61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
02.06.2025р. Справа №905/387/25
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-конструкторське підприємство "Індустріальні Машини", м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Східтехмаш", смт. Новоекономічне Донецька область
про стягнення заборгованості в сумі 128982,90 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 98742,17 грн., 3% річних в сумі 2861,40 грн., інфляційне збільшення в сумі 11829,43 грн. та пеня в сумі 15549,90 грн.
Суддя Левшина Г.В.
без виклику сторін
1. Стислий зміст позовних вимог:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-конструкторське підприємство "Індустріальні Машини", м.Київ, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Східтехмаш", смт. Новоекономічне Донецька область, про стягнення заборгованості в сумі 128982,90 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 98742,17 грн., 3% річних в сумі 2861,40 грн., інфляційне збільшення в сумі 11829,43 грн. та пеня в сумі 15549,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №06/1 від 06.03.2024р. та видаткової накладної №95 від 18.12.2023р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
2. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом:
Ухвалою суду від 14.04.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/387/25; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; роз'яснено учасникам справи, що відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Станом на дату винесення цього рішення відповідач правом на подання відзиву не скористався, будь-яких заяв та/або клопотань до суду не надав.
Поряд із цим, судом встановлено, що згідно бази даних Автоматизованої системи “Діловодства спеціалізованого суду» у Товариства з обмеженою відповідальністю "Східтехмаш" зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційна системі (підсистема “Електронний суд»).
Відповідно до ч.5 ст.6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно ч.7 ст.6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За таких обставин, направлення ухвал суду здійснювалось до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Східтехмаш" зареєстрованого в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційна системі.
Зі змісту довідки про доставку електронного листа вбачається, що відповідачу доставлено ухвалу суду від 14.04.2025р. про відкриття провадження у справі до електронного кабінету 14.04.2025 об 14:19 год.
Враховуючи вищенаведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Східтехмаш" було належним чином повідомлено відкриття провадження у справі №905/387/25.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, враховуючи вжиття судом всіх можливих заходів для належного повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників в умовах воєнного стану та достатність часу, наданого учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті спору та подання доказів на підтвердження власних аргументів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами згідно ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
3. Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
06.03.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-конструкторське підприємство "Індустріальні Машини" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східтехмаш" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №06/1 (далі - договір), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Кількість, асортимент та вартість товару вказуються у додаткових угодах до договору, які є невід?ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).
Пунктами 5.1 - 5.3 договору сторони погодили, що товар поставляється в асортименті, за цінами та в кількості, що вказані у додаткових угодах. Товар поставляється на умовах, визначених у додаткових угодах до цього договору. Строк поставки товару зазначається у додаткових угодах до цього договору.
Розрахунки за цим договором проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, наведений у розділі 12 цього договору, в порядку та терміни/строки, зазначені в додаткових угодах. Датою платежу вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п. 6.1 договору).
У відповідності до п.9.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2024р., а в частині зобов?язань за цим договором, які є невиконаними на зазначену дату, - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Договір підписано повноважними представниками сторін без зауважень та скріплено печатками підприємств.
Як свідчать матеріали справи, сторонами було підписано специфікації №1 від 06.03.2023р. та №2 від 01.04.2024р. до договору поставки №06/1 від 06.03.2024р., в яких сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну та строк поставки.
Так, специфікацією №1 від 06.03.2023р. визначено,зокрема, наступне:
1. Загальна вартість товару складає 527904,00 грн., в т.ч. ПДВ 87984,00 грн.
2. Умови оплати: протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.
3. Умови поставки товару: DDP.
4. Строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з моменту підписання специфікації.
Умовами специфікації №2 від 01.04.2024р. погоджено:
1. Загальна вартість товару складає 446808,96 грн., в т.ч. ПДВ 74468,16 грн.
2. Умови оплати: протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.
3. Умови поставки товару: DDP.
4. Строк поставки товару: протягом 60 календарних днів з моменту підписання специфікації.
Як зазначає позивач, у період з 07.03.2024р. по 27.05.2024р. покупцем було отримано товар на загальну суму 974712,96 грн., а саме:
- 07.03.2024р. на умовах специфікації №1 покупцем отримано товар загальною вартістю 527904,00 грн. з ПДВ., що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р7 та видатковою накладною №7 від 07.03.2024р.;
- 24.04.2024р. на умовах специфікації №2 покупцем отримано товар загальною вартістю 227784,96 грн. з ПДВ., що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р24 та видатковою накладною №11 від 24.04.2024р.;
- 03.05.2025р. на умовах специфікації №2 покупцем отримано товар загальною вартістю 131414,40 грн. з ПДВ., що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р25 та видатковою накладною №12 від 03.05.2025р.;
- 27.05.2025р. на умовах специфікації №2 покупцем отримано товар загальною вартістю 87609,60 грн. з ПДВ., що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р17 та видатковою накладною №17 від 27.05.2025р.
Видаткові накладні містять підпис уповноваженої особи покупця, скріплені печаткою підприємства.
Окрім того, позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату поставленого за договором товару:
- рахунок на оплату №8 від 07.03.2024р. на суму 527904,00 грн., відповідно до видаткової накладної №7 від 07.03.2024р.;
- рахунок на оплату №12 від 24.04.2024р. на суму 446808,96 грн., відповідно до видаткових накладних №11 від 24.04.2024р., №12 від 03.05.2024р. та №17 від 27.05.2024р.
Разом з тим, позивач зазначає, що покупець здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 880170,79 грн., що підтверджується наступними доказами:
- інформаційне повідомлення про зарахування коштів №20 від 25.03.2024р. на суму 480000,00 грн. (грошовий переказ в оплату рахунку на оплату №8 від 07.03.2024р.);
- інформаційне повідомлення про зарахування коштів №27 від 24.05.2024р. на суму 323600,00 грн. (грошовий переказ в оплату рахунку на оплату №12 від 24.04.2024р.);
- інформаційне повідомлення про зарахування коштів №46 від 23.08.2024р. на суму 76570,79 грн. (грошовий переказ в оплату рахунку на оплату №12 від 24.04.2024р.).
З урахуванням наведеного позивач наполягає на тому, що заборгованість відповідача за договором поставки №06/1 від 06.03.2024р. становить 94542,17 грн.
Також, за твердженням позивача, 18.12.2023р. останнім було здійснено поставку товару відповідачу поза межами договору поставки №06/1 від 06.03.2024р., але у відповідності до видаткової накладної №95 від 18.12.2023р. на загальну суму 42000,00 грн. та товарно-транспортної накладної №Р95. Поставлений товар зобов?язано оплатити згідно з рахунком на оплату №70 від 18.12.2023р. на суму 42000,00 грн.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи інформаційної довідки про зарахування коштів №7 від 25.01.2024р., відповідачем було здійснено оплату частково у розмірі 37800,00 грн.
Оскільки заборгованість за договором №06/1 від 06.03.2024р. та видатковою накладною №95 від 18.12.2023р. залишилася несплаченою, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
4. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:
Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Разом з тим, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України регламентовано, що договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У відповідності до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства суд доходить висновку, що правочини між суб'єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов'язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами.
Так, оцінивши зміст договору №06/1 від 06.03.2024р., суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України.
Окрім того, судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом отримання відповідачем поставленого товару на підставі видаткової накладної №95 від 18.12.2023р., що не суперечить вимогам ст.181 Господарського кодексу України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що позивачем на виконання зобов'язань за договором №06/1 від 06.03.2024р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 974712,96 грн., що підтверджується видатковими накладними №7 від 07.03.2024р. на суму 527904,00 грн., №11 від 24.04.2024р. на суму 227784,96 грн., №12 від 03.05.2024р. на суму 131414,40 грн., №17 від 27.05.2024р. на суму 87609,60 грн.
Окрім того, 18.12.2023р. позивачем було здійснено поставку товару відповідачу поза межами договору №06/1 від 06.03.2024р., але у відповідності до видаткової накладної №95 від 18.12.2023р. на суму 42000,00 грн.
За приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Надані позивачем видаткові накладні містять найменування суб'єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, одиницю виміру господарської операції та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Одночасно, господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем зобов'язань з передання товару.
В матеріалах справи відсутні докази того, що переданий згідно з видатковими накладними товар відповідачем не був прийнятий з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту товару, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом або договором наслідків порушення продавцем умов щодо порядку та строків продажу, кількості, асортименту, якості товару.
Як вже було зазначено судом, за умовами п. 6.1 договору розрахунки за цим договором проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, наведений у розділі 12 цього договору, в порядку та терміни/строки, зазначені в додаткових угодах.
Пунктом 2 специфікації №1 від 06.03.2023р. сторони погодили порядок умови оплати: протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.
У відповідності п. 2 специфікації №2 від 01.04.2024р. умови оплати: протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.
Беручи до уваги викладені умови оплати та дати поставки, відповідач повинен розрахуватись із позивачем за отриманий ним товар за видатковими накладними:
- №7 від 07.03.2024р. на суму 527904,00 грн. - до 07.05.2024р.;
- №11 від 24.04.2024р. на суму 227784,96 грн. - до 25.05.2024р.;
- №12 від 03.05.2024р. на суму 131414,40 грн. - до 03.06.2024р.;
- №17 від 27.05.2024р. на суму 87609,60грн. - до 26.06.2024р.
Щодо строку оплати поставленого товару за видатковою накладною №95 від 18.12.2023р., то суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару за договором купівлі-продажу (поставки), відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Отже, в силу ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.
З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковою накладною №95 від 18.12.2023р., суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Таким чином, обов'язок відповідача по оплаті товару виник після прийняття ним товару та підписання видаткової накладної №95 від 18.12.2023р. на суму 42000,00 грн.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого товару за договором №06/1 від 06.03.2024р. та видатковою накладною №95 від 18.12.2023р. є таким, що настав.
Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково оплатив поставлений товар, а саме: за договором №06/1 від 06.03.2024р. в загальному розмірі 880170,79 грн.; за видатковою накладною №95 від 18.12.2023р. в загальному розмірі 37800,00 грн.
Доказів погашення заборгованості за договором №06/1 від 06.03.2024р. у розмірі 94542,17 грн. та видатковою накладною №95 від 18.12.2023р. у розмірі 4200,00 грн. матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 98742,17 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 2861,40 грн. та інфляційних втрат у сумі 11829,43 грн., суд виходить з такого.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування процентів та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер та, відповідно, особа не може бути звільнена від сплати процентів річних та інфляційних втрат у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема, на підставі статті 617 Цивільного кодексу України.
Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 2861,40 грн. Вказані нарахування здійснено позивачем на суму боргу в розмірі 47904,00 грн. за період з 08.05.2024р. по 10.04.2025р., на суму богу 35599,36 грн. за період з 04.06.2024р. по 10.04.2025р., на суму боргу 87609,60 грн. за період з 27.06.2024р. по 23.08.2024р., на суму боргу 11038,81 грн. за період з 24.08.2024р. по 10.04.2025р.
Судом перевірено розрахунок заявлених 3% річних та встановлено, що позивачем частково не вірно визначені періоди нарахувань 3% річних, а тому наданий розрахунок є арифметично не вірним. Суд зазначає, що день фактичної оплати товару 23.08.2024р. за видатковою накладною №17 від 27.05.2024р. не включається до кількості днів прострочення за період, за який здійснюються відповідні нарахування.
Враховуючи вказане правильним буде нарахування 3% річних за видатковою накладною №17 від 27.05.2024р.:
- на суму боргу 87609,60 грн. за період з 27.06.2024р. по 22.08.2024р. (3% річних - 409,32 грн.);
- на суму боргу 11038,81 грн. за період з 23.08.2024р. по 10.04.2025р., враховуючи, що відповідачем 23.08.2024р. сплачено 76570,79 грн. В той же час оскільки початок періоду визначений позивачем з 24.08.2024р., що не є порушенням, судом здійснюється розрахунок 3% річних на суму боргу 11038,81 грн. за період з 24.08.2024р. по 10.04.2025р. (3% річних - 208,36 грн.).
Провівши власний перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" заявлених до стягнення 3% річних судом встановлено, що загальний розмір цих вимог складає 2854,22 грн.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 2854,22 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 11829,43 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 15549,90 грн., суд зазначає наступне.
Так, стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного виконання своїх обов'язків постачальником або покупцем вони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов'язань за кожний календарний день прострочення.
Так, судом встановлено, що позивачем при проведені розрахунку пені допущені помилки аналогічні тим, що і при розрахунку 3% річних. Враховуючи вказане правильним буде нарахування пені за видатковою накладною №17 від 27.05.2024р.:
- на суму боргу 87609,60 грн. за період з 27.06.2024р. по 22.08.2024р. (пеня - 3547,47 грн.);
- на суму боргу 11038,81 грн. за період з 23.08.2024р. по 27.12.2024р., враховуючи, що відповідачем 23.08.2024р. сплачено 76570,79 грн. В той же час оскільки початок періоду визначений позивачем з 24.08.2024р., що не є порушенням, судом здійснюється розрахунок пені на суму боргу 11038,81 грн. за період з 24.08.2024р. по 27.12.2024р. (пеня - 992,58 грн.).
Провівши власний перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" заявленої до стягнення пені судом встановлено, що загальний розмір пені складає 15487,66 грн.
Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 15487,66 грн.
Як визначає ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 128913,48 грн., з яких: основна заборгованість у сумі 98742,17 грн., 3% річних у сумі 2854,22 грн., інфляційне збільшення у сумі 11829,43 грн. та пеня у сумі 15487,66 грн.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд зазначає, що за правилами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява у цій справі подана в електронній формі у системі «Електронний суд». З урахуванням ціни позову та приписів чинного законодавства позивач мав сплатити судовий збір у сумі 2422,40 грн. Фактично за платіжною інструкцією №253 від 08.04.2025р. позивач сплатив судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Отже, позивач надмірно сплатив 605,60 грн.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).
Відтак судовий збір в розмірі 605,60 грн. може бути повернуто з Державного бюджету України за відповідним клопотанням особи, яка його сплатила.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2421,09 грн., з огляду на часткове задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст.13, 42, 74, 76, 129, 178, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-конструкторське підприємство "Індустріальні Машини", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східтехмаш", смт. Новоекономічне Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 128982,90 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 98742,17 грн., 3% річних в сумі 2861,40 грн., інфляційне збільшення в сумі 11829,43 грн. та пеня в сумі 15549,90 грн., задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східтехмаш" (85340, Покровський р-н, Донецька обл., селище міського типу Новоекономічне(пн), вул. Пархоменко, 38-А; код ЄДРПОУ 33123519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-конструкторське підприємство "Індустріальні Машини" (02090, м.Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005; код ЄДРПОУ 38308420) основну заборгованість в сумі 98742,17 грн., 3% річних у сумі 2854,22 грн., інфляційне збільшення у сумі 11829,43 грн., пеню у сумі 15487,66 грн., всього заборгованість в сумі 128913,48 грн., судовий збір в сумі 2421,09 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2025р.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Г.В. Левшина