Справа № 199/2771/25
(2/199/2729/25)
іменем України
28.05.2025
м. Дніпро
справа №199/2771/25
провадження № 2/199/2729/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.
В обґрунтування позову зазначивши, що між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та відповідачем ОСОБА_1 встановились фактичні відносини з приводу надання послуг згідно рішення Дніпропетровської міської ради №526 від 20 квітня 1995 року про розподіл плати за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкрито особовий рахунок.
Споживачі зобов'язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати комунальних послуг.
Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , на ім'я якої відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 30.12.2024 складає: 9 721,85 грн. Вказана заборгованість утворилась за період з травня 2007 року по грудень 2024 року.
Загальна заборгованість відповідачів перед КП «Дніпроводоканал» складає 14 917,90 грн., з яких: сума основного боргу - 9 721,85 грн. (за період з травня 2007 року по грудень 2024 року); інфляційне збільшення суми боргу - 4 577,65 грн. (за період з липня 2018 року по січень 2022 року); розмір 3% річних - 618,40 грн. (за період з липня 2018 року по січень 2022 року), яку позивач, а також судові витрати, просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повідомлялися судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої вони є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 , постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що предметом господарської діяльності позивача КП «Дніпроводоканал» ДМР є, зокрема, надання послуг водопостачання та водовідведення, про що зазначено у п. 2.2.1 Статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням міської ради від 21.02.2024 № 79/47.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад зареєстрованих осіб від 22 січня 2025 року. При цьому, на ім'я відповідача ОСОБА_1 для оплати послуг з водопостачання та водовідведення КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що вбачається з розрахунку заборгованості по особистому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Приписами ст. 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нормами ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Крім того, вимогами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
У статті 67 Житлового кодексу Української РСР закріплено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими позивач надавав відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі були зобов'язані сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з розрахунком заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що станом на 31.12.2024 загальна сума заборгованості до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 перед КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення складає 14 917,90 грн., з яких: сума основного боргу - 9 721,85 грн. (за період з травня 2007 року по грудень 2024 року); інфляційне збільшення суми боргу - 4 577,65 грн. (за період з липня 2018 року по січень 2022 року); розмір 3% річних - 618,40 грн. (за період з липня 2018 року по січень 2022 року).
Таким чином судом встановлено, що відповідачами було порушено право позивача на отримання плати за послуги з водопостачання та водовідведення.
Отже, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 14 917,90 грн.
Вирішуючи відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, з урахуванням результату розгляду справи, слід стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі по 1 514 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка виникла станом на 31.12.2024, та складається з: суми основного боргу - 9 721 грн. 85 коп., інфляційне збільшення суми боргу - 4 577 грн. 65 коп., 3 % річних - 618 грн. 40 коп., а всього 14 917 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі по 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 28 травня 2025 року.
Позивач Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 03341305, р/ НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк» в м.Дніпропетровськ, МФО 351005, місцезнаходження - вулиця Троїцька, буд. 21а, м. Дніпро, 49101.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 .
Суддя О.Б.Подорець