Справа № 199/2280/25
(2-о/199/162/25)
Іменем України
01.05.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра
у складі: головуючого судді - Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Циганок К.С.,
за участю заявників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересовані особи - Дніпровська міська рада, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Приватне акціонерне товариство «Металургмаш», про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
21 лютого 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулись заявники із вищевказаною заявою окремого провадження, в якій просили встановити факт належності їм правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності на житло від 05 січня 1999 року, виданого АТ «Металургмаш» згідно з розпорядженням (наказом) від 05 січня 1999 року №П-7. В обґрунтування своєї заяви заявники послались на те, що Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було відмовлено заявника у грудні 2024 року у проведенні реєстраційних дій щодо нерухомого майна, вказаного у зазначеному свідоцтві про право власності на житло, що мотивовано наявністю розбіжностей у написанні прізвищ заявників, зазначених у такому правовстановлюючому документі порівняно із документами, що посвідчують особи заявників, а також написанні по батькові заявника ОСОБА_1 - в одну літер. Вказуючи на те, що означені розбіжності зумовлені технічними помилками при перекладі прізвищ та по батькові заявників з російської на українську мови, що підтверджується додатними до заяви доказами, заявники просили задовольнити їх заяву в повному обсязі.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року вищевказану заяву окремого провадження було прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку призначено до розгляду в судове засідання. Цією ж ухвалою до участі у справи залучено в якості заінтересованих осіб Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Приватне акціонерне товариство «Металургмаш».
В судовому засіданні заявники вимоги своєї заяви підтримали, просила заяву задовольнити в повному обсязі з викладених у ній підстав та обставин.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
За таких обставин суд у відповідності до ст.ст.10, 211, 223, 294 ЦПК України вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки у часників розгляду справи.
Вислухавши заявників, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені на ступні фактичні та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 16 грудня 2024 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №76636665, а саме в реєстрації за заявниками права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Відмова мотивована тим, що для проведення зазначеної реєстраційної дії заявниками було подано свідоцтво про право власності на житло від 05 січня 1999 року, видане на ім'я ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , такі ж анкетні дані співвласників містять і у відомостях, отриманих з КП «ДМБТІ» ДМР. Викладене підтверджується копією вказаного рішення.
Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 05 січня 1999 року, виданого АТ «Металургмаш» згідно з розпорядженням (наказом) від 05 січня 1999 року №П-7 у ньому зазначено, що співвласниками квартири дійсно є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
В той же час, зі змісту копії ордеру на туж квартиру від 16 грудня 1998 року слідує, що його заповнено російською мовою та видано на ім'я наступних осіб « ОСОБА_1 » (наниматель), « ОСОБА_2 » (муж), « ОСОБА_9 » (дочь), « ОСОБА_10 » (дочь).
Вже довідка про склад сім'ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення була заповнена українською мовою, де анкетні дані прописаних у квартирі осіб зазначені наступним чином « ОСОБА_5 , 1961 року народження, наймач», « ОСОБА_6 , 1962 року народження, чоловік», « ОСОБА_7 , 1984 року народження, дочка», « ОСОБА_8 , 1986 року народження, дочка». Копія довідки наявна у справі.
Також матеріали справи містять копії заяви, розпорядження органу приватизації, копію технічного паспорту на квартиру, в яких вказані анкетні дані « ОСОБА_11 ».
Як вбачається зі змісту копій паспортів громадян України, копій свідоцтв про шлюб анкетні дані заявників є наступними « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (українською мовою)/ ОСОБА_12 (російською мовою), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (українською мовою)/ ОСОБА_2 (російською мовою), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (українською мовою), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (українською мовою)».
При цьому відповідно копій свідоцтв про народження (заповнено російською мовою), копій свідоцтв про шлюб (заповнено українською мовою), дошлюбне прізвище обох заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_13 , яке однаково записано у зазначених документах російською та українською мовами. Вказані заявники є дочка інших двох заявників по справі.
Як слідує зі змісту копії довідки провідного фахівця Центру гуманітаристики та української мови, кандидата філологічних наук, доцента кафедри української мови факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара українське прізвище ОСОБА_13 та ім'я, від якого воно утворене ( ОСОБА_14 ), словники подають з літерою и. Власна назва ОСОБА_15 є зросійщеним варіантом нормативного прізвища ОСОБА_13 , що виникла через помилку під час оформлення особових документів. Отже, прізвища ОСОБА_13 - ОСОБА_15 потрібно вважати ідентичними.
Відповідно до копії листа ПрАТ «Металургмаш» останнє (станом на 05 січня 1999 року Акціонерне товариство «Металургмаш») згідно рішення адміністрації та профспілкового комітету товариства №54 від 28 вересня 1998 року здійснило оформлення свідоцтва про право власності від 05 січня 1999 року на житлове помешкання - квартиру АДРЕСА_1 . Копії паспортних документів, на підставі яких проведено оформлення свідоцтва про право власності від 05 січня 1999 року на вказану квартиру до матеріалів не долучалось. Відповідно ПрАТ «Металургмаш» не має можливості самостійно провести виправлення у прізвищах та по батькові у вищевказаному свідоцтві на право власності.
Правовідносини, які виникли між учасниками справи, врегульовані нормами Конституції України, ЦПК України.
Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
За змістом ст.ст.293, 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, одним із яких є встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
За змістом ст.ст.76, 89, 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази як кожен окремо, так і в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви і необхідність її задоволення, ґрунтуючи своє рішення на наступному.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення. Згідно з п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно до положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах. Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав.
Наведена правова позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року по справі №320/948/18, Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2021 року по справі №733/324/21, п.12 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2018 року по справі №545/1472/17.
Стосовно обставин правовідносин учасників даної цивільної справи, то судом за наслідками розгляду справи на підставі аналізу змісту наявних у справі доказів, зокрема документів, які посвідчують особу заявників, обставини та умови оформлення видачі таких документів, їх співвідношення та взаємозв'язку в контексті наведених вище правових висновків і норм законодавства підтверджено, що свідоцтво про право власності на житло від 05 січня 1999 року, видане АТ «Металургмаш» згідно з розпорядженням (наказом) від 05 січня 1999 року №П-7, дійсно належить заявникам, а розбіжність в одну літеру в написанні прізвищ всіх заявників та по батькові першого заявника у їх паспортах громадян України (з урахуванням на свідоцтва про шлюбу та народження) та у зазначеному свідоцтві про право власності на житло зумовлена виключно різним перекладом прізвищ заявників з російської мови на українську при оформленні вказаного свідоцтва про право власності на житло. За таких обставин, оскільки встановлення даного юридичного факту необхідно заявникам для повної реалізації їх прав власників квартири, свідоцтво про право власності на житло за своїм характером є правовстановлюючим документом, можливість усунути встановлений недолік із помилкового написання прізвища власників в позасудовому порядку у заявників відсутня з об'єктивних причин, а встановлення даного юридичного факту не пов'язано із подальшим вирішенням спору про право, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог заяви окремого провадження, а отже і про можливість її задоволення.
У відповідності до ст.294 ч.7 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.2, 4, 7, 19, 23, 76-81, 89, 95, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Заяву окремого провадження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), заінтересовані особи - Дніпровська міська рада (ЄДРПОУ 26510514; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75), Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 40392181; адреса місцезнаходження: адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75), Приватне акціонерне товариство «Металургмаш» (ЄДРПОУ 05410719; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Павла Вірського, 1), про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) свідоцтва про право власності на житло від 05 січня 1999 року, виданого АТ «Металургмаш» згідно з розпорядженням (наказом) від 05 січня 1999 року №П-7.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко