ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2025Справа № 910/1900/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно-механічний завод»
до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог шодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Банк Інвестицій та заощаджень»
про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню
за участю представників:
від позивача: Борода А.В.,
від відповідача: Становова Ю.В.,
від третьої особи: Мартиненко О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно-механічний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
За твердженнями позивача внаслідок належного виконання ним договору поставки від 12.03.2024 № ЦЗВ-01-00224-01, у забезпечення якого було видано спірну банківську гарантію, остання не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство «Банк Інвестицій та заощаджень»; підготовче засідання призначено на 18.03.2025.
Відповідач 06.03.2025 сформував у системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.
Третя особа 10.03.2025 сформувала у системі "Електронний суд" пояснення на позовну заяву, якими підтримала позов та просила його задовольнити повністю.
Для реалізації сторонами своїх процесуальних прав судом було відкладено підготовче засідання на 15.04.2025.
Відповідачем 20.03.2025 сформовано у системі "Електронний суд" клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву третій особі.
Судом у підготовчому засіданні 15.04.2025 ухвалено закрити підготовче провадження, судове засідання призначено на 13.05.2025.
Судом відкладено судове засідання на 20.05.2025.
У судове засідання 20.05.2025 з'явились представники учасників судового процесу та надали усні пояснення по суті спору.
У судовому засіданні 20.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Позивачем та відповідачем укладено 15.04.2024 договір № ЦЗВ-01-00224-01, відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.3 договору, кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації до цього договору.
Умовами пунктів 4.1-4.2 та 4.6 договору визначено, що позивач здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - місто Покровськ, місто Дніпро, місто Харків, місто Київ, місто Одеса, місто Львів (або згідно рознарядки відповідача) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього Договору матимуть перевагу.
Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки відповідача, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності відповідача до приймання товару.
Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки відповідачем. Місце поставки - місто Покровськ, місто Дніпро, місто Харків, місто Київ, місто Одеса, місто Львів (або згідно рознарядки відповідача). Право власності на товар переходить до відповідача з дати поставки товару.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.
Згідно з пунктом 6.3 договору, загальна ціна договору становить 8 592 277,20 грн. Ціна договору включає в себе обов'язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням цього договору, не сплачується відповідачем окремо та вважається врахованою у ціну цього договору.
Відповідно до пункту 7.1 договору, оплата за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Позивач до підписання договору зобов'язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5 %, що становить 429 613,86 грн., від вартості цього договору. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору.
Умовами пункту 16.1 визначено, що договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2024.
На виконання умов договору, 06.03.2024 третьою особою у даній справі надано відповідачу гарантію № 720/24-ГВ, якою остання безумовно та безвідклично зобов'язалась сплатити повну суму договірного забезпечення 429 613,86 грн. за першою письмовою вимогою відповідача протягом 5 робочих днів після дня отримання письмової вимоги відповідача про сплату суми гарантії, в якій буде посилання на невиконання або неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором закупівлі. Така письмова вимога відповідача повинна бути надана третій особі не пізніше 01 лютого 2025 року включно. Ця гарантія набуває чинності з моменту підписання її третьою особою і діє до 01.02.2025 включно.
Предметом спору у цій справі є визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії, оскільки позивач вважає, що поставка частини неякісного товару, який у подальшому був замінений на якісний, не спричинила настання наслідків, передбачених банківською гарантією.
Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи що позивачем неналежно виконано умови договору поставки, тому і було направлено третій особі вимогу за виданою гарантією у межах строку її дії та остання є безумовною та безвідкличною.
Згідно з статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За умовами частини першої та другої статті 561 Цивільного кодексу України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Таким чином у правовідносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром.
Гарантія - односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-беніфіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Як виду забезпечення виконання зобов'язань гарантії властиві такі ознаки: особливий суб'єктний склад, незалежність від основного зобов'язання, безвідкличність, непередаваність прав, відплатність.
Юридичним фактом, який породжує гарантійне зобов'язання між гарантом і бенефіціаром є видача гарантії. Видача гарантії - це передача гарантом належним чином оформленої гарантії принципалу чи бенефіціару. Проте, видачі гарантії передують юридично оформлені відносини між гарантом і принципалом.
Таким чином, у межах операції з видачі гарантії вчиняється два види правочинів: по-перше, каузальна - договір про видачу гарантії; по-друге, абстрактна - власне гарантія. Договір про видачу гарантії є каузальним правочином, який породжує зобов'язання гаранта перед принципалом з видачі гарантії. Гарантія є абстрактним правочином, оскільки зобов'язання гаранта виникає не перед стороною договору про її видачу - принципалом, а перед третьою особою - бенефіціаром.
Отже, для виникнення гарантійних правовідносин необхідне послідовне вчинення двох дій: договір між принципалом і гарантом про видачу гарантії; односторонній правочин - видача гарантії. Проте обов'язок гаранта з виплати гарантійної суми виникає саме з видачі гарантії і не залежить від договору про її видачу.
Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а отже і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
Законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас, це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.
Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.
Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Цивільного кодексу України.
Призначенням інституту гарантії (параграф 4 глави 49 Цивільного кодексу України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи.
Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 Цивільного кодексу України) з огляду на відсутність боргу принципала.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Об'єднаної палати Верховного суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.
Гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 Цивільного кодексу України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником.
На підставі викладеного вище, оскільки до предмета доказування у цій справі не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником (принципалом) зобов'язання, забезпеченого гарантією, суд не вдається до правової оцінки обставин, які стосуються наявності чи відсутності порушення позивачем основного зобов'язання.
А тому, суд зауважує, що дотримання / порушення позивачем основного зобов'язання за договором: 1) не впливає на чинність вимоги третьої особи про виплату за гарантією; 2) не може слугувати підставою для визнання вимоги такої, що не підлягає виконанню, за позовом принципала.
Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/13895/23.
Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання визначений підзаконним актом - Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями № 639).
Згідно з пунктом 36 розділу V Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями № 639 банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також перевіряє, чи вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).
Відповідно до визначення термінів, що містяться у підпунктах 7, 11, 12 пункту 3 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями №639:
- вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (в якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту;
- належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями;
- представлення - означає доставку документа за гарантією/контргарантією банку-гаранту/банку-контргаранту.
Отже, підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара. За змістом наведених норм ця вимога бенефіціара має бути письмовою та має відповідати умовам, передбаченим у самій гарантії. При цьому зобов'язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають з будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром.
Відповідно до визначеного наведеними нормами чинного законодавства порядку розгляду гарантом вимоги бенефіціара перш ніж відмовити чи задовольнити вимогу бенефіціара гарант зобов'язаний перевірити отриману від бенефіціара вимогу на предмет її відповідності умовам гарантії.
Отже, отримавши вимогу від бенефіціара, банк-гарант має перевірити достовірність вимоги та чи відповідає така вимога умовам належного представлення.
Для визначення належності представлення вимоги бенефіціара гаранту, а відповідно, і виникнення обов'язку платити за гарантією, необхідно керуватись саме умовами виданої банком банківської гарантії.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №910/6924/22.
За умовами гарантії № 720/24-ГВ, третя особа безумовно та безвідклично зобов'язалась сплатити повну суму договірного забезпечення 429 613,86 грн. за першою письмовою вимогою відповідача протягом 5 робочих днів після дня отримання гарантом письмової вимоги відповідача про сплату суми гарантії, в якій буде посилання на невиконання або неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором закупівлі. Така письмова вимога відповідача повинна бути надана третій особі не пізніше 01 лютого 2025 року включно. Ця гарантія набуває чинності з моменту підписання її третьою особою і діє до 01.02.2025 включно.
Згідно з частиною 4 статті 563 Цивільного кодексу України, кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Частиною 1 статті 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з статтею 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно
Судом встановлено, що заявлена гаранту вимога від 30.01.2025 за № ЦЗВ-20/626 відповідає умовам банківської гарантії та направлена у межах дії договору.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правовою підставою для виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов'язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром (постанови Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19, від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19, від 23.02.2023 у справі № 911/2977/21 (911/3687/21)).
Натомість правовідносини між гарантом та боржником опосередковані статтею 569 Цивільного кодексу України, частини перша та друга якої передбачають випадки, коли гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником, та коли такого права у гаранта та кореспондуючого йому обов'язку у боржника не виникає.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені у пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).
Оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, то право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.
З наведеного вбачається, що, звертаючись з позовом у цій справі та заперечуючи наявність підстав для виконання гарантійного платежу, принципал фактично намагається уникнути ймовірного згодом звернення до нього гаранта з регресною вимогою, тоді як сам по собі факт виконання гарантом свого зобов'язання перед бенефіціаром не створює для боржника безумовного автоматичного обов'язку здійснити відшкодування гаранту.
Отже, позивач саме у спорі з банком щодо виконання регресного зобов'язання може доводити відсутність підстав для такого, в той час, коли позовні вимоги стосуються виконання зобов'язання, стороною та управненою чи зобов'язаною особою якого позивач не є.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведене у сукупності, враховуючи встановлення обставин відповідності вимоги від 30.01.2025 умовам гарантії, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання банківської гарантії № 720/24-ГВ від 06.03.2024 такою, що не підлягає виконанню і тому Господарський суд міста Києва відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.05.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк