вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.06.2025м. ДніпроСправа № 904/583/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.
за позовом Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретіва", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізична особа-підприємць Малахова Наталя Веніаминівна
про припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
Представники:
від позивача: Сова Ю.В.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Криворізька міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретіва", в якій просить суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Ретіва» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0006 га (м. Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Університетський, 38-Б, кадастровий номер 1211000000:02:007:0023), а саме: знести за власний рахунок споруду нерухомого майна - торгівельний павільйон загальною площею 5,5 кв.м та привести земельну ділянку у придатний для використання стан;
- припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Ретіва» нерухомим майном - нежитловою будівлею (торгівельний павільйон) площею 5,5 кв.м, розташованим за адресою: місто Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Університетський, 38-Б (реєстраційний номер нерухомого майна 2917803012060) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Ретіва» на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (торгівельний павільйон), площею 5,5 кв.м, розташований за адресою: місто Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Університетський, 38-Б, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2917803012060.
Позивач в позовній заяві просив суд залучити Фізичну особу-підприємця Малахову Наталю Веніаминівну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Суд ухвалою від 14.02.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та призначив підготовче засідання на 05.03.2024; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Малахову Наталю Веніаминівну.
Разом із позовною заявою Криворізька міська рада подала до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою від 14.02.2025 заяву Криворізької міської ради про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Ретіва» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна нежитлової будівлі-торгівельного павільйону загальною площею 5,5 кв.м, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Університетський, 38-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2917803012060).
19.02.2025 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 19.02.2025 клопотання задоволено.
05.03.2025 до підготовчого засідання з'явився представники позивача, не з'явились представники відповідача та третьої особи. Позивач заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення.
Суд ухвалою від 05.03.2025 відклав підготовче засідання на 02.04.2025 та задовольнив усне клопотання позивача про участь в режимі відеоконференції в наступному судовому засіданні.
13.03.2025 третя особа подала до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Ухвалою від 14.03.2025 клопотання задоволено.
02.04.2025 до підготовчого засідання з'явились представники позивача та третьої особи; не з'явився представник відповідача.
02.04.2025 позивач та третя особа заявили усні клопотання, в яких просили суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Суд ухвалою від 02.04.2025 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 15.05.2025 включно. Відклав підготовче засідання на 12.05.2025. Постановив провести судове засідання у справі № 904/583/25 з Криворізькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Малаховою Наталією Веніаминівною в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В підготовче засідання 12.05.2025 з'явились представники позивача. Представники відповідача та третьої особи в підготовче засідання не з'явились. 12.05.2025 представник позивача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 12.05.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 02.06.2025 з проведенням його з Криворізькою міською радою в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В ухвалі від 14.02.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу було роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
До господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 14.02.2025, який направлявся на адресу відповідача, з поштовою відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". Як убачається з матеріалів справи, адреса відповідача відповідає адресі, що вказана у позовній заяві, та відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відзив відповідач до суду не подав.
У судове засідання 02.06.2025 з'явились представники позивача. Представники відповідача та третьої особи в підготовче засідання не з'явились.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
На виконання рішення Криворізької міської ради від 27.09.2023 № 2258 «Про поновлення (подовження) договорів оренди землі» (а.с. 27-28) 08.12.2023 між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Малаховою Наталією Веніаминівною (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір).
Орендодавець на підставі рішення Криворізької міської ради від 27.09.2023 № 2258 «Про поновлення (подовження) договорів оренди землі» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови - за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), для розміщення тимчасової споруди торговельного кіоска в складі зупиночного комплексу, з кадастровим номером 1211000000:02:007:0023, яка розташована на пр-ті Гагаріна, біля будинку 38 у Металургійному районі м. Кривого Рогу (п. 1. договору).
В оренду передається земельна ділянка загального площею 0,0006 га (п. 2. договору).
На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: -, а також інші об'єкти інфраструктури: -. (п. 3. договору).
Договір укладено терміном на 6 місяців. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладання. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації. Договір поновлюється на умовах, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше як за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, додавши до листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк проект договору (п. 7. договору).
Земельна ділянка передається в оренду для розміщення тимчасової споруди торговельного кіоска в складі зупиночного комплексу (п. 14. договору).
Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) (п. 15. договору).
Умови збереження етану об'єкта оренди: орендар зобов'язаний забезпечити збереження стану земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства (п. 16. договору).
Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, за актом приймання-передачі (повернення) (п. 17. договору).
На орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження): земельна ділянка загального користування не може передаватись у приватну класність (ст. 83 Земельного кодексу України); земельна ділянка під тимчасовими об'єктами не підлягає продажу. Земельна ділянка, що передається в оренду, не обмежена іншими правами третіх осіб (п. 26. договору).
Пунктом 31 договору передбачено обов'язки орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором відповідно встановлених меж, не порушувати встановлені договором обмеження, утримувати тимчасові споруди у стані передбаченому комплексними схемами розміщення тимчасових об'єктів для здійснення підприємницької діяльності на територіях адміністративних районів міста Кривого Рогу, затвердженими рішеннями виконкому міської ради від 15.04.2020 № 243, 19.18.2020 № 415.
Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 35. договору).
Цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та набирає чинності з моменту реєстрації права оренди відповідно до закону (п. 41. договору).
Позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору від орендаря до Криворізької міської ради повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк або заяви щодо повернення земельної ділянки не надходило. Таким чином, термін дії договору оренди сплив 08.06.2024, на теперішній час земельна ділянка використовується суб'єктом господарювання без правоустановчих документів.
Позивач зазначає, що на виконання делегованих повноважень відповідальними особами виконкому Металургійної районної в місті ради 06.08.2024 здійснено огляд вищезазначеної земельної ділянки.
За результатом обстеження складено акт огляду земельної ділянки (а.с. 20-21), яким встановлено наступне, Криворізькою міською радою біля будинку № 38 на пр. Гагаріна (нині назва проспекту Університетський) була надана ФОП Малаховій Т.В. в орендне користування земельна ділянка площею 6 кв.м згідно з договором оренди від 08.12.2023 № 2023716 для розміщення тимчасової споруди торговельного кіоску у складі зупиночного комплексу. Термін дії даного договору закінчився 08.06.2024. На теперішній час об'єкт внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі акту приймання-передачі віл 23.04.2024, який був укладений між Малаховою Н.В. та ТОВ "Ретіва" як закінчений будівництвом, а саме: нежитлова будівля - торговий павільйон (державна реєстрація від 23.04.2024 № 54706196 та заначена його адреса: пр-т Університетський, 38Б. Пунктом 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що тимчасова споруда торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Відповідно до частини 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» не підлягають державній реєстрації речові права на тимчасові, некапітальні споруди. У зв'язку з тим, що кіоск (павільйон) є тимчасовою спорудою, реєстрація права власності на нежитлову будівлю-торгівельний павільйон суперечить чинному законодавству України. Рішення щодо встановлення нумерації нежитловій будівлі - торговому павільйону на АДРЕСА_1 виконкомом районної у місті ради не приймалось.
Позивач зазначає, що земельна ділянка за вказаною адресою у користування під розміщення нерухомого майна, здійснення будівництва нерухомого майна Криворізькою міською радою не надавалась, рішення відповідні не приймались, в експлуатацію спірний об'єкт не приймався.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 409157273 від 22.01.2025 (а.с. 18-19) 15.04.2024 державним реєстратором Волос О.В. за Малаховою Наталею Веніамінівною було зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об'єкт нежитлову будівлю - торговий павільйон загальною площею 5,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Документи подані для реєстрації: договір дарування, серія та номер: 1171, виданий 05.08.1996, виданий приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Глущенко О.А.
В подальшому 23.04.2024 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Русавською Т.В. за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ретіва» зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об'єкт нежитлову будівлю - торговий павільйон загальною площею 5,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Документи подані для реєстрації: акт приймання-передачі, серія та номер: 1171, 1172, виданий 23.04.2024 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Русавською Т.В.
Проте, як зазначає позивач, будь-які відомості про те, що державним реєстратором Глеюватської сільської ради Волос О.В. перевіренео та підтверджено факт реєстрації за ОСОБА_1 речових прав на нерухоме майно в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» - органом, що на час виникнення цих прав був визнаний державою як уповноважений та компетентний орган з реєстрації речових прав, відсутні. Таким чином, з огляду на вищевказані обставини, державним реєстратором Глеюватської сільської ради Волос О.В. та в подальшому приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Русавською Т.В. протиправно, без відповідних правових підстав вчинено реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2917803012060. Позивач зазначає, що незаконна державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю (торгівельний павільйон) створює перешкоди у вільному володінні та користуванні земельною ділянкою територіальною громадою міста Кривого Рогу, згідно повноважень передбачених Земельним кодексом України. Здійснене самочинне будівництво на земельній ділянці комунальної власності міста з кадастровим номером 1211000000:02:007:0023, її незаконне використання без відповідних правових підстав, фактично створені перешкоди у вільному володінні та розпорядженні даною земельною ділянкою, що обумовлене юридичною єдністю земельної ділянки та нерухомого майна, яке на ній розташоване. Неотримання плати за її користування спричиняє її власнику - територіальній громаді міста в особі Криворізької міської ради - значну шкоду. Оскільки об'єкт нерухомого майна, який є предметом спору у даній справі, виходячи з приписів ст. 376 ЦК України, є об'єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав Криворізької міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою, на думку позивача, є вимоги про припинення права володіння, скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «Ретіва» та знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. До того ж, державна реєстрація права власності на торгівельний павільйон за вказаною адресою порушує права та законні інтереси територіальної громади міста в особі Криворізької міської ради, як власника і розпорядника земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт.
На підставі викладеного позивач просить суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Ретіва» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0006 га (м. Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Університетський, 38-Б, кадастровий номер 1211000000:02:007:0023), а саме: знести за власний рахунок споруду нерухомого майна - торгівельний павільйон загальною площею 5,5 кв.м та привести земельну ділянку у придатний для використання стан;
- припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Ретіва» нерухомим майном - нежитловою будівлею (торгівельний павільйон) площею 5,5 кв.м, розташованим за адресою: місто Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Університетський, 38-Б (реєстраційний номер нерухомого майна 2917803012060) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Ретіва» на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (торгівельний павільйон), площею 5,5 кв.м, розташований за адресою: місто Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Університетський, 38-Б, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2917803012060.
Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно із ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
З огляду на викладене самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України).
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України).
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України).
Правовий аналіз ст. 376 Цивільного кодексу України дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва:
- об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;
- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;
- створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв'язку з будівництвом на земельній ділянці об'єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів і документів про виділення земельної ділянки.
Докази відведення Малаховій Наталі Веніаминівні спірної земельної ділянки для здійснення будівництва в матеріалах справи відсутні.
До того ж, належні докази надання дозволу на будівництво торгівельного павільйону, реєстрації такого дозволу, затвердження проекту будівництва, а також прийняття спірного нерухомого майна до експлуатації в матеріалах справи відсутні.
Наведені вище обставини дають суду підстави вважати спірний торгівельний павільйон самочинним будівництвом.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
Так, частинами 3 - 5 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином, знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1 та 2 ст. 319 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма ч. 2 ст. 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України).
Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Формулювання положень ст. 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст.76 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
В подальшому закінчений будівництвом об'єкт нежитлову будівлю - торговий павільйон загальною площею 5,5 кв.м, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, просп. Університетський, буд. 38-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2917803012060) на підставі акту приймання-передачі, серія та номер: 1171, 1172, виданого 23.04.2024 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Русавською Т.В., було відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ретіва».
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. (ст.391 Цивільного кодексу України).
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України).
Отже, залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ретіва» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0006 га (м. Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Університетський, 38-Б, кадастровий номер 1211000000:02:007:0023), а саме: знести за власний рахунок споруду нерухомого майна - торгівельний павільйон загальною площею 5,5 кв.м та привести земельну ділянку у придатний для використання стан, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про припинення володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Ретіва» нерухомим майном - нежитловою будівлею (торгівельний павільйон) площею 5,5 кв.м, розташованим за адресою: місто Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Університетський, 38-Б (реєстраційний номер нерухомого майна 2917803012060) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.
Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.
Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ). До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункт 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
З наведеного вбачається, що рішення суду про знесення/демонтаж самочинно побудованого нерухомого майна, а саме торгівельного павільйону (загальна площа 5,5 кв.м), який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Університетський, 38-Б, є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).
На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку, що вимоги припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Ретіва» нерухомим майном - нежитловою будівлею (торгівельний павільйон) площею 5,5 кв.м, розташованим за адресою: місто Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Університетський, 38-Б (реєстраційний номер нерухомого майна 2917803012060) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Ретіва» на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (торгівельний павільйон), площею 5,5 кв.м, розташований за адресою: місто Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Університетський, 38-Б, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2917803012060 - є неналежним та неефективним способом захисту, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Як вказано вище, суд ухвалою від 14.02.2025 заяву Криворізької міської ради про забезпечення позову задовольнив, вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Ретіва» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна нежитлової будівлі-торгівельного павільйону загальною площею 5,5 кв.м, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Університетський, 38-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2917803012060).
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч. 7 ст. 145 Господарсько процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, відповідно до ч. 7 ст. 145 Господарсько процесуального кодексу України суд вважає за необхідне зазначити, що заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання до суду позовної заяви (за позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою) та заяви про забезпечення позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 4542,00 грн; витрати по сплаті судового збору (за позовні вимоги про припинення володіння та скасування державної реєстрації права власності) покладаються на позивача у розмірі 6056,00 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Ретіва» (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 10, ідентифікаційний код 45564571) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0006 га (м. Кривий Ріг, Металургійний район, проспект Університетський, 38-Б, кадастровий номер 1211000000:02:007:0023), а саме: знести за власний рахунок споруду нерухомого майна - торгівельний павільйон загальною площею 5,5 кв.м та привести земельну ділянку у придатний для використання стан, про що видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретіва" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 10, ідентифікаційний код 45564571) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1, ідентифікаційний код 33874388) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4542,00 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 02.06.2025
Суддя І.В. Мілєва