ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"15" травня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/864/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Максігран», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “САТ Україна», м. Хуст Закарпатської області
про стягнення 10 685 542,78 грн, у тому числі 10 000 000 грн заборгованості за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021, 519 149,34 грн інфляційних нарахувань та 166 393,44 грн трьох процентів річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Маркулич Д.В.
представники:
Позивача (в режимі відеоконференції) - Березка Р.М., адвокат,
довіреність бн від 17.01.2025
Відповідача - Моланич І.І., адвокат, довіреність бн від 30.12.2024
Закордонець М.М., адвокат, ордер серії АО №1161369 від 03.02.2025
Товариством з обмеженою відповідальністю “Максігран», м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “САТ Україна», м. Хуст Закарпатської області про стягнення 11 322 013,15 грн, в тому числі 10 000 000 грн заборгованості за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021, 858 280,83 грн інфляційних нарахувань та 463 732,32 грн трьох процентів річних.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2024 відкрито провадження у справі №907/864/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.11.2024. Явка уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнана судом на власний розсуд. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Ухвалою суду від 21.11.2024 прийнято до розгляду та задоволено заяву позивача б/н від 08.11.2024 (вх. №02.3.1-02/8706/24 від 08.11.2024) про зменшення розміру позовних вимог у порядку ст. 46 ГПК України, якою останній просить стягнути з відповідача 10 685 542,78 грн, у тому числі 10 000 000 грн заборгованості за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021, 519 149,34 грн інфляційних нарахувань та 166 393,44 грн трьох процентів річних; продовжено строк підготовчого провадження у справі №907/864/24 до 23.01.2025, підготовче засідання відкладено на 21.01.2025.
У підготовчому засіданні 21.01.2025 судом за участю уповноважених представників сторін проголошено перерву до 04.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2025 закрито підготовче провадження у справі №907/864/24 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 06.03.2025. Явка уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнана судом на власний розсуд.
Ухвалою суду від 06.03.2025 судове засідання у справі призначено на 02.04.2025.
В судовому засіданні 02.04.2025 судом за участю уповноважених представників позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача проголошено перерву до 17.04.2025.
Ухвалою суду від 17.04.2025 судове засідання у справі призначено на 15.05.2025.
В судовому засіданні 15.05.2025 судом за участю уповноважених представників позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали.
В обґрунтування заявлених позовних вимог (із урахуванням їх зменшеного розміру) позивач покликається на неналежне виконання відповідачем умов Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021 в частині взятих на себе зобов'язань щодо повного і своєчасного повернення одержаної від ТОВ “Максігран» поворотної фінансової допомоги, у зв'язку з чим у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 10 000 000 грн.
Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з останнього 519 149,34 грн інфляційних нарахувань та 166 393,44 грн трьох процентів річних.
Відповідач через підсистему “Електронний суд» подав відзив на позовну заяву б/н від 06.11.2024 (вх. №02.3.1-02/8641/24 від 07.11.2024), за змістом якого стверджує про те, що позивач не повідомив суд про укладення між сторонами Додаткових угод №1 від 30.03.2022 та №2 від 28.03.2023 до Договору, якими строк повернення поворотної фінансової допомоги змінено на 29.03.2023 та 27.03.2024 відповідно.
За доводами відповідача, на виконання умов Договору ним було повернуто позивачу поворотну фінансову допомогу в сумі 30 000 000 грн.
Відповідач також зауважує щодо неправильності здійснених позивачем розрахунків трьох процентів річних та інфляційних нарахувань із огляду на встановлені вищезгаданими Додатковими угодами строки повернення поворотної фінансової допомоги.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
Відповідач через підсистему “Електронний суд» подав додаткові пояснення б/н від 21.11.2024 (вх. №02.3.1-02/9037/24 від 21.11.2024), в яких зазначає про те, що 30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Максігран» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю “САТ Україна» (покупцем) було укладено Договір поставки №30/12-4, на виконання якого позивачем (покупцем), згідно з узгодженою заявкою, 30.12.2021 було здійснено 100% передоплату на загальну суму 60 000 000 грн, у тому числі 8 500 000 грн - на підставі платіжної інструкції №750, 20 000 000 грн - на підставі платіжної інструкції №752, 21 500 000 грн - на підставі документа 66, 10 000 000 грн - на підставі документа 67.
