ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
19 травня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/239/25
За позовом Управління міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради, м. Берегове Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Будрес Пром», с. Бадалово Берегівського району Закарпатської області
про стягнення 622 095,42 грн, у тому числі 612 133,58 грн компенсації витрат за спожиту електричну енергію, 7345,60 грн інфляційних нарахувань та 2616,24 грн трьох процентів річних,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Мацнєва О.В.
представники:
Позивача - без виклику
Відповідача - без виклику
Управління міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради, м. Берегове Закарпатської області звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Будрес Пром», с. Бадалово Берегівського району Закарпатської області про стягнення 622 095,42 грн, у тому числі 612 133,58 грн компенсації витрат за спожиту електричну енергію, 7345,60 грн інфляційних нарахувань та 2616,24 грн трьох процентів річних.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2025 відкрито провадження у справі №907/239/25 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк - письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечення на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 18.04.2025.
Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач просить задовольнити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови укладеного між сторонами спору Договору відшкодування комунальних витрат (електричної енергії) №128Б/2024 від 02.09.2024 (зі змінами до нього) в частині взятих на себе зобов'язань щодо компенсації вартості спожитої електричної енергії на об'єкті за адресою: урочище “Керічеш», с. Яноші, Закарпатська область, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 612 133,58 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з останнього 7345,60 грн інфляційних нарахувань та 2616,24 грн трьох процентів річних.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 18.03.2025 про відкриття провадження у справі №907/239/25 була надіслана на його офіційну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ; повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду міститься в матеріалах справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
02.09.2024 між Управлінням міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради (балансоутримувачем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БК Будрес Пром» (підрядником, відповідачем у справі) було укладено Договір відшкодування комунальних витрат (електричної енергії) №128Б/2024 (далі - Договір), предметом якого є відшкодування підрядником витрат, які поніс балансоутримувач, за спожиті підрядником енергоносії та комунальні послуги за адресою: Закарпатська область, с. Яноші, ур. “Керічеш» по використанню лічильника (номер лічильника 01357556) (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.3. Договору, оплата здійснюється по перерахуванню згідно рахунку на рахунок балансоутримувача відкритий в УДКСУ у Берегівському р-ні, Закарпатської обл. за кодом програмної класифікації видатків і кредитування КПКВК 1216030: - КЕКВ 2273 - код ДК 021:2015_09310000-5 (Електрична енергія); - КЕКВ 2273 - код ДК 021:2015_65310000-9 (розподіл електричної енергії).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що оплата витрат на споживання електричної енергії проводиться підрядником, як відшкодування балансоутримувачу витрат на енергоносії та комунальні послуги у обсягах, спожитих підрядником згідно рахунку.
Балансоутримувач виставляє підряднику за спожиту електричну енергію рахунок протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг між управлінням та енергопостачальною організацією. Підрядник проводить відшкодування витрат за спожиту електроенергію у обсягах зазначених у рахунку протягом 5 банківських днів після отримання рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п. 2.2. Договору).
Згідно з п. 2.3. Договору, розмір компенсації витрат за спожиту електроенергію розраховується балансоутримувачем згідно акту, наданих енергопостачальною організацією, та показників лічильників спожитої підрядником електроенергії. Періодичність відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, з урахуванням проведення нарахування, встановлюється як щомісячна. Балансоутримувач має щомісячно до 15 числа місяця, який є наступним після розрахункового, надавати підряднику рахунки. Рахунок за грудень 2024 року повинен бути наданий підряднику для оплати до 20 грудня 2024 року.
За змістом п. 3.1., 3.2. Договору визначено, що умови останнього набувають чинності з моменту підписання Договору і діють до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Сторони, керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, домовились, що умови цього Договору, у тому числі і порядок оплати, застосовуються до відносин, що виникли між ними з 18 квітня 2023 року, у зв'язку з тим, що балансоутримувачем з цього часу фактично надавалися підряднику послуги, передбачені цим Договором.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується “порушення Договору»), сторона, що порушила несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Зміни до Договору можуть вноситися сторонами у письмовій формі шляхом підписання Додаткової угоди обома сторонами, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 5.1. Договору).
05.09.2024 між балансоутримувачем (позивачем) та підрядником (відповідачем) підписано Додаткову угоду №1 до Договору, за змістом якої сторони дійшли згоди викласти п. 2.1. останнього в наступній редакції: “2.1. Видатки балансоутримувача відшкодовуються підрядником на підставі відповідних, економічно обґрунтованих розрахунків, за діючими тарифами та розцінками з урахуванням бюджетних асигнувань до кінця бюджетного періоду, а саме до 31 грудня 2024 року: - за електроенергію загальна сума складає 612 133,58 грн».
Як вбачається з наявних у матеріалах справи документальних доказів, а саме, акту приймання - передавання товарної продукції №28-110641/8/Ф1 за серпень 2024 року та акту наданих послуг по розподілу електричної енергії №110641/8/Ф1 за серпень 2024 року, витрати балансоутримувача (позивача) на оплату вартості поставленої електричної енергії та надання послуг із її розподілу в серпні 2024 року склали в сукупності 612 133,58 грн.
На виконання умов Договору та з метою відшкодування відповідачем витрат в означеному розмірі на користь позивача, останнім було виставлено ТОВ “БК Будрес Пром» рахунок на оплату №1 від 05.09.2024 на суму 612 133,58 грн, факт нарочного отримання якого засвідчено підписом директора відповідача та відбитком печатки Товариства.
07.11.2024 між сторонами було підписано акт звіряння розрахунків, згідно з яким станом на 06.11.2024 заборгованість ТОВ “БК Будрес Пром» перед Управлінням міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради складає суму 612 133,58 грн.
Водночас за змістом гарантійного листа б/н, б/д (отриманий позивачем 13.11.2024 та зареєстрований за вхідним №1), відповідач повідомив про те, що гарантує оплату за Договором відшкодування комунальних витрат (електричної енергії) №128Б/2024 від 02.09.2024 (зі змінами до нього) в сумі 612 133,58 грн у строк до 31.12.2024.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором (із урахуванням змін, внесених до нього Додатковою угодою №1 від 05.09.2024) у частині повної та своєчасної компенсації вартості спожитої електричної енергії на об'єкті за адресою: урочище “Керічеш», с. Яноші, Закарпатська область стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 612 133,58 грн заборгованості у примусовому порядку. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з останнього 7345,60 грн інфляційних нарахувань та 2616,24 грн трьох процентів річних.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Таким чином, станом на дату розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної компенсації вартості спожитої електричної енергії на об'єкті за адресою: урочище “Керічеш», с. Яноші, Закарпатська область, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 612 133,58 грн.
При цьому, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості.
Згідно із положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 612 133,58 грн компенсації витрат за спожиту електричну енергію законними, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак, такі підлягають задоволенню в повному обсязі.
Із покликанням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 7345,60 грн та суму 2616,24 грн трьох процентів річних.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.
Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН» розрахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у межах визначеного позивачем боргового періоду, суд зазначає, що суми 7345,60 грн інфляційних нарахувань та 2616,24 грн трьох процентів річних нараховані правомірно (розгорнутий розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних міститься в матеріалах справи) та підлягають стягненню з відповідача повністю.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 622 095,42 грн, у тому числі 612 133,58 грн компенсації витрат за спожиту електричну енергію, 7345,60 грн інфляційних нарахувань та 2616,24 грн трьох процентів річних, є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 7465,15 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Будрес Пром», вул. Мартирок, будинок 123, с. Бадалово, Берегівський район, Закарпатська область, 90253 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 42169763) на користь Управління міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради, вул. Богдана Хмельницького, будинок 7, м. Берегове, Берегівський район, Закарпатська область, 90202 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 26099415) суму 622 095,42 грн (Шістсот двадцять дві тисячі дев'яносто п'ять гривень 42 коп), у тому числі 612 133,58 грн (Шістсот дванадцять тисяч сто тридцять три гривні 58 коп) компенсації витрат за спожиту електричну енергію, 7345,60 грн (Сім тисяч триста сорок п'ять гривень 60 коп) інфляційних нарахувань та 2616,24 грн (Дві тисячі шістсот шістнадцять гривень 24 коп) трьох процентів річних, а також 7465,15 грн (Сім тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень 15 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
У зв'язку із проходженням суддею Пригарою Л.І. підготовки для підтримання кваліфікації голів і заступників голів місцевих загальних, господарських та окружних адміністративних судів, апеляційних судів, Вищого антикорупційного суду, Касаційних судів у складі Верховного Суду в режимі онлайн з 26.05.2025 по 28.05.2025 та перебуванням судді Пригари Л.І. у відпустці з 29.05.2025 по 30.05.2025 включно, повне рішення складено та підписано 02.06.2025.
Суддя Л.І. Пригара