ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"02" червня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/592/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрол-Трейд-Юг», м. Одеса Одеської області №21.05/2025 від 21.05.2025 про забезпечення позову, долучену до матеріалів позовної заяви у справі №907/592/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрол-Трейд-Юг», м. Одеса Одеської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноватор Груп», м. Хуст Закарпатської області
про стягнення 1 705 866,93 грн, у тому числі 1 491 164 грн заборгованості за поставлений товар, 155 714,41 грн пені, 43 919,39 грн інфляційних нарахувань та 15 069,13 грн трьох процентів річних,
шляхом накладення арешту на грошові кошти, які перебувають у будь-яких банківських установах на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноватор Груп», у межах основної заборгованості останнього за Договором поставки нафтопродуктів №82/2024 від 19.06.2024 (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №4 від 17.02.2025), що складає суму 1 491 164 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Петрол-Трейд-Юг», м. Одеса Одеської області звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноватор Груп», м. Хуст Закарпатської області про стягнення 1 705 866,93 грн, у тому числі 1 491 164 грн заборгованості за поставлений товар, 155 714,41 грн пені, 43 919,39 грн інфляційних нарахувань та 15 069,13 грн трьох процентів річних.
Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю “Петрол-Трейд-Юг», м. Одеса Одеської області подано заяву №21.05/2025 від 21.05.2025 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які перебувають у будь-яких банківських установах на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноватор Груп», у межах основної заборгованості останнього за Договором поставки №82/2024 від 19.06.2024 (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №4 від 17.02.2025), що складає суму 1 491 164 грн.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову в даній справі, позивач звертає увагу на те, що між сторонами спору було укладено Договір поставки №82/2024 від 19.06.2024 з терміном дії до 31.12.2025 (п. 7.1. Договору), а також Додаткову угоду №4 від 17.02.2025 до нього, на виконання якої ТОВ “Петрол-Трейд-Юг» на підставі видаткових накладних №157 від 07.03.2025 та №158 від 07.03.2025 поставило відповідачу дві партії товару (палива дизельного ДП-3-Євро 5 ВО) в загальній кількості 62 440 л (52,20 т) та сукупною вартістю 2 691 164 грн (із ПДВ).
За доводами позивача, станом на час подання до суду позову в даній справі та заяви щодо його забезпечення сума основної заборгованості відповідача за поставлений на підставі Договору поставки №82/2024 від 19.06.2024 та видаткових накладних товар становить 1 491 164 грн.
Водночас позивач наголошує, що в нього існують реальні підстави вважати, що навіть у випадку задоволення позову відповідач не виконуватиме судове рішення, а навпаки, - перешкоджатиме його виконанню та намагатиметься уникнути примусового стягнення боргу на користь позивача, свідченням чого, зокрема, є те, що ТОВ “Петрол-Трейд-Юг» неодноразово зверталося до останнього із проханням підписати акти звірок та товаро-транспортні накладні, які, в тому числі, підтверджують фізичну передачу товару відповідачу, однак, ТОВ “Інноватор Груп» безпідставно ігнорує підписання означених документів.
За твердженням позивача, 09.04.2025 ним було надіслано на електронну та юридичну адреси відповідача претензію №09.04/2025 з вимогою щодо погашення у строк до 16.04.2025 заборгованості в розмірі 4 164 823,00 грн, у тому числі, за товар, поставлений на підставі видаткових накладних №157 від 07.03.2025 та №158 від 07.03.2025, оплата яких є предметом судового розгляду в даній справі; при цьому, до вказаної претензії позивачем було долучено акт звірки взаємних розрахунків із проханням до відповідача його підписати.
Позивач зауважує, що не отримував від ТОВ “Інноватор Груп» ні відповіді на вимогу, ні підписаного з його боку акту звірки взаємних розрахунків, водночас претензія щодо погашення боргу №09.04/2025 від 09.04.2025, надіслана поштовим зв'язком АТ “Укрпошта» на юридичну адресу відповідача (вказану останнім як адреса для листування), була повернута адресанту у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Позивач звертає увагу, що станом на день його звернення до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення заборгованості у зв'язку із порушенням ТОВ “Інноватор Груп» грошових зобов'язань за Договором поставки №82/2024 від 19.06.2024 останній (відповідач) так і не здійснив оплату заборгованості в розмірі 1 491 164 грн, яка, на переконання позивача, є надзвичайно великою.
Позивач наголошує, що означена поведінка відповідача порушує баланс інтересів сторін, внаслідок чого ТОВ “Інноватор Груп» отримує безпідставну перевагу в договірних відносинах, а на позивача покладається надмірний і необґрунтований тягар у вигляді тривалого неодержання грошових коштів, на які він претендує, проте, не може ними розпорядитись, тобто відповідач фактично безпідставно користується чужими грошовими коштами.
На думку позивача, ТОВ “Інноватор Груп» не має жодного наміру здійснювати розрахунок із ТОВ “Петрол-Трейд-Юг», у тому числі, за грошовими зобов'язаннями, які виникли згідно з Договором поставки №82/2024 від 19.06.2024 та є предметом розгляду в даній судовій справі.
При цьому, як стверджує позивач, відповідач, будучи суб'єктом господарської діяльності, має в банківській установі розрахунковий рахунок, із якого у процесі розгляду даної справи судом може умисно витратити грошові кошти, тобто існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі унеможливити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у цій справі у випадку його ухвалення на користь позивача.
За таких обставин, позивач вважає, що належним, співмірним та адекватним із заявленими вимогами заходом забезпечення позову є накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на його розрахункових рахунках, у межах суми основного боргу, що складає 1 491 164 грн, і це водночас є гарантією зупинення негативних наслідків, які можуть зашкодити захисту прав та інтересів позивача.
При цьому, позивач звертає увагу на те, що вжиття відповідних заходів не впливатиме на господарську діяльність відповідача, оскільки забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, а є тимчасовим обмежувальним заходом, який спрямований на недопущення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Водночас із посиланням на предмет даного позову, суму, яка підлягає стягненню, та очевидність спору позивач наголошує на тому, що не вбачає підстав для вжиття зустрічного забезпечення, однак, у разі необхідності гарантує відшкодування можливих збитків відповідача.
Оцінюючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрол-Трейд-Юг», м. Одеса Одеської області про забезпечення позову у справі №907/592/25, суд зазначає наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Водночас під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 24.05.2021 у справі №910/3158/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 13.01.2025 у справі №904/3751/24).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).
Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20).
Статтею 1291 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є заявлена позивачем вимога майнового характеру - стягнення з відповідача суми 1 705 866,93 грн, у тому числі 1 491 164 грн заборгованості за поставлений товар, 155 714,41 грн пені, 43 919,39 грн інфляційних нарахувань та 15 069,13 грн трьох процентів річних, а отже виконання в майбутньому судового рішення в даній справі у випадку задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Відтак, суд висновує, що застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, від 29.02.2024 у справі №902/611/22, від 26.06.2024 у справі №916/938/24, від 07.11.2024 у справі №915/538/24.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деякими визначеними в ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, такими, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим до виконання до його апеляційного перегляду.
Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку про те, що позивач, звертаюсь до суду із заявою про забезпечення позову, повинен підтвердити ті обставини, на які він посилається у заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити обґрунтованість поданої заяви.
Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення, у свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду (близькі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, в постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №916/3710/22, від 01.04.2024 у справі №922/5184/23, від 14.06.2024 у справі №924/1155/23).
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Судом встановлено, що заявник, обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі, фактично посилається на ухилення відповідачем від виконання взятих на себе господарських зобов'язань за укладеним між сторонами Договором поставки нафтопродуктів №82/2024 від 19.06.2024 (зі змінами, внесеними до нього Додатковою угодою №4 від 17.02.2025) в частині повної оплати вартості товару (палива дизельного ДП-3-Євро 5 ВО), поставленого позивачем на підставі видаткових накладних №157 від 07.03.2025 та №158 від 07.03.2025.
У постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Крім того, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України, гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами, і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, від 13.01.2025 у справі №904/3751/24, від 07.04.2025 у справі №915/1386/24, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
До того ж, за обставин звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, від 07.11.2024 у справі №915/538/24 та від 07.04.2025 у справі №915/1386/24).
Водночас у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 також звернуто увагу на те, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
У випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Відтак, немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20, від 21.01.2022 у справі №910/5079/21, від 26.06.2024 у справі №916/938/24, від 07.04.2025 у справі №915/1386/24.
Таким чином, суд визнає доведеним факт наявності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які перебувають у будь-яких банківських установах на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноватор Груп», у межах основної заборгованості останнього за Договором поставки нафтопродуктів №82/2024 від 19.06.2024 (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №4 від 17.02.2025), що складає суму 1 491 164 грн. Відтак, подану позивачем заяву про забезпечення позову належить задовольнити.
Водночас суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд вважає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, у тому числі відповідача, а лише встановлює певні обмеження задля сприяння ефективному захисту прав позивача в межах одного судового провадження без додаткових звернень до суду.
При цьому, суд, із урахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, із якими законодавець пов'язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, суд не зобов'язаний в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Разом з тим, суд зауважує, що виходячи із приписів ч. 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрол-Трейд-Юг», м. Одеса Одеської області №21.05/2025 від 21.05.2025 про забезпечення позову, долучену до матеріалів позовної заяви у справі №907/592/25, задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, які перебувають у будь-яких банківських установах на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноватор Груп», у межах основної заборгованості останнього за Договором поставки нафтопродуктів №82/2024 від 19.06.2024 (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №4 від 17.02.2025) на суму 1 491 164 грн.
Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю “Петрол-Трейд-Юг», вул. Велика Арнаутська, будинок 2а, м. Одеса, Одеська область, 65048 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 38583449) .
Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інноватор Груп», вул. Петенька воєводи, будинок 5, м. Хуст, Хустський район, Закарпатська область, 90400 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39440850).
3. Згідно із ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, а саме, з 02.06.2025, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 02.06.2028.
4. Ухвалу надіслати учасникам спору.
5. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
6. Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
7. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
У зв'язку із проходженням суддею Пригарою Л.І. підготовки для підтримання кваліфікації голів і заступників голів місцевих загальних, господарських та окружних адміністративних судів, апеляційних судів, Вищого антикорупційного суду, Касаційних судів у складі Верховного Суду в режимі онлайн з 26.05.2025 по 28.05.2025 та перебуванням судді Пригари Л.І. у відпустці з 29.05.2025 по 30.05.2025 включно, повна ухвала складена та підписана 02.06.2025.
Суддя Л.І. Пригара