За доводами відповідача, у зв'язку із непоставкою товару, ТОВ “Максігран» протягом грудня 2023, березня 2024, квітня 2024 та липня 2024 року частково було повернуто передплату на загальну суму 34 123 416,80 грн, тобто залишок неповернутих коштів (грошових зобов'язань) становить 25 876 583,20 грн.
Відповідач вказує, що враховуючи існування взаємної заборгованості, він листом №1811-зар. від 18.11.2024 на підставі та в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України повідомив позивача про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 10 685 542,78 грн, а саме: - грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “САТ Україна» перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Максігран» із повернення поворотної фінансової допомоги за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021 в розмірі, зазначеному в Договорі та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у справі №907/864/24 від 08.11.2024, на суму 10 685 542,78 грн, із яких 10 000 000 грн - сума боргу, 519 149,34 грн - інфляційні втрати, 166 393,44 грн - 3% річних, припиняються в повному обсязі; - грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Максігран» перед Товариством з обмеженою відповідальністю “САТ Україна» з повернення передоплати (авансованого платежу) за Договором поставки №30/12-4 від 30.12.2021 у зв'язку з непоставленим товаром припиняються частково - у розмірі 10 685 542,78 грн, залишок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Максігран» перед Товариством з обмеженою відповідальністю “САТ Україна» по вказаному Договору складає 15 191 040,42 грн. Після зарахування зустрічних однорідних вимог вважаються припиненими зобов'язання ТОВ “Максігран» перед ТОВ “САТ Україна» за Договором поставки №30/12-1 від 30.12.2021 у сумі 10 685 542,78 грн та зобов'язання ТОВ “САТ Україна» перед ТОВ “Максігран» за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021 у розмірі 10 685 542,78 грн.
Таким чином, відповідач повідомляє про повне зарахування зустрічних однорідних вимог на суму заявлених позовних вимог позивача.
Представник позивача через підсистему “Електронний суд» подав додаткові пояснення б/н від 17.01.2025 (вх. №02.3.1-02/356/25 від 20.01.2025), в яких стверджує про те, що наявність грошового зобов'язання ТОВ “Максігран» перед ТОВ “САТ Україна» за Договором поставки №30/12-1 від 30.12.2021 не може бути підставою для зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки не відповідає вимогам, передбаченим ст. 601 Цивільного кодексу України, а саме: - наявність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань (справа №910/12678/24); - строк виконання вказаного грошового зобов'язання не настав, оскільки Договір поставки №30/12-4 від 30.12.2021 не розірваний, а зобов'язання за ним не виконані.
Вказує представник позивача і на те, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/12687/24 за позовом ТОВ “САТ Україна» до ТОВ “Максігран» про стягнення 25 876 583,20 грн передплати за Договором поставки №30/12-4 від 30.12.2021, рішенням в якій позов задоволено та присуджено до стягнення з ТОВ “Максігран» на користь ТОВ “САТ Україна» суму передплати за Договором поставки №30/12-4 від 30.12.2021 в розмірі 25 876 583,20 грн.
Водночас представник позивача наголошує, що не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ “Максігран» 31.12.2024 подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, відтак, оскільки рішення Господарського суду міста Києва №910/12687/24 від 10.12.2024 не набрало законної сили, жодних преюдиційних наслідків для сторін даної справи воно не має.
За доводами представника позивача, вимога щодо повернення передплати за Договором поставки №30/12-4 від 30.12.2021 у розмірі 25 876 583,20 грн є передчасною, оскільки зобов'язання із поставки продукції не є припиненими, а у відповідача існує певний обов'язок щодо направлення на адресу постачальника замовлення на поставку продукції та прийняття останньої.
Водночас як зауважує представник позивача, вказані питання не є предметом розгляду даної справи та не можуть бути вирішені в Господарському суді Закарпатської області.
На думку представника позивача, справа №910/12687/24 засвідчує наявність спору між сторонами щодо грошового зобов'язання ТОВ “Максігран» перед ТОВ “САТ Україна» за Договором поставки №30/12-4 від 30.12.2021 в розмірі 25 876 583,20 грн.
Окрім того, представник позивача звертає увагу на те, що в Господарському суді Закарпатської області на розгляді перебуває справа №907/31/25 за позовом ТОВ “Максігран» до ТОВ “САТ Україна» про зобов'язання виконати умови пунктів 3.3., 4.2.2. Договору поставки №30/12-4 від 30.12.2021, а саме, подати на адресу ТОВ “Максігран» Заявку на поставку продукції, яка повинна містити інформацію про найменування продукції, її асортимент та кількість, вид поставки та пункт призначення, контактний номер телефону відповідальної особи за приймання продукції тощо, та прийняти поставлену продукцію в порядку та на умовах, визначених Договором поставки №30/12-4 від 30.12.2021.
На переконання представника позивача, вказана судова справа підтверджує передчасність вимог щодо повернення передплати за Договором поставки №30/12-4 від 30.12.2021 та наявність невиконаного зобов'язання за Договором з боку ТОВ “САТ Україна».
Відтак, представник позивача наголошує, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог №1811-зар. від 18.11.2024 не відповідає вимогам, передбаченим статтею 601 Цивільного кодексу України, а грошові зобов'язання ТОВ “САТ Україна» перед ТОВ “Максігран» за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021 у розмірі 10 685 542,78 грн та зустрічні грошові зобов'язання ТОВ “Максігран» перед ТОВ “САТ Україна» за Договором поставки №30/12-4 від 30.12.2021 у розмірі 10 685 542,78 грн не можуть бути зараховані та взаємно припинені, оскільки не є безспірними та не є однорідними.
Представник позивача зауважує, що листом №17/01-25 від 17.01.2025 ТОВ “Максігран» повідомило відповідача про неможливість зустрічного зарахування, оскільки грошові вимоги не відповідають умовам, передбаченим статтею 601 Цивільного кодексу України.
Додатково представник позивача звертає увагу суду і на той факт, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог №1811-зар. від 18.11.2024 була складена та подана відповідачем вже після відкриття провадження в даній справі, а саме, 21.11.2024, хоча попередньо, 06.11.2024, у відзиві на позовну заяву відповідач фактично визнав даний позов.
В поданому через канцелярію суду письмовому вступному слові №27-03/25 від 27.03.2025 (вх. №02.3.1-02/2977/25 від 28.03.2025) представник відповідача, серед іншого, стверджує про те, що заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім, наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково.
Представник відповідача додатково вказує, що 18.03.2025 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ “Максігран» залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12687/24 - без змін, що вкотре підтвердило грошові вимоги щодо повернення передоплати.
Окрім того, за доводами представника відповідача, 02.10.2024 на електронну адресу ТОВ “Максігран» (а в подальшому - й засобами поштового зв'язку) було направлено претензію №0110 від 01.10.2024 з вимогою повернути суму 25 876 583,20 грн попередньої оплати за Договором поставки №30/12-4 від 30.12.2021, однак така залишена без будь-якого реагування.
В поданому через канцелярію суду письмовому заключному слові №15-04/25 від 15.04.2025 (вх. №02.3.1-02/3642/25 від 16.04.2025) представник відповідача, серед іншого, стверджує про те, що під час розгляду справи позивач із позовом про визнання правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.11.2024 - недійсним до суду не звертався, а тому, в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України, односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.11.2024 є чинним, не є предметом розгляду в цій справі і не є нікчемним.
Представник відповідача, зазначаючи про повне зарахування зустрічних однорідних вимог на суму заявлених позовних вимог позивача та, відповідно, відсутність предмета спору між сторонами, просить закрити провадження в даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
В поданій через канцелярію суду письмовій репліці №09-05/25 від 09.05.2025 (вх. №02.3.1-02/4501/25 від 09.05.2025) представник відповідача, серед іншого, вказує на те, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12687/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та набрало законної сили 18.03.2025, ТОВ “САТ Україна» отримало наказ на примусове виконання рішення суду від 04.04.2025, який, із урахуванням заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.11.2024, пред'явлений до виконання в органи ДВС.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Максігран» (позикодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “САТ Україна» (позичальником, відповідачем у справі) було укладено Договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позикодавець передає позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього Договору (надалі іменується “поворотна фінансова допомога»), а позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим Договором строк.
Згідно з п. 2.1. Договору, розмір поворотної фінансової допомоги становить 40 000 000 грн без ПДВ.
Позикодавець передає суму поворотної фінансової допомоги згідно п. 2.1 позичальникові протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання сторонами цього Договору. Поворотна фінансова допомога передається у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Допускається передача поворотної фінансової допомоги декількома траншами. Останній транш передачі повинен відбутись не пізніше строку згідно п. 3.1. Поворотна фінансова допомога вважається переданою позичальникові з дати її зарахування на поточний рахунок позичальника (п. 3.1. - 3.3. Договору).
За умовами п. 4.1., 4.2. Договору, строк поворотної фінансової допомоги розпочинається з дати її отримання позичальником на розрахунковий рахунок та закінчується 31.03.2022. Строк, визначений у п. 4.1 цього Договору, може бути продовжений за домовленістю сторін.
Пунктами 5.1. - 5.3. Договору визначено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві поворотну фінансову допомогу в будь-який момент до 31.03.2022 (включно). Поворотна фінансова допомога повертається в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. Повернення поворотної фінансової допомоги допускається частинами. Поворотна фінансова допомога вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошових коштів, що позичались, на його поточний рахунок.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати передання поворотної фінансової допомоги позичальникові. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується 31.03.2022. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 6.1. - 6.3. Договору).
30.03.2022 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою п. 4.1., 5.1. та 6.2. останнього викладено в наступній редакції: “4.1. Строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з дати її отримання позичальником та закінчується 29.03.2023. Строк та інші умови повернення позики можуть бути змінені тільки за домовленістю сторін, окрім випадків, прямо визначених у цьому Договорі»; “5.1. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві поворотну фінансову допомогу в будь-який момент до 29.03.2023 (включно)»; “6.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується 29.03.2023».
На підставі Додаткової угоди №2 від 28.03.2023 до Договору пункти 4.1., 5.1. та 6.2. останнього викладено в наступній редакції: “4.1. Строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з дати її отримання позичальником та закінчується 27.03.2024. Строк та інші умови повернення позики можуть бути змінені тільки за домовленістю сторін, окрім випадків, прямо визначених у цьому Договорі»; “5.1. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві поворотну фінансову допомогу в будь-який момент до 27.03.2024 (включно)»; “6.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується 27.03.2024».
На виконання умов Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021 (зі змінами до нього) Товариство з обмеженою відповідальністю “Максігран» 30.12.2021 перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “САТ Україна» поворотну фінансову допомогу в сукупному розмірі 40 000 000 грн, свідченням чого є наявна в матеріалах справи банківська виписка по рахунку позивача.
Водночас відповідач узяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення позивачу поворотної фінансової допомоги виконав лише частково, перерахувавши ТОВ “Максігран» грошові кошти в сумі 30 000 000 грн, що стало підставою для звернення останнього до суду з позовом про стягнення з відповідача залишку заборгованості в розмірі 10 000 000 грн у примусовому порядку. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з останнього 519 149,34 грн інфляційних нарахувань та 166 393,44 грн трьох процентів річних.
Судом також встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/12687/24 за позовом ТОВ “САТ Україна» до ТОВ “Максігран» про стягнення 25 876 583,20 грн, рішенням від 10.12.2024 в якій (набрало законної сили відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025) позов задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАКСІГРАН» (03022, місто Київ, вулиця М.Максимовича, будинок 6, кімната 22, код ЄДРПОУ 38684795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “САТ Україна» (90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вул. Духновича, буд. 2, код ЄДРПОУ 35612320) заборгованість у розмірі 25 876 583 (двадцять п'ять мільйонів вісімсот сімдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 310 519 (триста десять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн 20 коп.
