Справа № 211/4068/25
2/212/3545/25
02 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Чайкін І.Б., ознайомившись із матеріалами цивільної справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В провадження Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшов за підсудністю з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області згаданий позов.
Вирішуючи питання про прийняття позову до провадження судді та відкриття провадження у справі, суддя дійшов наступного.
За відомостями реєстру Криворізької міської територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з вибуттям до нового місця проживання: АДРЕСА_2 з 04.08.2021 року (а.с.44) .
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 28.04.2025 року за № 1325461 параметри запиту ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за вказаними параметрами особу не знайдено (а.с.46).
За правилами ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 9 ст.27 ЦПК України визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Враховуючи, що останнім відомим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , інші відомості відсутні, Покровський районний суд міста Кривого Рогу позбавлений можливості прийняти справу до розгляду та відкрити провадження у справі, оскільки не є «належним судом» в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
У справі «Бускаріні проти Сан-Марино» (Buscarini v. San Marino) ЄСПЛ у рішенні від 18 лютого 1999 року зазначив, що словосполучення «встановлений законом» належить не тільки до правової основи самого існування суду, але і до складу суду у кожній справі. ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом. Тобто поняття «суд, встановлений законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. (ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України)
Разом з тим, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2019 у справі № 855/364/19 зроблено висновок, відповідно до якого «Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення. Якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС».
Хоча вказаний правовий висновок здійснено щодо норм КАС України, суд вважає доцільним дотримуватись його і у порядку цивільного судочинства, зважаючи на подібність норм КАС України та ЦПК України щодо недопустимості спору про підсудність.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За таких обставин суд вважає, що дана справа не підсудна Покровському районному суду міста Кривого Рогу та направлена Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області помилково.
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду не вважається порушенням і спором щодо підсудності повернення справи адресанту, а тому матеріали справи слід повернути на розгляд суду за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання (реєстрації) відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 31, 32, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
Матеріали цивільної справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернути за підсудністю до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І. Б. Чайкін