ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2025Справа № 910/3123/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Сільського (фермерського) господарства "Дімос"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-кор"
про стягнення 127 131,50 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Сільське (фермерське) господарство "Дімос" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-кор" про стягнення 127 131,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 06/03 від 06.03.2024, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
24.03.2025 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3123/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.03.2025 була направлена судом до електронного кабінету відповідача та отримана відповідачем, з урахуванням приписів ст. 242 ГПК України, 01.04.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
06 березня 2024 року між Селянським (фермерським) господарством «Дімос» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-кор» (далі - покупець, відповідач) та укладено Договір поставки № 06/03 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар.
Предметом Договору є поставка соняшника (далі - товар) відповідно до умов даного Договору.
Остаточною для визначення кількості зерна, що підлягає оплаті за даним Договором, являється вага, визначена покупцем в місці розвантаження товару. Місце розвантаження зерна: м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3/24 (п. 1.4 Договору).
Відповідно до п. 1.5 Договору вид товару, його ціна, кількість та терміни поставки на кожну партію визначаються додатковими угодами сторін, які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору якість зерна, що підлягає поставці, має відповідати показникам згідно ДСТУ 3768:2019 (таблиця 1- для зерна м'якої пшениці).
У відповідності до пунктів 3.1-3.4 Договору термін поставки: відповідно до Додаткових угод, але не пізніше 12.03.2024.
Вид транспорту: автомобільний, доставка до місця розвантаження здійснюється за рахунок продавця.
Умови поставки визначається в Додатковій угоді сторін, яка є невід'ємною частиною Договору.
Тара і пакування: насипом.
За умовами п. 3.5.1 Договору оплата: 86% протягом 7 банківських днів з моменту повної поставки та отримання реєстру поставки, 14% після реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, але не раніше повного бюджетного відшкодування з ПДВ покупцю.
Пунктом 3.6 Договору узгоджено, що постачальник зобов'язується скласти в електронній формі та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних оформлену відповідно до вимог чинного законодавства податкову накладну.
Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку порушення умов казаних в п. 3.5 покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% за кожний банківський день прострочення від вартості неоплаченої партії зерна.
Термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 (п. 9.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1 відповідно до якої, продавець поставляє та передає у власність покупцю наступні товари: соняшник врожаю 2023 року; насипом; у кількості 100 тон +- 10%; ціна за тонну 14 200,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 1 420 000,00 грн. з ПДВ.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 1 360 927,96 грн. згідно видаткової накладної № ФД-0000007 від 11.03.2024 на суму 1 360 927,96 грн., а також товарно-транспортних накладних № 1 від 07.03.2024, № 2 від 07.03.2024, № 3 від 08.03.2024 та № 4 від 08.03.2024.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставивши відповідачу замовлений товар та зареєструвавши 18.03.2024 податкову накладну, натомість покупець, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 127 131,50 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 17 218,36 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором згідно видаткової накладної № ФД-0000007 від 11.03.2024 на суму 1 360 927,96 грн., яка підписана сторонами без заперечень та зауважень.
Також поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 1 від 07.03.2024, № 2 від 07.03.2024, № 3 від 08.03.2024 та № 4 від 08.03.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами п. 3.5.1 Договору оплата: 86% протягом 7 банківських днів з моменту повної поставки та отримання реєстру поставки, 14% після реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, але не раніше повного бюджетного відшкодування з ПДВ покупцю.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Разом з тим, як зазначає позивач, незважаючи на реєстрацію 18.03.2024 податкової накладної, обов'язку зі сплати вартості отриманого товару у повному обсязі відповідач не виконав, в зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 127 131,50 грн., що відповідачем не спростовано.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 127 131,50 грн. за товар, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 127 131,50 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 17 218,36 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку порушення умов казаних в п. 3.5 покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% за кожний банківський день прострочення від вартості неоплаченої партії зерна.
При цьому, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку, позивачем нараховано пеню поза межами строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені з урахуванням наведеного, а також узгодженого сторонами у п. 3.5.1 Договору строку розрахунків, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 11 759,66 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-кор" (01024, м. Київ, вул. Басейна, буд. 5Б; ідентифікаційний код: 44144138) на користь Сільського (фермерського) господарства "Дімос" (52413, Дніпропетровська обл., Солонянський район, село Петрівське, вул. Центральна, буд. 7; ідентифікаційний код: 31785197) заборгованість у розмірі 127 131 (сто двадцять сім тисяч сто тридцять одна) грн. 50 коп., пеню в розмірі 11 759 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 913 (дві тисячі дев'ятсот тринадцять) грн. 49 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 02.06.2025
Суддя О.А. Грєхова