Ухвалюючи рішення в означеній справі, Господарський суд міста Києва, зокрема, встановив, що 30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “МАКСІГРАН» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “САТ Україна» (покупець, позивач) було укладено договір поставки №30/12-4 (далі - Договір), за умовами п. 1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебінь, пісок, асфальт (далі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.
За умовами п. 2.5 договору, розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору.
Пунктом 3.16 договору передбачено, що у випадку недопоставки узгодженої партії продукції постачальник зобов'язаний допоставити таку продукцію належної кількості та якості у строки, додатково узгоджені сторонами, або включити її в наступну поставку. Якщо сторони не досягли згоди щодо строків допоставки та можливості включення продукції до наступної партії, постачальник повертає вартість недопоставленої продукції протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги покупця.
Судом встановлено, що 30.12.2021 згідно узгодженої заявки покупцем було здійснено 100% передоплату на загальну суму у розмірі 60 000 000,00 грн, а саме: згідно платіжної інструкції №750 - 8 500 000,00 грн, платіжної інструкції №752 - 20 000 000,00 грн, документ 66 - 21 500 000,00 грн, документ 67 - 10 000 000,00 грн.
Водночас у зв'язку із непоставленням товару, ТОВ “Максігран» протягом грудня 2023, березня 2024, квітня 2024 та липня 2024 року частково було повернуто передплату (кошти) на загальну суму 34 123 416,80 грн, отже сума неповернутих коштів становила 25 876 583,20 грн.
Задовольняючи позов у справі №910/12687/24, Господарський суд міста Києва, з яким погодився і Північний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 18.03.2025, вказав, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання в частині своєчасної поставки товару, у зв'язку із чим позивач має право вимагати повернення заявленої суми попередньої оплати в розмірі 25 876 583,20 грн.
Судом встановлено, що в ході підготовчого провадження в даній справі відповідачем 21.11.2024 було надіслано на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №1811-зар. від 18.11.2024, за змістом якої ТОВ “САТ Україна» на підставі та в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України повідомило ТОВ “Максігран» про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 10 685 542,78 грн, а саме:
- грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “САТ Україна» перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Максігран» із повернення поворотної фінансової допомоги за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021 в розмірі, зазначеному в Договорі та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у справі №907/864/24 від 08.11.2024, на суму 10 685 542,78 грн, із яких 10 000 000 грн - сума боргу, 519 149,34 грн - інфляційні втрати, 166 393,44 грн - 3% річних, припиняються в повному обсязі;
- грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Максігран» перед Товариством з обмеженою відповідальністю “САТ Україна» з повернення передоплати (авансованого платежу) за Договором поставки №30/12-4 від 30.12.2021 у зв'язку з непоставленим товаром припиняються частково - у розмірі 10 685 542,78 грн, залишок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Максігран» перед Товариством з обмеженою відповідальністю “САТ Україна» по вказаному Договору складає 5 191 040,42 грн;
- після зарахування зустрічних однорідних вимог вважаються припиненими зобов'язання ТОВ “Максігран» перед ТОВ “САТ Україна» за Договором поставки №30/12-1 від 30.12.2021 у сумі 10 685 542,78 грн та зобов'язання ТОВ “САТ Україна» перед ТОВ “Максігран» за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021 у розмірі 10 685 542,78 грн;
- решта зобов'язань ТОВ “Максігран» перед ТОВ “САТ Україна» є неоплаченими.
У відповідь на означену заяву позивачем засобами електронного та поштового зв'язку було надіслано відповідачу заперечення №17/01-25 від 17.01.2025 з викладеними в ньому аргументами щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема:
- наявність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань (справа №910/12678/24);
- строк виконання грошового зобов'язання ТОВ “Максігран» перед ТОВ “САТ Україна» не настав, оскільки Договір поставки №30/12-4 від 30.12.2021 не розірваний, а зобов'язання за ним не виконані;
- рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12687/24 оскаржене в апеляційному порядку та не набрало законної сили;
- вимога щодо повернення передплати за Договором поставки №30/12-4 від 30.12.2021 є передчасною з огляду на існування у відповідача, як покупця, обов'язку щодо направлення на адресу позивача, як постачальника, замовлення (заявки) на поставку товару та подальшого його прийняття (спонукання ТОВ “САТ Україна» до вчинення відповідних дій виступає предметом розгляду у справі №907/31/25, що перебуває у провадженні Господарського суду Закарпатської області).
Проаналізувавши викладені сторонами доводи і заперечення, що стосуються припинення зобов'язань відповідача перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Проаналізувавши заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №1811-зар. від 18.11.2024 через призму вищенаведених приписів чинного законодавства, суд висновує, що остання за своєю правовою природою є одностороннім правочином, спрямованим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
При цьому, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами (правові висновки, наведені в постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №914/2326/18, від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, від 01.06.2022 у справі №910/21566/17, від 24.04.2024 у справі №922/3850/23, від 16.01.2025 у справі №910/1911/24, від 22.01.2025 у справі №914/1260/24, від 24.04.2025 у справі №922/1782/24, від 01.05.2025 у справі №922/2020/24 та ін.).
Таким чином, із системного аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що вчинення одностороннього правочину в порядку статті 601 Цивільного кодексу України вимагає наявності двох зобов'язань, існування яких має бути підтверджено належним чином для здійснення відповідного зарахування.
Зміст положень статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України свідчить про те, що вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
Водночас умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема, статтею 203 Господарського кодексу України та статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами, що вже є усталеною судовою практикою та підтверджується численними постановами Верховного Суду, в тому числі, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18, від 28.09.2023 у справі №910/19206/21, від 05.02.2025 у справі №910/19953/23, від 24.04.2025 у справі №922/1782/24, від 01.05.2025 у справі №922/2020/24, постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
Згідно зі ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
З огляду на викладене, зобов'язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Аналогічні висновки є усталеними та викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 24.04.2025 у справі №922/1782/24, від 01.05.2025 у справі №922/2020/24 та ін.
У постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив раніше викладені висновки щодо безспірності вимог, які зараховуються, та зазначив, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (п. 47).
За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 цього Кодексу, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним (п. 48).
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (п. 49).
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника (п. 50).
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (п. 51).
В аспекті наведеного суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо безспірності вимог, які зараховуються, як умови для проведення зарахування в порядку статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, є загальними та підлягають застосуванню до усіх правовідносин, зокрема, і тих, у яких предметом зарахування є вимоги про сплату штрафних санкцій та інших нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки стосуються загальної для усіх вимог, які зараховуються, умови - безспірності вимог.
За встановлених судом у даній справі обставин, заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №1811-зар. від 18.11.2024 відповідає усім вищеописаним критеріям, зокрема:
- остання не визнана недійсною на момент розгляду спірних правовідносин між сторонами у встановленому законом порядку та є способом припинення одночасно двох грошових зобов'язань, а саме, зобов'язання ТОВ “Максігран» перед ТОВ “САТ Україна» за Договором поставки №30/12-1 від 30.12.2021 на суму 10 685 542,78 грн, та навпаки, - зобов'язання ТОВ “САТ Україна» перед ТОВ “Максігран» за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021 на суму 10 685 542,78 грн;
- зобов'язання сторін є зустрічними (за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021 позивач є кредитором, а відповідач - боржником, водночас за Договором поставки №30/12-1 від 30.12.2021 відповідач є кредитором, а позивач, навпаки, боржником);
- вимоги є однорідними (зараховуються вимоги про передачу грошових коштів за обома Договорами), строк виконання за якими настав (у відповідача наявна заборгованість за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021 у розмірі 10 685 542,78 грн, у тому числі 10 000 000 грн основної заборгованості (залишок неповернутої поворотної фінансової допомоги), 519 149,34 грн інфляційних нарахувань та 166 393,44 грн трьох процентів річних, строк виконання якої настав, що не заперечується сторонами у спорі та встановлено судом за матеріалами справи; натомість, у позивача - заборгованість за Договором поставки №30/12-1 від 30.12.2021, факт існування якої підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12687/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025);
- сума зобов'язань ТОВ “Максігран» за Договором поставки №30/12-1 від 30.12.2021 значно перевищує суму зобов'язань ТОВ “САТ Україна» за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021, а тому, підлягає зарахуванню частково - лише на суму 10 685 542,78 грн, у той час, як заборгованість ТОВ “САТ Україна» припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог у повному обсязі;
- позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін на дату вчинення відповідачем одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві про зарахування таких вимог. При цьому, розмір заборгованості позивача перед відповідачем підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку;
- обставини, за яких не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог (згідно з переліком, наведеним у статті 602 Цивільного кодексу України), в даному випадку відсутні.
В контексті наведеного суд також ураховує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (які здійснене позивачем у даній справі) входить до складу грошового зобов'язання і є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.
Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).
Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Водночас три проценти річних та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд доходить до висновку про те, що спірне в даній справі зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати 10 685 542,78 грн, у тому числі 10 000 000 грн заборгованості за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/12-3 від 30.12.2021, 519 149,34 грн інфляційних нарахувань та 166 393,44 грн трьох процентів річних, припинилося внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі відповідної заяви ТОВ “САТ Україна» №1811-зар. від 18.11.2024, яка не оспорювалась позивачем у судовому порядку, не визнана недійсною у встановленому законом порядку та в повній мірі відповідає критеріям, що випливають зі статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Поняття “юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття “спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, із приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 95)).
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування у процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23.
В даному випадку, станом на час відкриття провадження у справі предмет спору (наявність у відповідача заборгованості перед позивачем та нарахованих на неї трьох процентів річних і інфляційних збитків) існував, проте у процесі розгляду справи відповідні грошові зобов'язання ТОВ “САТ Україна» припинилися у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно із заявою №1811-зар. від 18.11.2024. Зазначене, у свою чергу, свідчить про відсутність між сторонами предмета судового спору, а тому, провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, - у зв'язку з відсутністю предмета спору.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Частиною 4 статті 231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Водночас відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За встановлених судом обставин, звернення відповідача до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося 21.11.2024, тобто у процесі судового розгляду справи (на стадії підготовчого провадження) та після подання ТОВ “САТ Україна» відзиву на позовну заяву (який не містить будь-якої вказівки на намір відповідача здійснити з позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідач жодним чином не довів, які обставини перешкоджали йому звернутися до позивача із вказаною заявою у порядку досудового врегулювання спору, а не після звернення ТОВ “Максігран» із даним позовом до суду, що, у свою чергу, кваліфікується судом як неправильність дій відповідача та є підставою для стягнення з останнього сплаченого позивачем судового збору в розмірі 128 226,51 грн.
Водночас відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, позивачу із Державного бюджету належить повернути судовий збір у сумі 7637,65 грн у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, однак після подання ним відповідного клопотання в порядку ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
Керуючись ч. 9 ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України
1. Провадження у справі закрити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “САТ Україна», вул. Духновича, будинок 2, м. Хуст, Закарпатська область, 90400 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 35612320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Максігран», вул. М. Максимовича, будинок 6, кімната 22, м. Київ, 03022 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 38684795) суму 128 226,51 грн (Сто двадцять вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 51 коп) на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів із дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду, зазначений строк обчислюється із дня складення повної ухвали. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
4. Ухвалу надіслати сторонам у справі.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
У зв'язку із проходженням суддею Пригарою Л.І. підготовки для підтримання кваліфікації голів і заступників голів місцевих загальних, господарських та окружних адміністративних судів, апеляційних судів, Вищого антикорупційного суду, Касаційних судів у складі Верховного Суду в режимі онлайн з 26.05.2025 по 28.05.2025 та перебуванням судді Пригари Л.І. у відпустці з 29.05.2025 по 30.05.2025 включно, повна ухвала складена та підписана 02.06.2025.
Суддя Л.І. Пригара