідно, вказані у реєстрі(ах) боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов?язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього викупу. Зокрема, але не виключно, до нового кредитора переходить право здійснювати нарахування та стягнення процентів за кредитними договорами з дати відступлення прав вимоги за умови дотримання вимог чинного законодавства України, право нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов?язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов?язань, відповідно до законодавства та умов кредитного договору.
Відповідно до п. 5.1 договору не пізніше 90 календарних днів з дати відступлення зазначених у відповідному реєстрі боржників прав вимоги за кредитними договорами та відступлення прав за договорами забезпечення, первісний кредитор передає, а новий кредитор зобов?язаний прийняти документацію, про що складається акт приймання-передачі за формою згідно з додатком № 5 до договору. Приймання-передача документації здійснюється уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням первісного кредитора. Сторони погодили, що в межах строку на передання документації новий кредитор має право звернутися до первісного кредитора з запитом про передачу документації по конкретному переліку кредитних договорів, але не більше 50 кредитних договорів на тиждень. Даний запит направляється новим кредитором на електронну адресу первісного кредитора, зазначену у цьому договорі. Передача документації здійснюється на підставі акту приймання-передачі документації за формою, встановленою у додатку № 5, в строк не більше 7 робочих днів з моменту отримання запиту.
Як слідує з витягу з реєстру боржників від 16.01.2020 р. до договору № 114/2-19-F від 20.09.2019 р., підписаного представниками сторін договору та скріпленого печатками, первісний кредитор передав (відступив) новому кредиторові, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржника ФОП Купріянець В.В. за договором № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р.
Відповідно до платіжного доручення № 2 від 16.01.2020 р. ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (новий кредитор) сплатило на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) 1621358,90 грн. за придбання права вимоги за договором відступлення права вимоги № 114/2-19-F, від 20.09.20219 р. у тому числі, за право вимоги до ФОП Купріянець В.В. за договором № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р.
Слід зазначити, що за приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У подальшому, 28.12.2022 р. між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (первісний кредитор) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 28-12/2022, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 2 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов?язка боржників або які зобов?язані виконати обов?язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що є предметом цього договору, належать первісному кредитору на підставі, зокрема, договору відступления прав вимоги № 114/2-19-F, укладеного 20.09.2019 р. між первісним кредитором та АТ «Райфайзен Банк «Аваль».
Згідно з п. 5.2 даного договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.
Відповідно до п. 5.3 договору з моменту відступления (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги первісний кредитор втрачає всі права вимоги за договорами позики (кредитними договорами), що існували на момент відступления (передачі) прав вимоги, і, відповідно, первісний кредитор не матиме жодних прав вимоги до боржника за кредитним договором.
Згідно з п. 5.4 договору з моменту відступления (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги, новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників за договором № 28-12/2022 від 28.12.2022 р. ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передало, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняло реєстр боржників кількістю 17758.
Згідно з витягом з реєстру боржників від 25.09.2024 р. до договору № 28-12/2022 від 28.12.2022 р. первісний кредитор передав (відступив) новому кредиторові, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржника ФОП Купріянець В.В. за договором № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р.
З огляду на викладене ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги до ФОП Купріянець В.В. за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р.
Отже, у позивача, як нового кредитора, наявне право вимагати від відповідача сплати заборгованості за вказаним договором.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем не було виконано умов договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р. щодо своєчасного погашення заборгованості за позикою та процентами, у зв'язку із чим загальний розмір заборгованості складає 150717,41 грн., за стягненням якої і звернувся до суду позивач у даній справі.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» виконало зобов'язання за укладеним з відповідачем договором та надало останньому можливість використовувати кредитну лінію з максимальним лімітом 250000,00 грн з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням спеціальних платіжних засобів, шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту у розмірі 90000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Матеріалами справи, зокрема, випискою по рахунку № НОМЕР_1 на ім'я Купріянець В.В., підтверджується, що відповідач користувався грошовими коштами в межах кредитної лінії, однак не здійснював погашення кредиту, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 150717,41 грн., у тому числі - 90000,00 грн. заборгованості за дозволеним овердрафтом, 11176,76 грн. заборгованості за недозволеним овердрафтом, 35752,50 грн. заборгованість за відсотками.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, доводів позивача не спростував, доказів повернення кредитних коштів та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р. судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
Також слід зазначити, що за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1056 Цивільного Кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як зазначалось вище, пунктом 2.1 договору № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р. встановлено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом клієнт зобов'язаний сплачувати щомісячно банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9% річних, крім випадків передбачених п. 2.2 договору.
Для операцій зі здійснення клієнтом операцій по рахунку щодо оплати товарів/робіт/послуг з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок кредиту проценти в період з дати здійснення такої операції по 10 число місяця, наступного за першою датою розрахунку процентних платежів після такої операції, розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 0 % річних. Пільговий період застосовується за умови, що вся сума заборгованості за кредитом станом на наступну після проведення операції дату розрахунку процентних пастежів буде сплачена клієнтом до кінця пільгового періоду. У разі несплати клієнтом заборгованості за кредитом в сумі операцій згідно вищевказаних умов, пільговий період не застосовується та на суми заборгованості за кредитом внаслідок здійснених операцій нараховуються проценти за ставкою, зазначеною в п. 2.1 договору (п. 2.2 договору).
З огляду на наведені приписи законодавства та умови договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р., суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується порушення ФОП Купріянець В.В. своїх зобов'язань за договором з повернення кредиту та процентів, у зв'язку з чим в останнього станом на дату розгляду даного спору наявний борг в розмірі 90000,00 грн. заборгованості за дозволеним овердрафтом, 11176,76 грн. заборгованості за недозволеним овердрафтом, 35752,50 грн. заборгованості за відсотками, з яких - 1770,97 грн. заборгованості за відсотками до відступлення права вимоги банком та 33981,53 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими після відступлення права вимоги банком.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявлених сум заборгованості за кредитом та відсотками є доведеними, обгрунтованими, не спростованими відповідачем, у зв'язку з чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, з огляду на порушення відповідачем умов договору, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 2993,72 грн., а також 10794,43 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Перевіривши заявлені позивачем до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вказані суми є обгунтованими та арифметично вірними, у зв'язку з чим підлягають стягненню з відповідача у визначеному позивачем розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у повному обсязі.
Щодо розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
У силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тому, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правничу допомогу, надану Адвокадським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в сумі 25000,00 грн., позивачем було надано суду копію договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 р., копію заявки на надання юридичної допомоги № 490 від 02.12.2024 р. на суму 25000,00 грн., копію витягу з акту № 4 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 р. на суму 25000,00 грн.
Так, 01.07.2024 р. між адвокатом Адвокадським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, відповідально до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 2.1 договору адвокатське об'єднання, на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги.
У відповідності з п. 4.2 договору клієнт зобов'язується оплатити надані адвокатським об'єднанням послуги після надання адвокатським об'єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати.
Згідно з п.п. 4.3, 4.5 договору факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги. Сума, визначена в акті про надання юридичної допомоги, є гонораром адвокатського об'єднання за надання юридичних послуг та поверненню не підлягає.
27.12.2024 р. адвокатом та клієнтом було підписано акт № 4 про надання юридичної допомоги до договору про надання правової допомоги № № 01-07/2024 від 01.07.2024 р., відповідно до якого даний акт визначає розмір гонорару (винагороди) за надання правової допомоги, а саме - надання усної консультації з вивчення документів (4000,00 грн.), надання письмової консультації з вивчення документів (3000,00 грн.), складання позовної заяви про стягнення боргу для подання до суду (18000,00 грн.), загалом на суму 25000,00 грн.
Як зазначала Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 р. у справі № 922/2685/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. у справі № 905/1795/18.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21.
З огляду на викладене, на обсяг і зміст наданих адвокатом послуг, враховуючи ціну позову, з урахуванням критеріїв співмірності, пропорційності до предмета спору та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що в даномцу випадку наведеним вище критеріям відповідають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн., які відповідно до приписів ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача.
Водночас, витрати зі сплати судового збору в силу приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Купріянець Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код 44276926) 150717 (сто п'ятдесят тисяч сімсот сімнадцять) грн. 41 коп. заборгованості за договором № 011/2560/521126 від 01.03.2019 р., у тому числі - 90000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за дозволеним овердрафтом, 11176 (одинадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 76 коп. заборгованості за недозволеним овердрафтом, 35752 (тридцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 50 коп. заборгованості за відсотками, 2993 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн. 72 коп. 3% річних, 10794 (десять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору, 15000 (пя'тнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
.
Повне рішення складене 02.06.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна