ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/3027/24 (910/10496/24)
За позовом Дочірнього підприємства "Метелик"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання відсутнім прав вимоги
В межах справи № 910/3027/24
За заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (ідентифікаційний код 41264766)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача Шульга А.В. - представник
Від відповідача Корнійчук Я.П. - представник
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3027/24 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2024.
27.08.2024 до Господарського суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство "Метелик" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання відсутнім прав вимоги.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2024 прийнято позовну заяву Дочірнього підприємства "Метелик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання відсутнім прав вимоги до розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.11.2024.
08.10.2024 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
24.10.2024 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення щодо позовної заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2024 розгляд справи відкладено на 08.01.2025.
06.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзив відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено позов Дочірнього підприємства "Метелик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання відсутнім прав вимоги в межах справи №910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до судового розгляду по суті на 17.03.2025.
У судовому засіданні 17.03.2025 оголошено перерву до 12.05.2025.
У судовому засіданні 12.05.2025 представник позивача надав пояснення по суті позову та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
11.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (банк, третя особа) та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" (після зміни назви Дочірнє підприємство "Метелик"; позичальник, позивач) укладено договір про відкриття кредитної лінії №709, відповідно до умов якого, Банк відкриває Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 7 500 000,00 грн, терміном до 10.02.2014 на поповнення обігових коштів. Зменшення кредитної лінії здійснюється щомісячно починаючи з березня 2013 року, в сумі 50 000,00 грн та з остаточним погашенням кредиту в сумі 6 950 000,00 грн не пізніше 10.02.2014 (п. 1.1. договору).
В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових договорів про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013.
В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між банком та позичальником укладено договір застави майна №709-1 від 11.02.2013.
Відповідно до п. 1.1. договору застави майна №709-1 від 11.02.2013 заставодавець передає в заставу заставодержателя власне майно для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про надання кредиту №709 від 11.02.2013.
Предметом застави є власне майно заставодавця (товари в обігу та матеріали і сировина) в загальному розмірі 18 719 013,95 грн., у тому числі товари в обігу в розмірі 18 145 003,29 грн та матеріали і сировина в загальному розмірі 574 010,66 грн) (п. 1.2. договору №709-1 від 11.02.2013).
12.05.2014 між третьою особою та позивачем укладено договір про надання кредиту №822, відповідно до умов п.1.1. договору №822, в рамках Програми Німецько-Українського фонду "Кредит для малих підприємств", що впроваджується за рахунок власних коштів Німецько-Українського фонду, Банк надає Позичальнику кредит на суму 1 450 000,00 грн, терміном до 28.09.2016 на поповнення обігових коштів.
В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між банком та позичальником укладено договір застави майна №822-1 від 12.05.2014.
Відповідно до п. 1.1. договору застави майна №822-1 від 12.05.2014 заставодавець передає в заставу заставодержателя власне майно для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про надання кредиту №822 від 12.05.2014.
Предметом застави є власне майно заставодавця (товари в обігу) в загальному розмірі 4 350 003,86 грн (п. 1.2. договору №822-1 від 12.05.2014).
03.04.2015 між третьою особою та позивачем укладено договір про надання кредиту №904, відповідно до умов якого, в рамках Програми кредитування "Кредит для малих підприємств", що впроваджується за рахунок власних коштів Німецько-Українського фонду, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 2 500 000 грн терміном до 03.04.2018 року на поповнення обігових коштів (п. 1.1. Кредитного договору №904).
В забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором між банком та позичальником укладено договір застави майна №904-1 від 03.04.2015.
Відповідно до п. 1.1. договору застави майна №904-1 від 03.04.2015 заставодавець передає в заставу заставодержателя власне майно для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015.
Предметом застави є власне майно заставодавця (товари та готова продукція) в загальному розмірі 5 209 014,17 грн (п. 1.2. договору № 904-1 від 03.04.2015).
24.02.2020 між Публічним акціонерним товариством "Український Професійний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» було укладено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., реєстровий № 209, договір № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, відповідно до умов якого банком було відступлено в тому числі, право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, договором про надання кредиту № 822 від 12.05.2014 та за договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015.
Крім того, 24.02.2020 між Публічним акціонерним товариством "Український Професійний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» було укладено договір № 80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, посвідчений 24.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 210, в тому числі, за договором застави майна № 709-1 від 11.02.2013, договором застави майна № 822-1 від 12.05.2014, договором застави майна № 904-1 від 03.04.2015.
При цьому, позивач зазначає, що станом на 27.05.2015 ним в повному обсязі було погашено заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" за кредитними договорами, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями банківських виписок.
З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд визнати відсутніми у відповідача права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013 №709 та договором застави майна від 11.02.2013 №709-1; договором про надання кредиту від 12.05.2014 № 822 та договором застави майна №822-1 від 12.05.2014; договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015 та договором застави майна № 904-1 від 03.04.2015.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою до позивача про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 20 833 358,88 грн, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20 позов задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства "Метелик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» заборгованість за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015 у сумі 4 395 079,10 грн. В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за договорами кредиту №709, №822 відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.
Дочірнє підприємство "Метелик" 04.10.2021 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Метелик" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20 залишено без змін.
В подальшому, Дочірнє підприємство "Метелик" звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 873/215/21.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2024 у справі 873/215/21 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Метелик" залишено без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі 873/215/21 - без змін.
