Справа № 202/9755/24
Провадження № 2/202/798/2025
05 травня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мариніна О.В.
за участю секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок прострочки виплати страхового відшкодування, -
У серпні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Карпенко В.М., звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначив, що 30.04.2023 року м. Дніпро, пр. Слобожанський, в районі е/о № 2сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу “Ford Explorer», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля “Mercedes-Benz ML», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу “Mercedes-Benz ML», д.р.н. НОМЕР_2 , застрахована в Публічному акціонерному товаристві «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА“» (далі - ПАТ ''НАСК ОРАНТА'', згідно поліса ОСЦПВВНТЗ: № ЕР/214001180, який діяв на дату ДТП. Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2023 року, справа № 202/9369/23. 03.05.2023 року ОСОБА_1 , через представника направив на електронну пошту ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' завірені електронно-цифровим підписом повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування, запрошення на проведення експертизи та весь необхідний пакет документів. Заява на виплату страхового відшкодування була отримана ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' 03.05.2023 року електронною поштою. 13.06.2023 року ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' виплатила страхове відшкодування в розмірі 69701,03 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_3 , не узгодивши розмір із Позивачем. 26.07.2023 року ОСОБА_1 , через представника звернувся до ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' із заявою про перегляд розміру відшкодування, оскільки згідно висновку експерта Дроздова Ю.В. № 4205/23 від 26.05.2023 рок2 у, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіля “Ford Explorer», д.р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин склала 189123,33 грн. ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' відповідь на запит не надала, доплату не здійснила.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2024 року, справа № 202/18629/23, встановлено безпідставність зменшення страхового відшкодування та стягнено із ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування розмірі 88798,97 грн., витрати на оплату висновку судової експертизи в розмірі 3400,00 грн., судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.04.2024 року апеляційна скарга ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
13.05.2024 року ПАТ ''НАСК ОРАНТА''добровільно виконала рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2024 року, справа № 202/18629/23.
Позивач вважає, що оскільки саме безпідставне зменшення страхового відшкодування стало наслідком звернення позивача до суду з метою поновлення свого порушеного права, то зазначене свідчить про наявність з боку боржника (ПАТ ''НАСК ОРАНТА'') прострочки належного виконання грошового зобов'язання перед кредитором (позивачем), саме з дати такої часткової сплати, до дати виконання рішення суду у повному обсязі.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
03.05.2023 року ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' отримав від представника Позивача Заяву на виплату страхового відшкодування.
Строк виплати страхового відшкодування відраховується саме з дати отримання заяви на виплату страхового відшкодування.
Таким чином, Відповідач повинен був виконати обов'язок по сплаті страхового відшкодування до 03.08.2023 року включно.
Отже, за період з 04.08.2023 року по 12.05.2024 року (рішення добровільно виконано ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' 13.05.2024 року), з ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' підлягає стягненню пеня в розмірі 23053,68 грн. розрахована на суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 88798,97 грн., що було встановлено рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2024 року, справа № 202/18629/23,
Враховуючи норми закону та фактичні обставини справи, Позивачем строк позовної давності не пропущено.
Окрім цього, згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).
Пунктом 21 цієї ж постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.02.2018 року у справі № 149/344/15-ц.
З огляду на зазначене, оскільки Відповідач виконав свої зобов'язання не в повному обсязі, то з ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' підлягають стягненню три проценти річних, пов'язані з несвоєчасністю виплати страхового відшкодування та інфляційні втрати, що нараховані на суму прострочення в розмірі 88798,97 грн.
Позивач просить суд, стягнути з ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' три відсотки річних за період з 04.08.2023 року по 12.05.2024 року (рішення добровільно виконано ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' 13.05.2024 року) в розмірі 2058,00 грн. та інфляційні втрати за період з 04.08.2023 року по 12.05.2024 в розмірі 2047,42 грн.
