ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2025Справа № 910/4473/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного підприємства «ЛІДЕР»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ДОБУВНА КОМПАНІЯ»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «УДК-КАПІТАЛ»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Товариство з додатковою відповідальністю «Світловодське кар'єроуправління»
про стягнення 16 275 900,00 грн
за участю представників:
від позивача: Беззубець О.Л., Пономаренко К.П.
від відповідача-1: Мухамеджанов О.С.
від відповідача-2: Мухамеджанов О.С.
від третьої особи: Зінченко О.В.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Приватне підприємство «ЛІДЕР» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ДОБУВНА КОМПАНІЯ» про стягнення 16 275 900, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ДОБУВНА КОМПАНІЯ» зобов'язань за договором зберігання №3012-1 від 30.12.2021 з повернення майна зі зберігання поклажодавцю.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4473/24, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.05.2024.
06.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та відзив на позовну заяву.
Розглянувши заяву відповідача-1 про залишення позову без розгляду, суд прийшов висновку про наступне.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У заяві про залишення позову без розгляду, відповідач-1 просить суд залишити позов без розгляду, оскільки позивачем подано аналогічний позов (зустрічний) до того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав у справі № 910/1944/24.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/1944/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" до Приватного підприємства "Лідер" про стягнення 9 844 988,33 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
У межах справи №910/1944/24 Приватне акціонерне товариство "Лідер" звернулось до суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" про стягнення вартості втраченого майна в розмірі 16 275 900,00 грн, переданого на зберігання за договором № 3021-1 від 30.12.2021.
Однак, як встановлено судом у справі №910/1944/24 ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Лідер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" про стягнення 16 275 900,00 грн повернуто заявнику.
Таким чином, підстави для залишення позову без розгляду у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача-1 про залишення позову без розгляду.
09.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, заперечення на заяву про залишення позовної заяви без розгляду.
21.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про відмову в долучені до матеріалів справи доказів позивача, повернення клопотання позивача про долучення доказів від 21.05.2024 без розгляду, попередження позивача про недопущення зловживання процесуальними правами щодо незаконного збирання доказів у справі, здійснення заходів, визначених ст. 246 ГПК України щодо порушення позивачем законодавства України.
21.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовчому засіданні 21.05.2024 суд, розглянувши клопотання відповідача від 21.05.2024 про відмову в долученні до матеріалів справи протоколів допиту у кримінальному провадженні №12024121070000122 від 19.05.2024, свідка - ОСОБА_1 , що займає посаду директора ТДВ «СКУ», свідка - ОСОБА_2 , що займає посаду маркшейдера ТДВ «СКУ» та заяву про здійснення заходів, визначені ст. 246 ГПК України щодо порушення позивачем законодавства України, дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 2 ст.164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. За положеннями частини четвертої цієї статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Господарським процесуальним кодексом України встановлено, що порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів визначено у параграфі 3 глави 6 ГПК України «Розгляд справи по суті».
Відповідно до ч. 1 ст. 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Отже, надання оцінки доказам, поданими сторонами у справі, на предмет їх належності та допустимості здійснюється на стадії розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, суд відмовив у клопотанні відповідача про відмову в долученні до матеріалів справи протоколів допиту у кримінальному провадженні №12024121070000122 від 19.05.2024, свідка - ОСОБА_1 , що займає посаду директора ТДВ «СКУ», свідка - ОСОБА_2 , що займає посаду маркшейдера ТДВ «СКУ» та повернення клопотання позивача без розгляду, оскільки дослідження доказів на стадії підготовчого провадження суперечить положенням статей 177, 182 ГПК України.
Окрім того, враховуючи положення ст. 246 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановити наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, однак, викладені в заяві відповідача обставини не мають підтвердження та належного обґрунтування щодо необхідності винесення судом окремої ухвали, у підготовчому провадженні таких обставин відносно Приватного підприємства «ЛІДЕР» судом не встановлено.
Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відмову в долучені до матеріалів справи доказів позивача, повернення клопотання позивача про долучення доказів без розгляду, попередження позивача про недопущення зловживання процесуальними правами, здійснення заходів, визначені ст. 246 ГПК України.
У підготовчому засіданні 21.05.2024 суд долучив до матеріалів справи докази надані позивачем, продовжив строк підготовчого провадження у справі № 910/4473/24 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 02.07.2024, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
02.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подачі доказів, клопотання про призначення судової економічної експертизи та письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 відкладено підготовче засідання по справі №910/4473/24 на 16.07.2024.
15.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовче засідання 16.07.2024 учасники судового процесу не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 відкладено підготовче засідання у справі №910/4473/24 на 03.09.2024.
У зв'язку з перебуванням 03.09.2024 судді Гулевець О.В. у відпустці, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 відкладено підготовче засідання у справі №910/4473/24 на 17.09.2024.
17.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору, клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТДВ «Світловодське кар'єроуправління», клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, клопотання про виклик та допит свідків.
У підготовчому засіданні 17.09.2024 суд розглянувши клопотання відповідача про виклик та допит у підготовчому засіданні в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ст. 88 ГПК України).
Згідно зі ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Оскільки відповідачем не надано письмових заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , враховуючи положення статей 88, 89 ГПК України, клопотання про виклик свідків задоволенню не підлягає.
У підготовчому засіданні 17.09.2024 розглянувши клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи та клопотання відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотань позивача та відповідача, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами встановленими статтею 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.
При цьому, питання, які позивач просить поставити на вирішення експерта є правовими питаннями і ніяким чином не пов'язані з будь-якими економічними розрахунками. Для з'ясування поставлених питань відсутня потреба у спеціальних знаннях у сфері іншій ніж право.
Водночас, відповідачем заявлено клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи у справі, в якому відповідач просив поставити на вирішення експертизи питання щодо кількості товару (гранітного щебню), яке знаходиться на території ТдВ «Світловодське кар'єроуправління».
Оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи необхідність у спеціальних знаннях відсутня, а рішення зі спору може бути прийняте за наявними фактичними даними, що входять до предмета доказування, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи та клопотання відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи у справі.
У підготовчому засіданні 17.09.2024 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 01.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 задоволено клопотання відповідача від 17.09.2024 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено до участі у справі Товариство з додатковою відповідальністю «Світловодське кар'єроуправління як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
01.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 01.10.2024 суд відклав підготовче засідання на 29.10.2024.
29.10.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справі та письмові пояснення по суті спору.
У підготовчому засіданні 29.10.2024 суд відклав підготовче засідання на 26.11.2024.
25.11.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 26.11.2024 суд відклав підготовче засідання на 10.12.2024.
10.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову, клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ТОВ «УДК-Капітал», заява про зміну предмету позову.
У підготовчому засіданні 10.12.2024 суд відклав розгляд клопотання позивача від 10.12.2024 про залучення до участі по справі №910/4473/24 співвідповідача ТОВ "УДК-КАПІТАЛ" та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 29.01.2024.
11.12.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.
12.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення щодо заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.
28.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на заяву про залучення до участі по справі №910/4473/24 співвідповідача ТОВ "УДК-КАПІТАЛ".
29.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 витребувано у ТОВ «УКРАЇНСЬКА ДОБУВНА КОМПАНІЯ» розподільний баланс між ТОВ «УКРАЇНСЬКА ДОБУВНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «УДК-КАПІТАЛ», яким визначено обсяг майна та зобов'язань ТОВ «УКРАЇНСЬКА ДОБУВНА КОМПАНІЯ», які переходять до ТОВ «УДК-КАПІТАЛ», відкладено підготовче засідання у справі № 910/4473/24 на 18.02.2025.
11.02.2025 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 задоволено заяву Приватного підприємства «ЛІДЕР» про залучення співвідповідача, залучено до участі у справі № 910/4473/24 співвідповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «УДК-КАПІТАЛ», прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства «ЛІДЕР» про зміну предмету позову, відкладено підготовче засідання на 18.03.2025.
26.02.2025 Приватне підприємство «ЛІДЕР» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти у розмірі 16 275 900 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Добувна Компанія», зокрема на рахунку НОМЕР_1 в Київському ГРУ АТ КБ «Приватбанк» МФО 321842 НОМЕР_2 в Київському ГРУ АТ КБ «Приватбанк», МФО 321842, а також на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «УДК-КАПІТАЛ» до набрання законної сили судового рішення у справі № 910/4473/24.
- накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська Добувна Компанія» та рухоме і нерухоме майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «УДК-КАПІТАЛ».
27.02.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «УКРАЇНСЬКА ДОБУВНА КОМПАНІЯ» надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 заяву Приватного підприємства «ЛІДЕР» про забезпечення позову задоволено частково, з метою забезпечення позову у даній справі накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Добувна Компанія», а також на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «УДК-КАПІТАЛ», та на рухоме та нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська Добувна Компанія» та Товариству з обмеженою відповідальністю «УДК-КАПІТАЛ», в межах суми позовних вимог у розмірі 16 275 900,00 грн.
13.03.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшов відзив на позов та поставлено позивачу запитання в порядку статті 90 ГПК України.
18.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
У підготовчому засіданні 18.03.2025 судом прийнято до розгляду відповідь позивача на відзив відповідача-2, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 01.04.2025.
01.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшло клопотання про повернення без розгляду відповіді на відзив ПП «ЛІДЕР» від 17.03.2025 та зобов'язання ПП «ЛІДЕР» надати відповіді на питання в порядку ст. 90 ГПК України.
01.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли відповіді на поставлені відповідачем-2 запитання в порядку статті 90 ГПК України.
У підготовчому засіданні 01.04.2025 суд відмовив у задоволені клопотання відповідача-2 від 31.03.2025 про повернення без розгляду відповідь на відзив ПП «ЛІДЕР» від 17.03.2025, з підстав отримання відповідачами документу через систему «Електронний суд».
У підготовчому засіданні 01.04.2025 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 08.04.2025, про що постановлено ухвалу, без оформлення окремого документу, яка внесена до протоколу судового засідання.
08.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшло клопотання про зобов'язання ПП «ЛІДЕР» надати відповіді на питання в порядку ст. 90 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 задоволено клопотання ТОВ «УДК-КАПІТАЛ» про зобов'язання учасника справи надати відповідь на запитання, зобов'язано Приватне підприємство «ЛІДЕР» надати відповіді на запитання, поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «УДК-КАПІТАЛ» в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, з дотриманням вимог ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.
У підготовчому засіданні 08.04.2025 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 22.04.2025.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 у справі № 910/4473/24 залишено без змін.
10.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява свідка, в порядку ст. 90 ГПК України.
22.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшло клопотання про зобов'язання Приватного підприємства «ЛІДЕР» надати відповіді на питання в порядку ст. 90 ГПК України, із дотриманням вимог ст. 88 ГПК України та застосувати до Приватного підприємства «ЛІДЕР» заходи процесуального примусу за невиконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 910/4473/24.
Судом розглянуто заяву відповідача-2 про застосування заходів процесуального примусу, в якій вирішено відмовити в задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Статтею 132 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є:1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
В обґрунтування поданої заяви, відповідач-2 вказує про не виконання позивачем процесуальних обов'язків, визначених ч. 3 ст. 42, ч. 7 ст. 42, ст. 90 ГПК України.
Враховуючи вищевикладені приписи Господарського процесуального кодексу України, судом враховано, що на виконання ухвали суду позивачем 10.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява директора ПП «ЛІДЕР» про надання відповідей на запитання, в порядку ст. 90 ГПК України.
У той же час, щодо доводів відповідача-2 про не надання належних доказів про направлення копії заяви свідка відповідачам, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Позивач 10.04.2025 подав заяву через систему «Електронний суд», з якої вбачається, що відповідачам та їх адвокату документ (заява директора ПП «ЛІДЕР» від 10.04.2025) доставлено до електронного кабінету - 11.04.2025, а тому доводи відповідача-2 про відсутність належних доказів надсилання відповідачам заяви судом не приймаються.
З урахуванням наведеного, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про застосування заходів процесуального примусу до позивача, оскільки не вбачає в діях позивача не виконання його процесуальних обов'язків, зловживання ним процесуальними правами або створення позивачем протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
У підготовчому засіданні 22.04.2025 суд відмовив в задоволені клопотання представника відповідачів про виклик для допиту свідка, про що постановлено ухвалу, без оформлення окремого документу, яка внесена до протоколу судового засідання.
У підготовчому засіданні 22.04.2025 суд надав представнику відповідачів строк для надання пояснень по справі до 06.05.2025, оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.05.2025.
06.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
У зв'язку з перебуванням 06.05.2025 судді Гулевець О.В. на лікарняному, розгляд справи № 910/4473/24 не відбувся.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 призначено розгляд справи №910/4473/24 по суті на 20.05.2025.
Представники позивача в судовому засіданні 20.05.2025 надали пояснення по суті позовних вимог, просили суд їх задовольнити.
Представник відповідачів надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи в судовому засіданні 20.05.2025 надав пояснення по суті позовних вимог, підтримав позовні вимоги.
У судовому засіданні 20.05.2025 на стадії судових дебатів представником відповідачів заявлено усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості підготовки письмової промови в судових дебатах.
Суд відмовив в задоволенні усного клопотання представника відповідачів про оголошення перерви в судовому засіданні, з огляду на те, що відповідно до ГПК України не встановлено обов'язку сторін для подання промови в судових дебатах до суду у письмовому вигляді.
У судовому засіданні 20.05.2025 судом заслухано промови присутніх учасників справи в судових дебатах та відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між Приватним підприємством «ЛІДЕР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» укладено договір зберігання № 3012-1 від 30.12.2021, за яким відповідач-1 зобов'язався зберігати гранітний щебінь та відсів переданий йому позивачем у кількості згідно додатка до даного договору та повернути майно в цілості за заявою поклажодавця.
Позивач зазначає, що відповідачем-1 прийнято на зберігання майно загальною вартістю 70 630 000,00 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі майна.
Однак, в порушення умов договору зберігання № 3012-1 від 30.12.2021 відповідачем-1 було частково повернуто зі зберігання майно на суму 54 354 100,00 грн, у зв'язку з чим на зберіганні у ТОВ «Українська добувна компанія» за договором залишилось майно на суму 16 275 900,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Українська добувна компанія» 22.04.2024 зареєстрував (створив) нове товариство шляхом виділу - ТОВ «УДК-КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код: 45598362). Відповідно до розподільчого балансу ТОВ «УДК-КАПІТАЛ» передані: 1) необоротні активи на загальну суму 55 930 467,00 грн; 2) поточні зобов'язання за товари, роботи, послуги на загальну суму 55 930 467,00 грн.
За обґрунтуваннями позивача, останній, як кредитор пред'являє вимоги до відповідача-1, як основного боржника по стягненню за договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021 у розмірі 16 275 900,00 грн, а після виділу ТОВ «УДК-КАПІТАЛ» є співвідповідачем, яке несе субсидіарну відповідальність разом із ТОВ «Українська добувна компанія», як основним боржником за зобов'язанням за договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021 у розмірі 16 275 900,00 грн.
За доводами позивача, 06.02.2024 та 08.02.2024 ПП «ЛІДЕР» направило вимогу до відповідача-1 про повернення товару зі зберігання або його вартості за договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2024.
Оскільки відповідачем-1 в порушення умов договору не здійснено повернення гранітного щебня фракцій 10-20 мм. у кількості 20 230,00 тон та гранітного щебня фракцій 20-40 мм. у кількості 40 000,00 тон, загальною вартістю 16 275 900,00 грн, та відповідач-1 не довів факт наявності майна за місцем зберігання, позивач вважає, що в розумінні статті 951 ЦК України майно, яке знаходилось на зберіганні є втраченим, відтак позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 16 275 900,00 грн вартості втраченого майна.
Позиція відповідача-1
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» проти позову заперечило посилаючись на те, що позивачем жодних розрахунків за зберігання товару позивачем з 30.12.2021 не здійснювалось, чим істотно порушувались умови договору зберігання №3012-1 від 30.12.2021, що також є односторонньою відмовою від виконання умов договору.
У своїх запереченнях на позов відповідач-1 зазначив, що після закінчення терміну зберігання за договором, 23.03.2023 листом №2303/01 та 27.03.2023 листом №2703/01 відповідач-1 повідомив позивача про термінову необхідність забрати майно у термін, визначений пунктом 7.9 договору зберігання та зазначив адресу знаходження майна: Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53.
Відповідач-1 вказав, що позивач не здійснив жодних заходів щодо вивезення зі зберігання майна та не повідомив відповідача-1 про будь-які причини чи підстави невиконання умов договору.
Відповідач-1 у відзиві посилався на те, що позивач не довів наявність збитків, та повідомив, що майно визначене договором зберігання продовжує знаходитись за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53, однак позивач не здійснює заходів щодо його вивезення.
ТОВ «Українська добувна компанія» вважає про наявність підстав для застосування принципу заборони суперечливої поведінки до Приватного підприємства «ЛІДЕР» у справі №910/4473/24, оскільки поведінка Приватного підприємства «ЛІДЕР» є суперечливою, яка свідчить про те, що Приватне підприємство «ЛІДЕР» одночасно заявляє позовні вимоги про відсутність переходу права власності на товар і його неотримання та позовні вимоги про те, що він отримав та передав товар (який не отримував згідно з попередньою поведінкою) на відповідальне зберігання ТОВ «Українська добувна компанія».
Позиція відповідача-2
У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю «УДК-КАПІТАЛ» заперечуючи позовні вимоги посилалось на те, що відповідач-1, після закінчення строку зберігання 31.12.2022 сумлінно та безоплатно здійснював зберігання майна позивача, та 23.03.2023, 27.03.2023 відповідно до умов п. 7.9. договору зберігання, неодноразово письмово (на електронну пошту за цінним листом з описом вкладення) повідомляв позивача про місце зберігання майна та необхідність здійснення його вивезення, водночас позивач не здійснив розрахунок за майно за договором купівлі-продажу № 3012 від 30.12.2021, не здійснював розрахунки за договором зберігання, не повідомляв відповідача-1 про неможливість виконання свого зобов'язання або неможливість його виконання у визначені зобов'язанням терміни, що протирічить приписам договору зберігання та приписам ЦК України.
Відповідач-2 зазначив, що позовна заява та додатки до неї не містять жодних належних та допустимих доказів втрати відповідачем-1 майна або неможливості його вивезення з вказаного відповідачем-1 місця.
Щодо позовних вимог до ТОВ «УДК-КАПІТАЛ», відповідач-2 посилається на те, що у ТОВ «Українська добувна компанія» був відсутній обов'язок інформування Приватного підприємства «ЛІДЕР» щодо початку процедури реорганізації, оскільки станом на 06.02.2024 господарські відносини щодо договору зберігання між позивачем та відповідачем-1 було припинено, строк дії договору зберігання закінчився 31.12.2022.
Також відповідач-2 звернув увагу, що позивач до розгляду справи № 910/4473/24 та протягом розгляду справи № 910/4473/24 займає різні взаємовиключні позиції в судових розглядах справ, які пов'язані з договором №3012 купівлі-продажу щебеневої продукції від 30.12.2021, які повністю виключають його позовні вимоги за договором зберігання №3012-1 від 30.12.2021. Зазначене, на думку відповідача-2, є неприпустимим зловживанням процесуальним правом на звернення до суду та суперечливою поведінкою позивача.
Позиція третьої особи
Товариство з додатковою відповідальністю «Світловодське кар'єроуправління» письмових пояснень у порядку ст.168 ГПК України щодо позову або відзиву не надала.
Третя особа у своїх усних поясненнях по суті спору підтримала позовні вимоги Приватного підприємства «ЛІДЕР» та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
30.12.2021 між Приватним підприємством «ЛІДЕР» (поклажодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» (зберігач, відповідач-1) укладено договір зберігання № 3012-1 (далі - договір), відповідно до умов якого за цим договором зберігач зобов'язується, тимчасово зберігати гранітний щебінь та відсів (далі майно), переданий йому поклажодавцем у кількості згідно додатка до даного договору, що є його невід'ємною частиною, і повернути це майно в цілості, на умовах передбачених даним договором, за заявкою поклажодавця (пункт 1.1. договору).
Перелік майна, що передається на зберігання і узгоджена сторонами його оцінка, визначається у додатку до даного договору (Додаток №1), та є його невід'ємною частиною. Товар передається зберігачу шляхом оформлення акту прийому-передачі (п. 2.1., п. 2.2. договору).
Пунктом 2.3. договору передбачено, що вартість зберігання майна є договірною та відповідно складає 5000,00 гривень з ПДВ за календарний місяць.
Відповідно до п. 3.1. договору зберігач зобов'язується: прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання майна в період дії цього договору (п. 3.1.1.); зберігати майно на належних йому складах з дотриманням правил складування і зберігання (п. 3.1.2.); нести відповідальність за втрату або ушкодження майна поклажодавця, що находиться у нього (п. 3.1.3.); повернути майно поклажодавцю по першій вимозі ( п. 3.1.4); зберігач не має права користуватися майном, переданим йому на зберігання (п. 3.1.5.).
Поклажодавець зобов'язується після закінчення строку, зазначеного у п.п. 7.8 та 7.9 цього договору, взяти назад передане ним на зберігання майно (п. 3.2. договору).
Пунктом 4.1. договору визначено, що сторони приймають на себе виконання зобов'язань, передбачені цим договором і несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, а зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі його на зберігання і до дати закінчення даного договору. У випадках знищення або ушкодження майна, крім випадків форс-мажорних обставин, яке зберігається, або його частини зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодавцю рівну кількість аналогічного майна в належному стані.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року, або до його припинення у порядку передбаченому п.7.9 даного договору (п. 7.8. договору).
Відповідно до п. 7.9. договору, останній припиняє свою дію, а майно повинно бути повернене зберігачем поклажодавцю, в свою чергу поклажодавець повинен забрати своє майно з території зберігана протягом 3-х днів з моменту пред'явлення однією із сторін відповідної письмової вимоги. Зазначена вимога може бути передана засобами електронного зв'язку на вказаний E-mail в реквізитах до даного договору, представником однієї із сторін під розпис, або рекомендованим поштовим відправленням, за останньою повідомленою стороною діловою адресою.
Пунктом 7.10. договору встановлено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року. Після закінчення вказаного в договорі терміну та за умови відсутності письмового повідомлення про припинення договору, направленого однією з сторін іншій, він автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни (п. 9.1. договору).
Відповідно до Додатку № 1 до договору, сторонами погоджено Перелік майна, що передається на зберігання ТОВ «Українська добувна компанія»: гранітний щебінь фракція 10-20 мм, гранітний щебінь фракція 5-10 мм, гранітний щебінь фракція 20-40 мм, гранітна щебенево-піщана суміш фракції 0-40 мм, гранітна щебенево-піщана суміш фракції 0-70 мм, відсів гранітний 0-5 на загальну суму 70 630 000,00 грн.
Відповідач-1 прийняв, а позивач передав на зберігання на умовах договору зберігання майно на загальну суму 70 630 000,00 грн з ПДВ, за Актом прийому-передачі майна від 30.12.2021:
гранітний щебінь фракція 10-20 мм у кількості 35 000 тон на суму 11 550 000,00 грн,
гранітний щебінь фракція 5-10 мм у кількості 20 000 тон на суму 6 600 000,00 грн,
гранітний щебінь фракція 20-40 мм у кількості 40 000 тон на суму 9 600 000,00 грн,
гранітна щебенево-піщана суміш фракції 0-40 мм у кількості 108 000 тон на суму 21 060 000,00 грн,
гранітна щебенево-піщана суміш фракції 0-70 мм у кількості 96 000 тон на суму 18 720 000,00 грн,
відсів гранітний 0-5 у кількості 20 000 тон на суму 3 100 000,00 грн.
Приватне підприємство «ЛІДЕР» зазначило, що зазначений товар був придбаний у відповідача-1 згідно з договором купівлі-продажу №3012 від 30.12.2021, укладений між Приватним підприємством «ЛІДЕР» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» (постачальник).
На підтвердження виконання зобов'язань з надання послуг зберігання майн за договором, до матеріалів справи долучено акти надання послуг, які підписані сторонами договору: № 788 від 31.12.2021, № 68 від 31.01.2022, № 73 від 28.02.2022, № 114 від 31.03.2022, № 115 від 30.04.2022, № 116 від 31.05.2022, № 137 від 30.06.2022, № 178 від 29.07.2022, № 189 від 31.08.2022, № 236 від 30.09.2022, № 237 від 31.10.2022, № 260 від 30.11.2022, № 271 від 31.12.2022, № 33 від 31.01.2023, № 60 від 28.02.2023, № 85 від 31.03.2023.
У період з січня 2022 року по жовтень 2023 року відповідачем-1 було здійснено повернення позивачу зі зберігання майна на суму 54 354 100,00 грн, з яких:
- повернення товару на суму 1 466 655,00 грн підтверджується Актами прийому-передачі майна, що відвантажується зі складу ТОВ «Українська добувна компанія»: вiд 28.01.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0040 мм. 1051,000 т. на суму 204 945,00 грн, вiд 02.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. нa суму 163 605,00 грн. на 839,000 т.; вiд 03.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 40 950,00 грн. на 210,000 т.; вiд 04.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 27 300,00 грн. на 140,000 т.; вiд 07.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 68 250,00 грн. на 350,000 т.; вiд 08.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 191 490, 00 грн. на 982,000 т.; вiд 11.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 382 005,00 грн. на 1959,000 т.; вiд 12.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 204 360,00 грн. на 1048,000 т.; вiд 16.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 68 250,00 грн. на 350,000 т.; вiд 21.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 1 15 500,00 грн. на 350,000 т.;
- повернення товару на суму 4 874 100,00 грн підтверджується видатковими накладними на повернення постачальнику за договором № 3012 купівлі-продажу щебеневої продукції від 30.12.2021: № 27 вiд 04.10.2023 на 910 т на суму 300 300,00 грн.; №28 вiд 05.10.2023 на 350 т на суму 115 500,00 грн.; № 32 вiд 09.10.2023 на 490 т на суму 161 700,00 грн.; №33 вiд 10.10.2023 на 560 т на суму 184 800,00 грн.; №34 вiд 11.10.2023 на 280 т на суму 92 400,00 грн.; № 35 вiд 12.10.2023 на 560 т на суму 184 800,00 грн.; № 36 вiд 13.10.2023 на 140 т на суму 46 200,00 грн.; №37 вiд 14.10.2023 на 560 т на суму 184 800,00 грн.; № 39 вiд 16.10.2023 на 1 120 т суму 369 600,00 грн.; № 40 вiд 17.10.2023 на 840 т на суму 277 200,00 грн.; № 41 вiд 18.10.2023 на 1 120 т на суму 369 600,00 грн.; №42 вiд 19.10.2023 на 560 т на суму 184 800,00 грн.; № 43 вiд 21.10.2023 на 1 120 т на суму 369 600 грн.; №44 вiд 22.10.2023 на 840 т на суму 277 200,00 грн.; № 45 вiд 23.10.2023 на 840 т на суму 277 200,00 грн.; № 46 вiд 24.10.2023 на 1 120 т на суму 369 600,00 грн.; № 47 вiд 25.10.2023 на 770 т на суму 254 100,00 грн.; № 49 вiд 27.10.2023 на 1 120 т на суму 369 600,00 грн.; № 50 вiд 28.10.2023 на 560 т на суму 184 800,00 грн.; № 53 вiд 31.10.2023 на 910 т на суму 300 300,00 грн.;
- повернення товару на суму 48 013 345,00 грн підтверджується видатковими накладними (повернення) постачальнику за договором № 3012 купівлі-продажу щебеневої продукції від 30.12.2021: № ВП-00000014 вiд 28.02.2022 на суму 3 100 000,00 грн; № ВП-00000017 вiд 30.04.2022 на суму 19 708 845,00 грн; № ВП-00000018 вiд 20.05.2022 на суму 18 720 000,00 грн; № ВП-00000019 вiд 23.05.2022 на суму 64 845,00 грн.
Сторонами не заперечується, що станом на час розгляду справи майно на загальну суму 16 275 900,00 грн (гранітний щебiнь фракцій 10-20 мм. у кількості 20 230,00 тон, вартістю 6 675 900,00 грн, гранiтний щебiнь фракцій 20-40 мм. у кількості 40 000,00 тон, вартістю 9 600 000,00 грн) зі зберігання позивачу не повернуто.
27.03.2023 відповідач-1 надіслав позивачеві лист за вих. № 2703/01, в якому повідомив про термінову необхідність забрати залишки продукції, яка знаходиться на зберіганні у ТОВ «Українська добувна компанія» за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53. Також відповідач-1 зазначив, що станом на 27.03.2023 згідно договору №3012-1 від 30.12.2021 на зберіганні у ТОВ «Українська добувна компанія» знаходиться наступне майно вартістю 21 150 000,00 грн:
- гранітний щебінь фракція 10-20 мм. 35 000,00 тон на суму 11 550 000,00 грн;
- гранітний щебінь фракція 20-40 мм. 40 000,00 тон на суму 9 600 000,00 грн.
На підтвердження факту направлення вказаного листа позивачу до матеріалів справи надано фіскальний чек, поштову накладну № 1150104393174 від 27.03.2023 та опис вкладення у цінний лист.
06.02.2024 позивач надіслав відповідачеві-1 лист за вих. № 06/02/01 про повернення товару зі зберігання за договором №3012-1 від 30.12.2021.
У відповідь на лист від 06.02.2024 за вих. № 06/02/01 відповідач-1 у листі від 08.02.2024 за вих. № 01-0802/24 зазначив, що відповідно до листа №2303/01 від 23.03.2023 та на підставі п.7.9 договору зберігання №3012-1 від 30.12.2021, даний договір припинив свою дію з 27.03.2023; з 27.03.2023 ТОВ «Українська добувна компанія» не є зберігачем майна і не несе відповідальності за його втрату або ушкодження. Також просив погасити заборгованість за отриманий товар протягом 3-х днів з моменту отримання даного листа.
Листом від 08.02.2024 за вих. № 08/02/01 позивач надіслав відповідачеві-1 вимогу про повернення майна зі зберігання у найкоротший термін, але не пізніше 3 (трьох) днів з дня отримання цього листа, надати доступ працівникам ПП «ЛІДЕР» до фактичного місця зберігання майна для проведення інвентаризації та здійснення повернення майна, що знаходиться на зберіганні у ТОВ «Українська добувна компанія»; у разі втрати та/або ушкодження майна, що було передано на зберігання, надати засвідчений печаткою та підписом директора ТОВ «Українська добувна компанія» опис кількості та вартості втраченого/ушкодженого майна та відшкодувати вартість втраченого/ушкодженого майна шляхом перерахування цієї вартості на поточний рахунок ПП «ЛІДЕР». На підтвердження факту направлення вказаного листа відповідачу-1 позивач надав фіскальний чек, поштову накладну № 0110400303932 від 09.02.2024 та опис вкладення у цінний лист.
За твердженням позивача, у зв'язку з відсутністю відповіді на вимогу ПП «ЛІДЕР» щодо повернення майна або його вартості, директор ПП «ЛІДЕР» Данилюк С.М. звернувся до відділення поліції №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо викрадення майна, що знаходилось на зберіганні у ТОВ «Українська добувна компанія» на підставі договору зберігання №3012-1 від 30.12.2021.
21.02.2024 відділення поліції №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, 08.01.2024 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження за № 12024121070000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Постановою слідчого СВ ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 05.03.2024 залучено юридичну особу ПП «ЛІДЕР» до кримінального провадження № 12024121070000122 від 21.02.2024 як потерпілого.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Українська добувна компанія» не відшкодувало в добровільному порядку вартість втраченого майна ПП «ЛІДЕР», у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів вартості втраченого майна, що становить 16 275 900,00 грн, на підставі статей 509, 525, 526, 612, 614, 625, 655, 692, 936, 942, 945, 949, 953 Цивільного кодексу України.
За доводами позивача, 08.12.2024 останній дізнався, що відповідач-1 провів реєстраційну дію - виділ ТОВ «Українська добувна компанія».
06.02.2024 Загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» прийняте рішення, що оформлене Протоколом від 06.02.2024, про виділ з ТОВ «Українська добувна компанія» нову юридичну особу у формі товариства з обмеженою відповідальністю із передачею йому згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків ТОВ «Українська добувна компанія» без припинення ТОВ «Українська добувна компанія»; зменшити статутний капітал ТОВ «Українська добувна компанія» 5 000 000,00 гривень (із 10 000 000,00 гривень до 5 000 000,00 гривень) у зв'язку з виділом із нього нового товариства з обмеженою відповідальністю зі статутним капіталом у розмірі 5 000 000,00 грн; встановити для заявлення кредиторами вимог до ТОВ «Українська добувна компанія» строк у 30 днів після отримання повідомлення про зменшення статутного капіталу; протягом 30 календарних днів з дати прийняття Загальними Зборами ТОВ «Українська добувна компанія» рішення про виділ та внесення запису про виділ до державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство письмово повідомляє про це всіх відомих йому кредиторів, а також щодо зменшення статутного капіталу Товариства у зв'язку з виділом із нього нової юридичної особи; встановлено 30 денний строк з дати направлення кредиторам повідомлення про виділ для заявлення кредиторами своїх вимог.
Відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 22.04.2024 зареєстровано нове товариство шляхом виділу - ТОВ «УДК-КАПІТАЛ» ідентифікаційний код: 45598362.
Згідно з розподільчим балансом ТОВ «Українська добувна компанія» станом на 31.03.2024 ТОВ «УДК-КАПІТАЛ» передані необоротні активи на загальну суму 55 930 467,00 грн; поточна кредиторська заборгованість за зобов'язаннями за товари, роботи, послуги на загальну суму 55 930 467,00 грн.
Позивач посилається на те, що ТОВ «УДК-КАПІТАЛ» у відповідності до ст. 109 ЦК України несе субсидіарну відповідальність за зобов'язанням основного боржника - ТОВ «Українська добувна компанія» по стягненню за договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021 у розмірі 16 275 900,00 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, ПП «ЛІДЕР» заявлено вимоги про солідарне стягнення з ТОВ «Українська добувна компанія» та ТОВ «УДК-КАПІТАЛ» збитків у розмірі вартості втраченого та неповернутого майна за договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021.
Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений, виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (частини 1 - 3 статті 938 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, на виконання умов договору зберігання № 3012-1 від 30.12.2021 позивач передав, а відповідач-1 отримав на зберігання майно на загальну суму 70 630 000,00 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі майна від 30.12.2021.
Відповідно до частини 1 статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Статтею 953 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Матеріалами справи підтверджено, що в період з січня 2022 року по жовтень 2023 року відповідачем-1 було здійснено повернення позивачу зі зберігання майна на суму 54 354 100,00 грн.
Так, зокрема повернення майна позивачу на суму 1 466 655,00 грн підтверджується Актами прийому-передачі майна, що відвантажується зі складу ТОВ «Українська добувна компанія»: вiд 28.01.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0040 мм. 1051,000 т. на суму 204 945,00 грн, вiд 02.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. нa суму 163 605,00 грн. на 839,000 т.; вiд 03.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 40 950,00 грн. на 210,000 т.; вiд 04.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 27 300,00 грн. на 140,000 т.; вiд 07.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 68 250,00 грн. на 350,000 т.; вiд 08.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 191 490, 00 грн. на 982,000 т.; вiд 11.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 382 005,00 грн. на 1959,000 т.; вiд 12.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 204 360,00 грн. на 1048,000 т.; вiд 16.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 68 250,00 грн. на 350,000 т.; вiд 21.02.2022 повернуто гранiтна щебенево-піщана суміш 0-40 мм. на суму 1 15 500,00 грн. на 350,000 т.
Поряд з тим, як зазначено сторонами та підтверджується матеріалами справи, зокрема договором купівлі-продажу №3012 від 30.12.2021 та Специфікацією № 1 до договору купівлі-продажу, майно, що передане відповідачу-1 на зберігання, було придбано у відповідача-1 згідно з договором купівлі-продажу №3012 від 30.12.2021, укладеного між Приватним підприємством «ЛІДЕР» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» (постачальник).
Відповідно до видаткових накладних за договором № 3012 купівлі-продажу щебеневої продукції від 30.12.2021: № 27 вiд 04.10.2023; №28 вiд 05.10.2023; № 32 вiд 09.10.2023; №33 вiд 10.10.2023; №34 вiд 11.10.2023; № 35 вiд 12.10.2023; № 36 вiд 13.10.2023; №37 вiд 14.10.2023; № 39 вiд 16.10.2023; № 40 вiд 17.10.2023; № 41 вiд 18.10.2023; №42 вiд 19.10.2023; № 43 вiд 21.10.2023; №44 вiд 22.10.2023; № 45 вiд 23.10.2023; № 46 вiд 24.10.2023; № 47 вiд 25.10.2023; № 49 вiд 27.10.2023; № 50 вiд 28.10.2023; № 53 вiд 31.10.2023, а також № ВП-00000014 вiд 28.02.2022; № ВП-00000017 вiд 30.04.2022; № ВП-00000018 вiд 20.05.2022; № ВП-00000019 вiд 23.05.2022 відповідачу-1 (постачальнику за договором № 3012 купівлі-продажу щебеневої продукції від 30.12.2021) повернуто товар на суму 52 887 445,00 грн.
Таким чином, залишок не повернутого майна позивачу, що було передано на зберігання відповідачу-1 на підставі договору зберігання № 3012-1 від 30.12.2021, складає 16 275 900,00 грн (70 630 000,00 - 54 354 100,00), а саме: гранітний щебiнь фракцій 10-20 мм. у кількості 20 230,00 тон, вартістю 6 675 900,00 грн, гранiтний щебiнь фракцій 20-40 мм. у кількості 40 000,00 тон, вартістю 9 600 000,00 грн.
Зазначені обставини щодо частини повернення майна та вартості не повернутого майна на підставі договору зберігання № 3012-1 від 30.12.2021 сторонами не заперечуються.
Також відповідач-1 листом від 27.03.2023 за вих. № 2703/01 підтвердив, що станом на 27.03.2023 на зберіганні в ТОВ «Українська добувна компанія» знаходиться майно вартістю 21 150 000,00 грн (гранітний щебінь фракція 10-20 мм. 35 000,00 тон на суму 11 550 000,00 грн; гранітний щебінь фракція 20-40 мм. 40 000,00 тон на суму 9 600 000,00 грн).
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина 1 статті 942 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у цій справі існує спір щодо строку дії договору зберігання № 3012-1 від 30.12.2021.
Так, у відзиві на позов відповідач-1 стверджує, що строк дії договору закінчився 31.12.2022, а в подальшому 23.03.2023 та 27.03.2023 відповідач-1 повідомив позивача про місце зберігання майна та необхідність здійснення його вивезення.
Натомість позивач доводить, що висновок відповідача-1 про закінчення терміну зберігання - 31.12.2022 суперечить умовам договору зберігання, оскільки повідомлення у листі № 2703/01 від 27.03.2023 стосувалося п. 7.9., а не п. 9.1. розділу 9 термін дії договору зберігання.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як зазначено судом вище, договір зберігання № 3012-1 від 30.12.2021 набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2022. Після закінчення вказаного в договорі терміну та за умови відсутності письмового повідомлення про припинення договору, направленого однією з сторін іншій, він автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни (п. 9.1. договору).
Враховуючи те, що термін дії договору сплинув 31.12.2022 та у зв'язку з відсутністю повідомлення сторін про припинення договору станом на 31.12.2022, договір було продовжено на той самий строк та на тих самих умовах, тобто до 31.12.2023.
Поряд з тим, пунктом 7.8. договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року, або до його припинення у порядку передбаченому п.7.9 даного договору.
Відповідно до п. 7.9. договору, останній припиняє свою дію, а майно повинно бути повернене зберігачем поклажодавцю, в свою чергу поклажодавець повинен забрати своє майно з території зберігача протягом 3-х днів з моменту пред'явлення однією із сторін відповідної письмової вимоги. Зазначена вимога може бути передана засобами електронного зв'язку на вказаний E-mail в реквізитах до даного договору, представником однієї із сторін під розпис, або рекомендованим поштовим відправленням, за останньою повідомленою стороною діловою адресою.
Відповідач-1 звернувся до позивача з листом від 27.03.2023 за вих. № 2703/01, в якому повідомив про термінову необхідність забрати залишки продукції, яка знаходиться на зберіганні у ТОВ «Українська добувна компанія» за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53. Посилаючись на пункт 7.9. договору відповідач-1 зазначив, що ТОВ «Українська добувна компанія» припиняє оренду промислового майданчика за місцем зберігання в зв'язку з загрозою його затоплення та просить на протязі 3-х днів з моменту отримання даного листа, прийняти міри щодо збереження майна та термінового вивезення належного позивачу майна.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2024 позивач звертався до відповідача-1 листом за вих. № 06/02/01 про повернення залишку майна зі зберігання за договором №3012-1 від 30.12.2021. Однак, у відповідь відповідач-1 листом від 08.02.2024 за вих. № 01-0802/24 повідомив, що договір припинив свою дію з 27.03.2023, а відтак з 27.03.2023 ТОВ «Українська добувна компанія» не є зберігачем майна та не несе відповідальності за його втрату або ушкодження.
З огляду на викладене, суд відхиляє посилання відповідача-1 на закінчення строку дії договору - 31.12.2022, оскільки зазначене суперечить обставинам про припинення строку дії договору з 27.03.2025 на підставі листа від 27.03.2023 за вих. № 2703/01, про що зазначає сам відповідач-1 у листі від 08.02.2024 за вих. № 01-0802/24.
Отже, позиція відповідача-1 є суперечливою, оскільки відповідач-1 надає докази щодо припинення строку дії договору 27.03.2023, водночас зазначає про припинення строку дії договору 31.12.2022, що також не відповідає умовам п. 9.1. договору в частині автоматичного продовження, враховуючи відсутність письмового заперечення сторін про продовження дії договору.
Також матеріалами справи спростовуються обставини закінчення строку дії договору саме 27.03.2023, оскільки відповідно до п. 7.9. договір припиняє свою дію, а майно повинно бути повернене зберігачем поклажодавцю. Докази повернення зберігачем всього майна позивачу у матеріалах справи відсутні, при цьому наявне в матеріалах справи листування сторін свідчить про існування між сторонами спору щодо припинення договору зберігання.
Судом встановлено, що на протязі 2023 року, а саме по жовтень 2023 року між сторонами здійснювалось повернення товару відповідачеві-1 за договором № 3012 купівлі-продажу щебеневої продукції від 30.12.2021 на суму 4 874 100,00 грн відповідно до видаткових накладних, що фактично свідчить про повернення частини майна позивачу зі зберігання.
Таким чином, своїми діями відповідач-1 підтвердив намір на продовження виконання своїх зобов'язань за договором зберігання після направлення листа від 27.03.2023 за вих. № 2703/01, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази часткового повернення майна в жовтні 2023 року, реєстрація податкових накладних за договором зберігання, а також вчинення активних дій щодо повернення майна позивачу.
Враховуючи узгоджені сторонами умови договору зберігання та відсутність повідомлення сторін щодо продовження дії договору станом на дату закінчення терміну договору (31.12.2022), суд дійшов висновку, що договір було продовжено до 31.12.2023.
Таким чином, з огляду на приписи статей 938, 948 ЦК України з моменту закінчення строку зберігання у позивача виник обов'язок забрати та вимагати повернення свого майна.
Водночас, відповідно до вимог статей 938, 949 Цивільного кодексу України відповідач-1 як зберігач зобов'язаний повернути позивачеві передане на зберігання майно.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті та у відзивах на позовну заяву представником відповідачів зазначено, що після закінчення строку зберігання відповідне майно знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53, а оскільки позивач не здійснив заходів щодо вивезення зі зберігання майна, відповідач-1 не несе відповідальності за його втрату або ушкодження.
Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена статтею 950 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності (частина 3 статті 950 ЦК України).
Оскільки договір закінчив свою дію 31.12.2023, а відтак закінчився й строк зберігання переданого за ним майна, відповідач-1 може нести відповідальність за його втрату лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Враховуючи викладене, необхідним є встановлення наявності умислу або грубої необережності (вини) в діях відповідача-1 щодо втрати майна, переданого йому на зберігання.
Межі відповідальності зберігача перед поклажодавцем за неналежне виконання своїх обов'язків установлено статтею 951 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Оскільки положення статті 951 Цивільного кодексу України поширюються лише на відносини по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок порушення зберігачем обов'язків по забезпеченню схоронності речі, то у разі порушення інших договірних зобов'язань (наприклад, прострочення повернення речі) такі збитки відшкодовуватимуться у повному розмірі, передбаченому статтею 22 Цивільного кодексу України.
Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.12.2019 у справі № 905/147/18.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).
З огляду на викладене, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
У даному випадку суд зазначає, що спір у справі стосується саме стягнення збитків за невиконання договірного зобов'язання відповідно до статті 623 ЦК України.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме:
протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;
наявність збитків;
причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;
вина правопорушника.
Відсутність одного з перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Таким чином, на підтвердження заявлених вимог позивач має довести наявність усіх зазначених вище складових цивільного правопорушення. В свою чергу, з огляду на встановлену законодавством презумпцію вини, доведення її відсутність у вчиненому правопорушенні є процесуальним обов'язком відповідача.
Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19 та від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач звертався до відповідача-1 (від 06.02.2024 за вих. № 06/02/01, від 08.02.2024 за вих. № 08/02/01) з вимогами щодо повернення майна зі зберігання.
Однак, станом на час розгляду справи відповідачем-1 не було вчинено жодних належних дій щодо повернення майна, яке передано йому на зберігання на підставі договору зберігання № 3012-1 від 30.12.2021, а також відповідач-1 не здійснив жодних дій щодо підтвердження факту наявності майна у відповідача-1 після звернення позивача з вимогою про повернення майна та надання позивачу доступу до майна для проведення інвентаризації.
Водночас, листом від 08.02.2024 за вих. № 01-0802/24 відповідач-1 фактично підтвердив про відсутність у останнього майна позивача та залишення вказаного майна за адресою, яка зазначена в листі №2303/01 від 23.03.2023.
Отже, як стверджує відповідач-1 майно позивача знаходиться на промисловому майданчику за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53, який станом на час укладення договору зберігання перебував в користуванні відповідача-1 на підставі договору оренди з Товариством з додатковою відповідальністю «Світловодське кар'єроуправління».
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч.1 ст.942 ЦК України).
Судом встановлено, що на підставі заяви директора ПП «ЛІДЕР» Данилюка С.М. про вчинення кримінального правопорушення щодо викрадення майна, що знаходилось на зберіганні у ТОВ «Українська добувна компанія» на підставі договору зберігання №3012-1 від 30.12.2021, відділення поліції №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження за № 12024121070000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Постановою слідчого СВ ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 05.03.2024 залучено юридичну особу ПП «ЛІДЕР» (позивача) до кримінального провадження № 12024121070000122 від 21.02.2024 як потерпілого.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 17.05.2024, складеного слідчим СВ ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Ушаковою В.В., місцем проведення огляду є територія Товариства з додатковою відповідальністю «Світловодське кар'єроуправління», що розташована за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53, колишня територія ведення підприємницької діяльності ТОВ «Українська добувна компанія». В ході огляду території встановлено, що на місці де знаходилась ТОВ «УДК» наявне затоплення, зі слів директора ОСОБА_1 близько на 20 метрів, кожного дня рівень води підвищується на 10 метрів. На момент огляду на території не виявлено наявності обладнання, видобувної продукції.
Відповідно до протоколу допиту свідка від 19.05.2024, складеного слідчим СВ ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Ушаковою В.В., свідок - директор ТдВ «Світловодське кар'єроуправління» ОСОБА_1 свідчив, що на території Товариства здійснювало свою підприємницьку діяльність ТОВ «Українська добувна компанія» з літа 2019 року, та за договором оренди мають право перебувати по теперішній час, однак з 2022 року ТОВ «Українська добувна компанія» вивезла частину свого обладнання. Свідок зазначив, що на території ТОВ «Українська добувна компанія» знаходилась щебенева продукція, в лютому цього року звернувся директор ПП «Лідер» з проханням надати доступ до місця де повинна знаходить продукція ТОВ «УДК». 03.02.2024 свідок показав директору ПП «Лідер» територію ТОВ «УДК», на той момент на території не було такого затоплення та була можливість побачити залишок продукції чи її відсутність. На думку та професійний погляд свідка на тій території не було наявної необхідної кількості продукції.
Згідно зазначеного протоколу допиту свідка від 19.05.2024 вбачається, що на питання слідчого: «Якби на місці де здійснювала свою підприємницьку діяльність ТОВ «УДК», та факт затоплення, чи було б видно з-під води, наявність на вказаному місці щебню, враховуючи кількість у 75 тисяч тон?», свідок відповів, зокрема, що на момент жовтня місяця 2023 року на вказаному місці була відсутня взагалі щебенева продукція.
Відповідно до протоколу допиту свідка від 19.05.2024, складеного слідчим СВ ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Ушаковою В.В., свідок - ОСОБА_2 , маркшейдер ТдВ «Світловодське кар'єроуправління» повідомив, що на території кар'єра, здійснювало свою підприємницьку діяльність ТОВ «Українська добувна компанія», на теперішній час на місці на площадці не працювала вказана компанія, відсутня щебенева продукція, крім відсіву дроблення.
Зі змісту протоколу допиту свідка від 29.05.2024, складеного слідчим СВ ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Ушаковою В.В., вбачається, що свідок - директор ТдВ «Світловодське кар'єроуправління» ОСОБА_1 зазначив, що під затоплення в кар'єрі попав відсів, щебенева маса під затоплення не попала, щебінь вивезли весь.
Також відповідно до протоколу допиту свідка, складеного прокурором Світловодського відділу Олександрійської окружної прокуратури Петренко Л.Ю., свідок - керівник ТЛК «Патріот» ОСОБА_3 свідчив, що з 2020 року здійснювали виробничу діяльність на території ТдВ «Світловодське кар'єроуправління», одночасно на території працювало ТОВ «Українська добувна компанія». Свідок вказав, що упродовж 2022-2023 років бачив вивезення ТОВ «Ефект» продукції з кар'єру.
Таким чином, надані позивачем докази в сукупності з вказаними протоколами огляду місця події та допиту свідків доводять відсутність у місці зберігання за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53, майна позивача, переданого на зберігання відповідачеві-1 за договором № 3012-1 від 30.12.2021.
Інших доказів, які свідчили б про наявність за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 53, майна позивача (гранітного щебня фракцій 10-20 мм. у кількості 20 230,00 тон та гранітного щебня фракцій 20-40 мм. у кількості 40 000,00 тон) матеріали справи не містять.
Окрім того, під час розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.05.2025 на запитання суду представник відповідачів повідомив про неможливість надати докази на підтвердження наявності майна у ТОВ «Українська добувна компанія».
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність в місці зберіганні, а саме на території ТдВ «Світловодське кар'єроуправління», майна позивача - гранітного щебня фракцій 10-20 мм. у кількості 20 230,00 тон та гранітного щебня фракцій 20-40 мм. у кількості 40 000,00 тон.
З огляду на те, що обов'язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі вважається виконаним належним чином у разі, зокрема, повернення поклажодавцеві речі, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження фактичної наявності гранітного щебня фракцій 10-20 мм. у кількості 20 230,00 тон та гранітного щебня фракцій 20-40 мм. у кількості 40 000,00 тон загальною вартістю 16 275 900,00 грн, та доказів його повернення, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про втрату майна позивача, що був переданий відповідачу-1 на зберігання за договором № 3012-1 від 30.12.2021.
Щодо доводів відповідача-1 про неналежність та недопустимість доказів, поданих позивачем, а саме протоколів огляду місця події та допиту свідків, суд зазначає наступне.
Згідно частиною першою статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Судом встановлено, що у матеріалах справи наявний письмовий дозвіл слідчого Олександрійського РВП відділення поліції № 1 (м. Світловодськ) ГУНП в Кіровоградській області у кримінальному провадженні за № 12024121070000122 на розголошення відомостей та використання матеріалів досудового розслідування, в порядку ст. 222 КПК України.
Отже, докази, зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження № 12024121070000122, є допустимими, відтак заперечення відповідача-1 в цій частині судом відхиляються.
Відповідно до п. 3.1. договору зберігач зобов'язується: прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання майна в період дії цього договору (п. 3.1.1.); зберігати майно на належних йому складах з дотриманням правил складування і зберігання (п. 3.1.2.); нести відповідальність за втрату або ушкодження майна поклажодавця, що находиться у нього (п. 3.1.3.); повернути майно поклажодавцю по першій вимозі ( п. 3.1.4).
Докази повернення ТОВ «Українська добувна компанія» зі зберігання гранітного щебня фракцій 10-20 мм. у кількості 20 230,00 тон та гранітного щебня фракцій 20-40 мм. у кількості 40 000,00 тон загальною вартістю 16 275 900,00 грн за вимогою позивача в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з боку відповідача-1 має місце незбереження майна позивача та невиконання обов'язку щодо повернення майна на вимогу позивача, отже має місце порушення договірного зобов'язання, що свідчить про протиправність поведінки відповідача-1.
Близька за змістом правова позиція щодо невиконання обов'язку з повернення майна викладена Верховним судом у постанові від 24.07.2019 у справі № 910/1923/18.
Відтак, внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором № 3012-1 від 30.12.2021 позивачу було спричинено збитки.
З огляду на встановлені обставини суд зазначає, що вина відповідача-1 полягає у незбереженні та неповерненні переданого на зберігання майна, водночас відповідачем-1 не доведено належними та допустимими доказами, що він вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за спірним договором.
Щодо доводів відповідачів про закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим ТОВ «Українська добувна компанія» не несе відповідальності за його втрату або ушкодження, суд зазначає наступне.
Стаття 599 Цивільного кодексу України та стаття 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування).
У постанові від 09.04.2020 у справі №910/4962/18 Верховний Суд вказав, що чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору. Отже, зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.
Статтею 948 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок поклажодавця забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання. Проте, відповідальності за порушення такого обов'язку поклажодавця Цивільним кодексом України не передбачено. Водночас, закінчення строку зберігання не припиняє обов'язок зберігача забезпечувати схоронність речі, а продовження зберігання речі після спливу встановленого договором строку зберігання надає зберігачеві право вимагати оплати зберігання речі за весь фактичний час її зберігання згідно з частиною 3 статті 946 Цивільного кодексу України.
Отже, саме зберігач відповідальний за схоронність речі та має обов'язок у разі її втрати, відшкодувати її вартість поклажодавцеві.
Суд відзначає, що відповідач-1 повинен довести про відсутність в його діях вини у заподіянні збитків та як зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
У відзиві відповідачі заперечуючи проти позову зазначали, що вимоги позивача є безпідставними з огляду на відсутність вини відповідача-1, оскільки позивачем жодних розрахунків за зберігання товару позивачем з 30.12.2021 не здійснювалось, чим істотно порушувались умови договору зберігання № 3012-1 від 30.12.2021.
Суд відхиляє зазначені вище заперечення відповідачів у зв'язку з їх необґрунтованістю з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення понесених позивачем збитків у зв'язку з втратою відповідачем-1 майна та наявності обов'язку у відповідача-1 повернути майно на першу вимогу поклажодавця, а не встановлення факту наявності заборгованості у позивача за послуги передбачені договором зберігання.
Крім того, відповідач-1 не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом щодо стягнення грошових коштів за надані послуги за договором зберігання.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не спростовано, що відповідач-1 на вимогу позивача не повернув майно на загальну суму 16 275 900,00 грн, переданого на зберігання, що свідчить про протиправність поведінки відповідача-1.
Відповідач-1 не надав доказів відшкодування позивачу вартості втраченого майна.
Суд зазначає, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача-1 та збитками полягає в тому, що зберігач відповідно до умов договору взяв на себе зобов'язання зберігати майно і повернути його на вимогу позивача, проте майно поклажодавцю не повернув.
Таким чином, судом встановлено всі елементи складу цивільного правопорушення відповідача-1.
Заперечення відповідачів в частині зловживання позивачем процесуальним правом на звернення до суду та застосування принципу заборони суперечливої поведінки до позивача, суд відхиляє як необґрунтовані з огляду на те, що заперечення позивача щодо набуття права власності на товар стосується правовідносин за договором № 3012 купівлі-продажу від 30.12.2021, водночас предметом спору у цій справі є стягнення збитків за невиконання зобов'язання за договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021. Зазначені доводи відповідачів були предметом дослідження під час розгляду справи №910/1944/24 апеляційним та касаційним судами, в якій досліджувалось питання належності виконання покупцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 3012 від 30.12.2021 в частині повної оплати отриманого товару.
За приписами статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч.ч. 2-4 ст. 623 Цивільного кодексу України).
На підтвердження доводів понесення збитків у розмірі 16 275 900,00 грн позивач надав Акт прийому-передачі майна від 30.12.2021, підписаний між позивачем та відповідачем-1, відповідно до якого вартість втраченого майна - гранітного щебня фракцій 10-20 мм. у кількості 20 230,00 тон та гранітного щебня фракцій 20-40 мм. у кількості 40 000,00 тон, становить 16 275 900,00 грн.
Вартість втраченого майна також підтверджується видатковими накладними на повернення товару по договору купівлі-продажу № 3012 від 30.12.2021, укладеного між позивачем (покупець) і відповідачем-1 (продавець), враховуючи те, що товар, який повертався за договором купівлі-продажу № 3012 від 30.12.2021 є тим само майном, що приймався та повертався на/з зберігання по договору зберігання № 3012-1 від 30.12.2021.
Щодо солідарної відповідальності відповідачів, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділ, як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 109 Цивільного кодексу України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Частиною п'ятою статті 55 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що товариство, створене внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства, з якого здійснено виділ, які згідно з розподільним балансом не перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Товариство, з якого здійснено виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільним балансом перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Якщо внаслідок виділу створено декілька товариств, вони несуть субсидіарну відповідальність спільно з товариством, з якого здійснено виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки товариства, з якого здійснено виділ, за окремим зобов'язанням, що існувало у нього до виділу, товариство, з якого здійснено виділ, та створені внаслідок виділу товариства несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Отже, виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб'єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 918/119/21.
Згідно із частинами першою та другою статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред'явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а в разі пред'явлення позову - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора (частина четверта статті 619 ЦК України).
Отже кредитор може пред'явити вимогу в досудовому порядку або звернутися до суду з окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного провадження.
У таких випадках субсидіарний боржник є не правонаступником основного боржника, а особою, яка є додатково відповідальною за зобов'язанням основного боржника в силу прямого припису закону.
Як встановлено судом, 06.02.2024 Загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» прийняте рішення, що оформлене Протоколом від 06.02.2024, про виділ з ТОВ «Українська добувна компанія» нову юридичну особу у формі товариства з обмеженою відповідальністю із передачею йому згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків ТОВ «Українська добувна компанія» без припинення ТОВ «Українська добувна компанія»; зменшити статутний капітал ТОВ «Українська добувна компанія» 5 000 000,00 гривень (із 10 000 000,00 гривень до 5 000 000,00 гривень) у зв'язку з виділом із нього нового товариства з обмеженою відповідальністю зі статутним капіталом у розмірі 5 000 000,00 грн; встановити для заявлення кредиторами вимог до ТОВ «Українська добувна компанія» строк у 30 днів після отримання повідомлення про зменшення статутного капіталу; протягом 30 календарних днів з дати прийняття Загальними Зборами ТОВ «Українська добувна компанія» рішення про виділ та внесення запису про виділ до державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство письмово повідомляє про це всіх відомих йому кредиторів, а також щодо зменшення статутного капіталу Товариства у зв'язку з виділом із нього нової юридичної особи; встановлено 30 денний строк з дати направлення кредиторам повідомлення про виділ для заявлення кредиторами своїх вимог.
Відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 22.04.2024 зареєстровано нове товариство шляхом виділу - ТОВ «УДК-КАПІТАЛ» ідентифікаційний код: 45598362.
Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням (частина четверта статті 109 Цивільного кодексу України).
Зі змісту положень частин третьої та четвертої статті 109 Цивільного кодексу України вбачається, що субсидіарна відповідальність нової юридичної особи, створеної шляхом виділу з основного боржника, може наставати щодо зобов'язань, які виникли до виділу та створення нової юридичної особи.
Згідно з розподільчим балансом ТОВ «Українська добувна компанія» станом на 31.03.2024 ТОВ «УДК-КАПІТАЛ» передані необоротні активи на загальну суму 55 930 467,00 грн; поточна кредиторська заборгованість за зобов'язаннями за товари, роботи, послуги на загальну суму 55 930 467,00 грн.
Отже, враховуючи викладене, під час розгляду справи в суді відбулося створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника (ТОВ «Українська добувна компанія») з розподілом зобов'язань за розподільчим балансом між ТОВ «УДК-КАПІТАЛ» та ТОВ «Українська добувна компанія».
При цьому, з розподільчого балансу ТОВ «Українська добувна компанія» неможливо встановити обов'язки осіб за окремим зобов'язанням, що існували у відповідача-1 (основного боржника) до виділу, відтак ТОВ «УДК-КАПІТАЛ» та ТОВ «Українська добувна компанія» несуть солідарну відповідальність перед кредитором за зобов'язанням.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідачів збитків підлягає задоволенню в повному обсязі.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, судом враховано висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства «ЛІДЕР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ДОБУВНА КОМПАНІЯ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УДК-КАПІТАЛ» повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ДОБУВНА КОМПАНІЯ» (01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 10, ідентифікаційний код 43222436) та Товариства з обмеженою відповідальністю «УДК-КАПІТАЛ» (01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок, 10, ідентифікаційний код 45598362) на користь Приватного підприємства «ЛІДЕР» (01133, місто Київ, Б. Лесі Українки, будинок 34, інше офіс 310, ідентифікаційний код 31563452) заборгованість у розмірі 16 275 900,00 грн та судовий збір у розмірі 195 310,80 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 02.06.2025.
Суддя О.В. Гулевець