При цьому, Верховний Суд в наведеній постанові зазначив наступне:
« 19. Предметом судового розгляду у цій справі є заява ДП "Метелик" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20.
20. Дочірнє підприємство "Метелик" у поданій заяві зазначає, що ним виконано зобов'язання за кредитними договорами, заборгованість за якими була предметом спору у третейській справі №13/20. При цьому, 24.02.2020 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" укладено договір №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, відповідно до якого право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013, договором про надання кредиту №822 від 12.05.2014 та договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". Однак, на переконання заявника, оскільки ним достроково виконано зобов'язання перед банком за вказаними договорами, жодних домовленостей щодо передачі будь-яких спорів на розгляд третейського суду між Дочірнім підприємством "Метелик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" не існує. З урахуванням викладеного, відповідач вказує на наявність підстав для скасування рішення третейського суду на підставі п. 1 ч. 2 ст. 350 ГПК України, оскільки справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
21. Однак, суд зазначає, що наведені доводи відповідача не відповідають обставинам, встановленим третейським судом під час розгляду справи №13/20.
22. Так, Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків 26.06.2020 було задоволено клопотання представника відповідача та зупинено провадження у третейській справі №13/20 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у вже згаданій справі №910/7305/20 за позовом Дочірнього підприємства "Метелик" до Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсним договору №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки від 24.02.2020 та договору №80/1 купівлі продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки від 24.02.2020.
23. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/7305/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, у задоволені позовних вимог Дочірнього підприємства "Метелик" відмовлено. Під час розгляду справи №910/7305/20 судами встановлено, що погашення боргу за спірними кредитними договорами не відбулося, оскільки через кореспондентський рахунок Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", відкритий у Національному банку України, не було здійснено платежу, а надані відповідачем виписки свідчать лише про коригування цифр на рахунках та направлені на подальше спотворення фактів з метою надання видимості законності нікчемним правочинам. Тобто, судами встановлено відсутність факту погашення позичальником заборгованості перед банком. При цьому, судом першої інстанції визнано нікчемними правочини та операції, спрямовані на погашення кредитної заборгованості, на підставі положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також встановлено, що кредитна заборгованість є такою, що обліковується у банку та підлягає сплаті позичальником.
24. Окрім того, постановою Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 910/7305/20 у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Метелик" про визнання договорів недійсними відмовлено.
25. Наведене свідчить про обґрунтованість позиції Північного апеляційного суду про те, що твердження заявника про погашення ним заборгованості за кредитними договорами є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.
44. З урахуванням того, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (за результатами розгляду заяви Дочірнього підприємства "Метелик" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021) постановлена з правильним застосуванням положень ч. 6 ст. 349 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Метелик" та про залишення без змін вищезазначеної ухвали Північного апеляційного господарського суду.».
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними відкритих торгів та визнання недійсними договорів (справа № 910/12674/21). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.11.2022 касаційні скарги ПАТ "Український Професійний Банк" (безпосереднє виведення якого з ринку здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб) та ТОВ "Фінансова Компанія "Інвестохіллс Веста" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі № 910/1274/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено Дочірньому підприємству "Метелик" в задоволенні позову повністю.
З огляду на положення статті 4 ГПК, статей 15, 16 ЦК підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем.
Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року по справі № 916/1415/19 зазначено, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках:
кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником);
спосіб захисту інтересу від юридичної невизначеності є належним лише у разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/ інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в даній ситуації не є ефективним способом захисту.
У даній справі позивач звернувся з позовом про визнання відсутніми прав вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за договором про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013 №709 та договором застави майна від 11.02.2013 №709-1; договором про надання кредиту від 12.05.2014 № 822 та договором застави майна №822-1 від 12.05.2014; договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015 та договором застави майна № 904-1 від 03.04.2015, укладеними між позивачем та третьою особою вже після:
ухвалення рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015 у сумі 4395079,10 грн.;
реалізації позивачем свого права на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі № 13/20 за результатом якого хвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 873/215/21, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 05.06.2024, відмовлено у задоволенні заяви позивача про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20;
звернення відповідача до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання вищенаведеного рішення Третейського суду, яке ухвалою від 05.10.2021 у справі № 873/177/21 було задоволено та постановлено видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 06.08.2021 у третейській справі № 13/20. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.08.2024 апеляційну скаргу ДП «Метелик» залишено без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 873/177/21 залишено без змін.
Як вбачається із відзиву відповідача, наразі на виконанні у приватного виконавця Солонько М.М. перебувають виконавчі провадження № 67586062, № 67586582, № 67587110, щодо виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20 про стягнення з ДП "Метелик" на користь ТОВ "ФК"Інвестохіллс Веста" заборгованості за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015 у сумі 439 5079,10 грн.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц перелічено підстави, необхідні для висновку про дотримання чи недотримання принципу процесуальної економії. Так, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися з огляду на обставини справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.
Про стадійність захисту права висловилася ще в постанові від 14.10.2019 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи № 910/6642/18. За висновком об'єднаної палати, під час вирішення спору суд з'ясовує: чи існує в позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективним, якщо здійснюватиметься в той спосіб, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку в позові слід відмовити.
Також, неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від: виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами; змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа; характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Ефективний спосіб захисту має відповідати: змісту права чи інтересу; характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неефективним.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та наведені норми, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.05.2025.
Суддя П.П. Чеберяк