Враховуючи вищезазначене, із ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню штрафні санкції в розмірі 27159,10 грн., що складаються з наступного: 23053,68 грн.-пеня; 2058,00 грн. - три відсотки річних; 2047,42 грн. інфляційні втрати.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 21 листопада
2023 року у справі № 910/3658/23, в якій суд касаційної інстанції погодився з нарахуванням відсотків річних та інфляційних втрат на суму основного боргу, стягнуту рішенням суду у справі № 910/16330/21 (у спорі між тими ж сторонами), за період, у тому числі, до ухвалення вказаного рішення в іншій справі.
Відтак, з урахуванням також правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц та від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами як до ухвалення рішення суду, так і після його ухвалення.
Позивач у судове засідання не з'явився. Від його представника надійшла заява, в котрій просив провести розгляд справи без його та позивача участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, через систему «Електронний суд» подала відзив, в якому просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Наск Оранта» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відмовити в повному обсязі. Просить розглянути справ за їх відсутністю.
В обґрунтування своєї позиції зазначила що вказані представником позивача висновки ВП ВС та ВС не розповсюджуються на правовідносини між позивачем та страховиком.
Окремою думкою суддів Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М. від 10 квітня 2018 року Справа № 910/10156/17 Провадження № 12-14гс18 зазначено таке: Пунктом 21 цієї ж постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.02.2018 року у справі № 149/344/15-ц.
Позивач на підставі частини другої статті 1214 ЦК України просив стягнути з відповідачів проценти за користування чужими грошовими коштами на рівні встановленої НБУ облікової ставки за період з моменту укладення (19 лютого 2009 року) визнаного в подальшому недійсним договору купівлі-продажу по день звернення позивача з цим позовом до суду, а також на підставі статті 625 цього Кодексу інфляційні втрати і 3 % річних.
Верховний Суд України в постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15 зробив такий правовий висновок: статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Дія статті поширюється також на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.
При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 цього Кодексу у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. Зобов'язальні правовідносини виникають не з рішення суду, а з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Суд, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу, застосував двосторонню реституцію, на виконання якої вирішив стягнути з відповідачів на користь позивача отримані від нього за продаж будинку кошти, які відповідачі не повернули. У зв'язку із цим застосуванню підлягає стаття 1212 ЦК України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, якщо підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.
У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу.
Вказують що зазначений правовий висновок Верховного Суду України залишився поза увагою Великої Палати Верховного Суду, мотивів щодо необхідності відступу від цього висновку, який зроблено на підставі перегляду справи з тотожними предметом та підставами і який має враховуватися судами й після набрання чинності новою редакцією процесуальних кодексів, у тому числі й ГПК України.
Вважають, що в цьому випадку необхідно погодитися з правовим висновком Верховного Суду України, який викладено в постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, оскільки підстав для відступу від нього не вбачаємо.
Тому до спірних правовідносин не можна застосовувати вимоги частини другої статті 625 ЦК України.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2024 року, справа № 202/18629/23, встановлено безпідставність зменшення страхового відшкодування та стягнуто із ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування розмірі 88798,97 грн., витрати на оплату висновку судової експертизи в розмірі 3400,00 грн., судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Вказують що рішенням суду факту прострочення виплати не встановлено, а встановлено наступне: 03.05.2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до ПАТ НАСК ОРАНТА з заявою на виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП, що сталася 30.04.2023 року.
НАСК «ОРАНТА» було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 на рахунок СТО ФОП ОСОБА_4 13.06.2023р. у розмірі 69 701,03 грн. (71 201,63 грн. - 1 500,00 грн. (франшиза)), що підтверджується платіжною інструкцією № 29903 від 13.06.2023р.
Так, судом 1й інстанції було встановлено, що ПАТ "НАСК "ОРАНТА" своєчасно виплатила позивачу страхове відшкодування в межах страхової суми та прострочення такої виплати не відбулось, хоча позивач не погодився із розміром виплаченої йому суми, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду. Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами факт прострочення виплати страхового відшкодування, а судом такого факту не встановлено.
Вказують що доводи представника позивача про прострочення виконання зобов'язання є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства та просять відмовити у задоволенні позову.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.04.2023 року м. Дніпро, пр. Слобожанський, в районі е/о № 2сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу “Ford Explorer», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (далі - Потерпіла особа, Позивач) та автомобіля “Mercedes-Benz ML», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу “Mercedes-Benz ML», д.р.н. НОМЕР_2 , застрахована в Публічному акціонерному товаристві «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА“» (далі - ПАТ ''НАСК ОРАНТА'', Відповідач), згідно поліса ОСЦПВВНТЗ: № ЕР/214001180, який діяв на дату ДТП.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2023 року, справа № 202/9369/23.
03.05.2023 року ОСОБА_1 , через представника направив на електронну пошту ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' завірені електронно-цифровим підписом повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування, запрошення на проведення експертизи та весь необхідний пакет документів.
Заява на виплату страхового відшкодування була отримана ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' 03.05.2023 року електронною поштою.
13.06.2023 року ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' виплатила страхове відшкодування в розмірі 69701,03 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_3 , не узгодивши розмір із Позивачем.
26.07.2023 року ОСОБА_1 , через представника звернувся до ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' із заявою про перегляд розміру відшкодування, оскільки згідно висновку експерта Дроздова Ю.В. № 4205/23 від 26.05.2023 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіля “Ford Explorer», д.р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин склала 189123,33 грн.
ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' відповідь на запит не надала, доплату не здійснила.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2024 року, справа № 202/18629/23, встановлено безпідставність зменшення страхового відшкодування та стягнено із ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування розмірі 88798,97 грн., витрати на оплату висновку судової експертизи в розмірі 3400,00 грн., судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.04.2024 року апеляційна скарга ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
03.05.2023 року ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' отримав від представника Позивача Заяву на виплату страхового відшкодування.
13.05.2024 року ПАТ ''НАСК ОРАНТА''добровільно виконала рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2024 року, справа № 202/18629/23.
У відповідності з вимогами п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Оскільки заяву на виплату страхового відшкодування ПАТ «НАСК Оранта» було отримано 09.01.2023 року, у відповідності до вимог п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач повинен був виконати обов'язок по сплаті страхового відшкодування 09.04.2023 року, в той час як рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2024 року по справі було виконане ПАТ «НАСК Оранта» лише 13.05.2024 року.
Таким чином, розрахунок заборгованості наданий представником позивача ОСОБА_1 у позовній заяві є вірним та ґрунтується на нормах законодавства України
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18). від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) викладено висновки щодо застосування положень ст 625 ЦК України. Вказано, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань. Грошові зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду. За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц позивач (потерпілий), хоча і не є стороною договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачами, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 01.06.2016 у справі №6-927цс16).
З урахуванням вказаних вище вимог п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо обов'язку страховика виплатити страхове відшкодування не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, з огляду на те, що заява позивача про виплату страхового відшкодування отримана відповідачем 03.05.2023 року, 90 днів минуло ., суд розраховує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за період з 09.04.2023 р. до 16.05.2024 р. (вказаної позивачем дати). стягнути з ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' три відсотки річних за період з 04.08.2023 року по 12.05.2024 року (рішення добровільно виконано ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' 13.05.2024 року) в розмірі 2058,00 грн. та інфляційні втрати за період з 04.08.2023 року по 12.05.2024 в розмірі 2047,42 грн.
Враховуючи вищезазначене, із ПАТ ''НАСК ОРАНТА'' на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню штрафні санкції в розмірі 27159,10 грн., що складаються з наступного з 23053,68гривень - пеня, 2058,00 гривень - три відсотки річних, 2047,42 грн. - інфляційні втрати.
Що стосується позиції відповідача щодо неправильного висновку Великої Палати Верховного Суду у схожих правовідносинах, а необхідності використання рішення ВС України від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, то суд першої інстанції не приймає її до уваги, як необґрунтовану та не основану на Законі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.10-13, 76-80, 259, 263-268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА" на користь ОСОБА_5 пеню в розмірі 23053,68 грн., три відсотки річних в розмірі 2058,00 грн., втрати від інфляції в розмірі 2047,42 грн., що разом складає 27159,10 грн.
Стягнути із ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА" на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. В. Маринін