вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1296/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Поліщука Віталія Юрійовича, с. Олександропіль, Нікопольський район, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро", с. Зоряне, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом в розмірі 103 318,16 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Фізична особа-підприємець Поліщук Віталій Юрійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" про стягнення заборгованості за договором на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом № ТП-111-СА від 25.06.2024 в розмірі 103 318,16 грн.
Ухвалою від 26.03.2025 позовну заяву залишено без руху.
26.03.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, а саме долучення оригіналів товарно-транспортних накладних.
Ухвалою від 01.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
02.06.2025 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом № ТП-111-СА від 25.06.2024 в частині оплати вартості наданих послуг.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 06.12.2023 10:34.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 01.04.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 01.04.2025 (а.с.62).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту надання послуг та порушення відповідачем домовленості з оплати вартості наданих послуг на обумовлену суму.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Фізичною особою-підприємцем Поліщуком Віталієм Юрійовичем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" (замовник) укладено договір на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом № ТП-111-СА від 25.06.2024, згідно п. 1.1. якого Перевізник зобов'язується протягом усього строку дії цього Договору за завданнями Замовника в обумовлені Сторонами строки приймати довірений йому Замовником вантаж, доставляти цей вантаж власним автомобільним транспортом до пункту призначення та видавати його визначеній Замовником особі, яка має право на одержання такого вантажу, а Замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані Перевізником послуги.
Відповідно до 2.1. Договору, Перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмової або усної заявки Замовника, у якій зазначається вся необхідна для виконання умов цього Договору інформація, а саме: найменування Замовника; найменування та реквізити вантажовідправника; найменування та реквізити вантажоодержувача; інформація про вантаж (найменування, характеристика, кількість, об'єм, пакування, тощо); адреса, дата та час (години) місць завантаження і розвантаження вантажу; вартість послуги.
Пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що надання послуг по цьому Договору фіксується двостороннім Актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, підписується уповноваженими представниками Перевізника й Замовника та засвідчується печатками Сторін та повинен містити наступну інформацію: найменування Перевізника та Замовника; Вантажовідправника та Вантажоодержувача; інформація про перевезений вантаж; дата і маршрут перевезення; інформація про транспортний засіб; вартість перевезення.
Загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами Актів виконаних робіт (послуг) (п. 4.2. договору).
За змістом умов п. 4.5. Договору, факт надання послуг з перевезення підтверджується: документами, що підтверджують передання вантажу від Вантажовідправника Перевізнику, передання вантажу Перевізником Вантажоодержувачу згідно чинного законодавства України, товарно-транспортною накладною, Актом виконаних робіт (послуг).
Пунктом 4.6. Договору передбачено, що Замовник оплачує вартість послуг з перевезення на підставі виставленого Перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання Замовником від Перевізника належним чином оформлених документів згідно з п. 4.5. цього Договору.
Згідно з п. 4.7. Договору, підставою для виставлення рахунку-фактури є дані підписаного сторонами Акта виконаних робіт (послуг), відмітки Замовника у супровідних документах, а також акти, складені для підтвердження фактів, які можуть бути підставою для покладання на Перевізника матеріальної відповідальності.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024. Строк дії цього договору автоматично продовжується до 31. Числа грудня наступного календарного року, якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення (п. 9.1. договору).
Позивач зазначає, що в період з 30.06.2024 по 03.07.2024 на виконання умов договору надав відповідачу послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом вартістю 103318,16 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № 000052 від 30.06.2025, № 000024 від 30.06.2025, № 000034 від 30.06.2024, №000023 від 30.06.2024, № 000066 від 01.07.2024, №000078 від 02.07.2024, №000148 від 03.07.2024, №000146 від 03.07.2024, №000145 від 03.07.2024, а також актами надання послуг №22/24 від 30.06.2024 на суму 51 681,00 грн., № 21/24 від 07.07.2024 на суму 25966,50 грн., № 22/24 від 07.07.2024 на суму 25 670,66 грн.
Вказані документи позивач направив відповідачу разом з претензією від 30.10.2024 про сплату заборгованості за спірним договором (а.с.30-32).
Відповідач акти не підписав, відповіді на претензію не надав, заборгованість в розмірі 103 318,16 грн. не сплатив.
Позивач також направив відповідачу претензію від 06.01.2025 разом із актом звіряння взаємних розрахунків за спірним договором за період з 01.01.2024 по 21.11.2024.(а.с.33-35).
Відповідач акт звіряння взаємних розрахунків за спірним договором за період з 01.01.2024 по 21.11.2024, за яким за договором № ТП-111-СА від 25.06.2024 заборгованість становить 103 318,16грн. підписав, однак, заборгованість не сплатив.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно п. 4.9. договору, у разі відсутності претензій у замовника до якості перевезення, замовник підписує наданий перевізником Акт виконаних робіт (послуг). За наявності претензій щодо якості перевезення замовник надає мотивовану письмові відмову від прийняття послуг. У разі наявності у замовника претензій щодо якості наданих перевізником послуг, строк оплати продовжується н кількість днів, протягом яких сторони врегульовували розбіжності.
Таким чином, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про наявність у відповідача претензій щодо якості наданих позивачем послуг, приймаючи до уваги наявний в матеріалах справи підписаний відповідачем акт звіряння взаємних розрахунків за спірним договором, суд приходить до висновку, що позивач своє зобов'язання з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом за договором виконав належним чином.
Однак, відповідач своєчасної та повної оплати їх вартості не здійснив. Заборгованість відповідача становить 103 318,16 грн.
Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості за надані послуги в сумі 103 318,16 грн.
Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 103 318,16 грн є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчить довідка про доставку ухвали від 01.04.2025 до електронного кабінету (а.с. 62), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця Поліщука Віталія Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" про стягнення заборгованості за договором на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом в розмірі 103 318,16 грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" (ідентифікаційний код 30506220; місцезнаходження: 52910, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Зоряне, вул.. Центральна, буд.27) на користь Фізичної особи-підприємця Поліщука Віталія Юрійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) основний борг у сумі 103 318,16 грн, судовий збір у сумі 3028,00 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 02.06.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко