ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
02.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/447/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №909/447/25 за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до фізичної особи-підприємця Дем'яника Василя Миколайовича про стягнення 586 580,03 грн.
Суть спору.
Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі також - позивач, Банк або АТ “ПУМБ») через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Дем'яника Василя Миколайовича (далі також - відповідач, Позичальник або ФОП Дем'яник В.М.) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 586 580,03 грн, з яких: 528 680,15 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), в т.ч. прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 94 407,15 грн та строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі 434 273,00 грн; 57 899,88 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором "Кредит "все БІЗНЕС" № 713809216870 від 03.01.2024, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2025, для розгляду справи № 909/447/25 призначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2025 прийнято позовну заяву АТ “ПУМБ» до розгляду, відкрито провадження у справі № 909/447/25; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін чи заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Копію ухвали від 08.04.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам згідно вимог ст. 120, 242 ГПК України: позивачу - шляхом направлення її в електронній формі до електронного кабінету позивача та представника позивача; відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет.
Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача та його представника 10.04.2025 о 01:24 год.; вручена відповідачу в письмовій формі поштовим відправленням - 15.04.2025 (трекінг відправлення 06 011 332 256 45).
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включаються також обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивних прав позивача.
У даній справі предмет доказування становлять обставини виконання сторонами умов укладеного між ними кредитного договору "Кредит "все БІЗНЕС" № 713809216870 від 03.01.2024.
За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підтвердження своїх вимог та заперечень позивач подав суду копії письмових доказів, які зазначені як додатки до позовної заяви. Відповідач на підтвердження своїх вимог та заперечень докази не подавав.
Сторони не подавали заяв в порядку ч. 11 статті 80 ГПК України про те, що якісь із письмових доказів викликають сумнів з приводу їх достовірності або є підробленими, не заперечували щодо вірогідності, належності, допустимості, законності доказів, наданих іншою стороною.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, суд визнає встановленими (спростованими) такі обставини, що є предметом доказування.
03 січня 2024 року між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (Банк) в особі Начальника управління розвитку кредитного бізнесу Харковця Віктора Володимировича, який діє на підставі довіреності та Фізичною особою-підприємцем Дем'яником Василем Миколайовичем (Позичальник) був укладений Кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 713809216870 (надалі за текстом - Кредитний договір, Договір). Договір укладено у вигляді електронного документа, підписано електронними підписами сторін.
Підписання кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 03.04.2025 р., відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_713809216870.pdf, що містить кредитний договір, підписаний з боку ФОП Дем'яника В.М. 16:50:35 03.01.2024, та з боку АТ “ПУМБ» (Харковець Віктор Володимирович) 16:50:37 03.01.2024..
Відповідно до статті 1 Договору, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами. Згідно п. 1.1.8 Кредитного договору, термін «Типові умови» використовується в цьому Договорі в наступному значенні: Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною Договору) (надалі за текстом - Типові умови).
Всі інші терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають значення, наведені у Типових умовах (п. 1.2 Договору).
Кредитний договір складається з Договору та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку (п. 5.1. Договору).
У статті 1 Договору погоджено умови кредитування: сума кредиту складає 680 000 гривень, строк кредитування - до 03.01.2027 р. включно, комісійна винагорода за надання Кредиту - 1,0 % від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,6% за один місяць користування кредитом та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного в п. 1.4 Договору; процентна ставка за користування кредитом - 0,00001% річних; цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника, на здійснення яких Позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та Договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 Договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п. 1.1.4.1. Договору.
Згідно з п. 1.4. Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів. Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 03.02.2024, щомісячно не пізніше 3 числа місяця до 03.12.2026 сплачувати суму у розмірі 29 768,89 грн., а 03.01.2027 - 29768,85 грн. з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 18888,89 грн., а 03.01.2027 - 29768,85 грн. та на погашення комісії по 10880 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 1 071 680 грн., з яких 680 000 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 391 680 грн. на погашення комісії.
Відповідно до п. 2.2. договору, Банк надає кредит протягом Трьох Банківських днів з дня укладення Договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в п. 1.1.1. Договору. Банк приймає рішення про надання Кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов'язання Банку щодо надання Кредиту за Договором є відкличними. Ненадання Кредиту в зазначений строк вважається відмовою Банку в наданні Кредиту та Договір вважається таким, що припинив свою дію.
Згідно з п. 2.3. договору, Позичальник уповноважує Банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми Комісійної винагороди за надання Кредиту у розмірі, визначеному відповідно до п. 1.1.4.1. Договору на користь Банку, згідно з п. 6.3.1 Типових умов. Сума Кредиту, що залишається після переказу суми Комісійної винагороди за надання Кредиту на користь Банку, зараховується на Поточний рахунок Позичальника, зазначений в п. 1.1.5. Договору. При цьому п. 6.3.1 Типових умов передбачено, що Комісійна винагорода сплачується за рахунок кредитних коштів в день перерахування кредитних коштів на Поточний рахунок Позичальника.
Факт надання Позичальнику кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією № TR.75046132.113049.29514 від 03.01.2024, призначення платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором № 713809216870 від 03/01/2024 за позикою Фізична особа-підприємець Дем'яник Василь Миколайович", сума: 673 200 грн. Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 6 800 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.75046132.113048.29514 від 03.01.2024, призначення платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за догвором № НОМЕР_1 від 03/01/2024 за позикою Фізична особа-підприємець Демяник Василь Миколайович" (а.с. 16). Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку (а.с. 17)
Згідно п. 5.1. Типових умов, котрі узгоджуються з п. 1.4. Договору позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в Договорі.
14.02.2025 позивач направив відповідачу вимогу №89 від 13.02.2025 про погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 581 917,19 грн. Доказами направлення вимоги виступає опис вкладення від 14.02.2025, фіскальний чек АТ “Укрпошта» ПН215600426655, роздруківка з сайту АТ "Укрпошти". Згідно з роздруківкою трекінгу відправлення, вимога не була вручена відповідачу, повернулась відправнику 04.03.2025. Доказів надання відповіді на вимоги або погашення заборгованості суду не надано.
Як передбачено п. 12.1 Типових умов, Сторони погодились, що повідомлення та/або документи вважаються отриманими Позичальником на 7 (сьомий) календарний день з дати реєстрації Банком рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку (при цьому позичальник несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує сім календарних днів) або в день особистого вручення Позичальнику, зазначений в повідомленнях та документах.
Виходячи з наведеної умови, вимога №89 від 13.02.2025 вважається отриманою Позичальником 21.02.2025.
Згідно з випискою з банківському рахунку відповідача (а.с. 17) Фізична особа-підприємець Дем'яник Василь Миколайович в період з 03.02.2024 по 30.12.2024 оплатив позивачу на виконання умов договору 243 408,55 грн, з яких: 151 319,85 грн на погашення суми кредиту; 92 088,66 грн на оплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту; 0,04 грн на оплату процентів за користування кредитом. В той же час, за умовами договору відповідач у зазначений період мав оплатити 207 777,79 грн на погашення суми кредиту та 119680 грн на оплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором "Кредит "все БІЗНЕС" № 713809216870 від 03.01.2024 в сумі 586 580,03 грн, з яких: 528 680,15 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), в т.ч. прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 94 407,15 грн та строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі 434 273,00 грн; 57 899,88 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Цивільні права та обов'язки згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України (тут і надалі в редакції чинній на 12.08.2021) виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти в сумі 680 000 грн і заборгованість останнього щодо сплати основної заборгованості, з врахуванням часткового повернення кредитних коштів (151 319,85 грн), складає на час розгляду справи 528 680,15 грн, що підтверджено доданими до позовної заяви випискою по банківському рахунку відповідача та розрахунком заборгованості. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем докази на спростування позовних вимог не подавались.
Відповідно до норм ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Поряд з тим, суд зазначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
За умовами договору, повернення кредитних коштів передбачено щомісячно з 03.02.2024 по 03.01.2027. Відповідач такий обов'язок порушував, допустив заборгованість з оплати щомісячних платежів та зі сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту.
Як вище зазначив суд, 14.02.2025 позивач направив відповідачу вимогу №89 від 13.02.2025 про негайне погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 581 917,19 грн., і враховуючи її повернення відправнику без вручення відповідачу, та з урахуванням п. 12.1 Типових умов, вимога №89 від 13.02.2025 вважається отриманою Позичальником 21.02.2025.
Отже, позивач скористався своїм правом вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, передбаченим ч. 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, відповідно до якого, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відтак, позивач скористався своїм правом вимагати дострокового повернення кредиту, а тому строк повернення відповідачем отриманих кредитних коштів настав 21.02.2025.
Як підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача (а.с. 17) фізична особа-підприємець Дем'яник Василь Миколайович взяті на себе згідно кредитного договору зобов'язання в частині своєчасного повернення банку одержаних кредитних коштів та сплати комісії за користування кредитом виконав частково, сплативши в період з 03.02.2024 по 30.12.2024 загалом 243 408,55 грн, з яких:
- 151 319,85 грн на погашення суми кредиту
- 92 088,66 грн на оплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту.
Крім того, на оплату процентів за користування кредитом сплачено 0,04 грн.
З урахуванням наведеного, станом на 21.02.2025, коли відповідач вважається таким, що отримав вимогу про погашення заборгованості, за позичальником перед банком виникла заборгованість з погашення основної суми кредиту в загальному розмірі 528 680,15 грн (680 000 грн - 151 319,85 грн), з яких 94 407,15 грн - прострочена заборгованість, а 434 273 грн - строкова заборгованість.
Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення розрахунків по отриманому кредиту в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 528 680,15 грн заборгованості по основному боргу, з яких 94 407,15 грн - прострочена заборгованість, а 434 273 грн - строкова заборгованість, суд вважає правомірними та обґрунтованими.
Судом також розглянуто вимогу щодо стягнення 57 899,88 грн простроченої заборгованості за комісією (комісійна винагорода за обслуговування кредиту).
Умовами кредитного договору (п. 1.1.4.2., п. 1.4) передбачено щомісячну сплату відповідачем комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 10 880 грн.
Зазначені умови договору недійсними не визнавались, а тому враховуючи презумпцію правомірності правочину, наведені вище положення законодавства щодо обов'язковості виконання цивільно-правових зобов'язань в установлений договором строк, суд виходить з наявності у позивача права вимагати сплати передбаченої договором комісії.
Разом з тим, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.
Як вище зазначив суд, згідно з випискою по банківському рахунку відповідача (а.с. 17) фізична особа-підприємець Дем'яник Василь Миколайович взяті на себе згідно кредитного договору зобов'язання в частині сплати комісії за користування кредитом виконав частково, сплативши в період з 03.02.2024 по 30.12.2024 загалом 92 088,66 грн на оплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту.
Суд звертає увагу, що у наданому позивачем розрахунку заборгованості, виходячи з якого позивач визначив розмір своїх позовних вимог, в тому числі зі стягнення комісії, зазначено про сплату відповідачем на погашення комісії за користування кредитом 81522 грн, що на 10566,66 грн менше, ніж встановлено судом із виписки з банківського рахунку відповідача.
У своїй постанові від 17.12.2020 року (справі № 278/2177/15-ц) Верховний Суд дійшов висновків про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Верховний Суд наголосив на тому, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості суперечить долученій позивачем до позовної заяви копії виписки з банківського рахунку відповідача, суд при встановленні обставин справи виходить з даних виписки по банківському рахунку відповідача, яка є первинним документом, і відображає всі здійснені відповідачем, як позичальником, платежі на погашення кредиту та комісії за обслуговування кредиту.
Розбіжність між розрахунком позивача та випискою по банківському рахунку, на думку суду, виникла внаслідок неврахування позивачем оплати 13.05.2024 на суму 10566,66 грн на погашення простроченої заборгованості по кредитному договору.
Крім того, за період з 04.02.2025 по 24.02.2025 (21 день) позивач нарахував відповідачу комісію в сумі 8548,54 грн, що арифметично неправильно, оскільки виходячи з суми комісії, що підлягає сплаті за місяць (10880 грн), пропорційна сума комісії за 21 день у лютому 2025 року має становити 8160,00 грн (10880 х 21 / 28).
Також, враховуючи, що позивач скористався своїм правом на дострокове повернення усієї суми кредиту, і вимога про негайне повернення кредиту, як вище встановив суд, вважається врученою відповідачу 21.02.2025, суд вважає, що позивач має право на отримання комісії за користування кредитом по 21.02.2025, а не по 24.02.2025.
У такому суд керується правовими висновками щодо застосування норм права, викладеними та застосованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16, постановах Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №917/814/16; від 15.06.2023 у справі № 904/7413/21.
Так, у постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування (п. 128 постанови).
Відтак, оскільки після 21.02.2025 відповідач уже не мав право правомірно не повертати кредит, позивач скористався правом вимагати дострокового повернення усієї суми кредитних коштів, і у відповідача виник обов'язок повернути усю суму кредиту, то з цієї дати позивач не має права вимагати сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту.
У зв'язку з цим, сума комісійної винагороди, яка підлягає стягненню за період з 04.02.2025 по 21.02.2025 (18 днів) становить 6994,28 грн. Після 21.02.2025 позивач не має права вимагати стягнення даної комісійної винагороди.
У розрахунку заборгованості позивач також зазначає суми комісії, які підлягали сплаті 03.12.2024, 03.01.2025 та 03.02.2025 в розмірі 7357,78, хоча за умовами договору, та в інші місяці, вказані в розрахунку, такі комісії нараховані в сумі 10 880 грн.
Однак суд не має права виходити за межі позовних вимог і при розрахунку заборгованості комісії не виходить за межі сум комісії, визначені самостійно позивачем у розрахунку.
За наведеного, з урахуванням нарахованих позивачем сум комісії (в тому числі у зменшеному позивачем порівняно з умовами договору розмірі) позивач у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості (а.с. 6) правомірно нарахував відповідачу комісійну винагороду за користування кредитом в період з 03.02.2024 по 21.02.2025 лише у частині 137 867,62 грн, а не 139 421,88 грн.
Відповідач на часткове виконання зобов'язання з оплати комісійної винагороди оплатив позивачу 92 088,66 (а не 81 522 грн, як невірно вказано в розрахунку), а отже сума заборгованості за комісією, яка підлягає до стягнення, становить 45 778,96 грн (137 867,62 грн - 92 088,66 грн).
В задоволенні решти вимог за комісією в сумі 12 120,92 грн суд відмовляє. Зазначена сума складається із 10566,66 грн, які відповідач сплатив позивачу на оплату комісії згідно з випискою по банківському рахунку, однак не враховані у наданому позивачем розрахунку заборгованості та 1554,26 грн сум, надлишково нарахованих позивачем за період 04.02.2025 по 24.02.2025.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 528 680,15 грн заборгованості по основному боргу, з яких 94 407,15 грн - прострочена заборгованість, а 434 273 грн - строкова заборгованість, та 45 778,96 грн простроченої заборгованості за комісією.
Щодо вимог про стягнення 12 120,92 грн простроченої заборгованості за комісією, то підстав для задоволення позовних вимог у цій частині немає.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач за подання позову, з урахуванням коефіцієнта 0,8, встановленого за подання позовної заяви в електронній формі, сплатив судовий збір у розмірі 7038,96 грн (а. с. 31).
Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково, в сумі 574 459,11 грн, то суд стягує з відповідача в користь позивача судовий збір в сумі 6893,51 грн, тобто пропорційно сумі задоволених вимог.
Решту судового збору в сумі 145,45 грн суд покладає на позивача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Дем'яника Василя Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829) 528 680 (п'ятсот двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн 15 коп. суми кредиту, 45 778 (сорок п'ять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 96 коп. простроченої заборгованості з оплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту та 6893 (шість тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 51 коп. судового збору.
Відмовити в задоволенні вимог Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Дем'яника Василя Миколайовича 12 120,92 грн комісійної винагороди за обслуговування кредиту.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Судовий збір в сумі 145 (сто сорок п'ять) грн 45 коп. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк