61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
30.05.2025 Справа №905/214/25
Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м.Дніпро
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Склярова Олександра Олександровича, с.Торець, Слов'янський район, Донецька область
про стягнення 414 731,06грн
без виклику учасників справи,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м.Дніпро звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Склярова Олександра Олександровича, с.Торець, Слов'янський район, Донецька область про стягнення 414731,06грн, з яких: 365460,84грн - сума заборгованості, 6083,54грн - 3% річних, 43186,68грн - інфляція.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії №2802 від 01.01.2019 в частинні оплати поставленої електричної енергії за період січень-червень 2024.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 17.03.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №905/214/25, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу строк до 07.04.2025 включно (враховуючи час пересилання засобами зв'язку) для подання суду відзив на позов разом із усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені.
Порядок виклику учасників справи у судове засідання визначено ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно приписів ч.ч.2, ч. 3 якої суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язкова. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 5 ст.176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст. 242 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.
Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Ухвала про відкриття провадження у справі направлена до електронного кабінету позивача та згідно довідки, сформованої у системі "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" - 18.03.2025 о 09:00год.
Таким чином, враховуючи доставку позивачу копії ухвали суду через сервіс електронного кабінету, позивач є таким, що належним чином повідомлений про порушення провадження у справі.
Станом на час відкриття провадження та винесення рішення у справі відповідач не зареєстрував власний електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. В силу вимог ч. 6 ст.6 ГПК України (в редакції ЗУ від 29.06.2023 №3200-IX) для фізичних осіб-підприємців реєстрація електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС не є обов'язковою.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час порушення провадження у справі та станом на час винесення рішення у справі місцезнаходження відповідача значиться за наступною адресою: 84170, Донецька область, Слов'янський район, с. Торець, вул. Зелена, 17.
Відомості щодо зміни місцезнаходження відповідача в матеріалах справи відсутні.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей про фізичну особу-підприємця, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з фізичною особою - підприємцем: телефон та/або адреса електронної пошти (п.8 ч.4 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відтак, копія ухвали суду від 17.03.2025 була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до положень ст.242 ГПК України засобами поштового зв'язку на зазначену у ЄДР адресу, однак поштове відправлення було повернуто оператором поштового зв'язку Укрпошта на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Відтак, ухвала суду не була отримана відповідачем з незалежних від суду причин. Отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення цієї особи належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17(П/9901/87/18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 19.09.2022 у справі №916/939/15-г, від 27.02.2023 у справі №909/548/16 (909/947/20).
За змістом ч.6 ст.120 ГПК суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Додатково ухвала суду була направлена відповідачу на електрону адресу andislav@ukr.net, яка зазначена у позові та в анкеті споживача. Відповідно довідки, сформованої у системі "Діловодство спеціалізованого суду", ухвала від 17.03.2025 доставлена до вказаної електронної скриньки 18.03.2025.
Якщо особа вказала у анкеті дані, то слід припустити, що особа принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися для здійснення з нею зв'язку, що в свою чергу покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
На виконання приписів чинних нормативно-правових актів процесуальний документ по справі був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Таким чином, сторони у справі не були позбавлені можливості своєчасно ознайомитись з відповідним процесуальним документом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/214/25.
11.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
У відзиві відповідач зазначає, що він не був повідомлений оператором системи розподілу про обсяги спожитої за договором енергії у січні-травні 2024 року, про факт споживання дізнався з акту прийняття-передавання електричної енергії за червень 2024. При цьому учасник справи стверджує, що не споживав енергію за вказаним договором у зв'язку з тим, що об'єкт нерухомості з 01.11.2022 передано у безоплатне користування підрозділом ЗСУ за договором №506/2023 від 13.06.2023. Станом на момент передачі показання приладу обліку становили 89370,00квт/год, після передачі будівлі у безоплатне користування ФОП Скляров О.О. не мав доступу до об'єкту, не міг контролювати споживання електричної енергії. За твердженням відповідача, фактично всю заявлену до стягнення електричну енергію спожито в період з січня по червень 2024 під час користування будівлею підрозділом ЗСУ, у зв'язку з чим наявні в матеріалах справи документи свідчать про відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язань зі сплати комунальних послуг. Також учасник спору звертає увагу на те, що незважаючи на наявність боргу більш ніж за два місяці споживання, позивачем не було припинено постачання енергії.
Разом з відзивом від представника відповідача надійшло клопотання про визнання поважними причини пропуску строку подання відзиву на позовну заяву, відтак просить суд прийняти останній до розгляду.
Ухвалою суду від 15.04.2025 поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, відзив на позовну заяву б/н від 11.04.2025 прийнятий до розгляду.
15.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій не погоджується з доводами відповідача у відзиві, зазначає, що відключення споживача при наявності боргу є правом, а не обов'язком позивача. Також зазначає, оскільки за договором позивач виступає як постачальник універсальних послуг відповідно до п.п.3.1.6 ПРРЕЕ у нього відсутнє право на розірвання договору. За доводами позивача, рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет», факт реєстрації відповідача у сервісі «Особистий кабінет», можливість доступу відповідача до вказаного рахунку у сервісі, відсутність звернень щодо отримання роз'яснень стосовно виставлених рахунків та/або обсягів споживання електроенергії, зазначених у рахунках, лише свідчить про фактичну згоду відповідача зі здійсненими позивачем нарахування. Крім того позивач вказує на те, що укладений між позивачем та відповідачем договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2802 не покладає обов'язок з оплати за спожиту електричну енергію на третіх осіб, а навпаки передбачає, що зобов'язання за договором щодо оплати здійснюється споживачем за договором особисто.
Ухвалою суду від 16.04.2025 залишено без розгляду клопотання б/н від 08.04.2025 відповідача про розгляд справи в поряду загального позовного провадження; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача б/н від 08.04.2025 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
01.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке не прийнято судом до розгляду, оскільки справа розглядається в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 07.05.2025 залишено без розгляду клопотання б/н від 29.04.2025 представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
16.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зауважує, що згідно відомостей, які позивач надав відповідачу в період з січня по червень 2024, за особовим рахунком до договору №2802 обліковується заборгованість в сумі 13765,48грн, однак незважаючи на факт її непогашення позивач півроку зволікав з вжиттям заходів щодо припинення постачання енергії, що в свою чергу призвело до судового розгляду.
26.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких постачальник має право ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах, визначених договором, та чинним законодавством. Крім того наголошує, що обов'язок відповідача сплатити обсяг спожитої за розрахунковий період електричної енергії не залежить від моменту отримання споживачем рахунку. Також позивач зазначає, що передаючи своє майно в користування третім особам, відповідач мав розуміти, що останні будуть споживати електричну енергію, однак відповідач не повідомив позивача про зміну користувача.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Рішення у справі прийнято з перевищенням встановленого строку, з об'єктивних причин, пов'язаних з дією на території України воєнного стану, поточною ситуацією у м. Харків (яке є прифронтовим містом), особливим режимом роботи суду в умовах воєнного стану.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" розміщено на офіційному веб сайті https://www.dn.yasno.com.ua публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційні пропозиції до вказаного договору.
01.01.2019 фізична особа-підприємець Скляров Олександр Олександрович приєднався до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" шляхом фактичного споживання електроенергії та здійснення оплати першого рахунку, на умовах комерційної пропозиції "Універсальна" для малих не побутових споживачів. Для проведення розрахунків позивачем було відкрито відповідачу особовий рахунок №2802.
Таким чином, 01.01.2019 між ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Скляровим Олександром Олександровичем (далі - відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2802, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.1.1 даний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком до договору.
Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2 договору).
Згідно з п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Пунктом 2.2. договору визначено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та/або господарську діяльність. Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної, господарської, підприємницької та іншої діяльності.
За змістом п.3.4. договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.
У відповідності до п.5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію (п.5.2. договору).
Відповідно до п.5.7. договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п.5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
За умовами п.5.10. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, зокрема, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору.
Споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору (п.п. 1 п.6.2 договору).
Відповідно до п.7.2 договору постачальник зобов'язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальністю, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.9.1. договору).
Відповідно до умов п.11.1 договору спори та розбіжності, що можуть виникнути із виконання умов цього договору, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами, можуть бути вирішенні шляхом звернення споживача до Інформаційно-консультаційного центру по роботі із споживачами електричної енергії, що створюється постачальником згідно з Положенням про Інформаційно-консультаційний центр по роботі із споживачами електричної енергії, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12 березня 2009 року №299, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 квітня 2009 року за № 308/16324 (із змінами) (далі - Положення про ІКЦ).
Під час вирішення спорів сторони мають керуватися порядком врегулювання спорів, встановленим цими ПРРЕЕ та Положенням про ІКЦ.
Згідно п.13.1 договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо повідомлення здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто під підпис за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку у якому обслуговується одержувач. Додатками до договору можуть бути передбачені інші способи направлення повідомлень. Всі додатки до договору є невід'ємною частиною (п.13.8. договору).
Додатком 2 до договору є комерційна пропозиція «Універсальна» постачальника універсальних послуг ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" для малих непобутових споживачів (далі - комерційна пропозиція).
Розділом 4 комерційної пропозиції передбачено, що оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі та/або розрахункових документах. Прийняттям цієї Комерційної пропозиції, споживач надає згоду та доручає постачальнику здійснювати повернення грошових коштів, що надійшли в рахунок оплати електричної енергії (аванси, переплати тощо), шляхом їх зарахування між відповідними рахунками в тому числі із спеціальним режимом використання (між договорами в разі повного переходу з постачання електричної енергії на умовах універсальної послуги до постачання за вільними цінами), таким чином, щоб забезпечити їх коректне відображення, зокрема, у випадку помилкового перерахування споживачем, зарахування переплат в рахунок погашення заборгованості чи споживання майбутніх періодів, у випадку коригування обсягів оператором системи, та в інших випадках, в тому числі при внесенні змін до чинного законодавства.
Відповідно до абзацу 4 розділу 5 комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.
При цьому, абз.5 розділу 5 комерційної пропозиції встановлено, що виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду споживачем в сервісі «Особистий кабінет». За умови цієї комерційної пропозиції споживач має обов'язок зареєструватися в сервісі «Особистий кабінет» та користуватись відповідним сервісом.
Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника (абз.6 розділу 5 комерційної пропозиції).
Відповідно до абз.7 розділу 5 комерційної пропозиції у разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Порушення строків оплати, передбачених цією комерційною пропозицією, є підставою для направлення вимоги постачальника про забезпечення виконання зобов'язання (абз.11 розділу 5 комерційної пропозиції).
Матеріали справи не містять доказів припинення дії договору, отже договір постачання електричної енергії вважається чинним на час виникнення спірних правовідносин.
У підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором з поставки відповідачу електричної енергії позивачем наданий суду акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 30.06.2024 за період червень 2024 (до якого входять перерахунки за період січень 2024 - травень 2024) на суму 365460,84грн з урахуванням ПДВ, який підписаний позивачем одноособово.
Позивач у позові зазначив, що у зв'язку з несвоєчасним отриманням інформації від АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (оператора системи розподілу) щодо обсягів спожитої відповідачем у січні-червні 2024 електричної енергії, позивачем у червні 2024 проведено коригування нарахувань за січень-травень 2024, яке включено до акту прийняття-передавання та рахунку за червень 2024.
Позивачем оформлений рахунок за спожиту електроенергію: №2802 від 05.07.2024 за червень 2024 на суму 365460,84грн, кінцева дата сплати 12.07.2024.
Відповідно до даних акту приймання-передачі та рахунку позивач поставив за січень 2024 - 24055 кВт/год, за лютий 2024 - 14152 кВт/год, за березень 2024 - 3471 кВт/год, за квітень 2024 - 2609 кВт/год, за травень 2024 - 1574 кВт/год, за червень 2024 - 275 кВт/год.
Рахунок та акт приймання-передавання були направлені 08.07.2024 на електрону адресу відповідача, яка була зазначена ним у сервісі «Особистий кабінет» в реквізитах споживача.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії за період січень-червень 2024, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію у розмірі 365460,84грн, 3% річних у розмірі 6083,54грн та інфляційних втрат у розмірі 43186,68грн.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, вказує на те, що про факт споживання електричної енергії за договором №2802 за період січень-травень 2024 ФОП Скляров О.О. дізнався з акту прийняття-передавання електричної енергії за червень 2024. При цьому відповідач зазначає, що не споживав спірну електричну енергії у зв'язку з передачею об'єкту нерухомості з 01.11.2022 у безоплатне користування підрозділом ЗСУ за договором №506/2023 від 13.06.2023.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із продажем електричної енергії, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 і безпосередньо договором.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 ЦК України, статті 174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
В даному випадку спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2802 від 01.01.2019, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання, визначає порядок та умови постачання електричної енергії.
Згідно частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Укладений між фізичною особою-підприємцем Скляров О.О. та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" договір про постачання електричної енергії від 01.01.2019 є договором приєднання у розумінні приписів ЦК України.
Умови укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2802 від 01.01.2019 розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі по тексту - ПРРЕЕ).
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Положеннями частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
За умовами Розділу 4 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За змістом п.4.7. ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.
Згідно п.4.8. ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Відповідно до п.2.3.11 ПРРЕЕ комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку електричної енергії та ПРРЕЕ.
Пунктом 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ), про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до п.10 ПРРЕЕ до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу (далі - ОСР).
Згідно з п.9.14.1 ККОЕЕ адміністратор комерційного обліку (далі - АКО) має передавати адміністратору розрахунків та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Відповідно до п.12.4.4 ККОЕЕ до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів точок комерційного обліку, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії.
При здійсненні спірних нарахувань позивачем використовувалась надана ОСР інформація про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме - п.8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.
Так матеріалами справи підтверджується, що на запит позивача щодо фактично спожитої відповідачем електроенергії, ПрАТ "ДТЕК Донецькі електромережі" повідомило фактичний (звітній) обсяг споживання за період з січня 2024 по червень 2024 по точках комерційного обліку споживача, відповідно до яких за січень 2024 спожито 24055 кВт/год, за лютий 2024 спожито 14152 кВт/год, за березень 2024 спожито 3471 кВт/год, за квітень 2024 спожито 2609 кВт/год, травень 2024 спожито 1574кВт/год, за червень 2024 спожито 275кВт/год.
Судом встановлено, що вказані у акті та рахунку обсяги споживання відповідають даним, отриманим від оператора системи розподілу. Таким чином, позивачем врахована спожита електрична енергія з урахуванням отриманих даних від ОСР, що відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписом ст.76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Судом встановлено, що у виконання договору позивач поставив (продав) відповідачу електричну енергію за період січень 2024 - червень 2024 на загальну суму 365460,84грн.
Факт отримання електроенергії у вказаних вище об'ємах не спростований відповідачем в розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, як і не надано доказів оскарження вказаних у рахунку постачальника обсягів спожитої електроенергії чи доказів звернення щодо отримання роз'яснень стосовно обсягів споживання електроенергії.
Передання позивачем електроенергії відповідачу за договором надає позивачу законне очікування, що вартість поставленої електроенергії за цим договором буде оплачена, виходячи з погодженої сторонами вартості.
Відповідно до статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п.5.10. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до п.5.4 комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.
Визначений позивачем строк оплати виставленого рахунку до 12.07.2024 включно відповідає вищевикладеним умовам.
Суд не приймає доводи відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог з посиланням на те, що електрична енергія у спірний період за договором №2802 ним не споживалась, адже об'єкт нерухомості з 01.11.2022 передано у безоплатне користування підрозділу ЗСУ за договором №506/2023 від 13.06.2023, враховуючи наступне.
Згідно пункту 4.27. Правил роздрібного ринку електричної енергії, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об'єкта.
Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об'єкта.
У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
Відповідно до п.8.4 договору, якщо за ініціативою споживача необхідно припинити постачання електричної енергії на об'єкті споживача для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, споживач має звернутися до оператора системи та поінформувати постачальника.
Матеріали справи не містять доказів відповідного звернення відповідача до позивача або оператора системи про намір припинити дію договору.
Отже, беручи до уваги положення пункту 4.27. Правил роздрібного ринку електричної енергії, умови укладеного між сторонами договору, та враховуючи факт неповідомлення постачальника, оператора системи розподілу про звільнення споживачем приміщення, останній зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідного договору.
При цьому суд зазначає, що відповідач не позбавлений права зворотної вимоги (регресу) до третьої особи за договором №506/2023 від 13.06.2023.
Щодо інших доводів у відзиві суд звертає увагу на те, що припинення постачання електричної енергії споживачу при наявності боргу відповідно до п.5.11 договору є насамперед правом позивача, а не його обов'язком. Крім того, відповідно до п.п.3.1.6 ПРРЕЕ оскільки за договором позивач виступає як постачальник універсальних послуг, у нього відсутнє право на розірвання договору про постачання електричної енергії за наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців.
Як вже зазначалося судом вище, за умовами комерційної пропозиції відповідач має обов'язок зареєструватися в сервісі «Особистий кабінет» та користуватись відповідним сервісом, рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В свою чергу, відповідач мав можливість у будь-який час звернутися до позивача або ОСР із запитом надання інформації про обсяги споживання електроенергії, отримати рахунок у відповідному енергоофісі постачальника (абз.6 розділу 5 комерційної пропозиції). За умовами абз.7 розділу 5 комерційної пропозиції у разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем. Суд також відзначає, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2802 покладає обов'язок зі здійснення оплати саме на споживача, тобто відповідача.
Згідно з п.1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 202 ГК України та статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 365460,84грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленої електроенергії позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6083,54грн та інфляційні втрати у розмірі 43186,68грн, розглядаючи позов в цій частині суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Відповідно до приєднаного до позову розрахунку ціни позову, заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем на загальну суму заборгованості 365460,84грн за період з 13.07.2024 по 31.07.2025 у розмірі 6083,54грн.
Перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі 6083,54грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч.2 ст.625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Подібна за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 14.01.2020 у справі №924/532/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 01.10.2020 у справі №910/11820/18, від 10.02.2021 у справі №910/14257/19.
Судом перевірений наданий позивачем розрахунок інфляції на заборгованість за період січня 2024-травень 2024 з використанням індексів інфляції з серпня 2024 по листопад 2024 в загальному розмірі 21544,26грн та встановлено, що він є арифметично правильним та відповідає правовим позиціям Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок інфляції у розмір 21642,42грн на заборгованість за червень 2024 з використанням індексів інфляції з серпня 2024 по листопад 224 судом встановлено, що він є арифметично не вірним, за розрахунком суду інфляція на заборгованість у розмірі 1657,78грн з використанням індексів інфляції за період серпень-листопад 2024 становить 98,18грн.
Суд враховуюче викладене дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляції у розмірі 21642,44грн.
В частинні стягнення інфляції у розмірі 21544,24грн відмовити.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Склярова Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців 4Д, код ЄДРПОУ 42086719) суму заборгованості у розмірі 365460,84грн, 3% річних у розмірі 6083,54грн, суму інфляційних втрат у розмірі 21642,44грн та судовий збір у розмірі 4718,24грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 21544,24грн відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.
Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2025.
Суддя Ю.В. Макарова